Рішення № 136211188, 04.05.2026, Вишгородський районний суд Київської області

04.05.2026 Справа № 363/6623/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Лукач О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2025 до Вишгородського районного суду Київської області, через систему «Електронний суд», (зареєстровано судом 05.11.2025) представником позивача адвокатом Усенком М.І. подано вказану позовну заяву, у які просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №101149256 від 25.08.2022 у сумі 10681,08 грн., а також сплачений позивачем судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 25.08.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 101149256, згідно з умовами якого відповідач отримав 3000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Пункт 7.1. Кредитного договору № 101149256 від 25.08.2022 визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Укладаючи Кредитний договір Відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Зазначають, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Мілоан та Відповідачем не був би укладений. Після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті Відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти зареєстрованої Відповідачем в особистому кабінеті та визначеної у Кредитному договорі, що підтверджується Платіжним дорученням на користь Відповідача від Кредитодавця. Кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором, що підтверджується Платіжним дорученням. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором. Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору. З урахуванням пункту 3.2.6. Кредитного договору, 05.12.2022 між Первісним кредитором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №86-МЛ/Т від 05.12.2022. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, та у відповідності до статті 512 Цивільного кодексу України, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 101149256 від 25.08.2022, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем. Сума заборгованості Відповідача становить 10681,08 грн., відповідно до Виписки з особового рахунку, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 2760 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 7522,08 грн.; прострочена заборгованість за комісією становить 399 грн. Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості Відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме, відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. №22112362/56 від 16.10.2025.

Після виконання судом вимог частин шостої та восьмої статті 187 ЦПК України, ухвалою суду від 18.11.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, оскільки згідно правил частини шостої статті 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним та враховуючи положення статей 274, 279 ЦПК України.

Позивачу та його представнику, а також відповідачу, у порядку, встановленому статтею 14 ЦПК України, було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі до їх електронних кабінетів, та їм доставлено 23.11.2025.

04.12.2025 до суду, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 05.12.2025), відповідачем подано відзив на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності.

У відзиві на позовну заяву, відповідач, не погоджуючись із вимогами позивача, вказує про їх необґрунтованість та недоведеність, оскільки: не надано належних доказів ідентифікацію його особи, без чого договір в електронній формі не може вважатись укладеним; відсутні докази фактичного отримання ним коштів, оскільки платіжне доручення не підтверджує, що кошти були зараховані саме на картковий рахунок відповідача, який належить йому, а не третім особам, при цьому виписки з банку не надано; відсутні докази належного переходу права вимоги, зокрема не надано повного реєстру боржників та доказів оплати вартості портфелю, що є необхідним для завершення переходу прав за договором відступлення; неправильний та економічно необґрунтований розрахунок заборгованості - позивач заявляє: основний борг - 2 760 грн., відсотки 7 522,08 грн., комісія 399 грн., загалом 10 681,08 грн., при цьому, проценти нараховано після закінчення строку кредиту, що прямо заборонено ст. 1048, 1050 ЦК України, комісія за видачу кредиту суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (ст. 18) і підлягає визнанню нікчемною, позивач не надав деталізованого розрахунку, не вказав періоди, ставки, формули; розмір заявлених судових витрат є завищеним та необґрунтованим, позов - типовий та шаблонний, розрахунок годин не відповідає реальному обсягу робіт, вказані години не підтверджені жодними об`єктивними доказами, у практиці ВС (справи № 922/445/19, № 329/766/18) зазначено, що витрати мають бути співмірними складності справи, а тому просить суд зменшити витрати до нуля або мінімального розміру; відсутні докази направлення претензії та позову, що порушує принцип змагальності та права на захист.

Як у відзиві так і у окремо поданій заяві, відповідач вказує про пропуск строку позовної давності, оскільки кредит було видано 25.08.2022, строк користування кредитом становив

30 днів (стандартний строк мікрокредиту), отже, остатній день виконання зобов`язання - орієнтовно 2425.09.2022. Саме з цього дня у кредитодавця виникло право вимагати повернення заборгованості (ст. 530 ЦК України). Отже, перебіг позовної давності почався з наступного дня - з 26.09.2022. Між датою прострочення та датою подання позову 22.10.2025 минуло понад 3 роки, що перевищує встановлений ч. 1 ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності (3 роки), а доказів переривання або зупинення строку позовної давності немає.

На підставі викладеного у відзиві та заяві про застосування строку позовної давності, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, у зв`язку із недоведеністю, та застосувати строк позовної давності (за наявності підстав), а також меншити або відмовити у стягненні 8 000 грн витрат на правничу допомогу як завищених і недоказаних.

У свою чергу, 11.12.2025 до суду, через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 12.12.2025), представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечив доводи відповідача та зазначив таке. Щодо доводів відповідача про неукладення кредитного договору, представник позивача вказав, що 25.08.2022 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір №101149256 в електронній формі. Укладення договору відбулося шляхом акцепту відповідачем пропозиції кредитодавця із використанням одноразового ідентифікатора, надісланого на номер телефону, зазначений самим відповідачем під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства. Факт направлення та використання такого ідентифікатора підтверджується довідкою первісного кредитора. Представник позивача зазначив, що укладення договору відбулося з дотриманням вимог статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а використання одноразового ідентифікатора є належним електронним підписом. Підписуючи договір, відповідач підтвердив ознайомлення з його умовами, у тому числі щодо суми кредиту, строків, процентної ставки, а також погодився з правилами надання фінансових послуг, які є невід`ємною частиною договору. Щодо доводів про відсутність доказів отримання кредитних коштів, представник позивача зазначив, що факт перерахування грошових коштів підтверджується платіжним дорученням, яке містить усі необхідні реквізити, зокрема дані отримувача, суму, дату операції та частково номер банківської картки, що відповідає реквізитам, зазначеним у договорі. При цьому відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що вказані кошти не були зараховані на належний йому рахунок або що відповідний рахунок йому не належить. Крім того, позивач зазначив, що як небанківська фінансова установа він не має доступу до банківської інформації щодо рахунків клієнтів, а тому не може самостійно отримати банківські виписки, що містять банківську таємницю. З цією метою було заявлено клопотання про витребування відповідної інформації у банківської установи. Щодо розрахунку заборгованості, представник позивача вказав, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов кредитного договору, яким передбачено пільговий та поточний періоди користування кредитом із різними процентними ставками. Розрахунок заборгованості здійснено з урахуванням часткових погашень відповідача, а загальна сума заборгованості становить 10 681,08 грн., що підтверджується наведеним детальним розрахунком. Щодо доводів про неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредиту, представник позивача зазначив, що строк виконання зобов`язання визначено умовами договору, зокрема з урахуванням пролонгацій, здійснених відповідачем, а тому нарахування процентів здійснювалося в межах погодженого сторонами строку кредитування. Стосовно доводів про відсутність належного переходу права вимоги, представник позивача зазначив, що 05.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого до позивача перейшли права вимоги за спірним кредитним договором. Факт переходу права вимоги підтверджується витягом з реєстру боржників, який містить інформацію щодо відповідача. Ненадання повного реєстру обумовлено необхідністю захисту персональних даних інших осіб. Щодо застосування строку позовної давності, представник позивача зазначив, що строк виконання зобов`язання визначений договором та з урахуванням пролонгацій завершився 05.12.2022, відтак саме з цього моменту виникло право вимоги, а тому на момент звернення до суду строк позовної давності не сплив. Стосовно стягнення комісії за надання кредиту, представник позивача зазначив, що така комісія прямо передбачена умовами договору, є складовою вартості кредиту та не суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає стягненню. Щодо судових витрат, представник позивача вказав, що витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, є співмірними складності справи та підлягають стягненню.

Так, під час розгляду справи, судом встановлено наявність у відповіді на відзив клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформації щодо проведення 25.08.2022 транзакції ТОВ «Мілоан» (первинний кредитор) по переказу коштів в сумі 3 000 грн. на рахунок ОСОБА_1 за кредитним договором №101149256 згідно платіжного доручення №49937246.

Оскільки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №101149256 від 25.08.2022, при цьому, позивач (представник) не має можливості самостійно подати до суду вказані у клопотаннях докази, які містить банківську таємницю, а також, враховуючи спірні правовідносини, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 16.02.2026 клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про те, чи було проведено 25.08.2022 ТОВ «Мілоан» (первинний кредитор) за кредитним договором №101149256 транзакцію по переказу коштів в сумі 3 000 грн. на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_2 .

10.03.2026 від АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на виконання вимог ухвали суду, надійшла відповідь, у якій зазначено, що на ім?я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Також повідомлено, що по рахунку(ах) НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 3000 UAH за період 25.08.2022 25.08.2022 (а.с. 88-89).

Від відповідача заперечень на відповідь представника позивача на відзив, до суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У статті 12 ЦПК України, зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин у їх сукупності, судом встановлено, що 25.08.2022 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №101149256, у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно умов якого позикодавець надав позичальникові грошові кошти у розмірі 3000 грн 00 коп. строком на

100 днів з 25.08.2022 і складається з пільгового та поточного періодів (а.с. 6-11).

Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Пільговий період складає 10 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 04.09.2022 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 03.12.2022 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 04.09.2022 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 03.12.2022 (останнього дня строку кредитування) (п.п 1.3.1 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 1.5 договору загальні витрати позичальника за пільговий період складають 819,00 грн. в грошовому виразі та 670,150,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 8919,00 грн. в грошовому виразі та 1085,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника за пільговий період складає 3819,00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 11919,00 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Згідно пункту 1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 399,00 грн, яка нараховується за ставкою 13,30 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 420,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,40 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8100,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.2, 1.5.3 Договору).

Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п. 1.6 Договору).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.3. Договору (п.п. 2.2.1. п. 2.2 Договору).

Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни, передбачені п.п. 1.1.-1.5. та п.2.4. цього Договору (п.п. 3.3.2 Договору).

Згідно п. 6.1 Договору, цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Цей Договір (з додатками №1, №2 та Правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору. Строк дії цього Договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п.1.4 Договору (п.п 7.1 договору).

Умови кредитування містяться також у Паспорті споживчого кредиту продукту №101149256 до вищезазначеного договору (а.с. 16).

Так, у матеріалах справи наявна Анкета-заява на кредит № 101149256 від 25.08.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на отримання кредиту у сумі 3000,00 грн. (а.с. 17 на зв.).

Крім того, додано Графік платежів за договором про споживчий кредит №101149256 від 25.08.2022 ( а.с. 11 на зв).

На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за Кредитним договором №101149256 від 25.08.2022 додано платіжне доручення №49937246 від 25.08.2022, де платник ТОВ «Мілоан», отримувач ОСОБА_1 , сума 3000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 101149256 (а. с. на зв. 18).

Також, згідно витребуваної інформації з АТ «ПРИВАТБАНК», на імя ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 та 25.08.2022 було здійснено зарахування коштів на суму 3000,00 грн. (а.с. 88).

Те, що даний договір укладений в електронній формі, підтверджується Довідкою про ідентифікацію, з якої вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 101149256 від 25.08.2022, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): S30660, 25.08.2022 на номер телефону (а. с. 17).

З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника.

Згідно наданих позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення у період з 25.08.2022 по 05.12.2022 (а.с. 19) та виписки по особовому рахунку за Кредитним договором №101149256 від 25.08.2022, станом на 22.10.2025 заборгованість відповідача складає

10681,08 гривень, з яких: 2760 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 399 грн. прострочена заборгованість за комісіями; 7522,08 грн прострочена заборгованість за відсотками (а.с. 20).

05.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» укладено Договір відступлення прав вимог № 86-МЛ/Т, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. на зв. 20 - 25).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до вказаного договору відступлення прав вимог №86-МЛ/Т від 05.12.2022 (а.с. 26), у вказаному реєстрі зазначений відповідач ОСОБА_1 як боржник під порядковим номером 413 за вищевказаним договором про надання фінансового кредиту №101149256 від 25.08.2022, заборгованість за яким становить 10681,08 грн., з яких 2760 грн. залишок по тілу кредиту; 7522,08 грн. залишок по за відсотках; 399 грн. - залишок по комісії (а.с. 26).

По платіжній інструкції № 69204 від 05.12.2022 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 325 850 грн. 21 коп. як плату за відступлення права вимоги згідно договору відступлення прав вимог № 86-МЛ/Т від 05.12.2022 (а.с. на зв. 26).

З метою досудового врегулювання спору позивач адресував відповідачу претензію від 16.10.2025 за Вих. № 22112362/56 (а.с. 26 на зв.) про виконання зобов`язання за кредитним договором №101149256 від 25.08.2022, шляхом погашення заборгованості в сумі 10 681,08 грн., з попередженням про те, що у разі невиконання цієї вимоги буде здійснено звернення до суду. Водночас суд відзначає, що позивачем суду не надано доказів надсилання та отримання відповідачем цієї досудової вимоги.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За приписами статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб- сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, підписаний відповідачем кредитний договір за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора вважається таким, що укладений та не суперечить вимогам законодавства. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами, передбаченими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

А тому, з урахування доводів представника позивача, викладених у відповіді на відзив, наявних у матеріалах справи доказів, які досліджені судом, аргументи відповідача про порушення норм чинного законодавства під час укладання договору, є безпідставними.

Отже, договір разом з усіма супутніми документами, які складають один договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий кредитором відповідачу при реєстрації на сайті кредитодавця, на підтвердження чого в ідентифікаційній частині договору містяться код ідентифікатор відповідача, що і є її безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір не був би укладений між сторонами.

Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на його картковий рахунок.

У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Згідно із статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У статті 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як встановлено з матеріалів справи, ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, однак останній не дотримувалася своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

05.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги №86-МЛ/Т. Згідно реєстру були передані і права вимоги до відповідача за кредитним договором №101149256 від 25.08.2022.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги №86-МЛ/Т ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі: 10 681,08 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У частині першій статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до долученого до справи договору, за яким відступлено право вимоги до відповідача боргу за кредитним договором сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника.

Вказаний договір факторингу підтверджує належний перехід прав вимоги позивача до відповідача від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до Відповідача за договором №101149256 від 25.08.2022.

Аргументи відповідача зводяться до того, що позивачем не було надано первинних облікових документів на підтвердження суми заборгованості згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», разом із цим, заперечення відповідача щодо наявності боргу в заявленому до стягнення розмірі були висловлені у відзиві, без надання доказів того, що банківська карт, на яку було здійснено зарахування кредитних коштів, йому не належить. Відповідач не спростовував того факту, що він користувався платіжною картою та відповідно отримував спірні кошти.

У постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19 зроблено висновок, що презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість відповідача за кредитним договором має місце.

Відповідач також має сплатити комісію за надання кредиту, яка становить 399,00 грн, що відповідає умовам кредитного договору (п.п.1.5.1. п. 1 Договору), який нею погоджено.

Щодо аргументів відповідача на несправедливість умов договору зі сторони позивача при укладенні спірного договору, суд враховує таке.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Виходячи з мети законодавчого захисту прав споживача як більш вразливої та незахищеної сторони у договорі (в якому одна сторона є фахівець, а інша - ні), закон має на меті захистити право споживача бути обізнаним з умовами договору, що укладається, на зрозумілій для нього мові, коротко і прозоро, без прихованих невигідних для нього наслідків та умов, з метою уникнення ситуації, коли для належного розуміння договору та його умов споживач мав би детально аналізувати об`ємний матеріал, і з метою уникнення викривлення дійсного волевиявлення позичальника-споживача. Дані вимоги закону не мали на меті надати споживачу формальні підстави для подальшого визнання укладеного договору недійсним. Споживач (позичальник) не звільнений від обов`язку бути добросовісним при укладенні договору, що означає повне з`ясування позичальником умов договору (тобто умов, на яких йому кредитор видасть кредитні кошти, і які наслідки він матиме для себе) до підписання договору і відповідно до отримання позичальником на підставі підписаного договору кредитних коштів, а не навпаки.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування».

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» містить положення про те, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» наведено визначення термінів, які вживаються в цьому Законі, зокрема:

договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

загальна вартість кредиту для споживача - сума загального розміру кредиту та загальних витрат за споживчим кредитом;

загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит;

загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб;

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, що врегульовано в частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит процентів, комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору вбачається, що сторони погодили строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх сплати. Також договір містить інформацію про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.06.2022 у справі № 947/25785/19 зроблено висновок, що: «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.04.2022 у справі № 333/7121/18 зазначено, що: «для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пунктів 2, 3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору».

У пункті 36.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначено: «З 13 січня 2006 року також почали діяти нові редакції: статті 18 Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів», яка визначила підстави для визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Такі умови є несправедливими тоді, якщо всупереч принципу добросовісності наслідком договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону № 1023-XII у редакції Закону № 3161-IV). Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята вказаної статті); статті 19 Закону України № 1023-XII «Про захист прав споживачів» про заборону нечесної підприємницької практики - будь-якої підприємницької діяльності або бездіяльності, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції (пункт 14 статті 1 Закону № 1023-XII у редакції Закону № 3161-IV). Поняттям такої практики охоплюється, зокрема, будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману (пункт 2 частини другої статті 19). За змістом абзацу першого частини другої цієї статті підприємницька практика вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б. Така практика вводить в оману, зокрема, стосовно ціни або способу розрахунку ціни, потреби у послугах (пункти 3 і 4 частини другої статті 19 Закону № 1023-XII у редакції Закону № 3161-IV, чинній до 10 грудня 2019 року включно). Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (абзац восьмий частини другої вказаної статті у редакції Закону № 3161-IV, чинній до 10 грудня 2019 року включно). Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними (частина шоста статті 19 Закону № 1023-XII у редакції Закону № 3161-IV).

Аргументи відповідача про несправедливість та невідповідність закону умов укладеного між сторонами кредитного договору не доведені, сам договір містить всі істотні умови характерні для такого виду договорів, та визначальним для результатів розгляду спору суд вважає те, що саме позичальник за допомогою електронного підпису погодився з такою редакцією договору і отримав кошти за умовами договору кредитування. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

Встановивши, що без здійснення певних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Не заслуговують на увагу твердження відповідача, що договором передбачено нарахування неправомірно великої суми за договором, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до вимог статей 1048, 1051,1054 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні частини 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач має законне право на нарахування процентів згідно умов Договору. Жодного контррозрахунку процентів відповідачем не подано.

Суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

В даному випадку позивачем було надано достатні докази на підтвердження порушення відповідачем умов кредитного договору та розміру заборгованості, а відповідачем доказів на спростування вказаних обставин не надано.

Сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки статтею 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (стаття 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Розглядаючи справу, суд, забезпечивши сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, водночас відповідач не спростував належними, достовірними та достатніми доказами доводів позивача щодо отримання кредитних коштів та користування ними на погоджених з первинним кредитором умовах.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

При цьому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про застосування до даних правовідносин строку позовної давності, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.

За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов`язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання.

Отже, визначальним для обчислення позовної давності є момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, а за зобов`язаннями з визначеним строком момент настання строку виконання.

Судом встановлено, що 25.08.2022 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №101149256, строк дії якого відповідно до пункту 1.4 договору визначено до 03.12.2022.

З урахуванням здійснення відповідачем пролонгації договору, право вимоги кредитора щодо повернення заборгованості виникло 05.12.2022, тобто після спливу строку виконання зобов`язання.

Таким чином, перебіг позовної давності розпочався з 05.12.2022 та спливав 05.12.2025.

Позов подано до суду 04.11.2025 через систему «Електронний суд», тобто в межах встановленого законом строку позовної давності.

Крім того, згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (втратив чинність 14.05.2025) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Суд враховує, що пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який передбачав зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану, діяв на момент виникнення спірних правовідносин та перебігу відповідного строку.

Отже, навіть за відсутності врахування зазначених положень позов подано у межах строку позовної давності, а з урахуванням їх застосування такий строк не є пропущеним у будь-якому випадку.

Щодо відшкодування відповідачем заявлених позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн., а також на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., суд дійшов такого.

Так, відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивач, подавши до суду позов сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с. 5).

Оскільки позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено у повному обсязі, суд вважає, що відповідно до статті 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Згідно із пунктами 13 частини другої, частини восьмої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача, адвокатом Усенком М.І., на підтвердження понесених позивачем витрат на оплату правничої допомоги адвоката надано копії: Договору №0107 від 01.07.2025 про надання правничої допомоги Адвокатським об`єднанням «Апологет» та Ордер від 01.07.2025, виданий на підставі вказаного Договору (а. с. 29 на зв., 30); Акту №Д/5705 від 22.10.2025 наданих послуг (правової (правничої) допомоги (а.с. 30 на зв.), детального опису наданих послуг до Акту №Д/5705 за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, відповідно до якого надано правові та юридичні послуги а саме: усна консультація (30 хв.), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.), погодження правової позиції (30 хв.), складання позовної заяви, подача заяви до суду (3 год. 30 хв.)

(а. с. 31).

Так, відповідно до пп. 2.3. п. 2 Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 Кредитну справу складає 8000 грн без ПДВ.

Згідно Детального опису наданих послуг вбачається, що на послуги адвоката витрачено 6 год. 30 хв.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що між позивачем та адвокатом склалися договірні відносини стосовно надання правової допомоги.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від

28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 12.01.2026 у справі №642/716/22.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду та направлення відповіді на відзив, розгляд справи проведено без участі сторін у справі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 8000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідачки становить надмірний тягар для останньої, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки, повинен становити 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 3, 4, 6, 11, 15, 16, 202-207, 509, 512, 514, 516, 517, 525-527, 530, 599, 610, 611, 612, 615, 625-629, 638, 639, 1048-1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76-89, 133, 134, 141, 174, 258, 259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №101149256 від 25.08.2022 у розмірі 10681,08 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень і на правову допомогу у розмірі 4000,00 гривень, а всього стягнути 17103 (шістнадцять тисяч сто три) гривні 48 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації:

АДРЕСА_1 .

Суддя О.П. Лукач