Рішення № 136211183, 29.04.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"29" квітня 2026 р. Справа № 363/6538/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю: секретаря судового засідання Вільчинської Є.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У листопаді 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» звернулося до Вишгородського районного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість загальною сумою 22 014,50грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 22 014,50 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5 000,00грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів 9 054,50грн., суми заборгованості за процентами нарахованих позивачем за 80 календарних днів 7 960,00грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Окрім того, позивач просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 21.08.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 6984129 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов`язується на умовах, встановленим договором, надати споживачу кредит у гривні, а ОСОБА_1 зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору. Відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 5 000,00 грн. Згідно із п. 1.4 договору строк кредиту 359 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

За даними поданого розрахунку заборгованості за договором № 6984129 від 21.08.2023 року первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 9 054,50 грн.

27.05.2024 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 27.05/24-Ф за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст капітал»» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Представник позивача зазначає, що відповідно до умов строк дії п. 1.4 Договору № 6984129 строк кредиту 359 днів. Станом на дату укладання договору факторингу від 27.05.2024 року № 27.05/24-Ф, строк дії договору № 6984129 від 21.08.2023 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у період з 28.05.2024 року по 15.08.2024 року (80 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 7 960,00грн. (Розрахунок заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» додається): 5 000,00грн. * 1,99% = 99,5 грн.*80 календарних дні = 7 960,00 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 6984129 від 21.08.2023 року загальною сумою 22 014,50грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5 000,00грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів 9 054,50грн., суми заборгованості за процентами нарахованих позивачем за 80 календарних днів 7 960,00грн.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області суду від 14.11.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся, в позовній заяві в просильній частині представник просить про розгляд даної справи за відсутністю представника позивача та проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи або про розгляд справи за його відсутності, до суду не надходило.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався, доводи позову не спростовано.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першої статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

21.08.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 6984129 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зобов`язується на умовах, встановленим договором, надати споживачу кредит у гривні, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 5 000,00 грн. Згідно із п. 1.4 Договору строк кредиту 359 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

За даними поданого розрахунку заборгованості за договором № 6984129 від 21.08.2023 року у період з 21.09.2023 року по 21.12.2023 року первісним кредитором було нарахована проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,99% (п. 1.5.1. договору про надання споживчого кредиту) за користування грошовими коштами на суму 9 054,50грн. А також, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у період з 28.05.2024 року по 15.08.2024 року (80 календарних днів) надало розрахунок процентів за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,99%, у сумі 7 960,00грн.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

27.05.2024 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 27.05/24-Ф за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст капітал»» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором надання споживчого кредиту № 6984129 від 21.08.2023 року.

Представник позивача зазначає, що відповідно до умов строк дії п. 1.4. Договору № 6984129 строк кредиту 359 днів. Станом на дату укладання договору факторингу від 27.05.2024 року № 27.05/24-Ф, строк дії договору № 6984129 від 21.08.2023 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у період з 28.05.2024 року по 15.08.2024 року (80 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 7 960,00 грн. (Розрахунок заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» додається): 5 000,00грн * 1,99% = 99,50грн.*80 календарних дні = 7 960,00 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 6984129 від 21.08.2023 року загальною сумою 22 014,50 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5 000,00грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором 9 054,50грн., суми заборгованості за процентами нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за 80 календарних днів 7 960,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Враховуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що передбачена умова в укладеному між сторонами договору про надання фінансового кредиту, про встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,99 % у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

З огляду на назначене, враховуючи те, що представником позивача не надано до позовної заяви розрахунку заборгованості із врахуванням Закону України «Про споживче кредитування», а саме з урахуванням денної процентної ставки, яка не може 1% в день, суд вважає за потрібне відмовити позивачу у стягненні з відповідача нарахованих позивачем та первісним кредитором процентів за користування кредитом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про проведення стягнень з відповідача в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Згідно ч. 11 ст. 265 ЦПК України, остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Зазначені норми кореспондують із частиною 11 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», за приписами якої якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

Однак, вищевказані дії є правом суду, а не його обов`язком, і мають вирішуватись у конкретній справі з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, на що звернуто увагу Велика Палата Верховного Суду у п. 129-130 постанови від 05.06.2025 року в справі № 910/14524/22.

Крім того, у п. 132-135 даної постанови ВП Верховного Суду зазначила, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення. Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання. Відтак передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних охоплюються приписами ч. 10 ст. 238 ГПК України (ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у своїй позовній заяві не ставило вимоги про стягнення з відповідача сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а лише клопотало про їх нарахування уповноваженим органом (особою) в порядку примусового виконання судового рішення.

Водночас стягнення заборгованості за передбаченими кредитним договором процентами у межах строку кредитування за своєю правовою природою не є тотожними поняттю 3% річних у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Тому, з огляду на викладене, вимога позивача в порядку частин 10, 11 статті 265 ЦПК України про зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення, нараховувати на суму боргу інфляційні втрати і 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за відповідними формулами, є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, як вбачається з матеріалів справи позивачем в особі представника було заявлено вимогу про компенсацію судових витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. В обґрунтування якої додано договір про надання правової допомоги № 10-12/2024 від 10.12.2024 року, рахунок на оплату № 11470-20/10-2025 від 20.10.2025 року, заявка № 11470 від 22.09.2025 року на виконання доручення до договору № 10-12/2024 від 10.12.2024 року, акт № 11470 від 20.10.2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10-12/2024 від 10.12.2024 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ця вимога обґрунтована, однак підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частин 3, 8 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Надані документи відповідно до положень статей 15, 77 ЦПК України є належними доказами сплати грошових коштів за надання професійної правничої допомоги у даній справі.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 137 ЦПК України, представником позивача надано детальний опис виконаних робіт (наданих послуг).

Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи (позов поданий дистанційно через систему Електронний суд, представник позивача участі у судових засіданнях не приймав), застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути також і понесені ними судові витрати у виді судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 527, 610, 615, 629, 633, 634, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6984129 від 21.08.2023 року у розмірі 5 000,00грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 550,09грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (ЄДРПОУ 44559822, 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Суддя О.Д. Рудюк