Рішення № 136210989, 04.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року Справа № 520/1125/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить: - визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 (надалі відповідач-1) протиправними в межах мобілізації; - скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов позивача; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі відповідач-2) виключити позивача зі списків особового складу; - вирішити питання розподіл судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що позивач з 16.03.2023 був виключений з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (непридатний до військової служби). 13.10.2025 позивач був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 та примусово утримувався з 13.10.2025 до 15.10.2025. Взятий на військовий облік та за наслідками проходження медичного огляду військово-лікарською комісією визнаний придатним. Позивач наводить доводи про те, що позивача повторно взято на військовий облік після його виключення з нього, визнав позивача придатним без направлення на медичний огляд, вніс недостовірні відомості про персональні дані позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також видав наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Звертає увагу, що чинне законодавство не містить підстав взяття (поновлення) особи на військовий облік, якщо така особа раніше була виключена з обліку. Внаслідок протиправних дій військовою частиною видано наказ про зарахування позивача до списків особового складу частини. У зв`язку із наведеним просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідач-1 подав до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що відповідно до відомостей наявних облікових даних, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (AITC «Оберіг») громадянина ОСОБА_1 , з 13.10.2025 року взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 та 15.10.2025 року знято з військового обліку у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації. ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією (надалі - ВЛК) при ІНФОРМАЦІЯ_5 та за результатами медичного огляду, проведеного у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра Оборони України від 14.08.2008 №402, визнаний придатним до військової служби. Зазначене підтверджується довідкою ВЛК № 2025-1014-1455-5534-0 від 14.10.2025 року. Копію довідки ВЛК № 2025-1014-1455-5534-0 від 14.10.2025 року з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (AITC «Оберіг»). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15.10.2025р. №1479 громадянин ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації та направлений до військової частини НОМЕР_1 . Просить у позові відмовити.

Відповідачем-2 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що наказ №301 від 17.10.2025 є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Після видання спірного Наказу №№301 від 17.10.2025, виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про прийняття на військову службу до військової частини. Цей наказ вже реалізований, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, - зобов`язання відповідача видати наказ про виключення його зі списків військової частини - є неефективним, адже не вирішує правомірності акту, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу. Ймовірне порушення порядку медичного огляду при мобілізації позивача не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до ст. 26 Закону України №2232-ХІІ, яка визначає виключний перелік таких підстав. У п. 56 постанови Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23 зазначено, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Отже, такий спосіб захисту, як зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу, на нашу думку є необґрунтованим. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзиви. Наводить аргументи про те, що відповідач зазначає, що позивач був визнаний придатним до військової служби за результатами проходження військово-лікарської комісії. Разом з тим відповідачами не доведено, що медичний огляд проводився з дотриманням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Зокрема, відповідачами не надано належних доказів: - проведення повного медичного обстеження; - дослідження медичних документів позивача; - проведення необхідних додаткових обстежень у разі наявності медичних показань. Неналежне проведення військово-лікарської комісії може свідчити про істотне порушення процедури призову. У своєму відзиві військова частина зазначає, що наказ про зарахування позивача до списків особового складу є актом індивідуальної дії, який нібито вичерпав свою дію фактом виконання. Разом з тим така позиція суперечить правовій природі судового контролю. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що акт індивідуальної дії може бути визнаний протиправним судом у разі його прийняття з порушенням вимог законодавства. Просить позов задовольнити.

27.01.2026 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали,

Ухвалою суду від 04.02.2026 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано докази у відповідачів.

16.03.2026 ухвалою суду клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

17.04.2026 ухвалою суду витребувано докази від ІНФОРМАЦІЯ_7 та від ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Останнє зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 . Знятий з реєстрації 30.03.2010. 07.04.2010 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 . Дані обставини підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідно до облікової картки до військового квитка (військово-облікового документу) серії НОМЕР_3 , міститься відмітка про: взято на військовий облік 16.03.2023 у ІНФОРМАЦІЯ_10 (аб. 3п. 1 ч. 1 ст. 37), які прибули з інших місцевостей України або за кордону на нове місце проживання. Прибув з ІНФОРМАЦІЯ_11 , АДРЕСА_1 .

Позивач визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку за гр Іст. 59б Розладу хвороб відповідно до наказу МОУ №2 від 1994 року, ВЛК Первомайського РВК Харківської області від 23.03.2000.

Отже на момент виключення з військово обліку позивач був особою призовного віку.

Відмітка про військовий облік: взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_12 ; виключений з військового обліку. 23.03.2000 призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_8 зараховваний у запас 23.03.2000 за ст. 18 п. 1 ЗУ «ПВО і ВС» (за станом здоров`я). 04.07.2000 виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_8 за ст. 37 ч. 6 п. 3 ЗУ «ПВО і ВС». До відміток про військовий облік (п.13) про взяття на військовий облік та про виключення з військового обліку внесено 16.03.2023 ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Дані обставини підтверджено довідкою, яка надана на виконання ухвали суду від 17.04.2026 та тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_4 виданого ІНФОРМАЦІЯ_13 від 16.03.2026.

15 травня 2023 року позивач взятий на облік внутрішньо переміщено особа. Зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 . Фактичне місце проживання АДРЕСА_4 . Дані обставини підтверджено довідкою від 15.05.2023 № 6341-7001785167.

Позивача 13.10.2025 о 20:25 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_14 (аб. 5 п. 2 ч. 1 ст. 37) військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей України або за кордону на нове місце проживання. 13.10.2026 позивача знято з військово обліку (аб. 2 п. 2 ч. 5 ст. 37). Дані обставини підтверджено відомостями з облікової картки до військового квитка (військово-облікового документу) серії НОМЕР_3 .

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 14.10.2025, зокрема заначено відомості про додаткові методи дослідження: аналіз крові, сечі, флюорографія органів грудної клітки, ЕКГ, інші дослідження; результатами медичного обстеження спеціалістами: терапевт, хірург, невропатолог, офтольмолог, ЛОР, дерматовенеролог. Діагноз у позивача: короткозорість правого ока ст. 1.5Д, лівого ока ст. 2.6Д, Астигматизм лівого ока ст. 0.5Д. На підставі статті графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ придатний до військової служби.

14.10.2025 військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_15 проведено медичний огляд ОСОБА_1 , перебуває на обліку у відповідача-1. Опис діагнозу у позивача: короткозорість правого ока ст. 1.5Д, лівого ока ст. 2.6Д, Астигматизм лівого ока ст. 0.5Д. На підставі статті графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ придатний до військової служби.

Згідно з даних карти професійно-психологічного відбору кандидата позивачу визначено рівень стійкості до бойового стресу та такого рекомендовано на посаду стрільця.

15.10.2025 наказом начальника відповідача-1 №1479 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлений до відповдача-2.

17.10.2025 командиром відповідача-2 прийнято наказ №301 про зарахування до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та призначено на посаду. Дані обставини підтверджено копією витягу з наказу від 17.10.2025 №301.

Позивач наводить аргументи про те, що дії посадових осіб відповідача-1 є протиправними щодо взяття повторно позивача на військовий облік та його призову, а також наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України Про військовий обов`язок і військову службу № 2232-XII від 25.03.1992 р. (в подальшому - Закон № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону №2232-XII, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII визначено, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. (частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XIІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 3 статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ, військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 1 статті 34 Закону № 2232-ХІІ визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

На момент проходження позивачем військово-лікарської комісії був чинним Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. №921 (в подальшому - Порядок №921).

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку №921, цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.

Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.

Згідно з абз. 17-18, 20 п. 56 Порядку №921, персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних ведеться районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки шляхом обліку персональних та службових даних призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності. При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.

Про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.

Згідно з п. 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487, військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначені Законом України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів від 16.03.2017 р. №1951-VIII (в подальшому - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з ст. 2 Закону № 1951-VIII, основними завданнями Реєстру є: 1) ведення військового обліку громадян України; 2)забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість внесення до Реєстру передбачених згаданим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру; 3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення. (ст. 3 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону № 1951-VIII, органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування володільця Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч.ч. 8, 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII).

Згідно з ст. 6 Закону № 1951-VIII, до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ст. 8 Закону № 1951-VIII, до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про виконання військового обов`язку; відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи); відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" відомості про участь у бойових діях.

Статтею 9 Закону № 1951-VIII визначено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону № 1951-VIII, ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки

Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені у цій частині (ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII).

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Суд повторно відмічає, що позивач з 23.03.2000 згідно з довідки військово-лікарської комісії від 23.03.2000, на підставі ст. 59 б графи І Розладу хвороб наказу МОУ №2 від 1994 позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

У тимчасовому посвідченні від 16.03.2023 наявні відмітки про виключення позивача з військового обліку з 04.07.2000.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» містяться відомості про те, що позивач перебуває на обліку з 16.03.2023, натомість відсутні дані про виключення позивача із військового обліку та проходження військово-лікарської комісії. Натомість містяться дані про медичний огляд, який проведено 14.10.2025 за результатами якого позивача визнано придатним до військової служби.

Відповідно до п. 1 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 559 (в подальшому - Порядок № 559), військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

Згідно з п. 3 Порядку № 559, відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним.

Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).

Пунктом 4 Порядку № 559 визначено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особа може звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами з метою приведення дійсних відомостей у відповідність.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23:

1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі;

2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності;

3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів;

4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини 2 статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд установив, що матеріали справи не містили доказів, що позивач звертався до органів ведення Реєстру із відповідною заявою про внесення відомостей до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів із заявою про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а відповідач відмовив у їх внесенні чи не розглянув таку заяву у строк, визначений п. 4 Порядку №559, а відтак доводи позивача про те, що відповідачем допущено протиправні дії стосовно направлення його на медичний огляд з тих підстав, що він 23.03.2000 виключений з військово обліку у зв`язку із непридатність до військової служби за станом здоров`я, суд оцінює критично та не бере до уваги.

Стосовно аргументів позивача про те, що не було дотримано процедуру проведення медичного огляду, суд прийшов наступного.

Частина 5 ст.22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом приписів п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі по тексту - Порядок №560).

Пунктом 3 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до п.25 Порядку №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Частина п`ята статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі по тексту - Положення №402).

Пункт 1.1. Розділу І Положення №402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. Розділу ІІ Положення №402).

Відповідно до пунктів 20.1-20.2. розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог Положення.

Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв).

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК.

Згідно з пунктом 20.3 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) Придатний до військової служби; Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: Обмежено придатний до військової служби).

У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову придатний до військової служби, за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що під час дії воєнного стану військовослужбовці підлягають медичному огляду за наявності для цього підстав.

За результатами медичного огляду ВЛК відповідного рівня приймає рішення про придатність чи не придатність військовослужбовця до військової служби, яке оформляється відповідною довідкою.

Судом повторно відмічає, що довідкою військово-лікарської комісії від 14.10.2025 позивача визнано придатним до військової служби.

У разі незгоди з висновком комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись до ВЛК регіону щодо перегляду рішення ВЛК при ТЦК та СП, яка наділена таким правом.

Зокрема, абзацом 4 пункту 2.4.5 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

У разі незгоди з рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до ЦВЛК.

Позивач наводить обставини про те, що наявні у позивача захворювання відображені не в повному обсязі у довідці від 14.10.2025. Зокрема, відповідачами не надано належних доказів: - проведення повного медичного обстеження; - дослідження медичних документів позивача - проведення необхідних додаткових обстежень у разі наявності медичних показань.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020р. у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби.

Попри те позивач своїм правом на звернення до ВЛК регіону щодо перегляду рішення ВЛК не скористався.

Остаточне рішення про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби може бути прийнято ЦВЛК.

Відповідно, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Разом з тим, позивач не звертався до вищого рівня для перегляду висновку військово-лікарської комісії та не скористався своїм правом на проведення повторно медичного огляду щодо придатності до військової служби, з урахуванням наявності у позивача захворювань, які не були встановлені при огляді 04.08.2025.

Суд повторно зазначає, що позивач наводить доводи про те, що довідка від 14.10.2025 прийнята з порушенням процедури, адже направлення на проходження медичного огляду ВЛК у вказаному закладі охорони здоров`я у встановленому порядку не видавалось, не ураховані усі медичні документи щодо стану здоров`я позивача, суд прийшов наступного.

Позивач наводить аргументи про те, що відповідачем-1 не приймалось направлення на проведення медичного огляду позивача, яке проведено 14.10.2025.

Суд звертає увагу, що при розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності, а також придатності до військової служби) про що вказано вище у цьому судовому рішенні, а лише юридична процедура прийняття і відповідність спірного рішення вимогам законодавства.

Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення №402 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення, яке формується в електронній формі засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або у паперовій формі за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Направлення у паперовій формі реєструється в журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих резервістам та військовозобов`язаним для проходження медичного огляду за формою, наведеною у додатку 12 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, та видається військовозобов`язаному під особистий підпис.

Відповідачем-1 до матеріалів справи не надано копії направлення позивача на ВЛК в електронній або паперовій формі та доказів реєстрації направлення, хоч такі докази випробовувались судом у відповідачів ухвалою суду від 04.02.2026.

Тобто, відповідачами не надано суду доказів дотримання положень п. 3.1 глави 3 розділу ІІ Положення 402 при направленні позивача для проходження медичного огляду, а відтак суд ухвалює рішення на підставі документів, що містяться у цій справі.

Крім того, необхідність надання медичних документів передбачена вимогами п. 3.4, 3.5 Положення № 402, та як зазначає представник позивача, вони мали б значення для членів ВЛК під час проведення огляду позивача. Відсутність належного оформлення направлення та його реєстрації в журналі, неповідомлення про строк проходження медичного огляду та наслідки відмови й необхідність часу для надання медичних документів, що є прямим обов`язком військовозобов`язаного, і допускається з огляду на строк проведення медичного огляду, свідчать про те, що відповідачем-1 не дотримано вимоги вищевказаного Положення.

У матеріалах справи міститься довідка військово-лікарської комісії відповідача-1 від 14.10.2025 про проведення огляду позивачу.

Відповідно до п. 3.4 глави 2 розділу ІІ Положення перед оглядом військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Довідка військово-лікарської комісії не містить записів про проведення вказаних аналізів позивачу перед оглядом. Натомість такі дані містяться у картці обстеження та медичного огляду позивача від 14.10.2025.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Відповідно до п. 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 при встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Попри те суд установив з довідки військово-лікарської комісії, що медичний огляд позивача ВЛК проведено за один день.

Відповідачем-1 не доведено, що позивачу була надана можливість в повному обсязі надати інформацію про стан здоров`я лікарям під час проходження військово-лікарської комісії.

Таким чином, відповідачем-1 не спростовано доводи позовної заяви стосовно того, що військово-лікарською комісією не враховано інформацію про наявність у позивача захворювання, що перешкоджає призову на військову службу.

Тобто, ВЛК не вжито всіх заходів щодо встановлення дійсного стану здоров`я позивача та не доведено відсутність у нього захворювань, які можливо виключають придатність до військової служби.

Згідно до п. 3.2 глави 3 розділу ІІ під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Позивачу встановлено діагноз: короткозорість правого ока ст. 1.5Д, лівого ока ст. 2.6Д, Астигматизм лівого ока ст. 0.5Д.

Натомість станом на 23.03.2000 позивача виключено з військового обліку у зв`язку із непридатність до військової служби за гр І ст. 59 б Розладу хвороб наказу МОУ №2 від 1994 року.

Графа І ст. 59 б Розладу хвороб, затверджена наказом МОУ №2 від 1994 року містить відомості про хронічне захворювання нирок з помірним порушенням непридатні до військової служби зі зняттям з військового обліку, непридатні до військової служби.

Так дійсно позивачу пройдено медичне обстеження спеціалістами: терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, ЛОР, дерматовенеролог. Дані обставини підтверджено картою обстеження та медичного огляду від 14.10.2025.

При цьому, ані довідка, ані інші матеріали справи не містять відомостей, що в зв`язку з наявними захворюваннями позивача, що стали підставою для його виключення із військового обліку у 2000 році, позивач 14.10.2025 оглядався за цими медичними показаннями лікарем відповідної спеціальності (урологом чи неврологом), як це передбачено п. 3.2 глави 3 розділу ІІ Положення.

Отже при встановленні вказаного діагнозу, висновок комісії про придатність позивача до військової служби, без огляду лікарями відповідного профілю за медичними показаннями позивача, є не об`єктивним.

Законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань. Медичний огляд військовослужбовця повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров`я особи.

На переконання суду, вказані вище порушення не є формальними та в своїй сукупності підтверджують протиправність спірної довідки. При цьому, відповідач-1, всупереч процесуальному обов`язку, не довів суду належним чином правомірність винесення спірної довідки, оскільки саме він повинен довести порядок процедури ВЛК та дотримання її при огляді позивача.

В зв`язку з наведеним, довідка військово-лікарської комісії від 14.10.2025 № 2025-1014-1455-5534-0 про визнання позивача придатним до військової служби не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, визначений законодавством та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваних наказів про призов та зарахування до особового складу такі накази вичерпали свою дію їх реалізацією, однак суд вважає, що позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів. Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах. Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 06.10.2021 р. у справі №9901/26/21, від 03.11.2021 р. у справі №9901/226/21, від 02.02.2022 р. у справі №9901/256/21, від 16.03.2023 р. у справі №9901/494/21, від 06.04.2023 р. у справі №990/152/22, від 14.09.2023 р. у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

Отже видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником відповідача-2, наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, суд, враховуючи очевидну протиправність дій відповідача-1 щодо прийняття такого наказу без проведення дослідження ВЛК реального стану здоров`я мобілізованого і направлення його для проходження служби до військової частини, з метою належного та ефективного способу судового захисту дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу начальника відповідача-1 від 15.10.2025 № 1479 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання військову частину виключити позивача зі списків особового складу даної військової частини, то суд зазначає наступне.

Після видання начальником відповідача-1 наказу про призов позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, виникли правовідносини щодо проходження військової служби, особливості якої визначаються . та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення №1153/2008).

Натомість, цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби у зв`язку з визнанням незаконним рішення щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

З метою подальшого вдосконалення та належної організації обліку особового складу Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі - Інструкція №280).

Згідно з пунктами 1, 2 Розділу XII Інструкції №280, для обліку особового складу в особливий період використовуються:

1) на особовий склад, який перебуває на військовій службі (здійснює трудову діяльність), а також військовослужбовців, які проходили службу у військовому резерві за контрактом та призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, - облікові документи, які велися на нього у військовій частині в мирний час;

2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Пунктами 30-32 розділу II Інструкції №280 визначено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

Зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:

1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;

2) для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено, - виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (начальника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту;

3) для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (начальника) щодо їх прийняття.

До списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин.

Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.

Отже, організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Слід зазначити, що з дня зарахування до списків особового складу військової частини військовозобов`язаний набуває статусу військовослужбовця.

Абзацом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що "... процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу" (пункт 56).

Отже, правовідносини щодо зарахування до списку особового складу військової частини військовослужбовця не є релевантними щодо правовідносин щодо оскарження призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано доказів звернення до командира військової частини із рапортом про звільнення з військової служби, а тому суд не вбачає правових підстав для зобов`язання відповідача-3 виключити позивача зі списків особового складу.

Однак, суд зазначає, що позивач має право у встановленому законом порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби шляхом звернення до військової частини з відповідним рапортом.

Суд зазначає, що Законом №2232-ХІІ та Положенням №1153/2008 не передбачено звільнення з військової служби шляхом зобов`язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу військової частини задоволенню не підлягають, а відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідач-1, відносно якого задоволено позовні вимоги, за рахунок бюджетних асигнувань стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1331,20 грн, а щодо позовних вимог у яких відмовлено у задоволенні позову до відповідача-2 понесені судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.10.2025 № 1479 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_16 , місцезнаходження місто Харків, код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ;

відповідач Військова частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса листування через Міністерство оборони України, місцезнаходження АДРЕСА_6 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Повне судове рішення складено та підписано суддею 04.05.2026.

Суддя М. І. Садова