Ухвала суду № 136209272, 04.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

04 травня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/5313/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про визнання недійсним акту,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про визнання недійсним акту, а саме просить:

- визнати недійсним «Акт виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування» від 12.03.2026;

- визнати таким, що не відповідає дійсності та містить сфальсифіковані дані текст Претензії № 806 від 30.03.2026 ;

- скасувати рішення КП ПОР «Полтававодоканал» про нарахування боргу у сумі 10821,63 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 06.04.2026 через відділення Укрпошти позивачем була отримана Претензію № 806 від 30.03.2026 року за підписом заступника генерального директора з обліку та реалізації КП ПОР «Полтававодоканал» Олени Остапової, за якою позивач як споживач послуг КП ПОР «Полтававодоканал» (о/р №313-10665001-24), має у місячний термін сплатити 10821,63 грн. за самовільне приєднання до діючої системи централізованого водопостачання, з розрахунку самовільного користування водопостачанням 30 діб. Дану рішення ґрунтувалося на виявленні представниками КП ПОР «Полтававодоканал» факту порушення геометрії магнітної суспензії води на індивідуальному лічильнику холодної води ЛК-1,5 (заводський № 0200094597) та складеному 12.03.2026 «Акті виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування», який був підписаний дружиною позивача Оксаною Нестеренко. Максимальний термін (30 діб) виявленого самовільного приєднання у Претензії встановлений «з причини неможливості виявити розрахунковий період». В листі від 08.04.2026 року на Претензію, позивач намагався пояснити представникам відповідача, що порушення індикатора магнітного поля на лічильнику холодної води було ненавмисним (наліпку з індикатором зірвано онуком, якому на той час було 1 рік та 4 місяці) і, таким чином, відповідно до ст. 103-1 КУпАП, порушення наліпки не може трактуватися як самовільне використання з корисливою метою питної води; термін дії можливого порушення, який був застосований не має становити максимальний (30 діб), так як з моменту ненавмисного зриву наліпки з індикатором та встановлення нової 12.03.2026 чітко встановлюється інший термін (10 діб), у зв`язку з чим позивач просив керівництво КП ПОР «Полтававодоканал» переглянути своє рішення. У листі від 16.04.2026 за №928 за підписом заступника генерального директора з обліку та реалізації КП ПОР «Полтававодоканал» Олени Остапової позивачу було рекомендовано урегулювати порушені питання шляхом реструктуризації боргу. Враховуючи викладене, позивач вважає рішення про стягнення нього боргу у сумі 10821,63 грн. протиправним.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. […] фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно - правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб`єкта владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб`єктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Обставини встановлені судом із матеріалів справи - наступні: 12.03.2026 під час проведення обстеження та зняття контрольних показників приладів обліку води в квартирі 24 житлового будинку по вулиці Освітянська, 5а, контролером абонентської групи відділу обліку та реалізації води фізичним особам, було виявлено порушення геометрії магнітної суспензії індикатора магнітного поля, встановленого на індивідуальному лічильнику холодної води типу ЛК-1,5 заводський № 0200094597, встановленого в санвузлі - таке порушення створює умови для самовільного користування послугами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що зафіксовано у акті виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування від 12.03.2026, та що стало підставою для винесення КП ПОР "Полтававодоканал" претензії позивачу на суму 10 821,63 грн. та пред`явлення рахунку № 185 від 26.03.2026 на суму 10 821,63 грн. за самовільне користування послугами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (ХВ) нараховано за послугу централізованого водопостачання та централізованого водовідведення по пропускній спроможності 1 труби ПІ 5мм, за календарний місяць.

При цьому суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

У правовідносинах, пов`язаних із виконанням договору про надання послуг з центрального водопостачання та централізованого водовідведення, реалізується не публічний, а приватний інтерес.

Предметом позову в даній справі є немайнова вимога позивача визнати недійсним «Акт виявлення самовільного приєднання та/або самовільного користування» від 12.03.2026 та майнова вимога позивача скасувати рішення КП ПОР «Полтававодоканал» про нарахування боргу у сумі 10821,63 грн., що свідчить про наявність спору про право, які в своєї сукупності становлять вимоги про захист майнового права позивача саме у цивільних відносинах, між споживачем послуг та надавачем.

Спір має приватно-правовий характер і не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільний кодекс України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільний кодекс України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, вирішення спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, яка встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, і, відповідно, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

У позовній заяві (аркуш 3-4) зазначені формальні та загальні посилання на норми Кодексу адміністративного судочинства України, що даний спір підсудний адміністративному суду, з урахуванням висновків суду та оцінки матеріалів позову судом, такі доводи позивача є помилковими щодо визначення юрисдикції спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З метою процесуальної економії та достатності матеріалів справи для визначення судом юрисдикції спору, суд відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Приписами частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Суд роз`ясняє, що справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (36000, м. Полтава, вул. Пилипа Орлика, 40-А, код ЄДРПОУ 03361661)про визнання недійсним акту.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачу право звернутися з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Бевза