Рішення № 136208672, 04.05.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 р. справа № 400/9769/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік, як особи, виключеної з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 , раніше виключеного з військового обліку військовозобов`язаних, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 08.03.03 р. він був виключений з військового обліку на підставі ст. 37 ч. 6 п. 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", тобто як особу засуджену до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Однак, без згоди позивача він був знятий на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 23.05.25 р. Позивач наголошує, що взяття його на військовий облік суперечить конституційному принципу незворотності дії законів в часі.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні з тих підстав, що з 18 травня 2024 р. ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" зазнала змін, відповідно до яких, така підстава для виключення позивача з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, була виключена. Так як позивач відповідає законодавчо визначеним критеріям взяття на військовий облік, а підстава за якої його раніше було виключено з військового обліку відпала, у відповідача мались підстави для взяття позивача на військовий облік.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій не погодився із аргументацією відповідача та наполягає, що зміни до ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка з 18 травня 2024 р. не передбачає такої підстави для виключення особи з військового обліку, як засудження за вчинення злочину, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як не мають зворотної дії в часі. Інші заперечення відповідача, ґрунтуються на хибному тлумаченні законодавства.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно з записом тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 позивач був виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

На момент внесення такого запису, дана норма передбачала, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Відповідно до витягу з мобільного застосунку "Резерв+", сформованого 30.08.25 р. позивач має статус військовозобов`язаного та стоїть на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З аналізу Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, слідує, що мобільний застосунок "Резерв+" використовує дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (ст. 2 ч. 1 п. 1 цього Закону).

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ст. 5 ч. 8 Закону).

Отже, наявність в мобільному застосунку "Резерв+" відомостей про статус позивача як військовозобов`язаного, означає, що такі відомості містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та підтверджують факт взяття позивача на військовий облік.

Позивач вважає, що його протиправно взято на військовий облік без його згоди.

Отже, спірні правовідносини між сторонами склались з приводу законності дій відповідача, які полягають у взятті позивача на військовий облік, після його виключення з цього обліку, на підставі змін до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", які стосуються виключення тієї норми, на підставі якої позивача раніше було виключено з військового обліку.

Як наведено вище, позивача виключено з військового обліку з 08.03.03 р., про що внесено відповідний запис до військово-облікового документа.

Правовою підставою для виключення позивача з військового обліку, відповідачем визначена ст. 37 ч. 5 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка передбачала, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які зокрема, були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів.

Отже, виключення позивача з військового обліку в березні 2003 р. відбулось на підставі діючої на той час норми Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а правовідносини, пов`язані з перебуванням позивача на військовому обліку, в березні 2003 р. завершились (припинились).

В наступному, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX, ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" була викладена в новій редакції, а саме:

виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Ця редакція набрала чинності з 18 травня 2024 р.

Таким чином, починаючи з 18 травня 2024 р. Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" не передбачає такої підстави для виключення особи з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення злочину.

По суті доводи позивача зводяться до того, що відповідно до ст. 58 Конституції України, зміни від 18 травня 2024 р. до ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", не мають зворотної дії в часі і не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Суд знаходить ці аргументи помилковими з огляду на наступне.

Стаття 58 ч. 1 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Під час чинності попередньої редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка в якості однієї з підстав виключення з військового обліку передбачала таку підставу, як засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, позивач був виключений з військового обліку.

Правовими наслідками виключення з військового обліку є те, що така особа втрачає статус військовозобов`язаного і у неї припиняються всі обов`язки, пов`язані з перебуванням на військовому обліку - проходження військово-лікарської комісії, оновлення облікових даних, тощо. Таким чином, із внесенням 28 березня 2016 р. відповідного запису до військового квитка, правовідносини позивача у сфері військового обліку завершились (припинились).

Разом з тим, незаперечним правом законодавця є прийняття нових законів чи внесення змін до діючих, в тому числі шляхом викладення їх в новій редакції, з метою врегулювання суспільних правовідносин, виходячи з нагальних потреб.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 р., виникла об`єктивна потреба по іншому врегулювати правовідносини пов`язані з проходженням військової служби, в тому числі, як невід`ємну складову частину цих правовідносин, підстави для виключення осіб з військового обліку, що і стало підґрунтям для викладення ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" в новій редакції з 18 травня 2024 р.

З прийняттям нової редакції цієї статті, виникли нові правовідносини, пов`язані з новими підставами виключення з військового обліку.

Порушенням ст. 58 ч. 1 Конституції України щодо неможливості зворотної дії закону в часі, в контексті даного спору, мало б місце лише в тому випадку, коли нова редакція ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" відмінила б (скасувала) юридичну подію у виді виключення позивача з військового обліку в травні 2016 р., тобто внаслідок дії нового закону, позивач вважався б таким, що ніколи не виключався з військового обліку.

Разом з тим, під час чинності попередньої редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" до 18 травня 2024 р., позивач був виключений з військового обліку, втратив статус військовозобов`язаного і ці правовідносини залишились незмінними з моменту прийняття ст. 37 цього Закону в новій редакції.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" не містить обмежень чи заборон з приводу можливості взяття особи на військовий облік, після її виключення.

Таким чином, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Нова редакція цієї статті від 18 травня 2024 р. не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18 травня 2024 р. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

Інші доводи сторін даного висновку суду не змінюють та не впливають на вирішення спору по суті.

За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз