Ухвала суду № 136206690, 04.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 травня 2026 року Справа 160/10820/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

27.04.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить:

1) визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ширка Сергія Леонідовича (відповідача),яка полягає у не вчиненні заходів примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №160/18444/25, після отримання клопотань позивача ОСОБА_1 (стягувача) від 15.04.2026, а саме: не перевірки фактичного виконання ГУ ПФУ в Миколаївській області (Боржником) цього рішення суду та не складанням актів про його невиконання у межах виконавчих проваджень ВП № 80586389 та ВП № 80586442 та здійснення боржником розрахунку у Формі РС-право пенсії за віком (ЗУ № 1058), замість встановленої судом пенсії за вислугу років (п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), противоправною бездіяльністю;

2) зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ширка Сергія Леонідовича (Відповідача) вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо повного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №160/18444/25, усунути виявлені порушення та вчинити виконавчі дії, а саме:

- скласти акти державного виконавця, якими зафіксувати факт неналежного виконання рішення суду від 14.08.2025 у справі №160/18444/25, що полягає у проведенні боржником розрахунку пенсії за віком (згідно із Законом № 1058), замість встановленої судом пенсії за вислугу років (згідно з п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ) у межах виконавчих проваджень ВП № 80586389 та ВП № 80586442;

- винести постанову про накладення штрафу на Боржника (ГУ ПФУ в Миколаївській області) у межах виконавчого провадження ВП № 80586442 за невиконання рішення суду, що має безперешкодний характер, відповідно до вимог статті 75 Закону України «Про виконавче провадження»;

- направити до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення службовими особами ГУ ПФУ в Миколаївській області кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 365, 382 КК України, у зв`язку з умисним невиконанням рішення суду від 14.08.2025 року та перевищенням службових повноважень в умовах воєнного стану. для повного відновлення прав ОСОБА_1 (позивача, стягувача) та призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду.

Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Разом з позовом позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у цій справі враховуючи скрутний майновий стан позивача.

Вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору та зменшення розміру судового збору, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/980_030) право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Суд зазначає, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень такого майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Крім зазначеного, невмотивоване відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

Водночас, позивачем не надано до суду доказів на підтвердження скрутного майнового стану.

Оскільки позивачем не надано суду доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, наведені в клопотанні доводи не можуть бути визнані поважними, в зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд зазначає, що позивачем у поданій позовній заяві заявлено дві самостійні позовні вимоги немайнового характеру, які не є тотожними за своїм змістом та підставами, оскільки стосуються різних виконавчих проваджень, а саме: ВП № 80586389 та ВП № 80586442.

Зазначені вимоги пов`язані з оскарженням бездіяльності державного виконавця та зобов`язанням його вчинити певні дії у межах кожного окремого виконавчого провадження, що свідчить про їх самостійний характер.

Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 2 129,92 грн за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Разом з цим, в позовній заяві позивач визначив третьою особою Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

На підставі частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки; вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи; якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Проте, суд зазначає, що у позовній заяві немає заяви з обґрунтуванням необхідності залучення третьої особи до розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, позивачу необхідно подати до суду клопотання з обґрунтуванням необхідності залучення третьої особи до розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути недоліки шляхом надання до суду:

- документу про сплату судового збору в сумі 2 129,92 грн;

- клопотання з обґрунтуванням необхідності залучення третьої особи.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання до суду:

- документу про сплату судового збору в сумі 2 129,92 грн;

- клопотання з обґрунтуванням необхідності залучення третьої особи.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити позивачеві, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Бондар