Рішення № 136204762, 04.05.2026, Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 601/2697/25

2/609/66/2026

04 травня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Катерняк О.М.

за участі секретаря судового засідання Мацишиної Г.О.,

позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Сідорова В.М., відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Кушки О.М., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служби у справах дітей Кременецької міської Ради - Крисюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Кременецької міської ради,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. 10 вересня 2025 року адвокат Сідоров Віталій Михайлович, який діє від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернувся до Кременецького районного суду Тернопільської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, де третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача є Служба у справах дітей Кременецької міської ради.

На підставі ухвали Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 вересня 2025 року дану позовну заяву направлено до Шумського районного суду Тернопільської області для розгляду за підсудністю.

2. Позов обґрунтовано тим, що 15 вересня 2011 року між позивачкою та відповідачем Великомлинівецькою сільською радою Кременецького району Тернопільської області було зареєстровано шлюб. У подружжя під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась одна дитина - донька ОСОБА_3 . Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2017 року шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано. 09 липня 2019 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_5 , який зареєстровано Кременецьким міськрайонним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, у зв`язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Наразі саме позивачка опікується та займається вихованням неповнолітньої доньки ОСОБА_7 , яка проживає в належних, комфортних та безпечних умовах виключно з матір`ю та її сім`єю. Крім того, від отриманого перелому руки під час гри, дитині спричинено значний фізичний і психологічний дискомфорт, ця травма вимагала медичного лікування, реабілітації та емоційної підтримки. За результатами обстеження хребта дитини виявлено певні зміни, які потребують регулярного медичного спостереження та можливо профілактичних заходів. Всі ці аспекти медичного догляду та фінансування лікування та реабілітації забезпечуються також виключно матір`ю дитини.

Також представник зазначає в позовній заяві, що відповідач ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 97805,47 грн. Окрім виплати аліментів протягом останнього року, інших форм матеріальної підтримки з боку відповідача не зафіксовано.

Батько дитини ОСОБА_2 належно не піклується про свою дитину, не виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, не цікавиться її життям, здоров`ям та навчанням, не підтримує матеріально та морально, не бере участі у її фізичному, духовному та моральному розвитку, не відвідує школу, що і стало підставою звернення позивачки з позовом про позбавлення батьківських прав. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 належним чином не виконує свої батьківські обов`язки, позивачка звернулась до Служби у справах дітей Кременецької міської ради із заявою про надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 . На засіданні комісії із захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кременецької міської ради 25 червня 2025 року прийнято висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його малолітньої доньки ОСОБА_3 . Під час телефонної розмови з ОСОБА_2 , проведеної представниками комісії, він повідомив, що не може з`явитись на засідання через зайнятість і висловив заперечення проти позбавлення його батьківських прав, посилаючись на намір налагодити відносини з дочкою. Однак він не скористався своїм правом звернутись до Служби у справах дітей із заявою про визначення способів участі у вихованні дочки, як йому було рекомендовано. На засідання комісії 31 липня 2025 року відповідач не з`явився і не надав додаткових пояснень.

Як на додаткові обставини, сторона позивача зазначає, що ОСОБА_2 , будучи військовослужбовцем, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, що вказує на систематичну безвідповідальну поведінку та проблеми з алкоголем, а також насильство в сім`ї. Зокрема: у 2015 році відповідача було притягнуто до відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП); у 2016 році за вчинення психологічного насильства в сім`ї щодо колишньої дружини (ч. 1 ст. 173-2 КУпАП) відповідача звільнено від відповідальності з усним зауваженням; у 2025 році за перебування на військовій службі в стані сп`яніння в умовах особливого періоду (ч. 3 ст. 172-20 КУпАП) відповідача звільнено від відповідальності з усним зауваженням; повторно в 2025 році відповідача притягнуто за аналогічне правопорушення (ч. 3 ст. 172-20 КУпАП) з призначенням штрафу в сумі 17000 грн. Дані факти, на думку позивача, характеризують ОСОБА_2 як людину з проблемами самоконтролю, схильністю до зловживання алкоголем та агресивної поведінки, що особливо небезпечно в ролі батька. На думку позивача, така поведінка відповідача може негативно впливати на психологічний стан дитини, створюючи ризик для її емоційного та фізичного благополуччя і підкреслює його неспроможність бути надійним опікуном чи зразком для наслідування, що додатково обґрунтовує доцільність у позбавленні батьківських прав, оскільки найкращі інтереси дитини вимагають стабільного та безпечного середовища, яке забезпечує мати.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача вважає, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо забезпечення дитині належних умов життя та виховання, не займається вихованням малолітньої дочки, не цікавиться її життям, здоров`ям, не підтримує морально та матеріально, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, включаючи підтримку в період відновлення після травми та спостереження за станом здоров`я, а відтак просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 .

3. 20 листопада 2025 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кушки О.М. надійшов відзив на позов. Відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає, що наявні усі підстави для відмови Позивачу у задоволені позовних вимог про позбавлення його батьківських прав у зв`язку з їх недоведеністю, надуманістю. Зазначає, що відповідач вчиняє відповідні дії, спрямовані на участь у житті малолітньої дитини, проте Позивачка і члени її сім`ї створюють перешкоди у спілкуванні з дитиною. Так, після розірвання шлюбу у Відповідача склалися неприязні відносини між Позивачкою та членами її сім`ї. Усі пояснення, які долучені представником Позивачки до позовної заяви відібрані у членів її сім`ї та друзів, а тому не можуть бути об`єктивним доказом у даній справі. Звертає увагу суду на ту обставину, що 17 липня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до служби у справах дітей із заявою про визначення способів участі батька у виховані дочки, що є достатнім доказом того, що батько хоче налагодити стосунки із своєю донькою. Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини. Вважає, що Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради від 14 серпня 2025 року є неналежно обґрунтованим, зробленим без наведення достатніх доказів ухилення відповідача від батьківських обов`язків, не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків. Вказаний висновок має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку, повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами, а сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав. Зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, який застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх і переконливих доказів, що характеризують особливості батька чи матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону (бік) неможливо і лише за наявності вини в діях батьків. Сам по собі факт, що батько не спілкується з дитиною, забезпечує її матеріально, бере участь у вихованні не в достатній мірі, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Додатково зазначає, що відповідач має бажання спілкуватися з дитиною, про що свідчить той факт, що він звернувся до служби із заявою про встановлення днів побачення з дитиною, він періодично сплачує аліменти за можливості. Наразі наявна часткова заборгованість по сплаті аліментів але це не є підставою для позбавлення батьківських прав. Так, як ОСОБА_2 перебуває на службі в ЗСУ, у нього регулярно йдуть відрахування із заробітної плати на погашення заборгованості по аліментах. Вважає, що посилання представника Позивачки, як на доказ на довідки з лікувальних закладів, закладів загальної середньої освіти та характеристики, в яких зазначено, що мати приводила на огляд дитину і забирала дитину із садочка, не може бути достатнім і допустимим доказом на підтвердження позовних вимог, оскільки Позивачка та Відповідач проживають окремо, мати одружилася вдруге, дитина фактично проживає з матір`ю, однак Позивач намагається налагодити контакт із дитиною шляхом визначення днів спілкування з дитиною. Позовні вимоги Позивачки базуються лише на тому, що Відповідач недостатньо уваги приділяє доньці та не повною мірою сплачує аліменти. Ці вимоги не містять посилання на необхідність захистити дитину від будь-якої небезпеки або будь-яких інших переконливих доводів щодо застосування крайнього заходу впливу на батька.

Наголошує, що визначальною обставиною, яка має значення для вирішення цього спору, є інтереси дитини, та встановивши відсутність вчинення відповідачем будь-якого негативного психологічного тиску на свою дитину, спричинення їй будь-якої моральної чи фізичної шкоди, слід відмовити в задоволенні позову.

На підставі викладеного, просить відмовити ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

4. В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Сідоров В.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та пояснили, що батько ОСОБА_3 - ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, дитина за 9 років вперше побачила батька в судовому засіданні, ніколи не вітав її на день народження, не телефонував, батька немає в житті дитини. Позивачка повідомила, що відповідач востаннє бачився з донькою після їх розлучення, коли їй було 4 роки, два рази брав погуляти, і більше жодного разу не відвідав. Перешкод ніяких йому в спілкуванні з донькою не чинила. В 2023 році, коли дочці виповнилось 10 років, до них приїхала бабуся та тітка відповідача, через півроку вона з тіткою відповідача та донькою відвідала бабусю відповідача. Відповідач один раз в рік телефонував до неї, коли був напідпитку, щоб обматюкати, про дитину не питав. Коли розпочалось судове провадження відповідач почав телефонувати, щоб покликала доньку до телефону, проте донька відмовлялась з ним спілкуватись. В 2019 році вона вийшла заміж вдруге, з ОСОБА_5 , з яким має спільну дитину віком 6 років, її новий чоловік гарно ставиться до її доньки, і донька до нього теж, у них склались гарні стосунки.

5. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Кушка О.М. позовні вимоги не визнали. Відповідач пояснив, що подружнє життя в них з позивачкою не склалось, після розлучення він поїхав на роботу в Київ, а мама доньки в Польщу. Донька проживала з батьками позивачки. Він тривалий час не приїжджав з Києва. Донькою цікавився через свою тітку та бабусю. З 27 лютого 2022 року мобілізувався до ЗСУ, є учасником бойових дій, отримав поранення, на даний час продовжує службу в ЗСУ. Коли телефонував до позивачки, щоб покликала до телефону доньку, вона казала, що «в неї все добре, вона з тобою розмовляти не хоче». Намагався сам зателефонувати до доньки, але вона «кидала трубку». Вважає, що донька не хоче з ним спілкуватись, тому що позивачка так настроїла дитину. Хоче спілкуватись з донькою, звернувся за правовою допомогою до адвоката, який 17.07.2025 звернувся у Службу у справах дітей Кременецької міської ради із заявою про визначення способів участі батька у вихованні дочки. Про результат розгляду йому нічого не відомо, тому що є діючим військовим та перебував в цей час в частині, командир його не відпустив на засідання комісії. На його думку, причиною звернення позивачки до суду з таким позовом є бажання звільнити її чоловіка, який також є військовослужбовцем, із ЗСУ. В даний час в нього також є нова сім`я: дружина, спільна дочка (3 роки) та 10-річна донька дружини від попереднього шлюбу.

Представник відповідача - адвокат Кушка О.М. просив відмовити у задоволенні позову про позбавлення його довірителя ОСОБА_2 батьківських прав та зауважив, що позбавлення батьківських прав є винятковим, крайнім заходом, коли батько є небезпечним для дитини, тоді як відповідач тривалий час не спілкувався з донькою, оскільки проживав далеко від дитини, спочатку в Києві, потім брав участь в бойових діях після початку повномасштабної агресії рф проти України. Сплачує аліменти, хоче налагодити відносини з донькою спілкуватись з нею. Просить врахувати, що висновок Служби у справах дітей про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав має для суду рекомендаційний характер, такий висновок служба зробила передчасно. Вважає, що між батьками дитини є конфлікт, який впливає на відношення дитини до батька, але батько дитини не хоче втратити можливість налагодити відносини з донькою.

6. В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Кременецької міської ради Крисюк А.М. пояснила, що 21 лютого 2025 року позивачка звернулась до Органу опіки та піклування Кременецької міської ради із заявою про надання висновку про необхідність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо їх малолітньої дочки ОСОБА_3 , оскільки він з жовтня 2017 року не бере ніякої участі у вихованні доньки, в березні 2025 року Орган опіки та піклування Кременецької міської ради відмовив позивачці та попередив батька про необхідність належно виконувати батьківські обов`язки, було рекомендовано батькові звернутись у службу у справах дітей Кременецької міської ради для визначення способів участі у вихованні дочки. На друге звернення ОСОБА_1 , в липні 2025 року, комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кременецької міської ради 14 серпня 2025 року прийшла до висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Зауважила, що ОСОБА_2 звернувся із заявою за визначенням способів участі дитини вже після повторного звернення матері про позбавлення його батьківських прав, на засідання комісії не з`явився. На цьому ж засіданні комісія прийшла до висновку про недоцільність визначення порядку та способів участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_3 . При прийнятті цих рішень орган опіки керувався тільки думкою дитини, яка категорично заперечувала проти зустрічей з батьком і орган опіки і піклування вважав, що в найкращих інтересах дитини буде недоцільним визначати графіки зустрічей батька з донькою, а також погодити заяву ОСОБА_1 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

7. В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що працює вчителем математики та інформатики в Кременецькій ЗОШ №5 та є класним керівником класу, в якому навчається ОСОБА_9 . ОСОБА_10 керівником ОСОБА_7 є з 6 класу, відтоді рідного батька ОСОБА_7 не бачила та не знайома з ним, татом ОСОБА_7 називає вітчима. Батько в школу не приходив ніколи та не цікавився її навчанням. Дівчинка є відповідальною, вихованою, життєрадісною та комунікабельною, думала, що батько в сім`ї є.

8. В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що є двоюрідною сестрою позивачки, знайома з її колишнім чоловіком ОСОБА_2 та проживає з нею в одному селі, часто бачиться з її сім`єю. Протягом останніх років, починаючи з 2017 року, не бачила ОСОБА_2 за місцем проживання його дочки, за 9 років ні разу не бачила, щоб вітав її, щось дарував, якби таке щось було, то ОСОБА_7 точно би розказала, бо живе по сусідству, ОСОБА_7 взагалі ніколи не говорила з нею про свого батька. Сестра ОСОБА_12 хоче позбавити свого колишнього чоловіка батьківських прав, бо він невідповідально відносився, як батько, до своєї дитини, а в неї є новий чоловік, який дбає і піклується про ОСОБА_7 як батько, якого ОСОБА_7 визнає своїм батьком, і вони хочуть спокійно жити однією сім`єю. Не чула, щоб позивачка перешкоджала ОСОБА_2 у спілкуванні з донькою.

9. В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що проживає по сусідству з сім`єю ОСОБА_14 та є її кумом, з ОСОБА_15 знайомий. ОСОБА_16 не живе з ОСОБА_17 близько 10 років, живуть окремими сім`ями. З позивачкою бачиться часто, щотижня, з її донькою ОСОБА_7 - щомісяця. ОСОБА_18 востаннє бачив десь в 2017 чи 2016 році. Його сім`я дружить зі сім`єю ОСОБА_19 , всі свята проводять разом, ніколи не чув, що ОСОБА_16 хоче спілкуватись з донькою.

10. В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що позивачка є племінницею її чоловіка та проживає по сусідству, з відповідачем знайома. ОСОБА_12 та ОСОБА_21 розлучені, ОСОБА_7 виховує ОСОБА_12 зі своїм чоловіком, ОСОБА_22 , в них повноцінна сім`я, вони турбуються про дітей, всі задоволені, діти ходять в школу. З 2017 року не бачила ОСОБА_18 , він доньку не відвідує та ніяк не проявляє батьківської турботи, натомість вихованням ОСОБА_7 займається ОСОБА_23 , який гарно ставиться до неї, підтримує морально та матеріально, фактично є її батьком. Їй нічого невідомо, щоб позивачка чинила перешкоди відповідачу в його зустрічах з донькою.

11. В судовому засіданні також було вислухано думку малолітньої дитини ОСОБА_3 , яка повідомила суду, що їй виповнилось 13 років, вона навчається у 8 класі, проживає з мамою та її чоловіком ОСОБА_22 , якого називає татом та вважає батьком. Свого рідного батька вперше побачила в суді. Батько почав дзвонити перед судовими засіданнями. Коли вперше подзвонив, вона не зрозуміла хто телефонує, не зрозуміла, що він говорить і що від неї хоче. Всього говорила з батьком по телефону десь два рази, хотів кинути кошти на карту, але їй це не потрібно. З ОСОБА_15 спілкуватись не хоче, оскільки вже має батька - ОСОБА_24 , іншого батька не хоче. Не заперечує проти позбавлення ОСОБА_25 батьківських прав щодо неї.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

12. Ухвалою суду від 13 жовтня 2025 року відкрито провадження за даним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04 листопада 2025 року.

13. Підготовче засідання, призначене на 04 листопада 2025 року відкладено на 26 листопада 2025 року через неявку представника Служби у справах дітей Кременецької міської ради.

14. В підготовчому засіданні, призначеному на 26 листопада 2025 року оголошено перерву до 06 січня 2026 року.

15. Ухвалою суду від 06 січня 2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 06 лютого 2026 року.

16. Судове засідання, призначене на 06 лютого 2026 року відкладено на 20 лютого 2026 року через технічну неможливість представника відповідача приєднатись до системи ВКЗ.

17. Судове засідання, призначене на 20 лютого 2026 року відкладено на 13 березня 2026 за клопотанням представника відповідача.

18. Судове засідання, призначене на 13 березня 2026 року відкладено на 03 квітня 2026 за клопотанням представника відповідача.

19. В судовому засіданні, призначеному на 03 квітня 2026 року оголошено перерву до 24 квітня 2026 року.

20. В судовому засіданні 24 квітня 2026 року оголошено перехід до стадії ухвалення рішення до 04 травня 2026 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

21. Повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Кременецьким відділом ДРАЦС у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 05.02.2025 підтверджується, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Великі Млинівці Кременецького району Тернопільської області. Її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

22. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 21 лютого 2017 року, розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 15 вересня 2011 року у Великомлинівецькій сільській раді Кременецького району Тернопільської області, актовий запис №08.

23. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 04 травня 2017 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 листопада 2016 року і до повноліття дитини.

24. Згідно із Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_6 від 22.01.2024 вбачається, що за виконавчим листом виданим Кременецьким районним судом Тернопільської області 17.01.2024 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.11.2016 і до повноліття дитини.

25. Відповідно до Розрахунку заборгованості по аліментах ОСОБА_2 згідно виконавчого листа №601/1991/16 від 31.01.2017 слідує, що з березня 2022 року по січень 2024 року в ОСОБА_2 не відбулось жодної сплати по аліментах. Починаючи з лютого 2024 року по червень 2025 року ОСОБА_2 сплачував аліменти в загальному розмірі 628019,79 грн. Всього за весь період ОСОБА_2 нараховано аліментів на загальну суму 725825,26 грн.

Крім того, стороною позивача 05.12.2025 долучено до матеріалів справи Розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_2 згідно в/листа №601/1991/16 від 31.01.2017, згідно із яким вбачається, що за період з березня 2022 року по листопад 2025 року ОСОБА_2 нараховано аліментів на загальну суму 752669,46 грн, сплачено 681708,19 грн від загальної суми.

Згідно із даними розрахунками слідує, що сплату аліментів ОСОБА_2 розпочато в лютому 2024 року та проводилось до листопада 2025 року.

26. Згідно із довідкою №29222 від 24.06.2025, виданою Кременецьким відділом державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що згідно матеріалів виконавчого провадження, ОСОБА_1 отримувала аліменти від ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період: березень 2025 - 12985,90 грн; квітень 2025 - 4187,50 грн; травень 2025 - 5444,19 грн.

27. Також на електронну адресу суду 06.01.2026 від Кременецького відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Тернопільської області надійшов Лист №49019 від 02.12.2025 адресований адвокату Сідорову В.М. із Розрахунком заборгованості по аліментах ОСОБА_2 . Окремо зазначено, що заборгованість по аліментах станом на 01.12.2025 становить 70961,27 грн.

28. Відповідно до актового запису про шлюб із застосунку ДІЯ слідує, що 09 липня 2019 року Кременецьким міськрайонним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_26 , про що складено відповідний актовий запис за №82.

29. До матеріалів позовної заяви додано Відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №115/08-24/2 від 19.05.2025, надані Відділом «Центр надання адміністративних послуг» Кременецької міської ради. Згідно із відомостями, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

30. Крім того, стороною позивача до матеріалів позовної заяви долучено: Висновок Магнітно-резонансної томографії грудного відділу хребта ОСОБА_3 , 2012 р.н. від 07.04.2025, відповідно до якого слідує, що МРТ ознаки початкових дегенеративно-дистрофічних змін грудного відділу хребта; Висновок Магнітно-резонансної томографії шийного відділу хребта ОСОБА_3 , 2012 р.н. від 07.04.2025, відповідно до якого слідує, що отримана МР картина характерна для порушення статичної функції шийного відділу хребта у вигляді випрямлення шийного лордозу з тенденцією до кіфотизації та початкових дегенеративно-дистрофічних змін.

31. Рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради Тернопільської області №2611 від 14.08.2025 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 , відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, у Висновку органу опіки та піклування Кременецької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 , відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 йдеться про те, що до органу опіки та піклування Кременецької міської ради повторно звернулась громадянка ОСОБА_1 , щодо надання їй висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , який не виконує своїх батьківських обов`язків відносно їх спільної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначено, що на засідання комісії 25 червня 2025 року з`явились ОСОБА_1 , малолітня ОСОБА_3 . На засіданні комісії 25 червня 2025 року ОСОБА_2 в телефонному режимі повідомив, що не може з`явитись, просив про перенесення розгляду заяви. Також надав на адресу служби у справах дітей копію посвідчення учасника бойових дій. На засіданні комісії 31 липня 2025 року ОСОБА_2 пояснив, що заперечує щодо позбавлення його батьківських прав і повідомив, що буде намагатись налагодити відносини з донькою ОСОБА_3 та виправити ситуацію, що склалась. Також у Висновку зазначено, що Рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради від 31 березня 2025 року №2381 затверджено «Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » та попереджено батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини. Крім цього, рекомендовано ОСОБА_2 звернутися до служби у справах дітей Кременецької міської ради, для визначення способів участі у вихованні дочки ОСОБА_3 . Однак, впродовж 3-х місяців гр. ОСОБА_2 не змінив свого ставлення до виховання дитини. Він і надалі ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї доньки. ОСОБА_7 проживає спільно з матір`ю, а не з батьком, який жодним чином не цікавиться її життям, що підтвердили свідки у своїх письмових поясненнях, вчителі навчального закладу, де навчається дитина, і сама ОСОБА_7 у розмові із психологом на засіданні комісії із захисту прав дитини та заявниці ОСОБА_1 . Гр. ОСОБА_2 звернувся до служби у справах дітей для визначення способів участі у вихованні дочки лише 17 липня 2025 року, тобто після повторного звернення гр. ОСОБА_1 та розгляду питання про позбавлення його батьківських прав на засіданні комісії 25 червня 2025 року. Враховуючи наведене, з метою недопущення порушення прав дитини та діючи в її інтересах, керуючись статтями 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», статтями 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, ч. 3 ст. 51 Конституції України, статтею 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування», статтею 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», постановою КМУ від 24 вересня 2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки і піклування, пов`язані із захистом прав дитини», беручи до уваги рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Кременецької міської ради, орган опіки та піклування прийшов до висновку: Вважати доцільним позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , який ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

32. До позовної заяви також долучено письмові пояснення ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та малолітньої ОСОБА_3 , які аналогічні поясненням, наданими даними особами в судовому засіданні.

33. Довідкою №68 від 19.05.2025, виданою НВК «Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 - ДНЗ» Кременецької міської ради Тернопільської області підтверджується, що ОСОБА_3 дійсно навчається в 7-Б класі даного закладу.

34. НВК «Кременецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 - ДНЗ» Кременецької міської ради Тернопільської області надано психолого-педагогічна характеристика учениці 8-Б класу ОСОБА_3 №74 від 04.06.2025. Окрім загальних характеристик дитини, у характеристиці зазначено, що батько учениці, ОСОБА_2 , протягом усіх років навчання учениці у НВК шкільним життям дитини не цікавився, на батьківські збори не приходив.

35. На підтвердження неналежної поведінки відповідача ОСОБА_2 , позивачкою додано до матеріалів позовної заяви наступні документи:

- копію постанови Кременецького районного суду Тернопільської області №601/1584/15-п від 05.08.2015, згідно із якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді сплати штрафу в розмірі 3400 грн;

- копію постанови Кременецького районного суду Тернопільської області №601/2074/16 від 01.12.2016, згідно із якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і звільнено його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням;

- копію постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області №303/2536/25 від 09.04.2025, згідно із якою на підставі ст. 22 КУпАП ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 172-20 ч. 3 КУпАП у зв`язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито;

- копію постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області №303/2828/25 від 17.04.2025, згідно із якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

36. 22 квітня 2026 року представником Служби у справах дітей Кременецької міської ради Мельник Г.С. подано клопотання про доручення доказів, зокрема: Акту оцінки потреб сім`ї/особи ОСОБА_1 , Висновку оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 , Акту оцінки потреб сім`ї/особи ОСОБА_2 , Висновку оцінки потреб сім`ї ОСОБА_2 , що лягли в основу Висновку про недоцільність визначення порядку та способів участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3 75. Так, Рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради Тернопільської області №2610 від 14.08.2025 затверджено висновок про недоцільність визначення порядку та способів участі батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із даним Висновком, 17 липня 2025 року до органу опіки та піклування надійшла заява гр. ОСОБА_2 про надання йому висновку щодо визначення порядку та способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 . Вказано, що на засідання комісії із захисту прав дитини, 31 липня 2025 року батько ОСОБА_2 з`явився та пояснив, що йому необхідне рішення органу опіки та піклування для спілкування з дитиною, хоча сам він не приймає жодних мір для того, щоб встановити контакт з дочкою, яка його зовсім не пам`ятає. За період з 2017 року по 2025 рік батько не спілкувався з дитиною, не приїжджав до неї. Не вітав з днем народження, не приходив до школи. Таким чином, через відсутність контактів впродовж 8 років, між батьком та дочкою повністю втратились сімейні та близькі відносини. Відповідно дитина не пам`ятає його, як свого батька і на даний час не бажає з ним спілкуватись. Орган опіки та піклування прийшов до висновку вважати недоцільним визначення порядку та способів участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 .

38. Долучено Рішення виконавчого комітету Кременецької міської ради Тернопільської області №2381 від 31.03.2025, яким затверджено висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З метою недопущення порушення прав малолітньої дитини та діючи в її інтересах, орган опіки та піклування прийшов до висновку: вважати недоцільним позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 . Рекомендовано ОСОБА_2 звернутись в службу у справах дітей Кременецької міської ради для визначення способів участі у вихованні дочки ОСОБА_3 .

39. Також додано довідку №25 від 05.02.2025 видану НВК «Кременецька ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 - ДНЗ», психолого-педагогічну характеристику учениці 7-Б класу НВК «Кременецька ЗОШ І-ІІІ ступенів №5 - ДНЗ» Юзви І.В. №26, які лягли в основу Висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІV. Оцінка Суду.

40. Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

41. Пунктом 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

42. Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

43. Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

44. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

45. Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

46. Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

47. Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

48. Відповідно до ст. 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

49. Законодавцем передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).

50. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

51. Статтею 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

52. Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

53. Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.

54. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

55. Положеннями ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

56. Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

57. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідач не погоджується із твердженням позивачки про те, що недостатня увага з його сторони відносно дитини та не повною мірою сплачені аліменти спричиняють необхідність захистити дитину від будь-якої небезпеки, також немає будь-яких інших переконливих доводів щодо застосування крайнього заходу впливу на батька.

58. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

59. Відповідно до роз`яснень викладених у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 за №3, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У п.п.16, 18 вищезазначеної постанови роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 621/492/20 та від 12 травня 2021 року у справі № 689/551/20-ц.

60. Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

61. Відповідно до 6 принципу Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного та гармонійного розвитку особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, у випадку такої можливості, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і, в будь-якому випадку, в атмосфері любові та духовного і матеріального забезпечення.

62. У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

63. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

64. Згідно з вимогами ч. ч. 4, 5, 6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В даному випадку суд не погоджується з Висновком органу опіки та піклування Кременецької міської ради, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Кременецької міської ради від 14.08.2025 №2611 про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такий висновок є передчасним. В судовому засіданні з`ясовано, що обставини, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав відсутні.

65. В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як на підставу пред`явлення даного позову, позивачка ОСОБА_1 посилається на те, що з моменту розлучення (21.02.2017) і по день звернення із позовом до суду відповідач не цікавився життям своєї дитини, належно не піклується про свою дитину, не виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, не цікавиться її життям, здоров`ям, не підтримує матеріально та морально, не бере участі у її фізичному, духовному та моральному розвитку.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав, наголошує на тому, що вчиняє відповідні дії, спрямовані на участь у житті малолітньої дитини, проте позивачка і члени її сім`ї створюють перешкоди у спілкуванні з дитиною. Зазначає, що після розірвання шлюбу у нього склались неприязні відносини з ОСОБА_1 та членами її сім`ї. Усі пояснення, які долучені стороною позивачки до позовної заяви відібрані у членів її сім`ї та друзів, а тому не можуть бути об`єктивним доказом у даній справі. Також звертає увагу суду на тому, що 17 липня 2025 року він звернувся до служби у справах дітей із заявою про визначення способів участі батька у вихованні дочки, що на його думку є достатнім доказом того, що він хоче налагодити стосунки із своєю донькою.

В судовому засіданні було оглянуто та досліджено наданий представником третьої особи Служби у справах дітей Кременецької міської ради Висновок про недоцільність визначення порядку та способів участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 .

Крім того, судом оглянуто та досліджено в судовому засіданні Розрахунок заборгованості по аліментах ОСОБА_2 , з котрого слідує, що за період з березня 2022 року по січень 2024 року відповідачу нараховувались аліменти, однак ним не сплачувались. Проте, починаючи з лютого 2024 року по листопад 2025 року відповідачем було здійснено оплату аліментів на загальну суму 681708,19 грн, заборгованість по аліментах станом на 01.12.2025 становить 70961,27 грн.

Тобто, відповідач здійснював дії для налагодження контакту із дочкою, звертаючись із заявою до служби у справах дітей про визначення способів спілкування із дитиною та сплачуючи аліменти на її утримання.

66. Суд, аналізуючи в сукупності зібрані у справі докази, приходить до висновку, що наведені позивачкою ОСОБА_1 обставини щодо неналежної участі відповідача в утриманні і вихованні дитини, невчасної сплати аліментів на утримання дитини, не можуть бути достатніми підставами в розумінні ст.164 СК України для ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав.

Позивачкою не надано суду беззаперечних та достатніх доказів на підтвердження винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно неповнолітньої дитини, котрі б слугували підставою для позбавлення батьківських прав.

Факт з`явлення відповідача в судові засідання, категоричне заперечення позовних вимог, звернення за професійною допомогою до адвоката для представництва його інтересів в суді, подання відзиву на позовну заяву, а також звернення до служби у справах дітей Кременецької міської ради із заявою про визначення способів участі батька у вихованні та спілкування із дочкою, може свідчити про його інтерес до дитини. Вказані дії відповідача свідчать про бажання останнього брати участь у вихованні дитини та прикласти свої зусилля і змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та давши їм належну правову оцінку, суд прийшов до висновку про відсутність об`єктивних і безсумнівних доказів винної поведінки відповідача та його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , котрі б слугували підставою для позбавлення його батьківських прав.

67. На переконання суду відповідач під час розгляду справи, займаючи активну позицію по відстоюванню своїх прав та інтересів, продемонстрував своє бажання виконувати батьківські обов`язки та налагодити із позивачкою процес його подальшої участі у вихованні дитини, що само по собі свідчить про відсутність підстав для позбавлення його батьківських прав.

Такі висновки суду відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №713/63/17 та від 23.11.2021 року у справі №592/17972/19.

У справі № 409/1865/17-ц у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав судами першої та апеляційної інстанції було відмовлено, з чим погодився і Верховний Суд та вказав, що: «вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, суди дійшли правильного висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Батько дитини бажає спілкуватися з дочкою, проти позбавлення батьківських прав заперечує, а позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей. Крім того, суди правильно не погодились з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини».

Верховний Суд своєю постановою від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було відмовлено у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, зазначаючи, що: «апеляційний суд дійшов передчасного висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та апеляційним судом, а належних та допустимих доказів свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, позивачем не надано. За таких обставин, суд першої інстанції відмовляючи в позові, дійшов правильного висновку, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом та слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.».

Аналогічних висновків щодо недоцільності позбавлення батьківських прав дійшов Верховний Суд і у постановах від 11 березня 2020 року в справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року в справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 522/10703/18, від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19, від 11 вересня 2020 року в справі № 371/693/18, від 23 листопада 2020 року в справі № 227/2272/18, від 16 червня 2021 року в справі №595/1638/19.

68. Щодо думки дитини ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав її батька, висловленої нею у суді, суд зазначає наступне.

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у сукупності. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

У постановах від 20 жовтня 2020 року у справі № 333/1013/17 та від 14.02.2019 у справі № 377/128/18 Верховний Суд сформулював висновок про те, що суд зобов`язаний надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу.

Стаття 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей зобов`язує суд надати можливість дитині висловити свою думку при вирішенні питань, які її стосуються, і приділяти цій думці належну увагу.

69. Відповідні положення закріплені і у статті 171 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що думка дитини має бути врахована при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, тощо. Право дитини бути вислуханою при вирішенні спору щодо неї не має обмежень. Але оцінка дитиною поведінки своїх батьків, життєвих обставин може бути необ`єктивною. А тому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (ч. 3 ст. 171 СК України).

При цьому Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Думку дитини про згоду на позбавлення батьківських прав рідного батька суд оцінює критично, оскільки через малолітній вік (13 років) дитина не в повній мірі усвідомлює роль рідного батька в своєму житті, така думка склалась під впливом втраченого емоційного зв`язку з батьком, який протягом багатьох років проживає окремо від дитини, спілкування відбувалось дуже рідко і то лише в телефонному режимі. Бажання відмовитись від рідного батька сформоване під впливом появи в її житті вітчима, який добре ставиться до неї та повністю замінив батька. Рідний батько проживає в іншому місті, одружився вдруге, має другу дитину, в нього на утриманні також перебуває ще одна дитина дружини від першого шлюбу, на даний час не має реальної можливості часто навідувати ОСОБА_7 , оскільки ще з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, був мобілізований до лав ЗСУ, був важко поранений та перебував на тривалому лікуванні та реабілітації, продовжує нести службу в лавах ЗСУ, зокрема в ІНФОРМАЦІЯ_6 , практично погасив заборгованість за аліментами на утримання дитини та продовжує їх щомісячну сплату, не бажає втрачати зв`язок з донькою, звернувся до адвоката за правовою допомогою, звертався у службу у справах дітей з заявою про визначення способів спілкування з донькою, що свідчить про боротьбу за свої батьківські права спілкуватись та брати участь у житті своєї доньки.

У постанові від 13.07.2022 у справі № 705/3040/18 Верховний Суд дійшов висновку, що озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Суд вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не буде відповідати інтересам дитини та стане непропорційним втручанням у сімейне життя, оскільки з огляду на малолітній вік (13 років) дитина потребує більше уваги, любові, піклування та турботи.

Таким чином, суд ухвалює рішення всупереч думці малолітньої ОСОБА_3 , оскільки цього вимагають насамперед інтереси дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Цивільне законодавство передбачає можливість вирішення будь-яких питань, пов`язаних з утриманням, спілкуванням, спільним вихованням дітей, батьками, які не проживають однією сім`єю. Незгода одного з батьків з бажанням іншого, не є сама по собі проявом поганого ставлення до дитини, а отже не може сприйматися судом як підстава для позбавлення батьківських прав.

Сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 188/1542/20 (провадження № 61-11857св22).

Таким чином, суд вважає, що на даний час, поданий позов є передчасним.

70. Разом з тим, суд вважає, що в діях відповідача має місце неналежне виконання батьківських обов`язків відносно дитини ОСОБА_3 , а тому відповідача слід попередити про необхідність змінити ставлення до її виховання.

71. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

72. Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

73. Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

74. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

75. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

76. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, приймаючи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на батьків, які не виконують батьківських обов`язків, участь в судових засіданнях, заперечення щодо позову, що вже свідчить про бажання підтримувати стосунки із донькою, суд приходить до висновку про передчасність прийняття такого рішення і надання можливості відповідачеві змінити ставлення до виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на Службу у справах дітей за місцем проживання дитини, контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

77. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як у задоволенні позову відмовлено, то, у відповідності до норм ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст.12, 79-81, 141, 258-265, 268 ЦПК України, статтями 19,150, 164-167 Сімейного кодексу України, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року № 7 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", суд

У Х В А Л И В :

1.У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Служба у справах дітей Кременецької міської ради - відмовити повністю.

2.Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поклавши на Орган опіки та піклування Кременецької міської ради Тернопільської області контроль за виконанням батьківських обов`язків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 04 травня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Кременецької міської ради, код ЄДРПОУ 41239525, адреса місцезнаходження: вул. Словацького, 6, м. Кременець, Кременецького району Тернопільської області.

Суддя: Оксана КАТЕРНЯК