Рішення № 136203762, 29.04.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/819/26

Провадження №2/487/1467/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

29.04.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Щербини С.В.,

за участі секретаря судового засідання Брижатої А.С.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 28 серпня 2018 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 0077/980/019374873/1 на суму кредитування 24000 грн.

15 березня 2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №15/03/24, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0077/980/019374873/1 від 28 серпня 2018 року.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконує, тому борг за кредитним договором складає 41912,27 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 27462,47 грн, заборгованість за відсотками 14449,80 грн.

Враховуючи викладене просили стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 41912,27 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, вказував про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримував та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач до суду не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив. Про розгляд справи відповідач повідомлявся шляхом направлення судових повісток за місцем його реєстрації, які повернулись до суду із відміткою про відсутність адресата, що свідчить про повідомлення його належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача, ухвалив розглядати справу в заочному порядку.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності та кожний доказ окремо, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що 28 серпня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0077/980/019374873/1, за умовами якого відповідачу встановлено кредитний ліміт. Договором передбачено, що за користування кредитом, банк нараховує проценти, які розраховуються банком на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку: на дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки 36% річних; на дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01% річних.

Окрім того, ОСОБА_1 28 серпня 2018 року підписано заяву фізичної особи на встановлення кредитної лінії/зміну розміру кредитної лінії, в якій просив АТ «ОТП Банк» встановити їй кредитний ліміт. Тип картки VISA Gold, номер рахунку НОМЕР_1 .

Окрім того, ОСОБА_1 28 серпня 2018 року підписано Паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 0077/980/019374873/1 від 28 серпня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 становить 41912,27 грн.

Рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_1 відображено у виписці з рахунку приватного клієнта № 0077/980/019374873/1 за період з 28 серпня 2018 року по15 березня 2024 року.

15 березня 2024 року між Акціонерним Товариством «ОТП Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено Договір Факторингу №15/03/24, відповідно до якого Акціонерне Товариство «ОТП Банк» відступило (передало) ТОВ «Діджи Фінанс» права Вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло Правами Вимоги, що належали АТ «ОТП Банк», і стало кредитором за Кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП Банк» і Боржниками.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/03/24 від 15 березня 2024 року, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 0077/980/019374873/1 від 28 серпня 2018 року в сумі 41912,27 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 27462,47 грн, заборгованість за відсотками 14449,80 грн.

Вирішуючи обґрунтованість позовних вимог суд приходить до наступного.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини 1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1-2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підставі ст.610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частина 1 статті 612 ЦК України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (у справі, що переглядається, - у зв`язку зі скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, відповідач власноручним підписом підтвердив повне ознайомлення з інформацією про отримані кредитні послуги, які містять основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо річної процентної ставки; розмір відсотків та порядок повернення кредиту; тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитних договорів, такі правочини, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створюють презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим кредитні договори, згідно зі ст.629 ЦК України є обов`язковими для виконання сторонами, а зобов`язання за ними, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договорів.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Суд встановив, що первісний кредитор АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Відповідач, зобов`язання належним чином за договором не виконав, повернення грошових коштів відповідно до умов кредитного договору не здійснював у повному обсязі у в результаті чого виникла заборгованість.

В свою чергу відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суми заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Виходячи з викладеного, з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 41912,27 грн.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас із змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмірвитрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 01 липня 2025 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладений договір про надання правової допомоги №42649746, предметом якого є надання клієнту правової допомоги. Окрім того, 28 листопада 2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №0077/980/019374873/1 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №42649746 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року укладеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , додаткову угоду №0077/980/019374873/1 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року, укладену 28 листопада 2025 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Білецького Б.М., акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 27 листопада 2025 року на суму 7000,00 грн, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до частини 1, 4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.268. рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (Заява № 19336/04) суд зазначив, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У відповідності до ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги не заявлено.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, слід зазначити, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Отже, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи вищенаведене, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 27, 141-142, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №0077/980/019374873/1 від 28 серпня 2018 року у сумі 41912 (сорок одна тисяча дев`ятсот дванадцять) грн 27 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 27462,47 грн, заборгованість за відсотками 14449,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження юридичної особи: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 29 квітня 2026 року.

Суддя С.В. Щербина