Рішення № 136203592, 27.04.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/5627/25

Провадження №2/944/930/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на її користь 164981,08 грн страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.07.2022 року, приблизно о 06 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та керуючи технічносправним автомобілем марки «Ford C-Max», номерний знак НОМЕР_1 , перевозячи пасажира ОСОБА_3 та рухаючись автодорогою по вулиці Шевченка с. Морянці Яворівського району Львівської області поблизу господарства № 80, порушив чинні вимоги ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 з подальшими змінами та доповненнями, а саме: п. п. 1.5, 2.3 (б, д), 2.9 (а), 12.1, які виразилися в тому, що він був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, без причин технічного характеру не справився з керуванням транспортного засобу, виїхав на праве, по ходу його руху узбіччя, де керований ним автомобіль здійснив з`їзд в кювет, внаслідок чого перекинувся. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у ВП «Лікарня Святого Луки» КНП «1 ТМО м. Львова». За фактом ДТП слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у Львівській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141350000484. Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 12.06.2025 року вирішено зупинити судове провадження у даному кримінальному провадженні про обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, до часу розшуку обвинуваченого. В результаті вищевказаного зіткнення та наслідків від нього у вигляді загибелі ОСОБА_3 , його близьким родичам, а саме їй - матері ОСОБА_1 , було завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача. Станом на дату ДТП (18.07.2022), цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Ford C-Max», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 208678316, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування витрат на лікування потерпілого (6418,92 грн), страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого (78'000,00 грн.), страхового відшкодування витрат на поховання потерпілого (62000,00 грн), страхового відшкодування витрат на спорудження надгробного пам`ятника потерпілому (8600,00 грн), а в частині страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника не виплачено з посиланням на відсутність додаткових документів. Вона є матір`ю загиблого в ДТП ОСОБА_3 також вона є особою пенсійного віку, якого досягла у 2008 році, тобто на момент ДТП була непрацездатною. Отже, вона є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю сина, оскільки на день його смерті була на його утриманні та мала право на одержання від нього утримання. Вважаючи рішення страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, незаконним, вона звернулася в суд за захистом своїх порушених прав на страхове відшкодування.

Ухвалою від 20 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

27 листопада 2025 року представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» Ровінська Т.С. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування заперечення зазначила, що 02.09.2022 року на адресу ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» надійшла заява про виплату страхового відшкодування від ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 , а саме відшкодування на утримання та моральну шкоду, внаслідок смерті її сина, який загинув в наслідок ДТП, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно наданих документів, було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, а саме: відповідно ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» сума страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 склала 62000,00 грн (відшкодування витрат на встановлення пам`ятника) згідно наданого розрахункового документа; виплатили ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 8600,00 грн; виплатили ОСОБА_1 страхове відшкодування (витрати на лікування потерпілого) у розмірі 6418,92 грн; виплатили ОСОБА_1 страхове відшкодування (відшкодування моральної шкоди) у розмірі 78000,00 грн. виплати були здійснені шляхом переказу безготівкових коштів на розрахунковий рахунок представника за довіреністю - ТОВ «ЮК «Центр Автовиплат Поліс». Виходячи з вищевикладеного, відповідач виконав свої зобов`язання за договором цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства. Щодо виплати страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, зазначає, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, тобто непрацездатні та працездатні утриманці покійного. Відповідно до п. «е» ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника, передбачено надання до страхової компанії наступних документів: документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника. Позивач стверджує, що була на утриманні загиблого сина. Однак відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України право на відшкодування шкоди мають лише ті непрацездатні особи, які були фактично на утриманні або мали на день смерті право на одержання утримання. Позивач не надала доказів, що допомога сина була основним джерелом її існування і що її власний дохід (пенсія) був недостатнім для забезпечення мінімальних потреб. Тому листом від 04.07.2025 року їй відмовлено у зв`язку з тим, що, підстав для виплати страхового відшкодування відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика немає.

01 грудня 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Лабика Р.Р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій він просить аргументи, викладені у відзиві відповідача, визнати необґрунтованими та відхилити, а позовні вимоги, викладені у позовній заяві, задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування заперечень, зазначає таке. Відповідач помилково ототожнює поняття «перебування на утриманні» та «право на одержання утримання». Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Згідно з паспортом та пенсійним посвідченням, наявними в матеріалах справи, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент загибелі сина ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) досягла пенсійного віку та була непрацездатною особою. Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Таким чином, позивачка, будучи непрацездатною матір`ю, мала законодавчо закріплене право на утримання від свого сина, що є самостійною і достатньою підставою для виплати страхового відшкодування згідно зі ст. 1200 ЦК України та п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Твердження Відповідача про відсутність доказів утримання є маніпулятивним. Позивачем було надано Акти про засвідчення факту проживання та перебування на утриманні, затверджені старостою Яворівської міської ради та підписані сусідами. Ці документи підтверджують, що загиблий син проживав разом з матір`ю, вів спільне господарство та забезпечував її життєдіяльність (купував ліки, продукти, здійснював ремонт тощо). Вимога Страховика надати банківські перекази, чеки, розписки між матір`ю та сином, які проживали однією сім`єю у сільській місцевості, є абсурдною та такою, що суперечить звичаям ділового обороту та сімейним укладам в Україні. Сімейний кодекс України не вимагає документального оформлення надання допомоги батькам. Відповідач намагається перевести спір у площину доведення конкретного розміру доходів померлого. Проте позивач просить стягнути не частку від фактичного заробітку, а мінімальний гарантований законом розмір. Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Ця норма є імперативною гарантією держави для захисту утриманців, в тому числі тих, хто мав право на утримання. Закон не ставить виплату цього мінімального розміру в залежність від надання довідок про доходи померлого. Довідки про доходи необхідні лише у випадку, якщо претендент бажає отримати суму, більшу за гарантовану мінімальну. Отже, відмова ПрАТ «СК «УНІКА» у виплаті відшкодування за втрату годувальника з мотивів ненадання «чеків та квитанцій» є формальною та незаконною спробою уникнути виконання зобов`язань. Факт непрацездатності матері (пенсійний вік) та факт родинних відносин (свідоцтво про народження) є достатніми доказами наявності права на відшкодування в мінімальному розмірі, передбаченому п. 27.2 ст. 27 зазначеного Закону.

В судове засідання представник позивача не прибув, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» не прибула, у відзиві просила проводити розгляд справи без її участі.

Враховуючи наведене вище, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивач, її представника та представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, у зв`язку з неявкою учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 22 квітня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 27 квітня 2026 року.

Оцінивши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Як встановив суд, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00053931842, наданим Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки, виданої Виконавчим комітетом Яворівської міської ради, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , одна і таж сама особа, мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно із свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим 01 лютого 1994 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розірвано 21 лютого 1989 року.

ОСОБА_1 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 05 вересня 2008 року.

Згідно з довідкою про доходи № 3593525600532597, сума пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 до 30.06.2022 складає 32722 грн 56 коп.

Відповідно до акту про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мав на утриманні свою матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Утримання полягало в наступному: ОСОБА_7 був справжнім господарем, сином, про якого можна тільки мріяти. ОСОБА_1 виростила його одна, вкладаючи всю свою материнську любов, час, терпіння. Вона виховала справжнього чоловіка; який на кожному кроці, ставши дорослим чоловіком, з великою ніжністю і вдячністю оберігав свою матір, всі життєві виклики брав на свої плечі. Так склалося, що ОСОБА_3 не створив власну родину. Мама і була для нього справжньою і єдиною родиною. Не вагаючись, приймав рішення, які дозволяли родині вести належний спосіб життя - купування ліків, продуктів харчування, не пов`язаних з домашнім вирощуванням, оплата комунальних послуг тощо. Все брав на себе ОСОБА_3 . Після його загибелі, матері тяжко не тільки через душевні страждання, але і через весь життєвий тягар.

Згідно з Актом про засвідчення факту потреби та факту перебування на утриманні від 17 червня 2025 року, виданим старостою ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Мав на утриманні свою матір ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Утримання полягало в наступному. Утримання полягало в наступному: загиблий мав гарну фізичну форму та володів достатніми професійними навичками, тому постійно мав неофіційні підробітки на будовах. На отриману винагороду купував ОСОБА_1 ліки, продукти харчування, робив поточний ремонт будинку. Також слідкував за прибудинковою територією, порався по господарству, чим повністю звільняв матір від фізичних навантажень, які для неї були і є забороненими через постійний підвищений тиск. Також, маючи 1 га землі, обробляв її. Вирощену городину продавав на базарі, за що також отримував дохід. На сьогодні ОСОБА_1 дуже важко не тільки морально через втрату сина, а й на кожному кроці не вистачає «золотих» рук господаря. Чим більше минає часу, тим складніше виживати в сучасних реаліях.

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 18 липня 2022 року внесено до ЄРДР за №12022141350000484, 18.07.2022 року, приблизно о 06 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та керуючи технічносправним автомобілем марки «Ford C-Max», номерний знак НОМЕР_1 , перевозячи пасажира ОСОБА_3 та рухаючись автодорогою по вулиці Шевченка с. Морянці Яворівського району Львівської області поблизу господарства № 80, порушив чинні вимоги ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 з подальшими змінами та доповненнями, а саме: п. п. 1.5, 2.3 (б, д), 2.9 (а), 12.1, які виразилися в тому, що він був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, без причин технічного характеру не справився з керуванням транспортного засобу, виїхав на праве, по ходу його руху узбіччя, де керований ним автомобіль здійснив з`їзд в кювет, внаслідок чого перекинувся. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у ВП «Лікарня Святого Луки» КНП «1 ТМО м. Львова».

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 12.06.2025 року зупинено судове провадження у даному кримінальному провадженні в зв`язку із мобілізацією обвинуваченого ОСОБА_12 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Виконавчим комітетом Яворівської міської ради Львівської області 28 липня 2022 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно з відповіддю на адвокатський запит адвоката Репецького В.Г. від 03 липня 2025 року Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області повідомило таке: станом на 01 липня 2021 року розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становив 2611 грн 52 коп; з 01 грудня 2021 року - 2723 грн 52 коп; з 01 березня 2022 року - 2873 грн 60 коп; з 01 липня 2022 року - 2910 грн 80 коп. Щодо надання довідки за формою ОК-5 на померлого ОСОБА_3 та інформації щодо наявності/відсутності у нього страхового стажу для призначення утриманцю пенсії по втраті годувальника, відмовлено.

Станом на дату зазначеної вище ДТП (18 липня 2022 року), в результаті якої загинув ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Ford C-Max», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 208678316, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ.

ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на підставі заяви ОСОБА_1 виплатило страхове відшкодування, а саме: витрати на поховання в розмірі 70600,00 грн; витрати на лікування потерпілого в розмірі 6418,92 грн; відшкодування моральної шкоди в розмірі 78000,00 грн. Виплати здійснені шляхом переказу безготівкових коштів на рахунок представника за довіреністю - ТОВ «ЮК «Центр Автовиплат Поліс», що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

27 червня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Репецький В.Г. звернувся до ПАТ «СК «Уніка» з заявою на виплату страхового відшкодування в розмірі 234000 грн, у зв`язку із втратою годувальника.

Листом від 04 липня 2025 року № 00611378 ПАТ «Страхова компанія «Уніка» повідомило представника ОСОБА_1 адвоката Репецького В.Г. про відмову у виплаті ОСОБА_1 страхового відшкодування в зв`язку із втратою годувальника. Відмова мотивована тим, що згідно з пп. «е» 35.2 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника Страховику надаються документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника. Однак документів про доходи потерпілого та про розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, страхова компанія не отримала.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 Цивільного кодексу України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На час виникнення спірних правовідносин, пов`язаних із виникненням у ОСОБА_1 права на страхове відшкодування внаслідок смерті (загибелі) її сина ОСОБА_3 , був чинним Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону № 1961-IV було визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у ст. 27 Закону № 1961-IV, якою було встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Пункт 27.2 ст. 27 Закону № 1961-IV є відсилочною нормою, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме ст. 1200 Цивільного кодексу України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою (висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 Цивільного кодексу України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, батькам, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

У п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV було зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами 1-3 п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV було передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, -прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 зазначено, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

При цьому, наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV було визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21.

На час настання страхового випадку (липень 2022 року) мінімальний розмір заробітної плати становив 6500,00 грн, тому згідно з п. 27.2 ст. 27 Закону № 1961-IV загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 234000 грн (36 х 6500,00 грн).

Відповідно до постанови Національного банку України від 30 травня 2022 року № 109 «Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка набрала чинності з 01 липня 2022 року, тобто була чинною на момент настання ДТП, наслідком якої стала смерть ОСОБА_3 , розмір страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, був встановлений 320000 грн на одного потерпілого.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Зазначена стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц).

Крім того, аналіз положень ч. 1 ст. 1200 Цивільного кодексу України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого мають як ті непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, так і ті, які мали право на одержання від нього утримання.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про те, що позивач не надала доказів, що допомога сина була основним джерелом її існування і що її власний дохід (пенсія) був недостатнім для забезпечення мінімальних потреб, не заслуговують на увагу.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 496/3445/22.

Беручи до уваги, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є непрацездатною (пенсіонер), з 01 липня 2022 року розмір її пенсії становив 2910 грн 80 коп, вона розлучена, проживала разом із сином ОСОБА_3 на момент його смерті, описані вище акти органу місцевого самоврядування, а також обов`язок повнолітнього сина ОСОБА_3 за життя утримувати непрацездатну маму, суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що вона була на утриманні померлого, розмір пенсії, яку отримує ОСОБА_1 , є очевидно недостатнім особі для забезпечення її нормального життя і придбання найнеобхіднішого.

Враховуючи наведене вище правове регулювання, практику Верховного Суду, встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що згідно з п. 27.2 ст. 27 Закону № 1961-IV та ст. 1200 Цивільного кодексу України з ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на її користь 164981,08 грн страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування у зв`язку із втратою годувальника у розмірі 164981,08 грн (в межах максимальної суми відшкодування на одну особу, встановленої законом на день страхового випадку (320000,00 грн), з вирахування вже виплачених відповідачем сум страхового відшкодування в загальному розмірі 155018,92 грн, які описано вище (витрати на поховання 70600,00 грн, витрати на лікування потерпілого 6418,92 грн, моральна шкода 78000,00 грн), тобто 320000,00 грн - 155018,92 грн = 164981,08 грн).

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При зверненні до суду із позовом позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (позивачі звільняються від сплати судового збору у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи).

Відповідно до ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ОСОБА_1 подала позов про стягнення страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, отже, позовна вимога є майновою.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175, п. 1 ч. 1 ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ціна позову, пред`явленого ОСОБА_1 , становить 164981,08 грн, відповідно, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання такого позову, становить 1649,81 грн (1% від ціни позову), а тому дану суму слід стягнути з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Уніка».

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника, в розмірі 164981 (сто шістдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 08 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на користь ОСОБА_1 на користь держави 1649 (одну тисячу шістсот сорок дев`ять) гривень 81 копійку судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 27 квітня 2026 року.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», код ЄДРПОУ 20033533, юридична адреса: м. Київ, вул. Олени Теліги, 6 В.

Суддя Д.Б. Поворозник