Вирок № 136203278, 04.05.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/1/26

Провадження №1-кп/452/227/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самбірського міськрайонного суду Львівської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025142290000263від 22 грудня 2026 року, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Великий Березний Великоберезнянського району Закарпатської області, громадянина України, українця, що має освіту 4 класи, неодруженого, проживаючого з жінкою без реєстрації шлюбу, маючого на утриманні шестеро неповнолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 04 листопада 2025 року Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ч.1 ст.382 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі стст.75,76 КК України звільненого від відбування призначеного судом покарання з випробуванням строком на 1 рік,

по обвинуваченню в скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

22 грудня 2025 року близько 00 год. 30 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання на подвір`ї житлового будинку АДРЕСА_2 , нехтуючи суспільними відносинами, які забезпечують загальноприйняті моральні принципи, задля збереження яких підтримується громадський порядок, діючи умисно та цілеспрямовано, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки шляхом вчинення хуліганських дій з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки і моралі, вчинив хуліганські дії, які за своїм змістом відзначались особливою зухвалістю, а саме, тримаючи кухонний ніж у руці, виражався нецензурними словами та погрожував застосуванням фізичного насильства працівникам бригади екстреної медичної допомоги та медицини катастроф «Самбір» Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі - КНП ЛОР «ЛОЦ ЕМД та МК»), які прибули на виклик, після чого ОСОБА_4 , використовуючи вказаний ніж, підійшов до припаркованого автомобіля ЕМД та МК «Самбір» марки «Toyota Hiace», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , власником котрого згідно тимчасового реєстраційного талону серії НОМЕР_2

є КНП ЛОР «ЛОЦ ЕМД та МК», та прорізав праве заднє колесо вказаного автомобіля, зірвавши стабільну роботу станції ЕМД та МК «Самбір» з 00 год. 36 хв. по 18 год. 19 хв., внаслідок чого КНП ЛОР «ЛОЦ ЕМД та МК» завдано матеріальну шкоду на загальну суму 12250 грн. 99 коп., з яких вартість простою бригади станції ЕМД та МК «Самбір» 7088 грн. 99 коп., вартість заміни колеса 470 грн. 00 коп., балансова вартість шини 4692 грн. 00 коп..

Повноважний представник потерпілого КНП ЛОР «ЛОЦ ЕМД та МК» - адвокат ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), причини неявки не повідомив. Разом з тим, 04 травня 2026 року подав до суду письмове клопотання з проханням провести судове засідання без його участі, одночасно зазначивши, що потерпіла сторона підтримує висунуте ОСОБА_4 обвинувачення. Крім того, представник потерпілого не виявив бажання приймати участь в судових дебатах, письмово вказавши про це у клопотанні.

За таких обставин, з урахуванням думки учасників кримінального провадження, котрі з`явилися в судове засідання, суд вирішив здійснювати судовий розгляд справи по суті за відсутності представника потерпілого КНП ЛОР «ЛОЦ ЕМД та МК»,що не суперечить положенням КПК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердивши при цьому обставини, викладені в обвинувальному акті та вироку суду.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що дійсно в ніч з 21 грудня 2025 року на 22 грудня 2025 року близько півночі він повертався додому разом з племінником, якому по дорозі стало недобре, а тому він викликав бригаду ЕМД. Перебуваючи вже вдома на подвір`ї житлового будинку АДРЕСА_2 , будучи сильно знервованим через те, що бригада ЕМД довго їхали за викликом, після приїзду такої почав виражатися нецензурними словами в сторону працівників бригади ЕМД, а також погрожував їм кухонним ножем, яким в подальшому прорізав праве заднє колесо службового автомобіля. ОСОБА_4 додатково пояснив, що вказане вчинив під впливом емоцій, проте в ту ж ніч після приїзду працівників поліції вибачився перед працівниками бригади ЕМД.

Обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював час, місце, спосіб та інші обставини вчинення вищевказаного кримінального проступку, у скоєному щиро покаявся, зазначив, що такого більше не вчинить, прохав суворо не карати.

Суд вважає, що показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчиненого кримінального проступку, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження, а саме, прокурор та потерпілийтакож не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проведено в межах обвинувачення, висунутого ОСОБА_4 , який обмежено допитом обвинуваченого, а також вивченням даних, які характеризують його особу.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального проступку в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Ці докази свідчать про те, що ОСОБА_4 вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, тому суд прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.296 КК України, в межах пред`явленого обвинувачення.

.

Під час розгляду кримінального провадження суд не вбачає будь-яких підстав, передбачених законом, для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, що ним вчинено кримінальний проступок.

З даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається, що він має визначене і постійне місце проживання, де характеризується посередньо, неодружений, проживає з жінкою без реєстрації шлюбу, має на утриманні шестеро неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, не є особою пенсійного віку та не є особою з інвалідністю,на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, стан його здоров`я визнано задовільним, раніше судимий.

Як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 ,суд не вбачає.

З урахуванням наявності однієї обставини, що пом`якшує покарання, та за відсутності обставин, які його обтяжують, враховуючи особу обвинуваченого, його сімейний та майновий стан, а також стан здоров`я, що він в цілому по матеріалах справи характеризується посередньо, враховуючи його відношення до вчиненого кримінального проступку, щире каяття, наявність завданої потерпілому матеріальної шкоди, зважаючи на позицію прокурора та потерпілого щодо призначення покарання, суд, керуючись стст.61,65-67 КК України, знаходить можливим призначити ОСОБА_4 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, покарання у виді обмеження волі на певний строк в межах, передбачених санкцією частини статті, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, вирішуючи питання про призначення остаточного покарання, суд приймає до уваги наступне.

ОСОБА_4 04 листопада 2025 року засуджений Самбірським міськрайонним судом Львівської області за ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі стст.75,76 КК України від відбування призначеного судом покарання звільнений з випробуванням строком на 1 рік. Водночас, ОСОБА_4 скоєно нове кримінальне правопорушення уперіод іспитового строку та на час розгляду даного кримінального провадження рішення про звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного судом покарання не ухвалювалося, відтак є підстави для призначення покарання за сукупністю вироків за правилами, встановленими ст.71 КК України.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року (далі Постанова), у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71,72 КК України. Частиною 2 статті 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також зі змісту ч.3 ст.78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст.75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України.

Невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати, зокрема, невідбуту засудженим частину будь-якого основного покарання, а в даному випадку - строк покарання у виді 2 років позбавлення волі, від відбування якого обвинувачений не був звільнений. При цьому, відповідно до вимог ч.4 ст.71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідні роз`яснення також викладені у п.п.25,26 Постанови.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.72 КК України, при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання у виді обмеження волі переводиться в більш суворий вид покарання у виді позбавлення волі виходячи із співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Оскільки ОСОБА_4 вчинив нове кримінальне правопорушення в період визначеного судом випробувального строку, тому суд вважає за необхідне у відповідності до ч.1 та ч.4 ст.71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, з урахуванням положень ст.72 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді позбавлення волі на певний строк в межах, передбачених санкцією частини статті.

Остаточне покарання, призначене ОСОБА_4 , буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

До того ж, при розгляді даного кримінального провадження суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення ОСОБА_4 по інкримінованому кримінальному правопорушенню більш м`якого покарання, а також суд не вбачає підстав для можливості його виправлення в умовах без ізоляції від суспільства, оскільки саме таке покарання з його реальним виконанням буде відповідати тяжкості та суспільній небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, а також особі обвинуваченого. При цьому, на переконання суду, сукупність наведених вище обставин засвідчує системний характер протиправної поведінки обвинуваченого, свідоме нехтування правилами, встановленими в суспільстві попри попереднє звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням. Таким чином застосування іншого виду покарання не зможе досягти мети покарання, передбаченої ст.50 КК України.

Також суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_4 по інкримінованому кримінальному проступку більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не обирався.

На підставі викладеного, керуючись стст.368,370 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 2 (двох) років.

На підставі ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі перевести в більш суворий вид покарання у виді позбавлення волі та призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (одного) року.

На підставі чч.1,4 ст.71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте ОСОБА_4 покарання за вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04 листопада 2025 року і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (двох) років 1 (одного) місяця.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання судовим рішенням законної сили, - не застосовувати.

Початок строку відбування ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту його затримання після набрання вироком суду законної сили.

Речові докази:

- ніж із чорною рукояткою загальною довжиною 22 см, який поміщено у картонну коробку, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Самбірського РВП ГУНП України у Львівській області, - знищити.

На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя ОСОБА_1