Рішення № 136202644, 16.04.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/2100/25

Провадження № 2/943/427/2026

16 квітня 2026 року м. Буськ Львівської області

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Шендрікової Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Потато Ожидів» про розірвання договору оренди землі, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з означеним позовом. Просить розірвати Договір оренди земельної ділянки від 19.08.2021 року на земельну ділянку площею 0,5633 га, з кадастровим номером: 4620684400:01:000:0282, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів», зареєстрований Глинянською міською радою Львівського району Львівської області, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 44176611.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він є власником земельної ділянки площею 0,5633 га, з кадастровим номером: 4620684400:01:000:0282, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ожидівського старостинського округу Буської міської ради Золочівського району Львівської області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 329640060 від 19.04.2023 року. Спірну земельну ділянку позивач успадкував після смерті бабці, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі рішення Буського районного суду Львівської області від 17.02.2023 року, справа № 943/1150/22. За життя між ОСОБА_2 та ТзОВ «Потато Ожидів» було укладено договір оренди землі від 19.08.2021 року, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 44176611, строком на 15 років, діє до 2036 року. Відповідно до договору оренди землі від 19.08.2021 року відповідач зобов`язується протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, не пізніше 31 грудня поточного року сплачувати орендну плату у розмірі 15 % у грошовій формі в сумі 415,84 грн. Проте, з часу реєстрації відповідачем договору оренди землі та станом на день набуття позивачем у власність земельної ділянки відповідач своїх обов`язків не виконує та орендної плати за користування земельною ділянкою не сплачує, що є порушенням умов Договору. Відповідачем систематично не виплачена орендна плата за 2021 2024 роки, що становить загальну суму боргу 1 663,36 грн. Позивач неодноразово звертався до відповідача з усною вимогою щодо сплати оренди, 02.06.2025 року позивач звернувся до відповідача із письмовою претензією, у якій просив сплатити належну йому орендну плату за користування земельною ділянкою згідно з умовами укладеного договору за 2021-2024 роки. Незважаючи на направлення відповідачу цієї претензії, жодної відповіді чи дій, спрямованих на врегулювання питання, ним не вчинено. Орендна плата за користування земельною ділянкою не сплачена, що свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди та порушення вимог статей 526, 530, 610, 612 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк. Такі дії (бездіяльність) відповідача є ухиленням від виконання договірних зобов`язань та порушенням права позивача як орендодавця на отримання плати за користування належною йому земельною ділянкою.

Представник позивача адвокат Коченаш Ю.К. у судове засідання не з`явилася, подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи за її відсутності та позивача, позовні вимоги просила задовольнити.

Представник відповідача ТзОВ «Потато Ожидів» в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач не допускав систематичної несплати орендної плати за Договором оренди. Позивачем не дотримано положень ст. 148-1 Земельного кодексу України, щодо повідомлення про набуття права власності на земельну ділянку. Зазначає, що позивачем надіслано відповідачу лист-претензію від 02.06.2025 року, в якій він просив здійснити виплату орендної плати за 2021-2024 роки, однак дану претензію відповідач не отримував, з матеріалів справи не вбачається надіслання листа з повідомлення про вручення. Зазначає, що звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору оренди, за відсутності доказів належного повідомлення орендаря до звернення до суду про такий перехід права власності, не узгоджується із засадами розумності, добросовісності та справедливості, визначеними статтею 3 ЦК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В силу вимог ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, перевіривши доводи сторін та їх заперечення, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.08.2021 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,5633 га, з кадастровим номером: 4620684400:01:000:0282, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Ожидівського старостинського округу Буської міської ради Золочівського району Львівської області.

Згідно пункту 1 даного Договору, орендодавець ОСОБА_2 надала, а орендар ТзОВ «Потато Ожидів» прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 4620684400:01:000:0282, яка розташована на території Буської ОТГ Золочівського району Львівської області (Ожидівської сільської ради).

Згідно пункту 2 Договору, в оренду передана земельна ділянка загальною площею 0,5633 га сінокіс. Пунктом 5 Договору передбачено, що на момент його підписання сторонами, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 2772,28 грн.

Згідно пункту 8 Договір укладено строком на 15 (п`ятнадцять) років.

У пункті 9 Договору передбачені умови орендної плати. Відтак, у Договорі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та встановлена у розмірі 15% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на момент підписання договору 415,84 грн.

Згідно пункту 11 Договору, орендна плата вноситься у такі строки до 31 грудня кожного року.

Разом з цим, пунктом 12 Договору прямо передбачено можливість здійснення орендної плати не лише у грошовій формі, а й шляхом передачі продукції, що оформлюється відповідними актами приймання-передачі, що свідчить про альтернативний характер виконання зобов`язання та відсутність виключної прив`язки до безготівкових розрахунків.

З рішення Буського районного суду Львівської області від 17.02.2023 року у справі № 943/1150/22 встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 спірну земельну ділянку площею 0,5633 га успадкував позивач.

Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 329640060 від 19.04.2023 року убачається, що позивач зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,5633 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.04.2023 року, на підставі вищевказаного рішення суду.

Отже, позивач як спадкоємець набув права власності на спірну земельну ділянку та став правонаступником орендодавця за Договором. Про перехід права власності у порядку спадкування позивач повідомляв відповідача, що вбачається з матеріалів справи.

Зокрема, пунктом 4.2 Договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відтак, Договір не підлягав зміні у зв`язку зі вступом у договірні відносини спадкоємця як орендодавця за Договором.

Однак відповідач, з моменту смерті орендодавця 24.11.2021 року та переходу права власності на земельну ділянку до позивача як спадкоємця, не виконує обов`язок зі сплати орендної плати за договором, починаючи з 2021 року і до теперішнього часу, що свідчить про порушення умов договору та зобов`язань, передбачених статтями 525, 526, 530 ЦК України.

Відповідач систематично не сплачує орендну плату за Договором і має заборгованість за 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік що в сукупності складає 1663,36 грн.

Частинами першою, третьою статті 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Судом встановлено, що 02.06.2025 позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією, у якій просив сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди за період 20212024 роки. Зазначена претензія була направлена ??засобами поштового зв`язку через АТ «Укрпошта» рекомендованим відправленням із трекінг-номером 8050000099895 від 02.06.2025, що підтверджується матеріалами справи.

Доводи відповідача про невідповідність листа-претензії вимогам статті 148-1 Земельного кодексу України, його неналежне оформлення та неотримання, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні відомості щодо необхідності сплати орендної плати та відповідних реквізитів, суд вважає недоведеними. Проаналізувавши зміст листа-претензії, суд установив, що він містить усі необхідні відомості для належної ідентифікації сторін та предмета вимоги, а саме: повні анкетні дані позивача як власника земельної ділянки, адресу його проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, а також дані щодо земельної ділянки її площу та кадастровий номер. Наведені відомості є достатніми для розуміння суті вимоги та можливості її виконання.

Водночас суд зазначає, що умовами Договору не визначено конкретного порядку здійснення розрахунків, в тому числі не передбачено обов`язковості перерахування коштів виключно за банківськими реквізитами орендодавця, а також не встановлено обов`язку орендодавця повідомляти орендаря про свої платіжні реквізити чи їх зміну, що свідчить про відсутність договірного регулювання способу виконання грошового зобов`язання. За таких обставин орендар не був позбавлений можливості виконати свій обов`язок із внесення орендної плати будь-яким іншим доступним та належним способом, а тому посилання на відсутність реквізитів не може розцінюватися як об`єктивна перешкода для виконання умов Договору та не звільняє його від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Факт неотримання поштового відправлення не звільняє відповідача від обов`язку належного виконання договору оренди та не припиняє його зобов`язань, оскільки позивачем вжито всіх належних заходів для повідомлення відповідача як у письмовій, так і в усній формі, а свідоме ухилення відповідача від отримання повідомлень, зокрема поштової кореспонденції, свідчить про його недобросовісну поведінку та вчинення дій, спрямованих на ухилення від належного виконання договірних зобов`язань.

Разом із тим встановлено, що позивач не повідомив відповідача письмово у місячний строк з дня набуття права власності на земельну ділянку, однак така обставина сама по собі не припиняє дії договору оренди землі та не звільняє сторони від обов`язку належного виконання його умов. Матеріалами справи підтверджено, що 02.06.2025 позивач направив відповідачу письмову вимогу про сплату орендної плати, проте будь-якої реакції з боку відповідача не надходило. У зв`язку з цим 25.10.2025 позивач звернувся до суду з даним позовом, тобто після спливу чотирьох місяців з моменту направлення листа-претензії. За таких обставин суд доходить висновку, що позивач вжив достатніх заходів для повідомлення відповідача про перехід права власності на орендовану земельну ділянку, а відповідач, у свою чергу, мав достатній строк для виконання умов договору, однак своїм правом не скористався.

Невиконання відповідачем умов договору, яке полягає у несплаті орендної плати за період 20212024 років, має систематичний характер та свідчить про тривале і безперервне порушення договірних зобов`язань. Заборгованість з орендної плати виникла з вини відповідача як орендаря, який не вжив жодних належних і достатніх заходів для виконання умов договору, зокрема не здійснював оплату, не вчиняв дій, спрямованих на належне виконання грошового зобов`язання, та не надав суду жодних доказів, які б підтверджували вжиття таких заходів. Посилання відповідача у відзиві на свою необізнаність щодо обставин, пов`язаних зі зміною власника земельної ділянки, не можуть бути визнані належним та допустимим доказом, оскільки відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору, а одностороння відмова від його виконання не допускається. Крім того, відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк, а відповідно до статті 610 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням.

Суд також зазначає, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність, яка передбачає обов`язок сторін діяти розумно, сумлінно та вживати всіх необхідних заходів для належного виконання своїх зобов`язань.

Водночас відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження доводів, викладених у відзиві, зокрема не підтверджено, коли саме йому стало відомо про смерть орендодавця, чи вживав він будь-яких заходів щодо подальшого виконання договору після настання цієї обставини. Також не надано доказів здійснення сплати орендної плати за відповідні періоди, у тому числі платіжних документів щодо здійснення поштових переказів, їх повернення у зв`язку з неотриманням або інших підтверджень вжиття заходів для виконання грошового зобов`язання. Крім цього, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вживав заходів для з`ясування правонаступника орендодавця, звертався до органів місцевого самоврядування, нотаріальних органів чи іншим чином намагався встановити особу спадкоємця з метою належного виконання умов договору.

За таких обставин доводи відповідача є недоведеними та не спростовують встановлених судом обставин порушення договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.1,2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ч.1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду по справі № 484/4238/20 від 29.06.2022 року.

Приписами ст.24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями ст.32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У даному випадку суд вважає, що оплата орендної плати є істотними обставинами, а її не отримання орендодавцем в повному обсязі згідно до умов договору, або несвоєчасне отримання є істотним порушенням договірних умов, оскільки позбавляє позивачів можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа. За таких умов доводи позивача мають правове значення для вирішення даного спору, що відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі», ст.141 ЗК України, ст.651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору. Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Судом встановлено, що відповідачем також і у цій справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження проведення розрахунків з орендодавцем з орендної плати.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судам необхідно досліджувати кожний доказ, наданий сторонами, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27постанови Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»), при цьому жодна із сторін не повинна бути поставлена судом у менш сприятливе становище, порівняно з іншою стороною, на чому наголошується у практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судові витрати, відповідно до ст.141 ЦПК України, у разі задоволення позову, підлягають стягненню з відповідача.

Ураховуючи наведені обставини у їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, а також беручи до уваги положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню, оскільки встановлені судом порушення відповідачем умов договору оренди землі, які мають систематичний характер, є істотними та такими, що унеможливлюють подальше виконання договору і досягнення його мети, у зв`язку з чим наявні правові підстави для розірвання договору оренди землі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів» про розірвання договору оренди земельної ділянки - задовольнити .

Розірвати Договір оренди земельної ділянки від 19.08.2021 року на земельну ділянку площею 0,5633 га, з кадастровим номером: 4620684400:01:000:0282, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів», зареєстрований Глинянською міською радою Львівського району Львівської області, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 44176611.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів» (місце розташування: 80530, с. Ожидів вул. Залізнична, 10 Золочівський район Львівська область, код ЄДРПОУ 44249164) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: 80530, с. Ожидів Золочівський район Львівська область РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено: 04.05.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: с. Ожидів Золочівський район Львівська область 80530.

Представник позивача: адвокат Коченаш Ю.К..

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Потато Ожидів» код ЄДРПОУ 44249164, місце розташування: вул. Залізнична, 10 с. Ожидів Золочівський район Львівська область 80530.

Суддя: Г. О. Шендрікова