Рішення № 136202391, 04.05.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/1847/26

Провадження №2/333/2642/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Варнавської Л.О.

за участю секретаря Яблуновської А.О.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Осьмак А.В.,

представника відповідача Боголіп Ю.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

До суду 18.02.2026 року звернулась ОСОБА_1 із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення невиплачених при звільненні одноразової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 59784,12 грн., додаткової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 99640,20 грн. Посилається на те, що вона працювала на посаді електромеханіка дільниці І групи в структурному підрозділі «Запорізька дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Придніпровська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», який є одним з підрозділів АТ «Українська залізниця», звільнилась 17.03.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП України, на залізничному транспорті працювала більше 43 років. Відповідачем не було дотримано вимоги ст. 116 КЗпАП, з нею не проведено остаточного розрахунку в день звільнення, не були виплачені кошти відповідно до норм колективного договору, а саме: одноразової матеріальної допомоги в розмірі 3 середньомісячних заробітків, додаткової матеріальної допомоги в розмірі 5 середньомісячних заробітків. Також позивачкою подано клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення з позовом до суду. Посилається на те, що в день її звільнення 17.03.2025 керівництво структурного підрозділу «Запорізька дистанція сигналізації та зв`язку» її запевнило та пообіцяло, що невиплачені при звільненні кошти будуть виплачені після прийняття відповідного рішення керівництвом АТ «Укрзалізниця». Вона, приймаючи до уваги скрутний стан України у зв`язку з війною, вирішила зачекати обіцяного роботодавцем рішення про відновлення виплат, передбачених Колективним договором. Вважає причину пропуску нею строку для звернення до суду поважною, оскільки вона добросовісно очікувала, що відповідач добровільно виплатить належну їй матеріальну допомогу. Оскільки з дня звільнення минуло не більше 1 року, вважає, що строк на звернення до суду із позовом про стягнення з АТ «Укрзалізниця» підлягає поновленню.

Ухвалою судді від 24.02.2026 провадження по справі відкрито, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

10.03.2026 надійшов відзив Акціонерного товариства «Українська залізниця» на позовну заяву, в якому відповідач з позовом не погодився, зазначив, що 17.03.2025 Позивачка була звільнена з посади електромеханіка дільниці І групи в структурному підрозділі «Запорізька дистанція сигналізації та зв`язку» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію пільгових умовах. У наказі про звільнення Позивача зазначено, що виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 4 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п.3.1.15 Колективного договору Запорізької дистанції сигналізації та зв`язку. Виплати здійснити згідно рішення Правління від 24.07.2023 №Ц-58/508-2023.

В умовах дії воєнного стану АТ "Укрзалізниця" для збалансування доходів та витрат змушена була переходити до жорсткого регулювання всіх видів ресурсів, у тому числі витрат на персонал шляхом введення режиму простою працівників, обмеження таких виплат як матеріальна допомога, одноразові заохочення та інші компенсаційні виплати. В таких умовах можливості компанії здійснювати інші виплати вкрай обмежені, тому АТ "Укрзалізниця" вимушено приймає складні та непопулярні рішення.

На виконання рішення правління від 14.03.2022 №Ц-54/31 Ком.т п.1.1.4 додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, були призупинені. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління. Так, згідно Витягу з протоколу №Ц-85/44 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 ( № Ц-58/508-2023 від 24.07.2023)) прийнято рішення здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились / будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року (включно), одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.). Нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 26.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення згідно з графіком погашення.

Оскільки 17.07.2023 було прийнято АТ «Укрзалізниця» рішення про відновлення виплат одноразової матеріальної допомоги, які були призупинені, та встановлено, що нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 26.1 цього рішення буде проводитись в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення, починаючи з жовтня 2023 року згідно з графіком погашення.

Позивач була повідомлена, ще у день звільнення, що порядок та можливість виплати визначається вказаним рішенням правління. Призупинення та особливий порядок виплати ґрунтувалися на рішенні колегіального органу управління АТ «Укрзалізниця», прийнятому згідно з Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ, у період дії воєнного стану діє спеціальний правовий режим регулювання трудових відносин, який дозволяє роботодавцю відступати від окремих вимог колективного договору. Виплата одноразової матеріальної допомоги згідно з вимогами п.3.1.15 Колективного договору Запорізької дистанції сигналізації та зв`язку буде виплачено згідно з графіком погашення.

Вважають, що Позивач пропустила строк звернення з позовом до суду встановлений ст. 233 КЗпП України, оскільки з часу отримання Позивачем наказу про звільнення та Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику при звільнені від 17.03.2025 з якими позивач ознайомлена 17.03.2025, що підтверджується особистим підписом Позивача, минуло більше десяти місяців.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечувала, з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши учасників, дослідивши письмові докази, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена з посади електромеханіка дільниці І групи в структурному підрозділі «Запорізька дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Придніпровська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» 17.03.2025 за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком на підставі статті 38 КЗпП України, що підтверджується наказом (розпорядженням) №15/ОС від 10.03.2025.

Позивачка зазначає, що вона працювала на підприємствах АТ «Укрзалізниця» більше 43 років, відповідачем вказана обставина не оспорюється.

Зазначеним наказом було передбачено компенсувати виплати за невикористані дні відпустки. Виплатити одноразову матеріальну допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 5 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.1.15 Колективного договору Запорізької дистанції сигналізації та зв`язку. Виплати здійснити згідно рішення Правління від 24.07.2023 №Ц-58/508-2023 в хронологічній послідовності до її виникнення, згідно з графіком погашення доведеним АТ «Укрзалізниця».

Згідно Витягу з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року на період дії воєнного стану в Україні інші додаткові виплати, передбачені галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги, призупинено. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз`яснення щодо нарахування та виплати яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики (п. 1.1.4).

Згідно Витягу з протоколу №Ц-85/44 Ком.т засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 17.07.2023 ( № Ц-58/508-2023 від 24.07.2023)) прийнято рішення здійснити нарахування та виплату працівникам АТ «Укрзалізниця», які звільнились / будуть звільнені у період з січня до грудня 2023 року (включно), одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.2.21 Галузевої угоди, виплати яких були призупинені відповідно до підпункту 1.1.4 пункту 1.1 рішення правління від 14.03.2022 (протокол №Ц-54/31 Ком.т.). Нарахування та виплату матеріальної допомоги, зазначеної у пункті 26.1 цього рішення, проводити в хронологічній послідовності відповідно до її виникнення згідно з графіком погашення.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю,що включає можливість заробляти собі на життя працею,яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні,безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57-63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. Згідно з пунктом 3 цього Указу у зв`язку із введенням вУкраїні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

15 березня 2022 року прийнято Закон № 2136-ІХ, яким визначені особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану».

У частинах першій та другій Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Право позивачки на одержання нею від відповідача одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3середньомісячних заробітків, передбачену п.2.2.9 Колективного договору та вихідної допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітків не заперечується жодною із сторін. Водночас, відповідачем АТ «Укрзалізниця» зазначені виплати були призупинені на період дії воєнного стану в Україні. Вказане рішення було прийнято відповідачем на засіданні правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року, що підтверджується наявним у справі витягом з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року.

Суд бере до уваги, що постановою Верховного Суду від 05 лютого 2025 року при перегляді справи № 211/7338/23, залишено без змін рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2024 року, яким власне визнано незаконним та скасовано п. 1.1.4 протокольного рішення № Ц-54/31 Ком.т засідання правління АТ «Українська залізниця» від 14 березня 2022 року у частині призупинення додаткових виплат, що передбачені Галузевою угодою, Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема матеріальної допомоги.

У вказаній постанові суд касаційної інстанції виснував, що «товариство ухвалило відповідне оспорюване рішення 14 березня 2022 року, з посиланням на статтю 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24 березня 2022 року. Натомість вказаний Закон Верховною Радою України прийнято 15 березня 2022 року, а набрав чинності він 24 березня 2022 року, у той час як оспорюване рішення АТ «Українська залізниця» та яке стало підставою для невиплати позивачу оспорюваних сум матеріальної допомоги було прийнято 14 березня 2022 року, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України), тому положення вказаного закону не могли застосовуватися судом при розгляді цієї справи».

Суд вважає, що відповідачем при звільненні позивача безпідставно, в порушення встановленого порядку, не нараховані та не виплачені всі суми, які підлягали виплаті, а саме матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 43 304,895 грн. та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 72 174,82 грн.

Позивачкою помилково зазначений розмір її середньомісячного заробітку на день звільнення як 19 928,04 грн., та відповідно неправильно порахований розмір матеріальної допомоги при звільнені працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі п`яти середньомісячних заробітків, виходячи із цієї суми.

Середня зарплата за 2 місяці ОСОБА_1 складає 28869,93 грн., що встановлено із довідки структурного підрозділу «Запорізька дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Придніпровська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Отже, за один місяць середня заробітна плата становить 14 434,96 грн. (28869,93/2). Відповідно три середньомісячних заробітки становлять 43 304,89 грн., а п`ять - 72 174,82 грн. Всього слід стягнути 115 479,71 грн. з яких підлягають відрахуванню передбачені законом обов`язкові податки та збори.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Як вбачається з наказу (розпорядження) №15/ОС від 10.03.2025 було передбачено ОСОБА_1 виплатити одноразову матеріальну допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 5 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті відповідно до п. 3.1.15 Колективного договору Запорізької дистанції сигналізації та зв`язку. Виплати здійснити згідно рішення Правління від 24.07.2023 №Ц-58/508-2023 в хронологічній послідовності до її виникнення, згідно з графіком погашення доведеним АТ «Укрзалізниця».

Тобто, письмового повідомлення, з якого б вбачалось, що позивачці відмовлено в нарахуванні та виплати оспорюваних сум матеріальної допомоги складено не було. Навпаки, вказаним наказом відповідач підтвердив свій обов`язок виплатити матеріальну допомогу у відповідних розмірах, але не встановив строків для таких виплат. Позивачка, яка є працівником підприємства, мала право на очікування добросовісності роботодавця у виконанні своїх обов`язків по Колективному договору, враховуючи, що її ввели в оману посилання на існування графіка погашення виплат. Оскільки такого графіка у відношенні неї не було, строк виконання зобов`язання не встановлений.

Отже не має підстав вважати, що ОСОБА_1 була обізнана про порушення свого права на отримання матеріальної допомоги та пропустила тримісячний строк звернення до суду.

Таким чином доводи відповідача про те, що позивачка пропустила встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк позовної давності на звернення до суду із вказаними вимогами, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Позивач відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання до суду позову про стягнення матеріальної допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331,20 грн. на користь державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 81, 258, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄРДПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну допомогу в сумі 115479 (сто п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн. 71 коп. (з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів), в решті позову слід відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави 1331 грн. 20 коп. судового збору (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача (ГУДКСУ) Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Найменування коду класифікації доходів бюджету Судовий збір (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з моменту його оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складений 04.05.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Варнавська Л.О.