Ухвала суду № 136201958, 29.04.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2644/24

Провадження №1-кп/307/201/24

УХВАЛА

29 квітня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , представників потерпілого ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 лютого 2024 року за № 12024078160000140 про обвинувачення ОСОБА_7 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 лютого 2024 року за № 12024078160000140 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

29 квітня 2026 року до суду від представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 березня 2024 року, а саме на мобільний телефон «Apple iPhone 13 Pro Max 256 GB Graphite» та захисний чохол «WAVE Leather Edition», що належать ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що 05 березня 2024 року ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду у справі № 307/877/24 було накладено арешт на майно, що належить потерпілому ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон «Apple iPhone 13 Pro Max 256 GB Graphite» та захисний чохол «WAVE Leather Edition» зеленого кольору. На даний час потреба в арешті вказаного майна повністю відпала. Згідно з матеріалами справи, щодо вказаного телефону вже проведено судово-товарознавчу експертизу (висновок №СЕ-19/107/24/3562-ТВ від 03 квітня 2024 року), якою встановлено вартість та технічні характеристики пристрою. Таким чином, доказове значення предмета повністю зафіксоване в експертному висновку та протоколах огляду. Потерпілий ОСОБА_4 є законним власником майна. Тривале позбавлення його можливості користуватися засобом зв`язку, який є необхідним у повсякденному житті, створює надмірний тягар та не відповідає завданням кримінального провадження. Враховуючи наведене, просить скасувати арешт на вказаний телефон та чохол до нього.

Потерпілий та його представники в судовому засіданні клопотання підтримали з викладених у ньому підстав та просили клопотання задовольнити.

Прокурор не заперечував щодо заявленого клопотання.

Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо заявленого клопотання та просила в його задоволенні відмовити. Зазначила, що дане клопотання на даний час є передчасним, оскільки судом задоволено клопотання сторони захисту та оголошення перерви для можливості подання до суду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до інформації, яка міститься у мобільному телефоні марки «IPhone», який визнано речовим доказом. Крім того, зазначила, що у зв`язку із скасуванням арешту може бути втрачена інформація, яка міститься у мобільному телефоні.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною другою цієї ж статті регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов),чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про скасування арешту майна суд повинен перевірити чи наявні підстави, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість скасування арешту майна - відсутність подальшої потреби в арешті або накладення арешту необґрунтовано.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2024 року клопотання задоволено та накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення 01 березня 2024 року огляду за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон марки «IPhone» cipого кольору, IMEI 1 НОМЕР_1 та ІМEL 2 НОМЕР_2 та зелений чехол до нього, які згідно постанови слідчого від 01.03.2024 року визнано речовими доказами, та упаковано в паперовий конверт, шляхом заборони розпорядження, відчуження та користування цим майном.

Відповідно до розписки потерпілого ОСОБА_4 від 07 червня 2024 року, мобільний телефон марки «IPhone» cipого кольору, IMEI 1 НОМЕР_1 та ІМEL 2 НОМЕР_2 та зелений чехол до нього, переданий останньому на відповідальне зберігання.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину, для чого, з метою його збереження, запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втраті, знищення, використання, пересування, передачі, відчуження, слідчим суддею було накладено на нього арешт як на речовий доказ.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2024 року, при вирішенні питання про накладення арешту, слідчим суддею було встановлено, що мобільний телефон марки «IPhone» cipого кольору, IMEI 1 НОМЕР_1 та ІМEL 2 НОМЕР_2 та зелений чехол до нього, є речовим доказом у даному кримінальному провадженні та може бути використаний органом досудового розслідування для доказування обставин даного кримінального правопорушення. Так, відповідно, метою арешту майна є захід забезпечення кримінального провадження.

У поданому до суду клопотанні представник потерпілого вказує, що потреба в арешті, який по суті був заходом забезпечення кримінального провадження, на даний час відпала. Будь-яких правових підстав для його подальшого існування немає.

Однак, в судовому засіданні 29 квітня 2026 року задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про оголошення перерви для підготовки клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, а саме до інформації, яка міститься в оглянутому у судовому засіданні речовому доказі мобільному телефоні марки «IPhone».

В зв`язку з цим представником потерпілого на даний час не доведено та в судовому засіданні не надано будь-яких доказів того, що на даний час відпала потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, або арешт накладено необґрунтовано.

При цьому суд наголошує, що обмеження майнових прав, відповідно до ч.1 ст.170 КК України має тимчасовий характер і повинно бути припинено, якщо за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є доказом кримінального правопорушення.

При цьому, всі питання щодо речових доказів, суд вирішує при постановленні вироку, відповідно до вимог ст. 374 КПК України.

Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку, що заявлене клопотання про скасування арешту майна є передчасними, а питання скасування арешту майна, слід вирішувати за результатами судового розгляду кримінального провадження в цілому та безпосереднього вивчення і дослідження доказів сторін, та/або в залежності від результатів дослідження доказів, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще триває, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту тимчасово вилученого майна слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 170, 174, 372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту тимчасово вилученого майна, накладеного ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 07 березня 2024 року - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та оголошено о 08 год. 40 хв. 04 травня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1