Рішення № 136201926, 04.05.2026, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1218/25

Провадження № 2/306/898/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю:

секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Рясного В.Д.

представника третьої особи Полянич Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки і піклування Свалявської міської ради про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Представниця позивачки звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_5 та відповідачка ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_6 . Відомості про батька дитини були внесені до свідоцтва про народження відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Зазначає, що після досягнення дитиною дворічного віку відповідачка залишила сина на вихованні батька та бабусі - позивачки ОСОБА_1 , а сама виїхала до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та надалі участі у вихованні й утриманні дитини не брала. Як вказує представниця позивачки, усі обов`язки щодо виховання, утримання, догляду та забезпечення належних умов проживання дитини здійснювали батько дитини та бабуся. Після початку повномасштабного вторгнення РФ вони разом із дитиною залишилися проживати на тимчасово окупованій території у смт. Чаплинка Херсонської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько дитини - ОСОБА_5 помер. Після його смерті дитина фактично залишилась без батьківського піклування, оскільки відповідачка тривалий час не цікавиться життям та здоров`ям сина, не бере участі у його вихованні та матеріальному забезпеченні, не виконує батьківських обов`язків. Зазначає, що у зв`язку із загрозою вилучення дитини окупаційною владою позивачка звернулася щодо оформлення опіки над онуком. Наказом №119-ОД/28 від 21.04.2025 року над ОСОБА_6 встановлено опіку та призначено опікуном позивачку ОСОБА_1 . Також зазначає, що наприкінці травня 2025 року позивачка разом з онуком виїхали до м. Свалява Закарпатської області, де зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи та фактично проживають разом. Посилаючись на те, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про дитину та не бере участі у її утриманні, просить позбавити відповідачку ОСОБА_4 батьківських прав відносно сина, встановити над дитиною опіку та призначити опікуном ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідачки аліменти на утримання дитини.

Представником відповідачки ОСОБА_4 - адвокатом Рясним В.Д. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги, на думку сторони відповідача, є безпідставними та не підтверджені належними і допустимими доказами. Вказує, що долучені позивачкою документи, видані органами, створеними на тимчасово окупованій території, є недійсними відповідно до положень ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та не можуть бути належними доказами у справі. Також зазначає, що позивачка не довела неможливості отримання відповідних доказів на підконтрольній Україні території. Крім того, представник відповідачки зазначає, що довідки внутрішньо переміщених осіб підтверджують спільне проживання позивачки з дитиною лише з 30.05.2025 року, а тому не свідчать про тривале самоусунення матері від виконання батьківських обов`язків. У відзиві також зазначено, що матеріали справи не містять доказів звернення до органів опіки та піклування чи служб у справах дітей для проведення профілактичної роботи з відповідачкою, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який, на думку сторони відповідача, не відповідає інтересам дитини. Представник відповідачки вказує, що ОСОБА_4 підтримує стосунки із сином, матеріально допомагає дитині, систематично надсилає кошти на її утримання, а також намагається брати участь у вихованні сина. Також вважає, що висновок молекулярно-генетичного дослідження щодо спорідненості між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не є належним доказом, оскільки проведений не судовою експертною установою та без участі матері дитини. Посилаючись на відсутність належних доказів свідомого ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Окрім того, представник відповідачки просив надати письмові відповіді на питання, поставлені в порядку ст. 93 ЦПК України, зазначає про відсутність доказів перешкоджання у спілкуванні матері з дитиною, надання відповідачкою матеріальної допомоги, а також ставить під сумнів обґрунтованість звернення до суду із позовами про встановлення батьківства та позбавлення батьківських прав лише через значний час після народження дитини. (а.с.56-69).

У письмових поясненнях позивачка зазначила, що не перешкоджала відповідачці у спілкуванні з дитиною, однак остання не виявляла ініціативи до підтримання стосунків із сином. Також позивачка вказала, що хоча грошові кошти від відповідачки надходили, їх використання протягом тривалого часу було неможливим у зв`язку з перебуванням на тимчасово окупованій території. Крім того, позивачка зазначила, що необхідність звернення до суду із відповідними позовами виникла у зв`язку з відсутністю належного правового статусу для захисту інтересів дитини, що особливо проявилось під час проживання на тимчасово окупованій території. На обґрунтування позовних вимог позивачка послалася на тривалу відсутність участі відповідачки у житті дитини, невжиття заходів щодо її повернення з тимчасово окупованої території, а також відсутність належного виховання та матеріального забезпечення. (а.с.113-114).

В судовому засіданні позивачка та її представниця позовні вимоги підтримали та просили такі задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачки в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що відповідачка надсилає кошти та допомагає дитині, а матеріали справи не містять доказів зворотнього.

Представник третьої особи - ООП Свалявської міської ради в судовому засіданні зазначила, що Орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_4 , про що надано висновок. Вказала, що представниками установи неодноразово було заслухано думку дитини, а саме, чи бажає він, ОСОБА_6 проживати разом з матір`ю, на що він давав категоричну відмову. Представник просила задовольнити позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав, відмовивши в частині встановлення опіки.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, повно та об`єктивно з`ясувавши усі обставини у справі, суд встановив наступне.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

За ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства", батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 3 та ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до п.п. 15, 16 Постанови Пленуму ВСУ від 30 березня 2007 року № 3 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною у обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Згідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке розлучення може бути необхідним, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.09.2012 року, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Свідоцтво видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чаплинського районного управління юстиції Херсонської області, актовий запис №125. З висновку наданого Свалявською міською радою про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_6 , вбачається, що відомості про батька дитини записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, витяг №00053068453 від 16.08.2025 року. (а.с. 11, 120, 157-158).

Чинним рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 20.10.2025 року, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.115-121).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.04.1991 року, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 є ОСОБА_8 та позивачка ОСОБА_1 . (а.с.12).

Як убачається з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 25.06.2025 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . Свідоцтво зареєстроване Свалявським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №160. (а.с.14).

Позивачка 22.08.2022 року звернулась до Чаплинської школи №1 із письмовою заявою про зарахування онука ОСОБА_6 до 5 класу. (а.с.13).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов громадянки, яка виявила бажання стати опікуном дитини, ОСОБА_1 фактично проживає разом з онуком, забезпечує йому належні умови для життя, піклується про його побут, виховання та навчання. Акт виданий органом, що фактично здійснює адміністративні функції на тимчасово окупованій території "Министерство труда и социальной защити Чаплинского муниципального округа". (а.с.15-16).

Відповідно до наказу №119-ОД/28 від 21.04.2025 року, виданого вищевказаним органом, встановлено опіку над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та призначено опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . (а.с.17).

ОСОБА_1 разом з неповнолітнім ОСОБА_6 зареєструвалися як внутрішньо-переміщенні особи за адресою АДРЕСА_1 , згідно Довідок виданих 30.05.2025 року №2111-5003695526 та №2111-5003695518 відповідно. (а.с.19, 20).

Відповідно до Результату молекулярно-генетичного дослідження 12665976 від 19.06.2025 року родинна спорідненість 2-го ступеня між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не виключена. У передбачуваних бабусі та онука у 21 з досліджувальних локусів спільні алелі. Імовірність родинної спорідненості 2-го ступеня становить 99,96040%. (а.с.18).

З наданої представником відповідачки виписки про рух коштів по картці останньої вбачаються перекази коштів на загальну суму 37970 грн. Номер картки отримувача - № НОМЕР_4 , призначення платежів відсутні, ПІБ отримувача ОСОБА_1 (а.с.75,77,100-102).

За приписами ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Органом опіки та піклування Свалявської міської ради надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_6 . У висновку зазначено, що дитина після досягнення дворічного віку проживала разом із бабусею ОСОБА_1 та батьком, оскільки мати виїхала до м. Кривий Ріг та участі у вихованні сина не брала. Після смерті батька дитина залишилась на утриманні бабусі. Орган опіки вказав, що ОСОБА_1 разом із дитиною переїхала до м. Свалява як внутрішньо переміщена особа, дитина перебуває на її утриманні та тимчасово влаштована до сім`ї позивачки. Також у висновку зазначено, що відповідно до пояснень навчального закладу, вихованням та навчанням дитини займались батько та бабуся, тоді як мати життям і навчанням сина не цікавилась. Аналогічні обставини підтверджені поясненнями свідка. Під час засідання комісії з питань захисту прав дитини відповідачка двічі не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена. Дитина висловила бажання проживати разом із бабусею та повідомила про відсутність належної участі матері у її вихованні. За результатами розгляду матеріалів комісія з питань захисту прав дитини рекомендувала органу опіки та піклування надати висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав, який органом опіки було підтримано.(а.с.157-158).

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо дитини, не забезпечує належних умов для її проживання, фізичного та духовного розвитку, не піклується про стан здоров`я дитини, її навчання та виховання, не проявляє інтересу до його життя та подальшої долі.

Сам по собі факт періодичного перерахування грошових коштів на користь позивачки не свідчить про належне виконання відповідачкою батьківських обов`язків, оскільки участь у вихованні дитини не обмежується лише наданням матеріальної допомоги. Належних та допустимих доказів постійного спілкування відповідачки з дитиною, участі у її вихованні, навчанні, лікуванні, забезпеченні розвитку та піклуванні про її психологічний стан суду не надано. При цьому суд враховує, що дитина тривалий час фактично проживає разом із позивачкою, яка забезпечує її утримання, виховання та належні умови проживання, а також думку самої дитини, яка висловила бажання проживати разом із бабусею.

Посилання представника відповідачки на недопустимість документів, виданих на тимчасово окупованій території, суд оцінює критично, оскільки такі документи досліджуються судом не як акти, що створюють юридичні наслідки, а у сукупності з іншими доказами у справі як підтвердження фактичних обставин проживання та виховання дитини.

Також суд враховує, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою, не з`являлась на засідання комісії з питань захисту прав дитини, не вживала належних заходів для повернення дитини із тимчасово окупованої території та не надала переконливих доказів належного виконання своїх батьківських обов`язків.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність передбачених ст. 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирішуючи позовні вимоги в частині встановлення опіки та призначення опікуна, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦК України суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Згідно ч. 3 ст. 243 СК України опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Судом встановлено, що Орган опіки та піклування Свалявської міської ради не порушував перед судом питання про призначення ОСОБА_1 опікуном малолітнього ОСОБА_6 , а представник органу опіки та піклування в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Крім того, матеріали справи не містять рішення Органу опіки та піклування щодо доцільності призначення позивачки опікуном дитини відповідно до вимог чинного законодавства України.

За таких обставин, позовні вимоги в частині встановлення опіки та призначення опікуна задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення аліментів суд зазначає таке.

За приписами ч. 2 та 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст. ст. 180 СК України - батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За правовим змістом вказаної норми закону, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька. Причому обов`язком є особистим, індивідуальним, а не солідарним. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Згідно з нормою ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За ст. 183 СК України - частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За ст. 8 ЗУ "Про охорону дитинства", батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 3 та ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7-8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Враховуючи вік дитини, відсутність доказів неможливості відповідачки надавати матеріальну допомогу, а також необхідність забезпечення належного рівня утримання дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 18, 76, 81, 141, 223, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 150, 164, 166, 243, 244 Сімейного кодексу України, ЗУ "Про охорону дитинства", Конвенцією ООН про права дитини, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки і піклування Свалявської міської ради про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстровану в АДРЕСА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої в АДРЕСА_3 , фактично проживаючої у АДРЕСА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 липня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрованої в АДРЕСА_3 , фактично проживаючої у АДРЕСА_1 - 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору за вимогу про позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 - 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп. судового збору за вимогу про стягнення аліментів, на користь держави (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача UA 908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець

04.05.2026 року.