Рішення № 136198162, 30.04.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

30.04.2026

Провадження №2-а/389/1/26

ЄУН 389/39/26

Рішення

іменем України

30 квітня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чернявської І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Ангурця Євгена Юрійовича, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1645392 від 27.12.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Працівниками поліції стосовно неї була винесена оскаржувана постанова. З вказаною постановою вона не погоджується та вважає її такою, що підлягає скасуванню. Вказує, що поліцію вона не викликала та не повідомляла про своє побиття невісткою ОСОБА_2 на лінію «102». Зазначила, що під час складання постанови працівник поліції ОСОБА_3 поводив себе зухвало та висловлював в її бік погрози. З огляду на викладене, вважає оскаржувану постанову протиправною та просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1645392 від 27.12.2025.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому свої заперечення обґрунтувала тим, що 27.12.2025 інспектор СРПП ВП № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Ангурець Є.Ю. виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1945392, якою ОСОБА_1 (далі -Позивач) притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено на останню адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. Згідно постанови від 27.12.2025, о 01 год 21 хв позивач, перебуваючи по вул.Олега Антонова (Тельмана) в м.Знам`янка Кіровоградської області, здійснила завідомо неправдивий виклик до поліції, а саме повідомила про подію, якої насправді не було. Зі слів ОСОБА_1 , 27.12.2025 її побила невістка ОСОБА_2 . Вважає, що інспектор СРПП ВП № 1 (м. Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Ангурець Є.Ю. діяв у спосіб, передбачений законами України та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак подала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, а справу слухати за її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, подала суду заяву, в якій розгляд справи просила проводити без її участі, а у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 27.12.2025, перебуваючи за адресою: вул.Олега Антонова (Тельмана) в м.Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області, повідомила на лінію 102, про те, що її побила невістка ОСОБА_2 (ЄО 22168), але даної події не відбувалося.

Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань у вигляді накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження скоєння позивачем завідомо неправдивого виклику поліції.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними доказами у розумінні статті 73 КАС України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102, оброблення та використання інформації, переданої поліції постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг у випадках та порядку, передбачених Законом України «Про електронні комунікації»; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі.

Згідно зі статтею 31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Пунктом 1 частини першої статті 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Судом встановлено, що оскаржена постанова не містить інформацію про долучення до постанови відеозапису, такий відеозапис не надано і суду.

Відповідачем не подано суду будь-яких доказів, які б дозволяли вважати доведеним вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.

Таким чином, в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідачем не надано належних та достатніх доказів правомірності свого рішення.

Відтак, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, належить тлумачити на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08.07.2020р. в справі №463/1352/16-а.

З огляду на викладене, суд вважає, що факт вчинення позивачем правопорушення, відповідачами не доведено.

Відповідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, з огляду на те, що належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП матеріали справи не містять, оскаржувана постанова про притягнення її до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п.56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст.1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України) (п.57).

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов`язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди.

Слід зазначити, що сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно (Постанова ВС від 10 червня 2021 року по справ № 640/963/19).

Крім того, згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення від 25.10.1993 у справі «Гольм проти Швеції», від 29.11.1996 у справі «Саундерс проти Сполученого Королівства», від 25.07.2001 у справі «Перна проти Італії», від 13.07.2006 у справі «Сілін проти України») визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду, спричинену такими діями.

Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв`язку такої поведінки із завданою шкодою.

Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв`язок (як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавана шкоди.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності, встановлення протиправного характеру дій посадових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не може оцінюватись як преюдиційний факт завдання моральної шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і як наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами.

Зазначені висновки викладені у постанові ВП ВС від 22 січня 2025 року у справі №335/6977/22.

Втім, матеріалами справи не підтверджені моральні страждання позивача, наприклад, висновком експертизи моральної шкоди, консультативними висновками лікарів тощо, а наведені нею обґрунтування моральної шкоди гуртуються виключно на її припущеннях.

Доводи позивачки про те, що за результатами протиправних дій відповідача інспектора Ангурця Є.Ю, вона перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділені суд не приймає до уваги, оскільки з наданої виписки стаціонарного хворого травматологічного відділення №7685, вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у вказаному відділені в період з 17.12.2025 по 25.12.2025, тобто до винесення оскаржуваної постанови.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між стверджуваними душевними та психологічними стражданнями і протиправними діями відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови. Позивачем не доведено наявності усіх складових елементів для застосування правового механізму відшкодування моральної шкоди, а саме - відсутнє матеріальне підтвердження моральної шкоди, не розкрито її суть в цілому та не доведено її фактичне існування.

Отже, зважаючи на те, що позивачем не доведено обставини, що підтверджують заподіяння їй душевних страждань, шкоди здоров`ю чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд міг би встановити характер та обсяг моральних страждань, не зазначено, якими доказами це підтверджується, не доведено причинно-наслідковий зв`язок з предметом позову, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

На підставі викладеного ст.ст.183, 247, 251, 280, 288, 293 КУпАП, керуючись ст.ст.72, 73, 75, 76 ,77, 139, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА №1945392 від 27.12.2025, винесену інспектором відділом поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області Ангурцем А.Ю., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.183 КУпАП.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області стосовно ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: поліцейський відділу поліції №1 (м.Знам`янка) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Ангурець Євген Юрійович, місце знаходження: вул.Київська,25, м.Знам`янка Кропивницького району Кіровоградської області, 27406.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, місцезнаходження: вул.Віктора Чміленка,41, м.Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108709.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва