Ухвала суду № 136196902, 01.05.2026, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/881/26

Провадження № 2-з/390/10/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2026 р.Суддя Кропивницького районного суду Кіровоградської області Квітка О.О., розглянувши заяву представника позивача адвоката Надєєвої Оксани Олександрівни про забезпечення позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Надєєва Оксана Олександрівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Фермерського господарства Шаповалова Олександра Григоровича, ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фермерське господарства «Сакура-12» про витребування земельної ділянки,

встановив:

02.04.2026 до Кропивницького районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Надєєва Оксана Олександрівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Фермерське господарство Шаповалова Олександра Григоровича, ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фермерське господарства «Сакура-12» про витребування земельної ділянки.

13.04.2026 відкрито повадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

23.04.2026 представником позивача адвокатом Надєєвою О.О. подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони:

- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Фермерському господарству Шаповалова Олександра Григоровича, ОСОБА_8 здійснювати посів (засівання) сільськогосподарських культур, а також будь-які агротехнічні роботи (обробіток грунту, оранку, культивацію, дискування, внесення добрив, обприскування тощо) щодо належної ОСОБА_1 на праві власності земельної ділянки площею 9.9486 га з кадастровим номером 3522582100:02:000:0057.

Вимоги заяви про забезпечення позову обґрунтовано тим, що позивач, ОСОБА_1 , 2 квітня 2026 року звернувся до Кропивницького районного суду Кіровоградської області із позовом про захист права власності на земельну ділянку шляхом витребування у відповідачів частин земельних ділянок, які накладаються на належну йому земельну ділянку площею 9,9486 га з кадастровим номером 3522582100:02:000:0057. Позивач є власником зазначеної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.12.2019, право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На належну позивачеві земельну ділянку накладаються земельні ділянки відповідачів, що підтверджується матеріалами геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, а також листом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №253/290-26 від 10.02.2026. Обставини накладення земельних ділянок встановлені рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2025 року у справі №390/1406/22, яке набрало законної сили. Фактично, належною позивачеві земельною ділянкою користуються відповідачі та пов`язані з ними особи, зокрема Фермерське господарство Шаповалова Олександра Григоровича та ОСОБА_8 , що підтверджується наявністю зареєстрованих прав оренди та емфітевзису. Земельна ділянка має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та використовується для здійснення господарської діяльності. На момент звернення до суду з позовом - 02 квітня 2026 року та на дату подання цієї заяви триває весняний період сільськогосподарських робіт, що об`єктивно передбачає проведення посіву та інших агротехнічних заходів. Таким чином, існує реальна та підтверджена обставинами справи загроза здійснення відповідачами обробітку та засіву земельної ділянки позивача. У разі вчинення таких дій: виконання рішення суду, в разі задоволення позову, буде істотно ускладнено або стане неможливим, оскільки земельна ділянка буде зайнята посівами; виникнуть додаткові спори щодо права на врожай; ефективний захист та поновлення прав позивача у межах одного провадження стане неможливим.

Вважає, що у цьому випадку невжиття заходів забезпечення позову фактично призведе до подальшого втручання у право власності позивача, оскільки належна йому земельна ділянка і надалі використовуватиметься іншими особами без належних правових підстав. Водночас застосування запитуваного заходу забезпечення позову не позбавляє відповідачів права власності, а лише тимчасово обмежує здійснення окремих дій щодо земельної ділянки позивача, що є пропорційним втручанням та спрямоване на забезпечення ефективного судового захисту права власності позивача.

На підтвердження викладених в заяві обставин, представником позивача до матеріалів позовної заяви долучено: копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом та копію державного акту на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522582100:02:000:0057, що підтверджують право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.03.2026 щодо належності ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:9041, ОСОБА_4 земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:9042, ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:9040, ОСОБА_5 земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:9043, ОСОБА_7 земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:9033, ОСОБА_6 земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:9032, ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3522582100:02:000:0057 та яка підтверджує наявність зареєстрованих прав оренди та емфівтезису.

Зваживши доводи заяви про забезпечення позову, дослідивши письмові матеріали, якими її обґрунтовано та додано до позовної заяви, суд зазначає наступне.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Серед передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України видів забезпечення позову значиться, зокрема, заборона вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Обмеження у застосуванні судом заходів забезпечення позову окремо встановлені частинами 4 12 ст. 150 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, враховуючи предмет спору, судом встановлено, що заяву не обґрунтовано належними та достатніми матеріалами. Зокрема, заява не містить достатнього обґрунтування та доказів, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо правомірності набуття відповідачами права власності на земельну ділянку, що належить позивачу, а також витребування у відповідачів у власність позивача шляхом вилучення та передачі частини належних їм земельних ділянок, що накладається на земельну ділянку позивача.

Разом з тим, застосування судом такого заходу забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам та Фермерському господарству Шаповалова Олександра Григоровича, ОСОБА_8 здійснювати будь-які агротехнічні роботи на спірній земельній ділянці, у тому числі посів, обробіток ґрунту, культивацію, оранку, дискування та інші дії, є надмірним та таким, що не відповідає принципу співмірності.

Фактично зазначений захід повністю позбавляє відповідачів можливості користуватися земельною ділянкою та реалізовувати свої права, що випливають із зареєстрованого речового права оренди.

Крім того, така заборона носить всеохоплюючий характер та фактично означає повне припинення господарської діяльності відповідача ФГ ОСОБА_9 щодо спірної земельної ділянки на невизначений строк до вирішення спору по суті.

Крім того, суд зауважує, що вжиття таких заходів суперечить встановленому ст. 5 ЗК України принципу земельного законодавства щодо забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Доводи позивача про те, що у разі здійснення посіву можуть виникнути додаткові спори щодо права на врожай, не можуть бути підставою для застосування такого обмежувального заходу, оскільки сам по собі ризик виникнення інших спорів не свідчить про неможливість чи істотне ускладнення виконання рішення суду у справі, яка наразі розглядається.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню

Керуючись ст.ст. 149-153, 353-355 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву представника позивача адвоката Надєєвої Оксани Олександрівни про забезпечення позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Надєєва Оксана Олександрівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Фермерського господарства Шаповалова Олександра Григоровича, ОСОБА_8 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фермерське господарства «Сакура-12» про витребування земельної ділянки - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О.Квітка