Рішення № 136196476, 29.04.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/3257/25

Провадження № 2/192/641/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Чернишкіної А. В.,

представника відповідача адвоката Гейка В. І. в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в с-щі Солоне Дніпровського (Солонянського) району Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

15 грудня 2025 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії № 1566-7946 від 21 червня 2025 року в розмірі 66 838 гривень 00 копійок.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 21 червня 2025 року між сторонами за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1566-7946 (далі Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 23 000 гривень 00 копійок, зі строком кредитування 300 днів та базовим періодом 14 днів та з комісією за видачу кредиту - 20,00 % від суми кредиту; - знижена % ставка 0,90 % в день; - стандартна % ставка 1,00 % в день.

Позивач посилається на те, що виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору через партнера ТОВ ФК «Контрактовий дім» з яким було укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг від 10 червня 2020 року та видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів від позивача на карту відповідача, чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору отримавши кредитні кошти та не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів. В подальшому, відповідач всупереч умов Кредитного договору, ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив умови Кредитного договору і не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання за Кредитним договором.

Тому позивач зазначає, що станом на 21 жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 66 838 гривень 00 копійок, яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом 23 000 гривень 00 копійок, простроченої заборгованості за нарахованими процентами 27 738 гривень 00 копійок, заборгованості за нарахованими процентами на підставі ст. 625 ЦК України 11 500 гривень 00 копійок та заборгованості по комісії за видачу кредиту 4 600 гривень 00 копійок.

Представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання згідно якого просить суд про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.54а).

Відповідач у судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив. Про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник відповідача адвокат Гейко В. І. надав відзив на позов, згідно якого проти позову заперечував з тих підстав, що відсутні докази про підписання кредитного договору з боку позивача, а також відсутні докази перерахування коштів на рахунок відповідача; нарахування відсотків згідно ст. 625 ЦК України є безпідставними з огляду на положення п. 18 Перехідних положень ЦК України; умови про стягнення комісії не передбачені договором. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача надав додаткові пояснення, а також клопотання про витребування від АТ «Банк Альянс» доказів щодо підтвердження належності банківської картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 на яку 21 червня 2025 року було перераховано кредитні кошти за кредитним договором № 1566-7946 від 21 червня 2025 року в сумі 23 000 гривень 00 копійок (ID транзакції: 1627647051) та виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 щодо надходження 21 червня 2025 року коштів на суму 23 000 гривень 00 копійок на банківську картку № НОМЕР_1 .

Вказане клопотання ухвалою суду від 01 квітня 2026 року було задоволено та 16 квітня 2026 року до суду АТ «Банк Альянс» надало лист від 07 квітня 2026 року, згідно якого підтвердило емітування на ім`я відповідача картки № НОМЕР_1 . Також надало інформацію про рух коштів по вказаній банківській карті (а.с.211-212).

Представник відповідача подав заперечення, згідно яких заперечував проти витребування додаткових доказів, та вважав, що представник позивача мав право подати відповідь на відзив, а не додаткові пояснення.

У судовому засіданні адвокат Гейко В. І. просив відмовити в задоволенні позову та не заперечував факт підписання договору з боку відповідача, проте вважав, що позивач не довів факт укладання договору зі своєї сторони.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Із дослідженого судом кредитного договору № 1566-7946 від 21 червня 2025 року встановлено, що останній був укладений в електронній формі шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.18).

Частиною ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» задекларовано термін «Електронний підпис одноразовим ідентифікатором», де Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Комбінацію літер та цифр, що розташовуються в нижньому правому кутку договору являє собою електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 21 червня 2025 року між сторонами за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1566-7946 (далі Кредитний договір) (а.с.11-29).

Представник відповідача адвокат Гейко В. І. посилався на те, що докази про підписання кредитного договору з боку позивача не були надані до матеріалів справи. Проте будь якого клопотання про витребування оригіналу електронного доказу не заявляв та не довів суду, що такий договір між сторонами не укладався. Одночасно представник відповідача не заперечував, що відповідач підписав такий договір.

Тому суд вважає доведеним факт укладання кредитного договору між сторонами, в тому числі з боку позивача в електронній формі, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що спірний кредитний договір було укладено між сторонами та за його умовами позивач зобов`язався надати відповідачу шляхом безготівкового переказу грошові кошти в розмірі 23 000 гривень 00 копійок строком на 300 днів (а.с. 12-13).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однією із різновидностей зобов`язання є кредитний договір, який укладається між сторонами відповідно до вимог ст.ст. 1046-1050, 1054-10561 ЦК України та відповідно до ст. 629 цього Кодексу є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, при цьому кредитний договір укладається в письмовій формі.

Судом враховано посилання позивача на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу відповідно до умов укладеного Кредитного договору через партнера ТОВ ФК «Контрактовий дім», з яким було укладено договір № 02/06/2020 про надання послуг від 10 червня 2020 року.

Згідно листа ТОВ ФК «Контрактовий дім» від 24 жовтня 2025 року № 7/16987 про надання інформації, наявні відомості про здійснення успішної операції на суму 23 000 гривень 00 копійок на карту НОМЕР_1 (а.с.43), яка належить відповідачу.

Ухвалою від 01 квітня 2026 року було задоволено клопотання представника позивача та витребувано від АТ «Банк Альянс» зокрема виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 щодо надходження 21 червня 2025 року коштів на суму 23 000 гривень 00 копійок на банківську картку № НОМЕР_1 .

Згідно листа АТ «Банк Альянс» від 07 квітня 2026 року банк підтвердив емітування на ім`я відповідача картки № НОМЕР_1 . Також надав інформацію про рух коштів по вказаній банківській карті (а.с.211-212).

Дослідивши вказану інформацію про рух коштів, суд вважає, що остання не є належним доказом про отримання відповідачем 23 000 гривень 00 копійок від позивача на підставі наступного.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» станом на 21 червня 2025 року, тобто на день укладання договору було передбачено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Дослідивши наданий АТ «Банк Альянс» письмовий доказ про здійснення перерахування на рахунок відповідача в сумі 23 000 гривень 00 копійок суд вважає, що такий доказ не доводить вказаного факту, оскільки такий доказ не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у зв`язку з тим, що є лише файлом формату XLSX.

Крім того, в цьому документі є відомості про здійснення 21 червня 2025 року трьох окремих транзакцій на суми: 2 300 000 гривень 00 копійок, 40 000 гривень 00 копійок та 2 320 506 гривень 00 копійок.

Відомості про здійснення транзакції 21 червня 2025 року на суму 23 000 гривень 00 копійок вказаний документ не містить. Крім того такий документ не є первинним банківським документом.

Також не є належним доказом і лист ТОВ ФК «Контрактовий дім» від 24 жовтня 2025 року № 7/16987 про надання інформації, оскільки такий лист також не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд вважає, що наданий АТ «Банк Альянс» письмовий доказ повинен відповідати вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми і форми власності, на філії та представництва юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог свідчить про їх недоведеність та необґрунтованість, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.Суд вважає, що позивач не довів факт здійснення переказу в безготівковій формі на рахунок відповідача за кредитним договором № 1566-7946 кредитних коштів в розмірі 23 000 гривень 00 копійок, тому у відповідача не виник обов`язок щодо повернення таких коштів на умовах укладеного договору. Отже в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку із відмовою в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальність «Укр Кредит Фінанс» (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код в ЄДРЮОФОПГФ - 38548598) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованостіза кредитним договором.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 04 травня 2026 року.

Суддя Н. О. Щербина