Ухвала суду № 136195944, 27.03.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/15561/25

провадження № 2-к/208/3/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Кіблицької М.В.,

розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство охорони здоров`я України, Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,-

в с т а н о в и в:

До Заводського районного суду міста Кам`янського надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лисого В.В. про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Клопотання обґрунтовано тим, що 17.03.2025 року судом Локрі Італійської республіки ухвалено Указ (рішення) в провадженні №3013/2023, у спорі між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Національним інститутом соціального забезпечення.

Відповідно до зазначеного Указу (рішення): затверджується вимога щодо здоров`я особи з інвалідністю 100% з правом на постійний догляд третьої особи починаючи з дати подання адміністративної заяви (14.04.2023).

Таким чином, ОСОБА_1 визнана іноземним судом, а саме: судом Локрі Італійської республіки особою з інвалідністю 100% з правом на постійний догляд третьої особи.

ОСОБА_1 є громадянкою України, та має намір реалізувати свої права особи з інвалідністю, на території України.

Для реалізації зазначених прав, ОСОБА_1 необхідно визнання судом України Указу (рішення) суда Локрі Італійської республіки, у справі про визнання її особою з інвалідністю 100% з правом на постійний догляд третьої особи.

Тому, представник заявника просить суд: визнати рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, а саме: Ухвала суду міста Локрі Італійської республіки, від 17.03.2025 року в провадженні №3013/2023, у спорі між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Національним інститутом соціального забезпечення, відповідно до якого: затвердити медичний критерій щодо інвалідності особи у розмірі 100% з правом на допомогу по догляду (ст.1 Закону 18/80), починаючи з дати подання адміністративної заяви (14.04.2023р.); покласти на Національний інститут соціального страхування і забезпечення, в особі тимчасового законного представника, судові витрати в повному обсязі у розмірі 1300,00 евро плюс фіксоване відшкодування у розмірі 15%, ПДВ та відрахування в фонд соціального страхування і забезпечення адвокатів відповідно до закону, з огляду на визнання права на допомогу від дати подання адміністративної заяви; переказати кошти на рахунок адвоката позивача, який заявив, що не вимагає оплати від клієнта; покласти на Національний інститут соціального страхування і забезпечення, в особі тимчасового законного представника сплату ОСОБА_3 кінцевих витрат на проведення судової експертизи у встановленому розмірі 290,00 евро.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 02 січня 2026 року відкрито провадження за клопотанням ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство охорони здоров`я України, Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та призначено судове засідання.

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Переверзев І.В. в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву в якій просить розглядати клопотання без його участі та без участі заявника, заявлені вимоги (в уточненій редакції) підтримав та просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства охорони здоров`я України в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, просить прийняти рішення на розсуд суду з урахуванням письмових пояснень.

Представник заінтересованої особи Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» не з`явився, повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Ухвалою суду Локрі Італійської Республіки від 17.03.2025 року в провадженні №3013/2023, у спорі між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Національним інститутом соціального страхування і забезпечення постановлено: затвердити медичний критерій щодо інвалідності особи у розмірі 100% з правом на допомогу по догляду (ст.1 Закону 18/80), починаючи з дати подання адміністративної заяви (14.04.2023р.); покласти на Національний інститут соціального страхування і забезпечення, в особі тимчасового законного представника, судові витрати в повному обсязі у розмірі 1300,00 евро плюс фіксоване відшкодування у розмірі 15%, ПДВ та відрахування в фонд соціального страхування і забезпечення адвокатів відповідно до закону, з огляду на визнання права на допомогу від дати подання адміністративної заяви; переказати кошти на рахунок адвоката позивача, який заявив, що не вимагає оплати від клієнта; покласти на Національний інститут соціального страхування і забезпечення, в особі тимчасового законного представника сплату Умберто Джаннотті кінцевих витрат на проведення судової експертизи у встановленому розмірі 290,00 евро.

Зазначена ухвала не оскаржувалось сторонами та набрала законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 471 ЦПК України, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 472 ЦПК України клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому статтями 464-466 цього Кодексу для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених цією главою. До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;

3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили (частина перша статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про міжнародне приватне право» суд чи інший орган застосовує право іноземної держави незалежно від того, чи застосовується у відповідній іноземній державі до подібних правовідносин право України, крім випадків, якщо застосування права іноземної держави на засадах взаємності передбачене законом України або міжнародним договором України. Якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.

Між Україною та Італійською Республікою діє базовий договір «Про дружбу і співробітництво між Італійською Республікою та Україною», укладений в Римі 03.05.1995 року і ратифікований Верховною Радою України 26.04.1996 року.

Згідно з цим договором Італійська Республіка та Україна, бажаючи зміцнювати дружбу, що пов`язує обидві країни і обидва народи, і поглиблювати співробітництво у галузі політики, економіки і культури, констатуючи, що Україна є однією з держав-правонаступниць Радянського Союзу, прагнучи розвивати свої відносини на основі загальновизнаних цінностей свободи, демократії, плюралізму і поважання прав людини, включаючи права національних меншин, прагнучи сприяти зміцненню міжнародного порядку, що ґрунтується на праві, на мирі і на справедливості, беручи до уваги глибокі політичні та економічні зміни, що відбулися в Європі, підтверджуючи їх вірність зобов`язанням, що випливають з членством в Організації Об`єднаних Націй, сповнені рішучості розвивати взаємовідносини дружби, співробітництва і добросусідства, домовилися про те, що Італійська Республіка та Україна розвиватимуть свої відносини на основі довіри, співробітництва і взаємної поваги відповідно до принципів суверенітету, рівноправності, співробітництва і взаємної поваги відповідно до принципів суверенітету, рівноправності й дотримання прав і основних свобод людини (стаття 1 договору).

У сфері правового захисту прав та законних інтересів італійських громадян в Україні та українських громадян в Італії основоположною нині є чинна для обох країн Конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Італійською Республікою «Про правову допомогу у цивільних справах». Конвенцію укладено в Римі 25.01.1979 року, ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 06.05.1986 року, президентом Італійської Республіки - 29.01.1986 року. Обмін ратифікаційними грамотами здійснено в Москві 08.07.1986 року.

Стаття 7 Закону України «Про правонаступництво України» від 12.09.1991 року підтверджує, що «Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки».

Відповідно до п.1 ст. 19 Конвенції між СРСР та Італійською Республікою про правову допомогу в цивільних справах № 4210 від 25.01.1979 р. (далі - Конвенція): «Кожна зі Сторін, що домовляються, визнає судові рішення, які набрали законної сили в цивільних (в тому числі й сімейних) справах, ухвалені на території іншої Сторони, що домовляється, судами, компетентними відповідно до ст. 24 Конвенції».

У статті 16 «Загальних правових засад», відображених у Цивільному кодексі Італійської Республіки (Disposizioni sulla legge in generale approvate preliminariamente al codice civile, сon r.d 16-3-1942, n.262), визначено: «Іноземний громадянин користується цивільними правами, передбаченими для італійського громадянина на засадах взаємності, окрім випадків, передбачених законом».

Визнання даного рішення Італійської Республіки не загрожує інтересам України, підстав передбачених нормами ст. 468 ЦПК для відмови у його визнанні на території України не має.

Згідно з пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» (далі - Постанова) клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

Абзацом першим пункту 17 Постанови визначено, що згідно з міжнародними договорами України рішення, які не потребують виконання, зокрема, є рішення про визнання прав, оголошення банкрутом, визнання недійсними певних актів, визнання, оспорення чи позбавлення батьківства, розірвання шлюбу, встановлення фактів, що мають юридичне значення, усиновлення, визнання громадянина безвісно відсутнім чи оголошення померлим тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 473 ЦПК України за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходження суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство охорони здоров`я України, Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Керуючись ст.ст. 247, 258-261, 471-473 ЦПК України, Законом України «Про міжнародне приватне право», суд,-

у х в а л и в:

Клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи Міністерство охорони здоров`я України, Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3» про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, задовольнити.

Визнати на території України рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, а саме Ухвалу суду міста Локрі Італійської Республіки від 17.03.2025 року в провадженні №3013/2023, у спорі між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Національним інститутом соціального страхування і забезпечення, яким було постановлено: затвердити медичний критерій щодо інвалідності особи у розмірі 100% з правом на допомогу по догляду (ст.1 Закону 18/80), починаючи з дати подання адміністративної заяви (14.04.2023р.); покласти на Національний інститут соціального страхування і забезпечення, в особі тимчасового законного представника, судові витрати в повному обсязі у розмірі 1300,00 евро плюс фіксоване відшкодування у розмірі 15%, ПДВ та відрахування в фонд соціального страхування і забезпечення адвокатів відповідно до закону, з огляду на визнання права на допомогу від дати подання адміністративної заяви; переказати кошти на рахунок адвоката позивача, який заявив, що не вимагає оплати від клієнта; покласти на Національний інститут соціального страхування і забезпечення, в особі тимчасового законного представника сплату ОСОБА_3 кінцевих витрат на проведення судової експертизи у встановленому розмірі 290,00 евро.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського Апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Відомості сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Міністерство охорони здоров`я України, ЄДРПОУ 00012925, адреса: місто Київ, вул.Грушевського, буд.7.

Заінтересована особа: Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 3», ЄДРПОУ 37906491, адреса: Дніпропетровська обл., м.Кам`янське, пр-т.Свободи, 20-А.

Суддя С. М. Похваліта