Постанова № 136193907, 30.04.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/5801/26

н/п 3/766/1844/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Єпішин Ю.М., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 1 ХРУП ГУНП в Херсонській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , -

встановив:

16.04.2026 року о 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 за місцем проживання в АДРЕСА_1 , в населеному пункті віднесеному до території можливих активних воєнних (бойових) дій, згідно з наказом Міністерства розвитку громад і територій від 28.02.2025 року № 376 «Про затвердження переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» і будучи ознайомленою з рішенням ради оборони Херсонської області № 1 від 22.01.2026 року, розпорядженням начальника районної державної (військової) адміністрації № 8 від 16.02.2006 року «Про обов`язкову евакуацію населення з окремих населених пунктів району», не вжила заходів щодо виїзду до безпечного району, неналежно виконала свої батьківські обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушила ч.2 ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», що може призвести до тяжких наслідків для життя, стану здоров`я та розвитку дітей, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП.

У судовому засідання ОСОБА_1 викладені у матеріалах справи обставини підтвердила, зазначила, що дітей вже вивезла, на даний момент діти забезпечені житлом, на момент написання відмови не могла самостійно виїхати.

Суддя, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД №766042 від 16.04.2026 року та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , приходить до наступного висновку.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджена наступними дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №766042 від 16.04.2026 року, в якому викладені дата та час, місце та обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 з яких вбачається, що остання обізнана про те, що населений пункт в якому вона проживає разом з дітьми підлягає обов`язковій евакуації з дітьми та зобов`язується в найкоротший термін евакуюватися з дітьми в більш безпечне місце;

- відмовою ОСОБА_1 від обов`язкової евакуації від 16.04.2026 року;

- рапортом від 16.04.2026 року згідно якого, 16.04.2026 року, працівниками поліції було проведено роз`яснювальну роботу з гр. ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , разом з неповнолітніми дітьми. Вході проведеної бесіди гр. ОСОБА_1 відмовилася від обов`язкової евакуації з дітьми. Проживання дітей в зоні активних бойових дій може призвести до тяжких наслідків для життя, стану здоров`я та розвитку дитини. 16.04.2026 року відносно гр. ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол серії ВАД № 766042 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП;

- розпорядженням начальника районної державної (військової) адміністрації № 8 від 16.02.2026 року.

Вище вказані докази повністю узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними та у своєму взаємозв`язку достатніми для постановлення рішення у справі.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме: ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання неповнолітніх дітей.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.

Оцінюючи наведені докази, судом врахуванню підлягають наступні норми діючого законодавства.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають правові зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У статті 150 СК України, визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема:

1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов`язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до розпорядження Начальника районної державної (військової) адміністрації від 16.02.2026 року№ 8, зобов`язано провести обов`язкову евакуацію населення в безпечні райони з територій населених пунктів району: Білозерка, Кізомис, Берегове, Янтарне, Дніпровське, Велетенське, Новотягинка, Токарівка, Станіслав, Софіївка, Олександрівка, Широка Балка, Микільське, Іванівка, Понятівка, Гончарне, Новодмитрівка, Ромашкове, Першотравневе, Інженерне Надніпрянського старостинського округу, Комишанський, Антонівський (у т.ч. вулиці Східні з 1-ї по 34-ту) та Садівський старостинські округи.

З наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_4 , де проживає ОСОБА_1 та діти на її утриманні, розташоване у зоні де оголошено обов`язкову евакуацію населення на виконання розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 29.01.2026 року № 1ДСК «Про введення в дію рішення № 1 Ради оборони Херсонської області від 22.01.2026 року».

Протокол про адміністративне правопорушення разом з наведеними вище доказами, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин вчинення неюправопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та враховуючи обов`язковість евакуації з місця постійного проживання розташованого у смт. Білозерка разом з дітьми, враховуючи обов`язок ОСОБА_1 щодо піклування про здоров`я та безпечні умови життя її дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, що остання відмовилася від обов`язкової евакуації та проінформована стосовно існування небезпеки перебування у смт. Білозерка, суд дійшов висновку щодо порушення ОСОБА_1 ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України в частині дотримання обов`язку щодо піклування про здоров`я та безпечні умови життя її дітей.

Жодних доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, рішення суду, тощо) суду надано не було. Внаслідок цього, у суду відсутні підстави сумніватися у законності дій працівників поліції.

Порушень прав ОСОБА_1 визначених ст. 268 КУпАП при складанні протоколу судом не встановлено.

Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 стягнення в межах санкції частини 1 статті 184 КУпАП у вигляді попередження. Суд вважає, що таке стягнення відповідає вимогам ст. ст. 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв`язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.33, 34, 40-1, 184, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП,-

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити, що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Ю. М. Єпішин