Рішення № 136193858, 30.04.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3393/25

провадження № 2/650/1363/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник - адвокат Іщук Надія Ростиславівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», про розірвання договору оренди землі та визнання недійсним договору відчуження права оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить: розірвати договір оренди землі від 20.03.2006 року №4АА002118-040671500004 (зі змінами) в редакції згідно додаткової угоди від 23.11.2021 року №700278-7 року, номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 45542778, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589, адреса місцезнаходження: Україна, 12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Оліївка, вул. Звягельська, будинок 19А) та орендодавцем ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 . ) щодо земельної ділянки площею 6,6478 га з кадастровим номером 6520685200:04:070:0009, що розташована за межами села Новорайськ Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області; визнати недійсним Договір відчуження (продажу) права оренди №1704/25-24 від 17.04.2025 року укладений між ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» код ЄДРПОУ: 41101589, адреса місцезнаходження: Україна, 12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Оліївка, вул. Звягельська, будинок 19А та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ПЛЮС» код ЄДРПОУ 33251307, адреса місцезнаходження: Україна, 37223 Полтавська область Лохвицький район с. Гиряві Ісківці вул. Миру будинок 12, та припинити право оренди земельної ділянки що належать позивачу ОСОБА_1 площею 6,6478 га з кадастровим номером 6520685200:04:070:0009 які знаходиться на території Норайської сільської ради, Бериславського району Херсонської області (Номер запису про інше речове право: 45542778).

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,6478 га з кадастровим номером 6520685200:04:070:0009, розташована за межами села Новорайськ Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області.

20 березня 2006 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» укладено договір оренди цієї земельної ділянки, зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 4АА002118-040671500004. У подальшому право оренди перейшло до Приватного підприємства «ЮТС-Агропродукт Плюс», а з 30 липня 2017 року - до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт».

Додатковою угодою від 23 листопада 2021 року № 700278-7 договір оренди викладено в новій редакції, відповідно до якої строк оренди встановлено до 31 грудня 2029 року, орендна плата становить 15 783,29 грн на рік, що складає 6,63 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Орендар не виконує обов`язок зі сплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 47 349,87 грн. Таке невиконання грошового зобов`язання є систематичним порушенням умов договору оренди землі та підставою для його розірвання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» на підставі договору відчуження права оренди від 17 квітня 2025 року № 1704/25-24 передало право оренди спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Перемога Плюс». Позивач вважає, що цей правочин вчинено без погодження з власником земельної ділянки, за наявності невиконаних зобов`язань перед орендодавцем та з метою уникнення відповідальності за несплату орендної плати.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» не здійснює належного обробітку орендованих земельних ділянок, що призводить до їх забур`янення та самозаліснення. Відповіді Новорайської сільської військової адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Лайф 2023» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Додола 2021» підтверджують, що інші суб`єкти господарювання на території громади відновили діяльність, обробляють земельні ділянки, сплачують податки та орендну плату.

З огляду на викладене представник позивача просить розірвати договір оренди землі від 20 березня 2006 року № 4АА002118-040671500004 зі змінами, визнати недійсним договір відчуження права оренди від 17 квітня 2025 року № 1704/25-24, припинити право оренди земельної ділянки та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» судовий збір.

У відзиві на позов представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та вважає їх необґрунтованими.

Представник відповідача вказав, що позивач не надав належних доказів невиплати орендної плати за 2022-2024 роки, зокрема банківських виписок, відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків або інших доказів, які підтверджують порушення умов договору оренди.

Невикористання земельної ділянки пов`язане з обставинами, які не залежали від волі орендаря. З початку збройної агресії рф значна частина території Херсонської області, у тому числі територія розташування орендованих земельних ділянок, перебувала в тимчасовій окупації до 11 листопада 2022 року. Працівники підприємства залишили територію області, доступ до майна був втрачений, а після деокупації частина майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» була розкрадена або знищена, офіс зруйнований.

Орендовані земельні ділянки є непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. За таких умов підприємство не мало безпечного доступу до земельних ділянок та можливості використовувати їх у господарській діяльності.

Ці обставини підтверджуються листом Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року, розпорядженням Херсонської обласної ради про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» до переліку підприємств, які постраждали внаслідок обставин непереборної сили, витягом з ЄРДР щодо проникнення військовими рф до підприємства, а також розпорядженнями Новорайської сільської військової адміністрації.

З урахуванням частини шостої статті 762 ЦК України орендар звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає. Тому відсутні підстави для розірвання договору оренди через несплату орендної плати.

Представник відповідача також посилався на постанову Херсонського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року у справі № 650/3776/24, у якій апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди за подібних обставин.

З огляду на викладене представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив представник позивача не погодився із запереченнями представника відповідача та вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Представник позивача вказав, що існування договірних відносин між сторонами та факт невиплати орендної плати фактично представником відповідача не заперечуються. Посилання на відсутність доступу до земельних ділянок, збройну агресію рф та обставини непереборної сили не доводять неможливості здійснення господарської діяльності та виконання зобов`язань саме за договором оренди, укладеним з позивачем.

Розрахунок заборгованості здійснено відповідно до умов договору оренди. Із суми орендної плати орендар повинен утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, однак це не спростовує обов`язку орендаря нарахувати та виплатити орендну плату.

Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року має загальний інформаційний характер, адресований невизначеному колу осіб та не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку між воєнним станом і неможливістю виконання конкретного договору оренди. Форс-мажор звільняє лише від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання, але не припиняє самого обов`язку виконати зобов`язання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» не повідомляло орендодавця про неможливість використання земельної ділянки та не довело, що земельна ділянка позивача є непридатною для використання. Розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації стосуються надання пільг з місцевих податків і зборів у зв`язку з потенційним забрудненням земель вибухонебезпечними предметами, але не підтверджують непридатності конкретної земельної ділянки.

Лист Новорайської сільської військової адміністрації від 12 травня 2025 року підтверджує, що земельні ділянки, які перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт», не віднесені до забруднених або імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами.

Інші сільськогосподарські підприємства після деокупації території відновили діяльність на території Новорайської та Борозенської громад, здійснюють обробіток земельних ділянок, за потреби залучають спеціалістів для їх обстеження, сплачують податки та орендну плату. Це спростовує твердження про повну неможливість ведення господарської діяльності на відповідній території.

З огляду на викладене представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У додаткових поясненнях представник відповідача вказав, що територія Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області відображена на інтерактивній карті ДСНС як територія, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети.

На підтвердження цієї позиції представник відповідача посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 07 червня 2024 року № 740, якою затверджено порядок ведення реєстру територій, забруднених або імовірно забруднених вибухонебезпечними предметами, а також на дані інтерактивної карти ДСНС «Розмінування України».

Також представник відповідача звертає увагу на те, що Новорайська сільська рада розташована приблизно за 20 км від Горностаївської сільської ради Каховського району Херсонської області, яка перебуває під окупацією рф.

З урахуванням можливого забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, ризику її замінування, а також щоденних атак FPV-дронів і ракет, проведення посівної кампанії, збору врожаю та ведення господарської діяльності на спірній земельній ділянці є неможливим. Ці обставини, на думку представника відповідача, є такими, за які орендар не відповідає у розумінні частини шостої статті 762 ЦК України.

У зв`язку з цим представник відповідача вважає, що в орендаря відсутній обов`язок сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.

У додаткових поясненнях представник відповідача просить врахувати правову позицію, викладену у справі № 650/3776/24, яку вважає аналогічною до цієї справи.

Представник відповідача посилався на постанову Херсонського апеляційного суду, за якою невиплата орендної плати за 2022-2023 роки була пов`язана з тимчасовою окупацією території Херсонської області, неможливістю здійснення господарської діяльності та наявністю потенційної загрози забруднення земель вибухонебезпечними предметами.

Також представник відповідача посилався на висновки Верховного Суду у цій справі, відповідно до яких розпорядження Новорайської сільської військової адміністрації та рішення Херсонської обласної ради можуть бути належними доказами наявності обставин, що унеможливили використання земельних ділянок.

На думку представника відповідача, такі обставини звільняють Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» від відповідальності за несплату орендної плати за 2022 та 2023 роки на підставі статей 617, 762 ЦК України.

У зв`язку з цим представник відповідача вважає, що відсутня систематична несплата орендної плати, а тому немає підстав для розірвання договору оренди землі на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

На судове засідання позивач не з`явився, його представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

На судове засідання представник відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в підсистемі «Електронний суд». Про причини неявки суд не повідомив. У відзиві не висловив свою позицію щодо його участі в судовому засіданні.

На судове засідання представник відповідача ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом направлення на його юридичну адресу ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки, які повернулися на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за відповідною адресою. Такі заходи були судом вжиті неодноразово.

Вирішуючи питання про можливість проведення судового засідання без участі представника ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» суд також виходив з положень частини шостої статті 14 ЦПК України відповідно до якої юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Відповідач ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» не виконав такий обов`язок та не зареєстрував свій кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, з огляду на що суд зазначає, що права відповідача, який не зареєстрував електронний кабінет, не порушуються у разі ненаправлення йому позивачем паперових копій процесуальних документів при поданні позову з використанням підсистеми «Електронний суд». Відповідач несе певні негативні наслідки невиконання обов`язку з реєстрації електронного кабінету. Ці наслідки прямо передбачені ЦПК України, вони є збалансованими та пропорційними, тобто не порушують основоположні принципи цивільного процесу, такі як верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність, гласність та відкритість судового процесу, змагальність сторін, пропорційність, зокрема, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами тощо. Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі №752/11445/22, від 01.02.2024 у справі №520/11344/23, від 28.03.2023 у справі №260/1322/21 (з урахуванням відмінностей у змісті процесуальних кодексів).

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи, що представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з`явилися до суду без поважних причин, окремі з них не вжили заходів для реалізації свого процесуального обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у матеріалах справи доказами та письмовими поясненнями сторін.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені учасниками доводи, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 6,6478 га з кадастровим номером 6520685200:04:070:0009, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами села Новорайськ Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області. Право власності позивача на цю земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 28 грудня 2002 року серії І-ХС № 035103 та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2528496165020, номер запису про право власності - 45542674.

20 березня 2006 року між ОСОБА_1 як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» як орендарем укладено договір оренди землі щодо зазначеної земельної ділянки. Договір зареєстровано у Бериславському районному відділі Херсонської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 20 березня 2006 року вчинено запис № 4АА002118-040671500004.

10 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю «Югтранзитсервіс-Агропродукт» та Приватним підприємством «ЮТС-Агропродукт Плюс» укладено договір про заміну сторони у договорі оренди, за яким право оренди земельної ділянки перейшло до Приватного підприємства «ЮТС-Агропродукт Плюс». Цим договором строк дії договору оренди продовжено до 31 грудня 2025 року.

30 липня 2017 року між ОСОБА_1 , Приватним підприємством «ЮТС-Агропродукт Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду № 700278 до договору оренди землі, за якою право оренди земельної ділянки перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а договір оренди викладено в новій редакції. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2025 року.

23 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» укладено додаткову угоду № 700278-7 до договору оренди землі, якою договір оренди викладено в новій редакції. За цією редакцією в оренду передано земельну ділянку площею 6,6478 га з кадастровим номером 6520685200:04:070:0009, розташовану на території Новорайської сільської ради Бериславського району Херсонської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк дії договору визначено до 31 грудня 2029 року.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки за умовами договору становить 238 058,74 грн. Орендна плата встановлена у розмірі 6,63 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 15 783,29 грн за рік. Орендна плата вноситься з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

За умовами договору орендар зобов`язаний вчасно сплачувати всі належні за договором платежі, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендар мав сплатити ОСОБА_1 орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки у загальній сумі 47 349,87 грн, виходячи з розміру річної орендної плати 15 783,29 грн.

З наданих матеріалів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не сплатило позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою за 2022, 2023 та 2024 роки.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що право оренди земельної ділянки площею 6,6478 га з кадастровим номером 6520685200:04:070:0009 на підставі договору відчуження права оренди від 17 квітня 2025 року № 1704/25-24 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ПЛЮС», код ЄДРПОУ 33251307.

З листа Новорайської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області встановлено, що земельні ділянки, які належать громадянам-власникам земельних часток (паїв) та перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», орендарем не використовуються, їх обробіток не здійснюється, орендна плата та податкові платежі не сплачуються.

Новорайська сільська військова адміністрація також повідомила, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не брало участі в обстеженні та розмінуванні земельних ділянок, які перебувають в оренді підприємства. Обстеження та очищення земельних ділянок здійснювали відповідні військові групи з розмінування за ініціативою Херсонської обласної військової адміністрації в межах гуманітарного розмінування території громади. Вказані земельні ділянки не віднесені до ділянок, які є забрудненими або імовірно забрудненими вибухонебезпечними предметами.

З відповідей Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЛАЙФ 2023» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Додола 2021» встановлено, що інші суб`єкти господарювання після деокупації території Херсонської області відновили обробіток земельних ділянок на території відповідних громад, у разі потреби залучали спеціалістів для обстеження земельних ділянок та здійснювали виплату орендної плати за користування земельними ділянками.

Відповідно до листа ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» від 29 травня 2025 року, направленого на адресу Головного управління ДСНС України у Херсонській області, товариство повідомило, що є орендарем земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих, зокрема, на території Бериславського району Херсонської області. У зв`язку з військовою агресією російської федерації частина цих територій була тимчасово окупованою, на них велися активні бойові дії, а також здійснювалося масштабне будівництво фортифікаційних споруд.

У зверненні наголошено, що внаслідок збройного конфлікту значні площі земель ймовірно забруднені нерозірваними боєприпасами, мінами, вибуховими пристроями та їхніми уламками. Крім того, вибухи снарядів і військова діяльність призвели до вивільнення токсичних речовин і важких металів у ґрунт, що може спричинити деградацію ґрунту, зниження його родючості, а також загрозу для здоров`я людини в разі споживання вирощеної на таких ділянках продукції. Також зазначено, що пересування важкої військової техніки ймовірно спричинило ущільнення ґрунту, утворення вирв, порушення його структури та цілісності.

ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вказало, що виконання будь-яких сільськогосподарських робіт на зазначених ділянках є вкрай небезпечним, а перебування працівників на цих територіях створює безпосередню загрозу для життя та здоров`я. Крім того, частина земель фактично використовується для оборонних потреб держави, зокрема для будівництва окопів, траншей, бліндажів, протитанкових ровів, що за законом унеможливлює їх використання за первинним цільовим призначенням. У таких умовах право користування земельною ділянкою є або призупиненим, або істотно обмеженим.

Таким чином, у зазначеному листі обґрунтовано позицію про неможливість обробітку орендованих земельних ділянок у зв`язку з наявністю ознак обставин непереборної сили, які об`єктивно перешкоджають виконанню зобов`язань за договором оренди. Товариство також звернулося з проханням надати акти обстеження земель або іншу інформацію щодо можливості чи неможливості їх використання за призначенням.

Відповідно до листа Головного управління ДСНС України у Херсонській області № № 66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року, направленого у відповідь на звернення ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», піротехнічні розрахунки ДСНС до проведення робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) на земельних ділянках, орендованих товариством на території Бериславського району Херсонської області, не залучались, а самі роботи з розмінування проводились іншими фаховими відомствами.

При цьому зазначено, що ймовірно, вищевказані земельні ділянки можуть бути потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Окремо наголошено, що у зв`язку із щоденними обстрілами з боку збройних сил російської федерації різними типами озброєння, Головне управління не може гарантувати безпеку при проведенні польових робіт на даних територіях.

У зв`язку з викладеним, ДСНС рекомендувало товариству звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації, яка, згідно з розпорядженням від 6 березня 2023 року №?101, визначає пріоритетність заходів із розмінування, координує їх виконання і може підтвердити статус відповідних територій.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.

Земельним кодексом України, а саме статтею 96, передбачено обов`язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату. Вказана норма кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка надає орендодавцю право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

На підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі», договір оренди може бути достроково розірваний у разі невиконання орендарем своїх зобов`язань, визначених статтями 24, 25 цього закону та умовами договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення його умов однією зі сторін. Істотним вважається таке порушення, яке призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 10 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, провадження № 12-80гс23, зробила наступний висновок щодо застосування норм права: «Застосовуючи в контексті спірних правовідносин статті 13, 17, 15 та 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а також статті 3, 6, 627, 638, 640 ЦК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір оренди землі є консенсуальним.

Слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов`язки зобов`язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання Договору).

Абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340- IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення.

Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не змінюють визначеного в Законі № 161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі».

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов`язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.

Земельним кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма Земельного кодексу України кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в укладеному Договорі оренди землі, а саме в п 29- «Орендодавець має право вимагати від орендаря в повному обсязі внесення орендної плати» та п.32 - «Орендар зобов`язаний розраховуватися з Орендодавцем по орендній платі».

На підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Аналогічна умова зазначена у пункті 12.3 Договору оренди землі (у редакції від 26.12.2023 року).

У зв`язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2022, 2023 та 2024 роках, є невиконанням обов`язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання Договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України «Про оренду землі» до інших законодавчих актів, що регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки відносяться положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.

Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України, Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв`язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені Договору оренди землі.

Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Отже договір оренди землі можливо розірвати лише у разі систематичного порушення строків сплати орендної плати, разове порушення умов договору не є підставою для його розірвання. Несплата орендної плати, а також невиконання обов`язку щодо нарахування та сплати щорічних інфляційних витрат відповідачем є підставою для розірвання Договору оренди землі. Із зазначеного питання є відповідна позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 12 грудня 2012 року справа № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року № 6-1449цс17 і яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна враховуватись судами при прийнятті рішення.

Сам факт систематичного порушення Договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18, провадження №61-39488ск18.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Незалежно від того, несплата орендної плати була в повному обсязі або в частині.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди». Такого висновку дійшла об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18. Схожі висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 17 червня 2021 року, справа № 485/784/20, провадження № 61-3760св21, та від 10 вересня 2021 року, справа № 650/628/19-ц, провадження № 61-21777св19.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на вищевказані обставини, згідно з Договором оренди землі, Відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки.

З матеріалів справи судом встановлено, що за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6520685200:04:070:0009 орендна плата не сплачена за 2022 рік у сумі 15 783,29 грн, за 2023 рік у сумі 15 783,29 грн, за 2024 рік у сумі 15 783,29 грн, загальна сума несплаченої орендної плати складає 47 349,87 грн.

Таким чином, заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2022-2024 роки становить 47 349 грн 87 коп.

Отже, Відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки до 31 грудня кожного поточного року, однак цього не виконав.

Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договором. Водночас, представник позивача послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2022-2024 роки, посилаючись на конкретні умови договору, розрахунок заборгованості.

Не надав представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» і доказів того, що новий орендар вказаних земельних ділянок ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на даний час здійснює господарську діяльність на зазначених земельних ділянках, виконує умови договору оренди, зокрема щодо цільового використання землі, її обробітку та сплати орендної плати.

Крім того, у відзиві представник відповідача ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не заперечує той факт, що орендна плата за договором оренди землі за 2022-2024 роки позивачу не сплачувалась, однак посилається при цьому на обставини непереборної сили (форс-мажор), зокрема: окупацію території, на якій розташована спірна земельна ділянка, неможливість її використання через потенційну загрозу мінування, втрату доступу до майна підприємства, які, на думку відповідача, звільняють його від обов`язку сплачувати орендну плату за вказані періоди.

Суд не погоджується з наведеними у відзиві доводами представника відповідача в частині причин невиконання договірних зобов`язань щодо виплати орендної плати за 2023 рік та 2024 рік, зважаючи на встановлені у справі обставини, умови укладеного договору оренди землі, положення чинного законодавства, а також відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність законних підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за відповідний період.

За своєю сутністю цивільно-правова відповідальність означає виникнення у особи обов`язку майнового характеру, якого не було до вчинення правопорушення. У статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання. Тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року в справі № 757/58385/16-ц).

Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).

У постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що на рівні норм ЦК України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з врахуванням принципу свободи договору.

Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору (наприклад, право на зміну чи розірвання договору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов`язання, яке виникло на підставі договору.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 внаслідок військової агресії російської федерації проти України введено воєнний стан в Україні строком на 30 діб з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану (пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022).

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі № 913/20/21».

З початку 2014 року мала місце збройна агресія російської федерації, яка розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності. І на даний час російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації. […] Зазначений факт розглядається як загальновідомий для обох сторін. Факт військової агресії визнаний на національному рівні, в тому числі в Законах України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», «Про внесення змін до деяких законів України щодо підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене в районі відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції», Постановах Верховної Ради України «Про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав, парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження триваючої агресії російської федерації проти України», «Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором», «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», Рішеннями Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» тощо ( постанова Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 911/1897/18).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2924/02.0-7.1.

Так, в цьому листі, розміщеному на офіційному сайті, Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з наведеними положеннями закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник (у даному випадку орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ») посилається на причину невиконання зобов`язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконання зобов`язань.

З матеріалів справи встановлено, що Товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Представник відповідача не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Суд вважає, що той факт, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не здійснювалася посівна кампанія в 2023 році та в 2024 році, не може свідчити про те, що таке рішення уповноважених представників підприємства було обумовлене саме обставинами непереборної сили та його наслідком має бути фактично одностороння відмова від виконання своїх обов`язків за договором оренди.

Крім того, з боку представників ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома позивача доведені не були.

Відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України28 лютого 2025 року № 376 територія Новорайської селищної територіальної громади, на якій розташована, зокрема спірна земельна ділянка, була тимчасово окупованою в період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року.

Тобто протягом 2023 року та 2024 року відповідна територія не передбачала перешкод, пов`язаних із збройним конфліктом або тимчасовою окупацією. Після деокупації території в листопаді 2022 року, жодних обмежень, що могли б перешкоджати використанню земель для господарської діяльності, не існувало.

Обставини, пов`язані із потенційним замінуванням, про які зазначає представник відповідача, не можуть свідчити про існування для нього об`єктивних перешкод у використанні даною земельною ділянкою. Процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, вже передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Орендар, як сторона, яка володіє правом користування земельною ділянкою, має вирішити питання щодо розмінування та привести земельну ділянку в стан, придатний для сільськогосподарської діяльності.

Крім того, якщо орендар зіткнувся з об`єктивними перешкодами, він мав звернутися до орендодавця, повідомити про ці обставини та обговорити можливі заходи для вирішення проблеми. Однак, суду не надано доказів того, що орендар ініціював відповідні процедури, звертався до компетентних органів чи подав конкретні заяви щодо обстеження і розмінування земель. Він не виявив належної активності, і саме тому земельні ділянки не були оброблені, а зобов`язання за договором оренди не виконувались.

Загальновідомі факти свідчать, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Тому в даному випадку суд не може констатувати, що орендар не міг використовувати вказані земельні ділянки через об`єктивні причини, оскільки він сам не вжив належних заходів для вирішення цієї ситуації.

Крім того, в даному випадку суд враховує, що земля є спеціальним предметом, який за своїми природними властивостями вимагає постійної опіки та догляду. Договірні відносини, що виникають між орендодавцем і орендарем, передбачають певні права та обов`язки, які повинні виконуватись належним чином. Весь масив обов`язків щодо подальшого використання земельної ділянки в першу чергу покладається на орендаря, який має право користування цією земельною ділянкою. Оскільки власник земельної ділянки, передаючи її в оренду, не має права користуватися нею, ініціатива щодо використання та догляду за земельною ділянкою повинна виходити від орендаря.

Однак, в даному випадку орендар обрав пасивну позицію і не вжив належних заходів для активного використання землі, зокрема не організував обстеження та розмінування ділянки, не звернувся до орендодавця з відповідними запитами або пропозиціями щодо вирішення проблеми. Тому орендар не виконав свої зобов`язання за договором оренди та не забезпечив належне використання земельної ділянки, не маючи для цього об`єктивних перешкод.

В цьому контексті суд також враховує загальні приписи щодо істотності порушень умов договору, що містяться в Цивільному кодексі України. Згідно з положеннями статті 651 ЦК України, договір може бути розірваний за рішенням суду, якщо одна зі сторін істотно порушила умови договору, і таке порушення призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотним порушенням є таке, що суттєво порушує баланс прав і обов`язків сторін, викликаючи серйозні наслідки для виконання договору, що в свою чергу ставить під загрозу подальше виконання його умов. Враховуючи це, суд має ретельно оцінити всі обставини справи, наслідки порушення та ступінь довіри до контрагента, перш ніж приймати рішення щодо розірвання договору оренди землі.

За описаних обставин, які стосуються поведінки орендаря впродовж 2023 та 2024 років, очевидним є те, що орендар самоусунувся від виконання своїх обов`язків орендаря, вживає усіх заходів, як для невиплати орендної плати, так і для залишення спірної земельної ділянки, створюючи штучні перешкоди для її повернення. Зокрема, це вбачається з того, що відповідачем вже після вжиття позивачем заходів щодо судового розв`язання спору було укладено договір відчуження права оренди на користь іншої юридичної особи, щодо якої жодних даних про господарську діяльність або інтерес цієї юридичної особи до вказаної земельної ділянки в матеріалах справи немає. Це свідчить про те, що орендар фактично втратив довіру, і подальше перебування спірної земельної ділянки вже у нового орендаря не дає підстав для очікувань, що вона буде використовуватися в майбутньому, а також що орендодавець отримає орендну плату за майбутні роки в добровільному порядку. З огляду на ці обставини, суд має підстави для висновку, що збереження договору оренди в умовах такої поведінки орендаря є неможливим, оскільки це порушує баланс прав та обов`язків сторін і фактично ставить під загрозу подальше виконання договору.

Що стосується посилання представника відповідача на лист Головного управління ДСНС України у Херсонській області №?66 03-2942/66 16/3 від 11 червня 2025 року як на доказ неможливості використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням впродовж 2023 та 2024 років у розумінні положень статей 617, 651, 762 Цивільного кодексу України, слід зазначити, що зміст зазначеного листа не підтверджує наявності обставин, які б виключали відповідальність відповідача за невиконання умов договору оренди землі.

По-перше, ГУ ДСНС у Херсонській області у відповіді прямо зазначає, що піротехнічні розрахунки ДСНС до робіт з розмінування на відповідних земельних ділянках не залучались, а самі роботи проводились іншими фаховими відомствами, при цьому не вказано, які саме органи виконували такі роботи, на підставі яких документів і в яких межах.

По-друге, твердження вказаного листа щодо потенційної забрудненості ділянок вибухонебезпечними предметами носить гіпотетичний та попереджувальний характер. Жодного обстеження конкретної земельної ділянки, яка є предметом даного спору, ГУ ДСНС не проводило, як і не зазначало факту наявності на них вибухонебезпечних предметів або неможливості їх використання.

По-третє, у листі відсутні будь-які висновки, які б вказували на фактичну або юридичну неможливість використання саме спірної земельної ділянки впродовж 2023 та 2024 років, або на те, що така неможливість виникла внаслідок дії непереборної сили у значенні статті 617 ЦК України.

Таким чином, наведений документ не доводить належним чином факту дії обставин непереборної сили, не підтверджує виникнення правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі, за вказані два роки.

Що стосується покликань представника відповідача на дані, які містяться в інтерактивній мапі територій, потенційно забруднених вибухонебезпечними предметами, суд, відповідно до частини сьомої статті 85 ЦПК України, здійснив огляд зазначеного веб-ресурсу.

Встановлено, що за веб-адресою https://mine.dsns.gov.ua/ розміщено інтерактивну мапу територій, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Вказана мапа дозволяє здійснювати огляд інформації у реальному часі та відображає актуальні на момент огляду дані щодо ймовірних небезпечних ділянок.

Разом з тим, зазначена мапа не містить історичних даних про стан територій у минулі періоди часу, зокрема на період, який є предметом судового розгляду, а також не підтверджує факт реального забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами, а лише відображає потенційний ризик такого забруднення.

Що стосується посилань представника відповідача на постанови Херсонського апеляційного суду та Миколаївського апеляційного суду, суд зазначає, що у даному випадку мова не йде про висловлення правової позиції, яка є обов`язковою до застосування судами нижчих інстанцій у розумінні статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, кожна справа розглядається судом з урахуванням конкретних фактичних обставин, наявних доказів та умов укладення договору, а тому правові висновки, викладені у наведених судових рішеннях, не можуть автоматично застосовуватись до спірних правовідносин у цій справі.

Обставини, встановлені під час розгляду даної справи, свідчать, що представник відповідача не довів факту наявності обставин, на які посилався у відзиві, зокрема щодо наявності форс-мажорних обставин або неможливості використання земельної ділянки, у зв`язку з чим доводи відповідача не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

Суд також враховує, що представник відповідача у своїх запереченнях посилається на розпорядження органів місцевого самоврядування, розпорядження Херсонської обласної військової адміністрації, матеріали кримінального провадження та інші документи як на підтвердження обставин, що унеможливлювали використання земельної ділянки та виконання зобов`язань за договором оренди. Водночас відповідні розпорядження, витяги, процесуальні документи або інші належні докази до матеріалів справи не подані. За таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку змісту, правовому значенню та доказовій силі цих документів, а самі лише посилання сторони на їх існування не підтверджують обставин, на які представник відповідача посилається як на підставу своїх заперечень. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України саме сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладено між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, наявні підстави для розірвання договору оренди, у зв`язку з чим позов слід задовольнити.

Оскільки, як суд уже зазначав, орендар відповідно до умов договору оренди землі був зобов`язаний нарахувати та сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6520685200:04:070:0009 у розмірі 15 783,29 грн за 2023 рік та у такому ж розмірі за 2024 рік, проте судом встановлено факт порушення орендарем обов`язку щодо сплати орендної плати за зазначені роки, суд дійшов висновку про наявність заборгованості з орендної плати перед орендодавцем у загальній сумі 31 566,58 грн.

Вказана заборгованість є підтвердженням істотного порушення орендарем умов договору оренди землі та відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для його дострокового розірвання.

Що стосується посилань представника позивача щодо виникнення заборгованості з орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою впродовж 2022 року, суд зазначає, що вищенаведені обставини стосовно перебування спірної земельної ділянки на території, яка відповідно до Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 була тимчасово окупованою в період з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року, свідчать про те, що орендар ТОВ «ЮТС-Агропродукт» не міг користуватися нею впродовж вказаного періоду із незалежних від нього причин і як наслідок, з урахуванням сезонного виду господарства, не міг провести посівну кампанію та кампанію щодо збору врожаю.

Такі обставини свідчать про необхідність застосування в даному випадку положень частини шостої статті 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

На цій підставі доводи позивача у цій частині суд визнає необґрунтованими.

Разом з цим, суд зазначає, що відсутність вини орендаря щодо невиплати орендної плати за 2022 рік, тобто неумисне допущення ним порушення відповідних умов договору, хоча враховане при розгляді даної справи, проте не впливає на наявність підстав для задоволення вимоги про розірвання договорів оренди, адже в даному випадку невиплата орендної плати в повному обсязі за 2023 рік та 2024 рік утворює систематичність порушення строків сплати орендної плати, аналіз щодо чого судом був наведений.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач систематично не виконував обов`язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, що несплата за вказаний період була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов`язань.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що відповідач ТОВ «ЮТС-Агропродукт», заперечуючи проти розірвання договору оренди землі та одночасно наполягаючи на відсутності у нього обов`язку сплачувати орендну плату, не пропонує жодних шляхів врегулювання ситуації, не обґрунтовує можливості чи строків поновлення платежів, не подає будь-якого реалістичного плану подальшого користування спірною земельною ділянкою. Така пасивна позиція не лише позбавляє позивача права на отримання доходу з належного йому об`єкту приватної власності, але й призводить до залишення земельної ділянки в стані господарської ізоляції на невизначений час, коли власник позбавлений реальної можливості як самостійно її використовувати, так і передати в оренду іншому добросовісному користувачу.

Такий стан речей є неприпустимим як з точки зору охорони прав орендодавця, так і з огляду на суспільно значущу потребу у стабільному сільськогосподарському виробництві в умовах воєнного стану, коли збереження та ефективне використання земельного фонду країни набуває особливої ваги для забезпечення продовольчої безпеки держави. Крім того, відповідно до засад земельного законодавства, земля як об`єкт особливого правового режиму повинна використовуватись раціонально та відповідно до її цільового призначення. Тривале утримання земельної ділянки у невизначеному правовому стані без її обробітку суперечить публічному інтересу та створює ризик поступової деградації ґрунтів, втрати їх родючості, засмічення бур`янами й зниження якісних характеристик, що унеможливлює ефективне сільськогосподарське використання у подальшому.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору відчуження права оренди від 17 квітня 2025 року № 1704/25-24, суд зазначає таке.

Позивач просить визнати недійсним договір відчуження права оренди від 17 квітня 2025 року № 1704/25-24, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», а також припинити право оренди земельної ділянки площею 6,6537 га з кадастровим номером 6520685200:02:001:0225, яке зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Обґрунтовуючи цю вимогу, представник позивача посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уклало вказаний договір після виникнення заборгованості з орендної плати та після звернення позивача до суду, без погодження з орендодавцем, у зв`язку з чим такий правочин, на думку позивача, спрямований на уникнення відповідальності за невиконання договору оренди землі, ускладнення захисту прав позивача та виконання можливого судового рішення.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить з того, що недійсність правочину є самостійним способом захисту цивільного права, який може бути застосований лише за наявності визначених законом підстав.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною або сторонами вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Отже, при вирішенні питання про недійсність правочину суд має встановити не лише факт невдоволення позивача правовими наслідками такого правочину, а саме порушення вимог закону, які існували на момент його вчинення та які згідно із законом тягнуть недійсність правочину.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Частина п`ята цієї статті передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, які ним обумовлені.

Таким чином, для визнання оспорюваного договору недійсним позивач повинен довести, що на момент його укладення зміст договору суперечив імперативним нормам закону, сторони не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності чи повноважень, волевиявлення сторін не було вільним або не відповідало їх внутрішній волі, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків або існували інші передбачені законом підстави недійсності.

Суд враховує, що оспорюваний договір відчуження права оренди укладений 17 квітня 2025 року, тобто після набрання чинності змінами до статті 93 ЗК України, якими передбачено можливість відчуження права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної та комунальної власності у випадках, визначених законом.

Спірна земельна ділянка є земельною ділянкою приватної власності, а тому сам по собі довід позивача про відсутність її попередньої згоди на укладення договору відчуження права оренди не свідчить про автоматичну недійсність такого договору.

Посилання позивача на те, що договір оренди землі був укладений до внесення відповідних змін до статті 93 ЗК України, не змінює цього висновку. У даному випадку суд оцінює не момент укладення первісних договорів оренди, а правомірність оспорюваного договору відчуження права оренди, який був укладений 17 квітня 2025 року. Застосування до цього правочину норм законодавства, чинних на момент його вчинення, не є наданням закону зворотної дії в часі, оскільки йдеться про новий юридичний факт, який виник після набрання відповідними нормами чинності.

Разом із тим, навіть якщо виходити з того, що для заміни орендаря внаслідок відчуження права оренди необхідним є врахування волі орендодавця, це саме по собі не означає, що належним способом захисту є визнання недійсним договору відчуження права оренди.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 дійшов висновку, що при заміні орендаря внаслідок відчуження права оренди недостатньо повідомлення орендодавця про заміну орендаря з укладенням між первісним і новим орендарем договору, а необхідним є додержання вимог статті 520 ЦК України про згоду орендодавця. Водночас у цій же постанові Верховний Суд зазначив, що належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

З наведеного випливає, що спір про те, чи набуло Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» право оренди спірної земельної ділянки, має вирішуватися через оцінку наявності або відсутності такого речового права у відповідної особи. Саме тому у подібних правовідносинах ефективним способом захисту є вимога про визнання відсутнім права оренди за особою, за якою це право зареєстровано, а не вимога про визнання недійсним договору відчуження права оренди як самостійна вимога.

Суд також враховує, що рішення про державну реєстрацію права оренди та договір, який був підставою для внесення запису про таке право, не є тотожними юридичними явищами. Договір відчуження права оренди є правочином між первісним орендарем і новим орендарем. Натомість порушення права власника земельної ділянки у цій частині позивач пов`язує не стільки із самим фактом підписання договору між двома юридичними особами, скільки з тим, що на підставі цього договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право оренди за новим орендарем.

Тому заявлена позивачем вимога фактично спрямована на усунення запису про право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» та припинення відповідного зареєстрованого речового права. Однак для досягнення такого результату належним способом захисту є не визнання договору відчуження права оренди недійсним, а визнання відсутнім права оренди за особою, за якою таке право зареєстроване.

Крім того, позивач посилається на фраудаторний характер оспорюваного договору, зазначаючи, що його укладено з метою уникнення відповідальності за невиконання договору оренди землі та ускладнення виконання можливого судового рішення. Суд оцінює такі доводи критично.

Фраудаторність правочину передбачає доведення того, що правочин був вчинений боржником на шкоду кредитору, з метою ухилення від виконання зобов`язання, а його наслідком стало реальне ускладнення або унеможливлення задоволення вимог кредитора. Для такого висновку недостатньо самого факту укладення договору після виникнення спору між сторонами або після пред`явлення позову. Необхідним є встановлення сукупності обставин, які свідчать про недобросовісну узгоджену поведінку сторін правочину, спрямовану саме на позбавлення кредитора можливості ефективно захистити своє право.

У цій справі сам факт укладення договору відчуження права оренди після виникнення заборгованості з орендної плати може враховуватися судом при оцінці загальної поведінки орендаря, добросовісності його дій та наявності підстав для розірвання договорів оренди землі. Водночас цей факт сам по собі не доводить наявності передбачених законом підстав для визнання договору відчуження права оренди недійсним.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» уклали договір без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що на підставі цього договору було проведено державну реєстрацію переходу права оренди, тобто договір був спрямований на настання певних правових наслідків та такі наслідки фактично настали. За таких обставин відсутні підстави кваліфікувати цей договір як фіктивний у розумінні статті 234 ЦК України.

Не доведено також, що оспорюваний договір є таким, що порушує публічний порядок у розумінні статті 228 ЦК України. Позивач не довів, що зміст договору був спрямований на порушення конституційних прав і свобод, знищення чи пошкодження майна або незаконне заволодіння ним. Саме лише невиконання орендарем зобов`язань зі сплати орендної плати та подальше відчуження ним права оренди іншій юридичній особі не є достатньою підставою для застосування статті 228 ЦК України.

Щодо доводу позивача про те, що державна реєстрація права оренди за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» відбулася після постановлення ухвали суду про забезпечення позову, суд зазначає таке. Питання правомірності дій державного реєстратора, дотримання ним заборони на вчинення реєстраційних дій, а також правові наслідки можливої державної реєстрації всупереч ухвалі суду не є тотожними питанню дійсності договору відчуження права оренди як цивільно-правового правочину. Можливе порушення порядку державної реєстрації або невиконання ухвали суду про забезпечення позову саме по собі не свідчить про недійсність договору, якщо не доведено, що на момент його укладення існували передбачені законом підстави недійсності.

Отже, доводи позивача у цій частині зводяться переважно до того, що він не погоджується з переходом зареєстрованого права оренди до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» та вважає таке право відсутнім або таким, що не повинно існувати. Однак такі доводи мали б обґрунтовувати інший спосіб захисту, а саме вимогу про визнання відсутнім права оренди за особою, за якою воно зареєстроване.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним договору відчуження права оренди від 17 квітня 2025 року. Обраний позивачем спосіб захисту у цій частині не відповідає характеру спірних правовідносин та не є належним і ефективним способом захисту порушеного права.

Водночас відмова у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору відчуження права оренди не впливає на висновки суду щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати за 2023 та 2024 роки. Розірвання договору оренди землі є самостійною підставою для припинення орендних правовідносин щодо спірних земельної ділянки, а відповідні реєстраційні наслідки мають наставати саме у зв`язку з припиненням договору оренди, а не внаслідок визнання недійсним договору відчуження права оренди.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору відчуження права оренди від 17 квітня 2025 року слід відмовити.

Що стосується вимоги позивача про припинення права оренди земельної ділянки за договором оренди землі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених законом та умовами договору, а також на інших підставах, визначених земельним законодавством. При цьому розірвання договору оренди є однією з форм припинення договірних орендних правовідносин.

Зі змісту наведених норм вбачається, що припинення права оренди є правовим наслідком розірвання договору оренди землі і не потребує самостійного вирішення судом як окремого предмета спору. У разі розірвання договору оренди землі право оренди припиняється в силу закону, а державна реєстрація припинення відповідного речового права здійснюється на підставі судового рішення про розірвання договору.

Отже, заявлена позивачем вимога про припинення права оренди за своєю правовою природою є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі та не утворює самостійного предмета судового розгляду. У зв`язку з цим окремому вирішенню питання про припинення права оренди земельної ділянки у межах даної справи не підлягає.

При цьому суд звертає увагу, що предметом судового розгляду у даній справі є саме договір оренди землі, а не питання переходу чи реєстрації права оренди як такого. Судом встановлено, що право оренди земельної ділянки за зазначеним договором на момент розгляду справи зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим перехід права оренди до іншої особи не змінює правової природи спірних орендних правовідносин та не впливає на можливість розірвання договору оренди землі за рішенням суду, оскільки відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку або реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для припинення або зміни умов договору, якщо інше не передбачено договором.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у разі розірвання спірного договору оренди землі перешкоди для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій щодо припинення права оренди відсутні, оскільки припинення відповідного речового права є прямим правовим наслідком розірвання договору оренди незалежно від того, за якою особою на момент ухвалення рішення зареєстровано право оренди.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у загальному розмірі 1 937,92 грн, виходячи з двох заявлених вимог немайнового характеру по 968,96 грн за кожну вимогу.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення однієї позовної вимоги, а саме про розірвання договору оренди землі, та про відмову у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору відчуження права оренди.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє одну із двох заявлених позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у частині, що відповідає задоволеній вимозі, тобто 968,96 грн.

Водночас судовий збір у розмірі 968,96 грн, сплачений за вимогу про визнання недійсним договору відчуження права оренди, у задоволенні якої суд відмовляє, покладається на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягає.

З огляду на те, що задоволена позовна вимога стосується розірвання договору оренди землі у зв`язку з невиконанням саме Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» обов`язку зі сплати орендної плати, судовий збір у розмірі 968,96 грн підлягає стягненню з цього відповідача на користь позивача.

У зв`язку з відмовою у задоволенні вимоги, яка безпосередньо стосувалася Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», підстав для стягнення з нього судового збору на користь позивача суд не вбачає.

Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного законодавства та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 265 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся представник - адвокат Іщук Надія Ростиславівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», про розірвання договору оренди землі та визнання недійсним договору відчуження права оренди земельної ділянки, задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 20.03.2006 року №4АА002118-040671500004 (зі змінами) в редакції згідно додаткової угоди від 23.11.2021 року №700278-7 року, номер запису в Державному реєстрі речових прав про інше речове право 45542778, укладений між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589, адреса місцезнаходження: Україна, 12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Оліївка, вул. Звягельська, будинок 19А) та орендодавцем ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) щодо земельної ділянки площею 6,6478 га з кадастровим номером 6520685200:04:070:0009, що розташована за межами села Новорайськ Новорайської ОТГ Бериславського району Херсонської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (Україна, 74360, Херсонська обл., Бериславський р-н, селище Новорайськ, вул.Промислова, будинок 3, ЄДРПОУ 41101589) на користь ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на судовий збір в розмірі 968,96 грн.

В іншій частині позову відмовити.

В іншій частині судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04 травня 2026 року.

Суддя: ___ О.О. Сікора