Рішення № 136193848, 01.05.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.05.2026 Справа №607/4281/26 Провадження №2/607/3596/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Козак О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути із відповідача на користь Товариства заборгованість за кредитним договором № 82211 від 25.09.2019 у сумі 14640 грн.

Позов мотивовано тим, що 25.09.2019 ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №82211, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту кредит на суму 1500,00 гривень, дата надання кредиту 25.09.2019.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 14640 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 1500 грн.; відсотки 900 грн, та заборгованість за пенею - 12240 грн.

ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 11.03.2020 уклали договір факторингу ЗК - 11032020, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

ОСОБА_1 надав суду відзив на позов, у якому, просив зменшити розмір неустойки та розмір правової допомоги. Покликається на статтю 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, звернувся в суд із заявою, в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився, не повідомив про причини неявки.

Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини.

ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 25.09.2019 уклали кредитний договір № 82211, відповідно до умов якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 1500,00 гривень, дата надання кредиту: 25.09.2019, строк кредиту: 30 днів, стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі, якщо Клієнт не повернув кредит у строк, зазначений в п.1.2 цього договору, клієнт зобов`язується виплатити Товариству пеню у розмірі 5 % від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання цього договору, при цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості, але в будь-якому випадку не більше 100 календарних днів.

Договір був підписаний одноразовим ідентифікатором (електронний підпис) KL5893, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_1 25.09.2019 о 13:06, що видно із довідки про ідентифікацію.

Відповідно до довідки платіжного провайдера - ТОВ «Платежі онлайн», яке надає послуги первісному кредитору із переказу коштів, інформації ПАТ «КБ «Приватбанк», на банківський рахунок за реквізитами банківської картки, а саме - 25.09.2019 о 13:06:03 було проведено транзакцію на суму 1500,00 грн, карта - 4149629398452714.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 10.01.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 14640,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту у розмірі становить 1500,00 гривень, прострочена заборгованість за процентами у розмірі 900 грн та пеня у розмірі 12240 грн.

ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 11.03.2020 уклали договір відступлення №ЗК-11032020 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до п.6.2.3 договору, право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту підписання Сторонами цього договору.

Відповідно до акту приймання-передачі Реєстру боржників від 11.03.2020, витягу із реєстру боржників від 11.03.2020 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 82211.

Дослідивши докази, суд доходить такого висновку.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Судом першої інстанції вірно визначено, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 25.09.2019 в електронній формі уклали кредитний договір № 82211 на суму 1500,00 гривень Дата надання кредиту: 25.09.2019, строк кредиту: 30 днів, стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.

Відповідач підписав договори за допомогою електронного цифрового ідентифікатора, який був надісланий на його номер телефону.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Довідки про ідентифікацію в електронно-комунікаційній системі містять всі реквізити офіційного документа, підписані посадовою особою товариства - директором, який несе відповідальність за достовірність відомостей, які в ньому зазначені, в тому числі і кримінальну за статтею 358 КК України, є належним, допустимим письмовим доказом у справі, а заперечення з цього приводу відповідача не підтверджені.

Факт перерахунку коштів підтверджується повідомленням ТОВ «Платежі онлайн» та інформацією ПАТ «КБ «Приватбанк».

Довідка містить всі реквізити офіційного документа, підписана посадовою особою товариства - директором, який несе відповідальність за достовірність відомостей, які в ній зазначені, в тому числі і кримінальну за статтею 358 КК України, скріплена печаткою, є належним, допустимим письмовим доказом у справі, а заперечення з цього приводу відповідача не підтверджені.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Як встановлено судом, до позивача на підставі договору відступлення від 11.03.2020 ЗК - 11032020 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором від 25.09.2019 № 82211, що підтверджується змістом договору, витягом із реєстру боржників та платіжними дорученнями. які є належними та допустимими доказами переходу права вимоги.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.

Як видно із розрахунку заборгованості, позивачем нараховано проценти за користування кредитом в межах строку кредитування у розмірі 900 грн та пеню у розмірі 12240 грн.

Разом із тим, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК).

Тобто цією нормою передбачено умови як підстави для зменшення пені і ця норма не передбачає вимог щодо обов`язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 501/2862/15-ц).

У постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/17, Верховний Суд зауважив, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Застосоване у статті 551 ЦК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Вирішуючи у цій справі питання зменшення розміру пені суд враховує, що розмір неустойки більше як у 8 разів перевищує розмір тіла кредиту.

В той же час, позивач не надав доказів, які б свідчили про його скрутне фінансове становище чи понесення матеріальних збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору.

Враховуючи майновий стан обох сторін, період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, суд вважає, що у цьому випадку наявні обставини, які є підставою для застосування положень статті 551 ЦК для зменшення пені.

З огляду на наведене та враховуючи, що таке зменшення повинно в достатній мірі компенсувати майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також й інтересів відповідача, а відтак з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, використовуючи свої дискреційні повноваження, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені до подвійного розміру заборгованості за тілом кредиту.

При цьому суд звертає увагу, що саме такі обмеження у розмірі пені визначив законодавець відповідно до ЗУ від 15.09.2020 № 891-IX після внесення змін до статті 21 ЗУ «Про споживче кредитування».

Таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема для відповідача.

Суд відхиляє покликання відповідача на частину другу статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки, відповідно до діючого на час укладення кредитного договору пункту 1 частини другої статті 2 Закону передбачено, що цей Закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідачем не спростовано такий розмір заборгованості: 1500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 900 грн - відсотками, 3000 грн - за пенею, разом - 5400 гривень, позов в цій частині підлягає до задоволення.

Позивач при зверненні до суду поніс судові витрати на суму 2662,40 грн зі сплати судового збору.

Крім того, позивач просить відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі у розмірі 8000 грн на правову допомогу, що підтверджуються договором про надання правової допомоги із АО «Апологет» від 01.07.2025, витягом із акту про надання правової допомоги та детальним описом.

Відповідач просить зменшити витрати на правову допомогу, вважає їх непропорційними і завищеними.

Згідно додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. (відповідна правова позиція викладена у Постановах ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18).

Суд дійшов висновку, що розмір заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

При цьому, суд виходить з того, що розглянута судом справа не має значної складності, є типовою, розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, який подав до суду відповідну заяву, ціна позову є незначною.

Очевидно, що перелічені в заяві та акті про надання юридичної допомоги не вимагали від адвоката витрат часу у зазначеному ним обсязі, зокрема, «Усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором», «Ознайомлення з матеріалами кредитної справи», «Погодження правової позиції Клієнта у справі» та «Подання заяви до суду за Клієнта» за своєю суттю охоплюється таким видом правничої допомоги, як «складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором».

Заявлена до відшкодування сума та витрачений час на складання позовної заяви 6 годин 30 хвилин очевидно не відповідає критеріям обґрунтованості та розумної необхідності.

На підставі наведеного, суд доходить висновку що необхідними і розумними витратами на правову допомогу є витрати на суму 5000 грн.

Разом, судові витрати, які підлягають розподілу будуть становити 7662,40 грн.

Зважаючи на те, що позов задоволено частково - 5400 гривень з 14640 грн, що становить 36,88 %, на підставі частини першої 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 2825,89 (36,88 % від 7662,40) грн судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81 141, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 5400 гривень заборгованості за кредитним договором № 82211 від 25.09.2019 та 2825 гривень 89 копійок судових витрат.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ел. пошта info@kredyt,kapital.com.ua, тел. 380322429908, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, 4-й поверх, ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Головуючий суддя В. М. Позняк