Рішення № 136191727, 01.05.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6791/24

Провадження №: 2/336/88/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

01 травня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Пустовіт В.О., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Будовської Н.В., представника відповідача Онищенко Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, вказавши, що вона є власником 13/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В даному домоволодіння зареєстровані проживаючими також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Маючи намір продати належну їй частку у домоволодіння, ОСОБА_1 дізналась про необхідність отримання дозволу на продаж належної її частки в районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки, адже деякі з зареєстрованих у будинку осіб є неповнолітніми.

24.06.2024 року відповідачем було направлено відповідь про відмову у наданні дозволу на продаж належної ОСОБА_1 частки домоволодіння у зв`язку з відсутністю згоди батьків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

По суті позову з урахуванням уточненої позовної заяви позивач просила зобов`язати комісію з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району надати дозвіл ОСОБА_1 на продаж 13/100 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;.

Ухвалою суду від 19.07.2024 року позовну заяву було залишено без руху.

12.08.2024 року позивачем усунуті недоліки, оплачено судовий збір.

Позивачем подано уточнену позовну заяву, в якій позивачем заявлено одну вимогу про зобов`язання комісії

Ухвалою суду від 03.09.2024 року відкрите провадження у цивільній справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подавався.

Ухвалою суду від 22.01.2025 року закрите підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду.

Також під час розгляду справи судом вирішені клопотання представника позивача, витребувані докази.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вказавши, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить частина домоволодіння. Будучи людиною похилого віку та маючи певні проблеми зі здоров`ям ОСОБА_1 прийняла рішення продати належну їй частку домоволодіння з метою переїзду на інше місце проживання. Натомість звернувшись за дозволом до відповідача на продаж належної їй частки, ОСОБА_1 отримала відмову. Представник позивача вказувала, що на її думку, комісія суто формально поставилась до вирішення питання про надання дозволу, адже права неповнолітніх осіб в даному випадку не порушуються, адже неповнолітні діти не є співвласниками домоволодіння, вони не являються членами сім`ї або родичами позивача, вона не надавала дозволу на їх реєстрацію за вказаною адресою. Фактично вказані діти жили в іншій частині домоволодіння, власниками якого є інші особи. Крім того, представник позивача зауважила, що неповнолітні діти разом із батьками фактично наразі у будинку не мешкають, виїхали за межі України та наразі не повертались.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, вказуючи на невірно обраний спосіб захисту права позивача, неможливість спонукання комісії, яка складається з кількох членів, до прийняття певного рішення.

Судом досліджувались письмові докази, надані позивачем, витребувані судом.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована проживаючою у АДРЕСА_1 , про що є відмітка у її паспорті, копія якого надана позивачем.

ОСОБА_1 за договором дарування від 10.12.2004 року набула право власності на 13/100 часток домоволодіння з господарчими та побутовими спорудами аз адресою: АДРЕСА_1 . Фактично до складу домоволодіння входять чотири житлові будинки, житлові прибудови, інші господарчі та побутові споруди.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.01.2026 року домоволодіння АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить наступним особам: ОСОБА_14 - 11/100, ОСОБА_4 - 3/50+3/100, ОСОБА_15 11/50, ОСОБА_16 11/50 та 1/4, ОСОБА_1 13/100, ОСОБА_17 9/100.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 16.01.2026 року домоволодіння АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить наступним особам: ОСОБА_14 - 11/100, ОСОБА_4 - 3/50+3/100, ОСОБА_15 11/50, ОСОБА_16 11/50.

Відомості про належність іншої частки в реєстрі прав власності відсутні.

З відповіді Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 15.03.2024 року вбачається, що за даною адресою зареєстровані:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Отже станом на день звернення ОСОБА_1 до відповідача для надання відповідного дозволу на продаж частки домоволодіння за цією адресою були зареєстровані проживаючими семеро неповнолітніх осіб.

24.06.2024 року районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району повідомила ОСОБА_1 про те, що комісія з питань захисту прав дитина прийняла рішення відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на продаж 13/100 часток домоволодіння у зв`язку із тим, що в наданому ОСОБА_1 пакеті документів відсутня згода батьків дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які зареєстровані та мають право користування житловою площею будинку за вказаною адресою.

Повідомлено про можливість оскарження рішення у разі незгоди із ним.

Згідно із протоколом № 26 засідання комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району від 19.06.2024 року комісією розглянуто заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_18 про надання дозволу ОСОБА_1 на продаж належних їй 13/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході розгляду заяв було з`ясовано про відсутність згоди батьків шістьох дітей, які зареєстровані та мають право користування житловою площею у будинку, у зв`язку з чим комісією прийняте рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на продаж частки домоволодіння.

З відповіді Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 22.01.2025 року вбачається, що реєстрація місця проживання ОСОБА_12 , 2020 року народження, та ОСОБА_13 , 2020 року народження, здійснена на підставі заяві їх законних представників ОСОБА_2 та ОСОБА_19 .

Інформація щодо осіб, на підставі заяв яких було зареєстроване місце проживання ОСОБА_8 , 2008 року народження, ОСОБА_9 , 2012 року народження, ОСОБА_10 , 2018 року народження, ОСОБА_11 , 2019 року народження відсутня у зв`язку із спливом строку зберігання заяв про реєстрацію місця проживання.

Вказані діти не мають статусу внутрішньо переміщеної особи, що вбачається з відповіді Міністерства соціальної політики від 05.06.2025 року.

З копій актових записів про народження вбачається, що матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_20 , відомості про батька здійснені в порядку ст. 135 СК України;

Батьками ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .

Матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є ОСОБА_22 , відомості про батька дитини до актових записів про народження внесені за заявою матері.

ОСОБА_20 , ОСОБА_22 та ОСОБА_2 ймовірно є однією і тією ж особою, враховуючи співпадіння по батькові та дати народження.

З відповіді ДПС України від 02.02.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 разом із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 виїхали за межі України та станом на день надання відповіді в Україну не повертались.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої, шостої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до частини першої статті 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості.

Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» Батьки або інші законні представники не мають права без дозволу органу опіки та піклування, наданого відповідно до закону, вчиняти від імені малолітньої дитини правочини, визначені частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України.

Частиною другою, третьою статті 18 цього Закону передбачено, що діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Ст. 177 СК України визначено, що батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування:

1) відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації;

2) видавати письмові зобов`язання від імені малолітньої дитини;

3) вчиняти правочини щодо:

об`єкта житлової нерухомості та/або земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, власником або користувачем яких є малолітня дитина;

відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітня дитина.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Отже, за змістом цих норм закону, а також статей 17, 18 Закону України

«Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що батьки, а також державні органи, вирішуючи питання, що стосуються прав та обов`язків дітей, зокрема, і питань їх майна, зобов`язані першочергово приділяти увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини і відповідно при вирішенні таких питань не допускати порушень (недотримання) цих інтересів.

При цьому законодавець чітко визначає, що лише батьки, які є законними представниками малолітніх дітей, мають право на звернення до органів опіки та піклування для отримання дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право користування на яке мають діти. Іншого порядку отримання такого дозволу чи надання дозволу на відчуження нерухомого майна без відповідного дозволу органу опіки та піклування чинним законодавством не передбачено.

Домоволодіння перебуває у власності кількох осіб на праві спільної частковолї власності без виділу часток в натурі та без визначення порядку користування.

Водночас в даному випадку діти не є співвласниками даного домоволодіння, вони виключно мають реєстрацію місця проживання за вказаною адресою.

При цьому позивач ОСОБА_1 не є матір`ю дітей чи їх опікуном, вони не є членами її сім`ї, тож при продажу належної їй частки домоволодіння згода органу опіки і піклування на таке відчуження не потребується.

Положення Закону Україну «Про охорону дитинства», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» також не передбачають заборону на укладання договорів співвласнику житлового приміщення, який не є батьком дітей і діти не перебувають на його утриманні.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником квартири (будинку), ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Таким чином, неповнолітні ОСОБА_8 , ОСОБА_23 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 мають право лише на проживання у домоволодіння з дозволу та згоди їх матері, яка є співвласником домоволодіння, натомість їх житлові права відчуженням належної позивачеві частки домоволодіння не можуть бути порушені, адже в цьому випадку лише змінюється власник цієї частки, але не обмежуються права дітей на проживання в домоволодінні в цілому.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють визначені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Стаття 16 ЦК України містить перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Разом із тим, такий способу захисту, як зобов`язання органу опіки та піклування ухвалити конкретне рішення є втручанням в дискреційні повноваження цього органу, адже суд не може підміняти державний орган, приймати замість нього рішення і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції таких органів, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При цьому позивач не довела належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами порушення своїх прав відповідачем, ефективність та необхідність їх захисту в запропонований спосіб.

Відповідна правова позиція сформована Верховним судом у постанові від 18.03.2020 року по справі № 641/7974/18.

Позивач не вказала, чи було їй відмовлено нотаріусом у посвідченні договору купівлі-продажу частки домоволодіння через наявність у домоволодінні зареєстрованих неповнолітніх осіб.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позивачем не доведено порушення її прав відповідачем, а рівно і наявність обмежень у реалізації її права на розпорядження її власністю, а також і те, що захист її прав можливий та ефективний у запропонований спосіб, тож суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована проживаючою у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - районна адміністарція Запорізької міської ради по Шевченківському району, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, код ЄДР 04054122.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.І. Дацюк

Повний текст рішення складений 01.05.2026 року

01.05.26