Рішення № 136191708, 01.05.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/8075/25

Пр. 2/336/417/2026

01.05.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №336/8075/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

без повідомлення (виклику) сторін (учасників справи, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Столітній М.М. в інтересах позивача через систему «Електронний суд» 22.08.2025 звернувся до суду з вказаним позовом, за змістом якого просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1562152 (про надання споживчого кредиту) від 17.04.2024 у загальній сумі 50 000,00 гривень, яка складається з тіла кредиту 5 000,00 гривень, процентів за користування кредитом 31 375,00 гривні, а також нарахованих позивачем процентів за 109 календарних днів 13 625,00 гривень.

Крім того, за змістом позовної заяви представник позивача просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3:100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»; роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.04.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено електронний договір №1562152 про надання споживчого кредиту.

Згідно з умовами кредитного договору, сума кредиту складає 5 000,00 гривень, строк кредиту 360 днів, тобто, до 12.04.2025, періодичність сплати кожні 30 днів. ТОВ «Слон Кредит» на виконання своїх зобов?язань перерахувало кредитні кошти у вказаній сумі шляхом зарахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 (довідка ТОВ «Пейтек Україна»).

Відповідно до тверджень сторони позивача, укладаючи кредитний договір, що є електронним правочином, сторони передбачили нарахування процентів на таких умовах:

Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт"

Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору.

Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,75% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Споживач до 17.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв?язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Окремо у позовній заяві зауважено, що відповідно до п.5.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3. Договору.

Як вказано у позовній заяві, станом на 17.05.2024 відповідач не здійснив оплату процентів згідно з графіком, кредит не повернув.

Позивачем також нараховано проценти за 109 календарних дні з 25.12.2024 по 12.04.2024 в межах строку дії договору, по 125,00 гривень на день, виходячи із процентної ставки 2,5%, а саме у сумі 13 625,00 гривень, тобто, після відступлення права вимоги первісним кредитором до закінчення строку, погодженого сторонами правочину (360 днів).

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед кредитором, 24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу № 24122024, згідно з умовами якого ТОВ «Слон Кредит» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», зокрема, права грошової вимоги за кредитним договором №1562152 до ОСОБА_1 .

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача за кредитним договором склала 38 875,00 гривень, з яких: сума кредиту 5 000,00 гривень, сума процентів за користування кредитом 31 375,00 гривень, штрафні санкції 2 500,00 гривень.

При цьому, штрафні санкції у сумі 2 500,00 гривень до стягнення не заявлені, як видно з позовної заяви.

З урахуванням наведеного, враховуючи приписи ст. 514, 516, 525, 526, 530, 553, 554, 1046, 1048, 1049 ЦК України, оскільки відповідач протиправно, всупереч умовам надання кредиту, не здійснює погашення заборгованості за кредитним договором, право вимоги щодо якого набуло ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді від 17.09.2025 прийнято позовну заяву до провадження судді та відкрито провадження у справі. Постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України роз?яснено, що одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов, що також роз?яснено відповідачу.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, як визначено в ухвалі суду, відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

За нормою ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідних клопотань до матеріалів справи не надходило.

Ухвалою суду від 17.09.2025, вказаною вище, клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

В порядку витребування доказів зобов`язано Акціонерне товариство «ПУМБ» надати до суду інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а також підтвердження факту зарахування 17.04.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 банком-емітентом якої є Акціонерне товариство «ПУМБ» у сумі 5 000,00 гривень за ініціативою ТОВ «Слон кредит» (код ЄДРПОУ 42350798) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек».

31.10.2025 до справи представником відповідача адвокатом Тимошенком А.В. скеровано відзив на позовну заяву, із дотриманням строку на його подання, визначеного ухвалою суду, позаяк копія ухвали отримана ОСОБА_1 17.10.2025, що видно з поштового повідомлення, наявного в матеріалах справи.

За змістом відзиву фактичний перехід права вимоги стороною позивача не підтверджений, дані про боржників у наявних додатках до договору факторингу не персоналізовані. Крім того, позивачем заявлено до стягнення непропорційно велику суму відсотків, відповідно, обсяг відповідальності боржника є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Окремо у відзиві наголошено, що нарахування, здійснені після відступлення права вимоги, порушують приписи п.17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Розмір відсотків за 31 пільгового періоду із врахуванням процентної ставки 0,75% становить за період з 17.04.2024 по 17.05.2024 - 1 162,50 гривень, з 18.05.2024 по 20.08.2024 (1,5%) 7 125,00 гривень, з 21.08.2024 по 12.04.2025 (1%) 11 700,00 гривень. Також стороною відповідача висловлено заперечення щодо застосування ч.10 ст.265 ЦПК України (стосовно клопотання позивача, заявленого у позовній заяві). Враховуючи наведене, не спростовуючи факту укладення договору із ТОВ «Слон Кредит», перерахування кредитних коштів, сторона відповідача частково визнає заборгованість у сумі 5 000,00 гривень (тіло кредиту) та 19 987,50 гривень (проценти) за умови підтвердження факту набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 .

Стосовно клопотання сторони відповідача, заявленого у відзиві, про витребування доказів, суд встановив підстави для його повернення без розгляду, враховуючи таке.

Статтею 183 ЦПК України врегульовано загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, які мають бути враховані при оформленні клопотання стороною позивача.

Так, суддею встановлено, що у відзиві, разом із висловленими запереченнями проти позову, стороною відповідача заявлено клопотання про витребування доказів.

Проте, клопотання про витребування доказів повинне бути оформлене як заява з процесуальних питань, та за своїми формою та змістом відповідати ст. 84, 182, 183 ЦПК України.

Відповідно до ч.4 ст.183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Тому, враховуючи, що стороною відповідача не дотримано вимог ч.2 ст.84, ч. 183 ЦПК України, суд повертає клопотання про витребування доказів без розгляду.

05.11.2025 до справи подано відповідь на відзив за підписом адвоката Столітнього М.М., з дотриманням визначеного судом строку на його подання. За змістом відповіді на відзив, окрім доводів, що дублюють за своєю сутністю зміст позовної заяви, стороною позивача наголошено, що обов?язковості досудового врегулювання спору в даному випадку нормами чинного законодавства не передбачено. Також адвокат зауважує, що його адвокатський запит, скерований до банку-емітенту платіжної картки ОСОБА_2 , залишений без задоволення, відповідні докази додані до позовної заяви. Крім того, відповідно до п. 1.3. Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 ТОВ «Слон Кредит» зобов?язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер. Враховуючи вищезазначене, Відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором. Наданий витяг з реєстру боржників до договору факторингу, на чому наголошує представник позивача на спростування доводів сторони відповідача, засвідчений належним чином, при цьому, надання повного реєстру не є можливим, позаяк він містить персональні дані інших боржників.

09.10.2025 та 10.11.2025 представником позивача та представником відповідача відповідно подано до справи додаткові пояснення. Разом з цим, суд не приймає дані письмові пояснення учасників справи, враховуючи таке.

Види заяв по суті справи чітко визначені нормою ч.2 ст.174 ЦПК України. Крім того, за приписами ч.2, 4, 5 ст.174 ЦПК України підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Відповідних ухвал судом не постановлено. Зазначене обумовлює висновок суду про неможливість прийняття додаткових пояснень, відповідно, суд не бере їх до уваги при розгляді справи.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.

Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч.1,8 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків..

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Судом встановлено, що 17.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , укладено Договір №1562152 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». Відповідно до умов договору Товариство на умовах, встановлених договором, надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.1.2).

За змістом п.1.1 Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом Споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході / протягом періоду обслуговування в Товаристві.

В договорі погоджені такі умови: сума кредиту 5 000,00 гривень, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів кожні 30 днів, тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка 2,5 % в день. У п.1.4.1 договору визначено відсутність права пролонгації строку дії договору за письмовою або електронною заявою споживача. Згідно з п.1.6 договору мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби.

Так, на підставі договору судом встановлено, що згідно з п.1.5.1 стандартна процентна ставка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Відповідно до п. 1.5.2 договору знижена процентна ставка 0,75% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 17.05.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

У вказану дату до 17.05.2024, як видно з розрахунку, долученого до справи та дослідженого судом, відповідач не здійснив оплату процентів згідно з графіком, кредитні кошти не повернув.

Тому суд не приймає доводи сторони відповідача, висловлені у відзиві, щодо застосованості зниженої процентної ставки за період з 17.04.2024 по 17.05.2024.

Відповідно, до суми, яка заявлена позивачем до стягнення, окрім тіла кредиту 5 000,00 гривень, включено проценти, нараховані первісним кредитором за період з 17.04.2024 по 24.12.2024, у сумі 31 375,00 гривень. Позовних вимог про стягнення штрафу позивачем не заявлено.

Суд наголошує, що згідно з умовами договору (п.2.1) кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Додаткова угода про зміну платіжних реквізитів (в разі неуспішності операції) може бути укладена лише протягом 24 годин з моменту прийняття Товариством рішення про надання кредиту Споживачу. Доказів укладення таких угод матеріали справи не містять.

До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту (п.3.2.договору).

Обов?язки сторін правочину врегульовані у розділі 4 договору. Зокрема, товариство має відступити право вимоги до споживача.

Окрім вказаного вище договору, який вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін (п.9.2) відповідачем за допомогою електронного підпису підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, який містить умови, тотожні Договору.

На підтвердження перерахування коштів позивач надає повідомлення від ТОВ «ФК «Пейтек Україна» від 15.01.2025, як електронний доказ, за даними якого товариством повідомлено про успішність операції: 17.04.2024 у сумі 5 000,00 гривень, призначення платежу зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Наявність правовідносин щодо надання послуг з переказу платежів між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Пейтек Україна» підтверджено копією договору (надано витяг) від 06.06.2022. Строк дії договору визначений у п.10.1 договору.

Суд наголошує, що листом АТ «ПУМБ» від 24.10.2025 за підписом ОСОБА_3 (на виконання ухвали суду в частині витребування доказів) надані дані про емітовану на ім?я ОСОБА_1 картку № НОМЕР_1 , а також підтверджено проведення операції по переказу коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 17.04.2024 у сумі 5 000,00 гривень, інформація про платника відсутня.

В цьому контексті суд враховує, що сторона відповідача визнає факт укладення договору про надання споживчого кредиту та його перерахування на банківський рахунок ОСОБА_1 , відповідно, є застосованими положення ч.1 ст.82 ЦПК України, позаяк суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності зазначених обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з розрахунком, здійсненим позивачем, заборгованість за кредитним договором №1562152 від 17.04.2024 за тілом кредиту дорівнює 5 000,00 гривень, а також з 25.12.2024 по 12.04.2025 (після відступлення права вимоги) позивачем нараховано проценти за стандартною ставкою, по 125,00 гривень на день, тобто, на один день більше, ніж строк кредитування, узгоджений сторонами (мали бути нараховані по 11.04.2025), у сумі 13 625,00 гривень. Жодних платежів в рахунок погашення заборгованості боржником не здійснено. Розрахунок процентів, нарахованих за період після відступлення права вимоги засвідчений підписом представника позивача та печаткою ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та досліджений судом.

Судом також встановлено, що 24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», укладено договір факторингу №24122024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором, зокрема, укладеним з відповідачем, включаючи ті вимоги, які виникнуть у майбутньому до третіх осіб боржників.

За змістом договору (розділ визначення термінів, що використовуються у даному договорі) заборгованість це грошові зобов`язання боржників перед клієнтом, що містяться у реєстрі боржників, які належать до сплати клієнту боржниками у зв`язку із наданими кредитами. До заборгованості включається сума основного зобов?язання (повернення кредиту), плата за кредитом (плата за процентною ставкою), відповідальність за порушення грошових зобов?язань та інші платежі згідно кредитних договорів.

Згідно з п.1.2 Договору факторингу, сторони погодили, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку N3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Повідомлення боржників про відступлення права вимоги є зобов?язанням клієнта згідно з п.1.3 договору.

Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 24.12.2024, який має відповідно до умов договору підтверджувати факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги заборгованості та набуття Фактором відповідних прав вимоги, досліджений судом під час розгляду справи. Зазначений доказ є належним та допустимим, відповідає формі, узгодженій сторонами правочину, що міститься у додатку до нього, тобто, твердження сторони відповідача з приводу неконкретизованості даних про боржників суд не приймає.

У додатках до позовної заяви також міститься платіжна інструкція щодо сплати за договором факторингу від №6308 від 26.12.2024 у сумі 2 159 760,91 гривень. Вказана сума відповідає ціні продажу відповідно до п.3.3 договору факторингу.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 24.12.2024 до Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 38 875,00 гривень, з яких: 5 000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 31 375,00 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Сформоване повідомлення про відступлення права грошової вимоги від імені ТОВ «Слон Кредит» на ім?я ОСОБА_1 , долучене до позовної заяви, не свідчить про його фактичне відправлення стороні відповідача, проте дана обставина не змінює висновків суду за результатами розгляду справи, позаяк спір між сторонами щодо сум, які сплачені відповідачем в рахунок погашення кредитної заборгованості відсутній.

Під час розгляду справи знайшло також своє підтвердження, що Рішенням N251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування Товариства проведені державним реєстратором Солом?янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник I.В.: 10.12.2024, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань N?1000681070010062201 від 10.12.2024.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм цивільного законодавства.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, ст. 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України).

Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд під час розгляду справи виходить з того, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Крім того, договір, що за своєю правовою природою є двостороннім правочином, є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається за загальним правилом шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У відповідності до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Суд наголошує, що, оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, отже цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст. 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18. Даний обов?язок в достатній мірі дотриманий стороною позивача, що підтверджено належними та допустимими доказами, дослідженими судом.

Суд наголошує, що надання кредиту власне товариством (первісним кредитором) у визначений договором спосіб на користь відповідача, у відповідності до умов договору (із відповідним призначенням платежу та визначену договором дату) матеріалами справи не доведено, проте надано докази їх перерахування іншою юридичною особою на виконання умов договору щодо надання платіжних послуг, крім того стороною відповідача факт зарахування коштів в рахунок кредиту на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» не спростовано.

Слід зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.

Відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (п. 4 ст. 22 Закону).

Суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Слон Кредит" свої зобов`язання за договором виконало і перерахувало на банківську картку, номер якої надано йому позичальником та вказано в кредитному договорі, кредитні кошти в узгодженій сторонами сумі. З урахуванням наведеного вище, наявні в матеріалах цієї справи докази здійснення платіжної операції ТОВ «Пейтек» в рахунок виконання зобов?язання кредитором на користь відповідача суд визнає достатніми для підтвердження факту надання кредиту.

Відповідно, враховуючи дані розрахунків, сума кредиту (5 000,00 гривень) в порушення приписів ст.1049 ЦК України та умов договору позичальником не повернута та підлягає стягненню на користь позивача.

Окремо суд наголошує, що ОСОБА_1 , як споживач, не заявляв протягом провадження справи в суді позовних вимог про визнання окремих умов кредитного договору недійсними з мотивів їх несправедливості.

Суд, проаналізувавши доводи сторін, виходить з того, що право кредитодавця (позикодавця) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача поза межами строку кредитування забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18, та у постанові від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, дійшла висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Враховуючи вищенаведені умови договору від 17.04.2024, погоджені сторонами правочину, суд, розглядаючи питання щодо розміру процентів, що підлягають стягненню з відповідача, зауважує, що 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно);

протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

В даному випадку враховується саме строк дії договору, а не факт його продовження у спосіб укладення окремого правочину.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі.

Так, строк кредитування за договором від 17.04.2024 закінчується 11.04.2025, на 360-тий день. Умовами договору день надання кредиту включається до періоду нарахування процентів. 24.12.2024 право вимоги до відповідача відступлено, як це встановлено судом.

Враховуючи п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, проценти, нараховані первісним кредитором та позивачем в період:

з 17.04.2024 по 22.04.2024 підлягають розрахунку таким чином: 5 000,00 гривень (сума кредиту) *2,5% *6 днів = 750,00 гривень;

з 23.04.2024 по 20.08.2024 підлягають перерахунку таким чином: 5 000,00 гривень (сума кредиту) *1,5% *120 днів = 9 000,00 гривень;

з 21.08.2024 по 11.04.2025 підлягають перерахунку таким чином: 5 000,00 гривень (сума кредиту) *1 % *234 дні= 11 700,00 гривень.

Тобто, загальна сума процентів, що підлягає стягненню з відповідача, становить 21 450,00 гривня (сума наведених вище складових), а заборгованості в цілому 26 450,00 гривень.

Суд також наголошує щодо належності позивача у даній справі, що відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами ч.1,2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Наявним витягом з реєстру боржників підтверджено включення вимоги до відповідача, як позичальника за кредитним договором, до переліку вимог, які передані.

Суд наголошує, що одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Визначення факторингу міститься у ст.49 Закону України від 07.12.2000 № 2121-111 «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Главою 73 розділу І книги 5 ЦК України врегульовує положення, що стосуються договору факторингу. Так, згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу (як визначено ст.1078 ЦК України) може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України врегульовано, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Разом з цим, згідно з п.11 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є саме фінансовою послугою, тобто, це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (пункт 5 частини першої статті 1 вказаного Закону). Поряд з цим у статті 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначено, що факторинг є кредитною операцією.

Відповідно, договір факторингу як договір фінансової послуги спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. Тому, оскільки правова природа договору визначається з огляду на його зміст, суд при його правовій оцінці повинен дослідити його умови, права та обов`язки сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і настання певних правових наслідків. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 910/7038/17.

Беручи до уваги зміст норми ст. 516 ЦК України, дійсно, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним.

Факту перерахування суми заборгованості боржником первісному кредитору стороною відповідача не підтверджено, докази протилежного стороною відповідача не надано.

Ч.1 ст.229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду за змістом постанови від 14 березня 2019 року в цивільній справі № 757/55244/17-ц зауважив, що, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Отже, при вирішенні спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).

З урахуванням наведеного, враховуючи часткову обгрунтованість заявлених позовних вимог, відповідність обраного способу захисту ст.15,16 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме у спосіб, визначений позивачем, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №1562152 від 17.04.2024 у загальній сумі 26 450,00 гривень, у задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого. Згідно з ч. 1-3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Тому, враховуючи висновки суду та рішення, що ухвалюється за результатами розгляду даної справи, судовий збір у сумі 1 281,45 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд виходить з такого.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).

Так, до позовної заяви додано копію ордера, договору №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між позивачем в особі в.о. генерального директора та адвокатом Столітнім М.М., про надання правової допомоги. Предмет договору та обов?язки адвоката визначені відповідно у розділах 1,2 договору, порядок оплати послуг у розділі 4 договору. Відповідно до п.5.1 договір діє до його виконання або розірвання та набирає чинності з моменту його підписання. Судом також досліджено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Столітнім М.М.

Позивачем заявлено до стягнення вартість понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 гривень, види та вартість послуг адвоката встановлюються відповідно до заявки №9690 від 14.07.2025. Згідно з п.8 заявки акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) надається адвокатом клієнту протягом 5 календарних днів після її виконання. Акт долучений до справи, датований 12.08.2025.

Стороною відповідача заявлено до стягнення відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 29.10.2025 6 000,00 гривень, з яких 2 000,00 гривень ознайомлення з матеріалами справи та надання консультацій, 4 000,00 гривень складання відзиву. Додаткові пояснення сторони відповідача судом не прийняті, що вмотивовано вище по тексту рішення.

На підтвердження факту надання правової допомоги до справи стороною відповідача додано лише ордер від 29.10.2025, сформований за допомогою системи «Електронний суд». При цьому, у відзиві двічі сформований (наведений) перелік додатків. В одному з них вказано такі додатки: додаток 1 до Договору про надання правничої допомоги «Розрахунок вартості юридичних послуг», акт приймання-передачі виконаних робіт, прибутковий касовий ордер, які фактично не надані.

Матеріалами справи підтверджено надання до відзиву лише ордеру та доказів надіслання відзиву позивачу й його представникові, що відповідає другому переліку додатків до відзиву. Відповідно, підстав для розподілу витрат на професійну правничу допомогу, понесену стороною відповідача, на час розгляду справи судом не встановлено.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Тотожні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16, пр.№11-562ас18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що вказаними доказами підтверджується надання адвокатом Столітнім М.М. професійної правничої допомоги у погодженому між ним та клієнтом (позивачем) розмірі, проте суд вважає, що зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності, обсягу наданої правничої допомоги, тривалості витраченого часу та складності справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд враховує також ціну позову, значення справи для сторін, а також результати розгляду справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу. Так, у додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19, пр.№ 61-5486св21 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст.137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

З цього приводу суд не приймає заперечення сторони відповідача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №727/463/19, від 20.09.2023 у справі №753/7936/22, від 31.10.2024 у справі №242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 02.06.2022 у справі №15/8/203/20.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Ч.1,2 статті 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону, але враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Сторона відповідача у відзиві наголошує на завищеному розмірі витрат на професійну правничу допомогу, їх неконкретизованості. Окремо наголошено, що п.1-5 акта №9690 від 12.08.2025 фактично дублюють один-одного, окреме виділення в акті низки правничих послуг свідчить про подвійний облік однорідних за своєю сутністю робіт, штучне збільшення розміру витрат. Щодо п.6 акта представник відповідача зауважує, що самостійне отримання доказів представником позивача не підтверджено, зокрема, відсутні відповідні адвокатські запити тощо. Обсяг робіт, вказаний у п.9,10 акта має потенційний характер, на час подання позовної заяви не підтверджений, що суперечить принципу реальності витрат. Сторона відповідача визнає суму витрат, яка дорівнює 5 000,00 гривень в рахунок надання правничої допомоги адвокатом Столітнім М.М.

Суд в контексті висловлених заперечень не погоджується з твердженнями сторони відповідача щодо відсутності доказів самостійного витребування доказів представником позивача. Так, у додатках до позовної заяви міститься відповідь АТ «ПУМБ» на адвокатський запит адвоката Столітнього М.М. від 29.07.2025, датована 08.08.2025.

Проте, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, результати розгляду справи, висловлені відповідачем заперечення, суд вважає, що вимога сторони позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає задоволенню частково у сумі 5 000,00 гривень. Вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. В іншій частині у стягненні витрат суд відмовляє.

Щодо клопотання сторони позивача, заявленого в порядку ч.10,11 ст.265 ЦПК України, суд враховує таке.

Дійсно, вищенаведеними приписами врегульовано, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Поряд з цим слід наголосити, що нарахування відсотків чи пені у порядку, передбаченому ч.10 ст.265 ЦПК України є правом суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 дійшла висновку про те, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.

Отже, правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання. Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України(частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.

Беручи до уваги, що позивач не заявляв в даній справі позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних у відповідності до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідно, рішення з цього приводу не ухвалювалось, отже у суду відсутні підстави для застосування положень ч. 10 ст. 265 ЦПК України.

Враховуючи викладене, у задоволенні відповідного клопотання сторони позивача суд відмовляє.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 11-13, 19, 76-82, 89, 95, 128, 131, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №1562152 від 17.04.2024 у сумі 26 450,00 гривень (двадцять шість тисяч чотириста п?ятдесят гривень 00 копійок).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у сумі 1 281,45 гривень (одна тисяча двісті вісімдесят одна гривня 45 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 гривень (п?ять тисяч гривень 00 копійок).

Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 01.05.2026.

Суддя Л. А. Вайнраух