Ухвала суду № 136191600, 01.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 01.05.2026

Справа № 334/4107/26

Провадження № 1-кс/334/1201/26

УХВАЛА

про застосування запобіжного заходу

1 травня 2026 року слідчий суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62026080100002288, внесеному 21.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною четвертою статті 408 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 ,

за участю: прокурора ОСОБА_5 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_6 ,

встановив:

слідчому судді надійшло клопотання слідчого ОСОБА_3 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , , в якому слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування даного кримінального провадження. У вчиненні даного злочину обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України. Підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, оскільки підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. ОСОБА_4 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України у зв`язку з цим, у правоохоронних органів фактично не має можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останню до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останнього у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду. Підозрюваний, перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі», щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо. Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суді може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Підозрюваний ОСОБА_4 в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема самовільно залишив місце несення служби, обов`язки військової служби не виконує, до військової частини безпідставно не прибуває, проводить час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, на службі характеризується негативно. Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного. Застосувати більш м`які запобіжні заходи до підозрюваного не можливо, оскільки відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримали, з мотивів викладених в ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 проти клопотання заперечив. Пояснив, що на початку війни він пішов добровольцем до ЗСУ, У 2024 році він був призваний на військову службу під час мобілізації. Під час служби він був переведений до іншої військової частини, де у нього виник конфлікт з командуванням, у тому числі через не виплату зарплати, внаслідок чого він самовільно залишив військову частину. Після залишення військової частини він зв`язувався з командуванням 3 штурмової бригади з метою переведення до бригади. До теперішнього часу питання його переведення не вирішене. Він має чисельні поранення. Зобов`язується не переховуватись від досудового слідства.

Захисник адвокат ОСОБА_6 проти клопотання заперечила. Вважає, що ризики прокурором не доведені. Підозрюваний має на утриманні малолітню дитину та постійне місце проживання. Він бажає повернутись на військову службу, але в умовах неволі це буде зробити складніше. Просила не застосовувати до підозрюваного запобіжний захід.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши клопотання та документи, якими воно обґрунтоване, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно до вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим відділенням Бердянського РВП ГУНП в Запорізькій області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 62026080100002288, внесеного 21.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною четвертою статті 408 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюють прокурори Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом Начальника Генерального Штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 24.12.2025 № 2219-РС, солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_4 призначено на посаду о оператора безпілотних літальних апаратів 10 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) від 03.01.2026 № 3 ОСОБА_4 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, вважається, що він приступив до виконання обов`язків за посадою. Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_8 від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ введено воєнний стан на всій території України. Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог статей 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин. 05 лютого 2026 року в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив тимчасове місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася у населеному пункті АДРЕСА_1 , після чого свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби.

30.04.2026 о 14.00 годині ОСОБА_4 був затриманий у порядку статті 208 КПК України.

30.04.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, який кваліфікується як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене умовах воєнного стану.

Ухвалюючи судове рішення слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, які могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.

Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_4 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 25.04.2026; іншими зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження доказами.

За таких умов, слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити даний злочин.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.

Відповідно до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Згідно зі статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

При вирішенні питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

У клопотанні необхідність застосування запобіжного заходу обґрунтовується наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наявність вказаних ризиків прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років. Може вчинити дії, спрямовані на зміну або спотворення показань свідків, їх схилення для надання вигідних для себе пояснень, відмови від надання показань або узгодження позиції з іншими учасниками провадження. У період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема самовільно залишив місце несення служби, обов`язки військової служби не виконує, до військової частини безпідставно не прибуває, проводить час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, на службі характеризується негативно.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Крім цього, у рішенні у справі «Ноймайстер проти Австрії» викладена позиція відповідно до якої позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.

Таким чином запобіжний захід не може бути виправданий очікуваним покаранням у виді позбавлення волі.

Проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду».

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років. Також має непогашену судимість за раніше вчиненні злочини, що свідчить про його антисоціальну поведінку.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, враховуючи тяжкість покарання, підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, його антисоціальну поведінку, залишення місця проходження служби, що свідчить про переховування від командування військової частини, дійшов висновку, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_4 , з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину, може вдатися до відповідних дій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України також знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки підозрюваному можуть бути відомі місця проживання свідків, які є військовослужбовцями військової частини, в якій проходив військову службу підозрюваний, а отже підозрюваний має можливість незаконного впливати на вказаних осіб з метою надання ними органу досудового розслідування показань, вигідних підозрюваному.

Підозрюваний є особою, раніше судимою, у тому числі, за вчинення особливо тяжких та тяжких злочинів. Відбував покарання в місцях позбавлення волі, судимість в установленому порядку не знята та не погашена, підозрюється у вчиненні нового тяжкого злочину, що свідчить про те, що існує ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, є обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені статтею 176 КПК України можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із частини п`ятої статті 194 КПК України, зокрема, його належну поведінку.

Крім цього під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтею 408 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Аргументи сторони захисту не здатні спростувати висновок слідчого судді про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 30.04.2026 ОСОБА_4 був затриманий 30.04.2026 о 14.00 годині. Відповідно до частини другої статті 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту затримання підозрюваного.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 182, частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, визначає заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання ОСОБА_4 , а саме з 14.00 години 30 квітня 2026 року.

Заставу визначити в розмірі вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб - у сумі 266 240 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя (отримувач платежу - ТУ ДСАУ в Запорізькій області, код ЄДРПОУ - 26316700, розрахунковий рахунок - UA928201720355289002015001205, банк отримувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО - 820172, призначення платежу: Застава за ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 1-кс/334/1201/26 (справа № 334/4107/26), Дніпровський районний суд міста Запоріжжя).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки: (1) повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання, роботи; (3) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії покладених судом обов`язків, у разі внесення застави, визначити до 28 червня 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Дніпровського районного суду міста Запоріжжя коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Дніпровського районного суду міста Запоріжжя. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Термін дії ухвали закінчується 28 червня 2026 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Повна ухвала складена 4 травня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1