Ухвала суду № 136189996, 04.05.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4476/26

Провадження № 2/211/4288/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Ткаченко С.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

позивач звернувся до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із вказаним позовом.

Вважаю, що позовна заява підлягає направленню для розгляду за підсудністю, виходячи з наступного.

Відповідно до визначеного ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» права на повноважний суд, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 6 Конвенції, відповідно до якої в поняття «суд, встановлений законом», входить лише той суд, до підсудності якого віднесений розгляд тієї чи іншої справи.

Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26-30 ЦПК України). Розгляд справи неповноважним складом суду, порушення правил юрисдикції є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини 12 статті 28 ЦПК України позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Як вбачається з позову позивач обґрунтовує подання позову саме до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, посилаючись на ч. 12 ст. 28 ЦПК України, вказуючи, що приватний виконавець здійснює виконання у виконавчому провадженні за місцем проживання позивача, вказаним у постанові про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2022, ВП № 68695111 - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО (колишня назва вул. Димитрова), буд. 93.

Суд вважає, що позивачем була помилково використана вказана інформація, оскільки ним було долучено до матеріалів позову довідку від 14.12.2023 №1209-5003066407 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, з якої вбачається, що ОСОБА_1 має фактичне проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана адреса територіально відноситься до Металургійного району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Крім того, дана адреса вказана позивачем у його анкетних даних у позовній заяві.

Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2020 року у справі № 263/14171/19 (провадження № 61-21991св19), виснував, що виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна. У вказаній справі позов подано до суду за місцем виконання виконавчого напису, а саме за місцем проживання позивача, що відповідає частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частині дванадцятій статті 28 ЦПК України.

Відомостей щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця фактичного проживання, роботи чи місце знаходження нерухомого майна позивача на території Довгинцівського району міста Кривого Рогу, матеріали позову не містять.

Суд також приймає до уваги правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17, де суд касаційної інстанції наголосив на тому, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися з позовами до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Подібних висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 14 серпня 2024 року у справі № 607/5535/22 (провадження № 61-17499св23), зазначивши, що переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи вказане вище, вважаю за необхідне направити матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, для розгляду за підсудністю до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Керуючись ст. 28 ч. 12, ст. 31, ст. 32, ст. 260 ЦПК України, ст. 24 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження», суд

постановив:

матеріали цивільної справи № 211/4476/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -направити до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу для розгляду за підсудністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня оголошення ухвали.

Суддя: С. В. Ткаченко