Рішення № 136189066, 01.05.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/616/25

Провадження №2-о/377/3/26

01 травня 2026 року Славутицький міський суд Київської області в складі головуючої судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В.,

заявниці ОСОБА_1 ,

представника заявниці - адвокатки Кебкало Т.М.,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славутичі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року заявниця ОСОБА_1 , від імені якої діє представниця адвокатка Кебкало Т.М., через підсистему «Електронний суд» звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Посилаючись на статті 3, 21, 36 СК України, статтю 315 ЦПК України, з урахуванням заяви про виправлення описки, просить встановити факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 12 серпня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (день смерті останнього).

Заява обґрунтована тим, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 17 березня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням суду від 30 червня 2016 року в справі №377/36/16-ц. Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продовжували проживати разом за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та спільний побут, мали взаємні права та обов`язки, фактично були однією сім`єю. 23 травня 2024 року ОСОБА_3 на підставі Указу Президента України №212/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» був мобілізований і з 24 травня 2024 року проходив службу старшим техніком мінометної батареї НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 у званні штаб-сержанта. ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання поблизу міста Новогродівка Покровського району Донецької області ОСОБА_3 загинув. Відповідно до сповіщення сім`ї № 30 від 20 вересня 2024 року (реєстраційний номер 5195) його смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (захистом Батьківщини). 04 квітня 2025 року ОСОБА_1 з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 , який на той час був її цивільним чоловіком та з яким вона спільно проживала, звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (вхідний номер Т-507). 07 квітня 2025 року ОСОБА_1 отримала відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_4 (вихідний номер НОМЕР_3 ), в якій їй повідомлено про відсутність документів на підтвердження підстав для призначення одноразової грошової допомоги, а саме рішення суду про підтвердження факту проживання разом та ведення спільного побуду.

Заявниця зазначала, що в період з 17 березня 2001 року та до призову на військову службу за мобілізацією (23.05.2025) вона та ОСОБА_3 проживали разом як одна сім`я. Дітей у ОСОБА_3 не було, але вони разом виховували її доньку ОСОБА_5 , до якої ОСОБА_3 завжди ставився як до рідної доньки, а вона вважала його своїм батьком та протягом вказаного періоду також проживала з ними, вони були однією сім`єю. Після отримання повістки на військову службу ОСОБА_3 звернувся до відділення АТ «Ощадбанк» із заявою про випуск додаткової карти по його рахунку для неї, щоб вона мала доступ до коштів для утримання спільного господарства. У період несення служби вона здійснювала грошові перекази на його особисту банківську картку.

Вказувала, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як жінки та чоловіка, про який вона просить, породжує юридичні наслідки і чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення ( том 1 а.с. 3-7, том 2 а.с. 67-68).

Ухвалою судді від 08 липня 2025 року прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 30 липня 2025 року, витребувано докази відповідно до статті 294 ЦПК України ( том 1 а.с. 36-38).

30 липня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 23 вересня 2025 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України у зв`язку з витребуванням доказів за клопотанням представниці заявниці та викликом свідків ( том 1 а.с.97 -102).

10 вересня 2025 року від Міністерства оборони України через підсистему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення, в яких представник Міністерства оборони України Марціс Б.С. просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Свої доводи обґрунтував тим, що оскільки метою звернення із заявою про встановлення факту спільного проживання з загиблим військовослужбовцем є подальше звернення для отримання одноразової грошової допомоги, заявниця повинна надати докази, які підтверджують відсутність у загиблого ОСОБА_3 членів сім`ї, які можуть претендувати на таку виплату, або у разі наявності таких осіб, вказати їх як заінтересованих осіб у справі, на права та інтереси яких може вплинути рішення у справі. З урахуванням наявності інших осіб, які можуть претендувати на виплату одноразової грошової допомоги, встановлення факту в даному випадку може бути пов`язане з наступним вирішенням спору про право. У своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що у ОСОБА_3 є матір ОСОБА_2 , а зі змісту поданої заяви вбачається, що шлюб між заявницею та ОСОБА_3 був розірваний у 2016 році, позаяк, до заяви не додано доказів, які б свідчили про відсутність у загиблого, починаючи з 2016 року і по день його смерті (вересень 2024 року) інших зареєстрованих шлюбів, оскільки виходячи з позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.04.2019 у справі № 759/4596/18, для встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту не перебування осіб у будь-якому іншому шлюбі.

Вказував, що відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон України) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. У статті 16-1 Закону України визначено перелік осіб, які мають право на призначення вказаної виплати. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. Відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону України до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Посилаючись на частину другу статті 3, частини першу, другу статті 21, частину першу статті 36 СК України, рішення Конституційного суду України від 3 червня 1999 року у справі № 1- 8/99, вказував, що ознаками сім`ї, яка складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є: спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов`язки. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участь у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Зазначав, що надані заявницею на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 докази, як кожен окремо, так і в сукупності, не можуть підтверджувати факт спільного проживання однією сім`єю. По-перше, з доданого до заяви рішення суду у справі № 377/356/16-ц вбачається, що шлюб між заявницею та ОСОБА_3 розірвано з ініціативи ОСОБА_1 , оскільки, як зазначено у рішенні, за час шлюбу ОСОБА_3 зловживав алкогольними напоями, ображав, застосовував фізичну силу, що стало причиною припинення спільного проживання та ведення спільного господарства і фактичного розпаду сім`ї. Дітей від шлюбу не мають, однак розірвати шлюб в органі РАЦС неможливо через відсутність відповідача ( ОСОБА_3 ), місце перебування якого невідоме позивачу ( ОСОБА_1 ). Отже, обставини, встановлені судом у згаданій справі, суперечать твердженням заявниці, викладеним у даній заяві, оскільки в заяві зазначено, що після розірвання шлюбу за рішенням суду заявниця та ОСОБА_3 продовжували проживати однією сім`єю. По-друге, надана заява про випуск додаткової картки не свідчить, що згадані особи фактично проживали за однією адресою та їх відносини мали ознаки сім`ї, передбачені частиною другою статті 3 СК України, зокрема, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків, які передбачають наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Крім того, зазначена заява не містить підписів, як клієнта ( ОСОБА_3 ), так і держателя ( ОСОБА_1 ), тому неможливо встановити наявність згоди ОСОБА_3 на здійснення подібних операцій з банківською карткою. Крім того, заявниця зазначає, що ОСОБА_3 був мобілізований у Донецьку область у травні 2024 року, у зв`язку з чим є необхідність з`ясувати, чи був присутній ОСОБА_3 при створенні наданої заяви 27.05.2024 за місцезнаходженням установи Банку. По-третє, виписки по надходженням по картці з АТ КБ «Приватбанк» також не можуть бути підтвердженням згаданого факту, оскільки з даних платежів не вбачається, на який картковий рахунок було здійснено перекази коштів (відсутні відомості про особу отримувача коштів). Крім того, періодичне переведення платежів з картки заявниці не свідчить про наявність спільного бюджету між вказаними особами, може свідчити про будь-які інші обставини, такі як надання позики, здійснення боргових зобов`язань, перерахунок коштів для допомоги військовим тощо. Крім того, сповіщення №30 від 20.09.2024 не є допустимим доказом у справі, оскільки відповідно до Інструкції про організацію поховання військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, затвердженої наказом Міністра оборони України №185 від 05.06.2001, дане сповіщення може видаватись не тільки членам сім`ї загиблого військовослужбовця, а й близьким родичам, що не є тотожними поняттями, тому воно не може бути доказом спільного проживання, наявності спільного побуту, взаємних прав і обов`язків у заявниці та ОСОБА_3 . Крім того, є незрозумілим, на якій правовій підставі дане сповіщення видано заявниці із зазначенням про те, що чоловік заявниці загинув під час виконання обов`язків військової служби ( том 1 а.с. 128-131).

23 вересня 2025 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку із зайнятістю головуючої судді Бабич Н.С. в іншій цивільній справі №377/15/25, судове засідання призначено на 01 жовтня 2025 року ( том 1 а.с. 144).

01 жовтня 2025 року розпочате судове засідання знято з подальшого розгляду у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду, судове засідання призначено на 16 жовтня 2025 року ( том 1 а.с. 162-168).

16 жовтня 2025 року у судовому засіданні оголошено перерву до 27 жовтня 2025 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України у зв`язку з витребуванням доказів за клопотанням представниці заявниці ( том 1 а.с. 199-205).

27 жовтня 2025 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої судді Бабич Н.С. на лікарняному, судове засідання призначено на 19 листопада 2025 року (том 1 а.с. 231).

Ухвалами суду від 19 листопада 2025 року задоволено клопотання представниці заявниці про витребування доказів, витребувано в АТ «Державний ощадний банк України» докази; залучено до участі у справі як заінтересовану особу ІНФОРМАЦІЯ_2 , через що оголошено перерву в судовому засіданні до 01 грудня 2025 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України ( том 1 а.с. 232-237).

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року задоволено клопотання представниці заявниці про витребування доказів, витребувано в ІНФОРМАЦІЯ_5 докази, у зв`язку із чим оголошено перерву в судовому засіданні до 17 грудня 2025 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України ( том 2 а.с. 30-33).

У судовому засіданні оголошувались перерви 17 грудня 2025 року до 14 січня 2026 року, 14 січня 2026 року до 02 лютого 2026 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України у зв`язку з не отриманням витребуваної судом інформації; 02 лютого 2026 року до 11 лютого 2026 року у зв`язку із задоволенням клопотання представниці заявниці про витребування доказів ( том 2 а.с.118-121, 131-133, 147-149).

11 лютого 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з відсутністю у приміщенні суду електричної енергії та мережі Інтернет, призначено судове засідання на 26 лютого 2026 року ( том 2 а.с.182-183).

26 лютого 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. на лікарняному з 23.03.2026 по 03.03.2026, призначено судове засідання на 24 березня 2026 року ( том 2 а.с.192).

24 березня 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. на лікарняному з 05.03.2026 по 25.03.2026, судове засідання призначено на 13 квітня 2026 року ( том 2 а.с.203).

У судове засідання, призначене на 13 квітня 2026 року, не з`явились всі учасники справи, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України .

Заявниця ОСОБА_1 отримала судову повістку на номер мобільного телефону, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» ( том 2 а.с. 205) . Її представниці ОСОБА_6 судову повістку доставлено в електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу ( том 2, а.с.208). Представниця заявниці подала до суду заяву про розгляд справи без участі її та заявниці; заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити ( том 2 а.с. 213-214).

Заінтересованій особі ОСОБА_2 судову повістку доставлено на номер мобільного телефону, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» ( том 2 а.с. 206). У матеріалах справи наявна заява заінтересованої особи ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі, в якій вона підтримала заяву про встановлення факту, що має юридичне значення ( том 1 а.с. 180).

Заінтересованим особам: Міністерству оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області судову повістку доставлено в електронний кабінет, що підтверджується довідками про доставку електронного документу ( том 2 а.с. 207, 209-211).

З огляду на положення частини першої статті 223 ЦПК України, неявка вказаних учасників справи в призначене судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки в призначене судове засідання не з`явились всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до приписів частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалось.

Згідно з частиною четвертою статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Заявниця ОСОБА_1 у судових засіданнях з її участю підтримала заявлені вимоги та просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в її заяві, з урахуванням заяви про виправлення описки. Суду пояснила, що з ОСОБА_3 вони проживали у зареєстрованому шлюбі з 17 березня 2001 року по дату його смерті. У 2016 році за рішенням суду розірвали шлюб, але продовжували проживати разом однією сім`єю як подружжя за адресою: АДРЕСА_1 , де з ними разом проживала її дочка від першого шлюбу ОСОБА_7 та її онука ОСОБА_8 . Своїх дітей у ОСОБА_3 не було ні з нею, ні інших, але він виховував її дочку як свою рідну, яка також вважала його своїм батьком. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом виховували дочку, а потім онуку, допомагали його батькам вести господарство. Вона працювала на ДСП «Чорнобильська АЕС», ОСОБА_3 деякий час працював неофіційно, але з 2020 року і до мобілізації працював трактористом у КП «ЖКЦ». Гроші у них були спільні, вони разом їх витрачали на необхідне, купували меблі. Встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу їй необхідне для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із його загибеллю як військовослужбовця, так як у її призначенні та виплаті їй відмовили, пояснивши, що необхідно рішення суду. Щодо зазначення підстав її звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 , які вказані в рішенні суду про розірвання шлюбу, пояснила, що вони посварилися, ОСОБА_3 пішов з дому і деякий час не приходив, тому вона так вказала у позові, оскільки не знала де він знаходиться. Коли йому вручили повістку про мобілізацію, то його повертали декілька разів, він ще був вдома п`ять днів, а потім уже не повернувся. Спочатку він три місяці перебував на навчанні та тільки у вересні 2024 року його відправили у Донецьку область. Після отримання повістки ОСОБА_3 у відділенні АТ «Ощадбанка» оформив для неї додаткову картку до свого рахунку. Потім вона йому перераховувала кошти на його рахунок, а він їй перераховував кошти, які були їм необхідні.

Представниця заявниці-адвокатка Кебкало Т.М. у судових засіданнях з її участю підтримала заявлені вимоги, наводила доводи, аналогічні тим, що викладені у заяві. Додатково зазначила, що заявниця із своїм чоловіком ОСОБА_3 проживали однією сім`єю постійно після реєстрації шлюбу, так і після розірвання шлюбу в період з 2001 року до моменту його загибелі. Коли його мобілізували, то у військоматі він зазначив адресу його дружини заявниці, тому на її адресу і було направлено сповіщення про його загибель.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні з її участю підтримала вимоги заявниці ОСОБА_1 та просила їх задовольнити. Суду пояснила, що ОСОБА_9 є її невісткою, а ОСОБА_3 її син. Вони одружилися у 2001 році і весь час проживали разом, вели спільне господарство, виховували дочку ОСОБА_10 від першого шлюбу- ОСОБА_11 , а потім у них ще з`явилася і онука. Своїх дітей син не мав, але ставився до дочки ОСОБА_10 як до своєї. Про те, що в них розірваний шлюб за рішенням суду, вона дізналася тільки після поховання сина, до того вона не мала цієї інформації і навіть не підозрювала про її існування, оскільки заявниця та її син часто разом приїздили до неї, допомагали по господарству, садили город, а потім брали продукти. Коли вона на дні народження та свята приїздила до них у гості у місто Славутич, вони поводились як подружжя. Син працював, робив усе по господарству, виконував усі необхідні роботи у квартирі, де проживав із ОСОБА_1 . Після смерті сина вона зверталась для оформлення спадщини та отримання одноразової грошової допомоги, яку їй вирішено виплатити у сумі 7 500 000 грн, але яку вона отримала тільки частково у розмірі 1 500 000 грн.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні 01 жовтня 2025 року суду показала, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у цьому ж під`їзді того ж будинку на першому поверсі у квартирі АДРЕСА_3 проживали ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , яких вона знає дуже давно. ОСОБА_14 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , у цьому році було уже рік як він загинув. Вона часто бувала у них вдома, іноді майже кожного дня заходила, бачила, що вони живуть як сім`я, речі ОСОБА_14 були у квартирі. Вони підтримували дружні відносини, іноді їй допомагали, ОСОБА_15 допомагав їй виконувати певні роботи у квартирі. З 2016 року до моменту його призову на службу, вона так само постійно бачила ОСОБА_10 та ОСОБА_14 разом, вони разом ходили у магазин, їздили у село до батьків. Чи перебували вони у зареєстрованому шлюбі, вона сказати не може, не питала, але жили вони постійно однією сім`єю як чоловік і дружина. Вона часто сиділа на лавці біля під`їзду, тому постійно бачила разом ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , а також дочку ОСОБА_10 та онуку, які разом їздили у село, поверталися до дому, вони усі були завжди разом.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні 01.10.2025 та 16.10.2025 суду показала, що із заявницею ОСОБА_13 вона знайома з 2023 року, разом працює, її чоловіка ОСОБА_3 знає також із цього періоду, так як він приходив на роботу до ОСОБА_10 , вона їх познайомила, представила його своїм чоловіком. Робоче місце їх знаходиться в УТЦ ДСП «Чорнобильська АЕС». Також іноді бувала у них в гостях вдома, там ОСОБА_10 та її чоловік ОСОБА_14 разом накривали на стіл, проживали як одна сім`я. Була в них вдома до мобілізації ОСОБА_14 два рази, бачила там його речі, було видно, що в домі є чоловік. Вона часто їх бачила разом на місцевому ринку, де вони купували продукти, у магазині, де купували різні речі. Бачила їх разом, коли вони йшли, щоб їхати у село. У травні 2024 року чоловіка ОСОБА_10 мобілізували, але декілька разів, можливо тричі, повертали додому. Спочатку він був на навчанні, телефонував ОСОБА_10 в той час, коли вони перебували на роботі в одному приміщенні, вона була свідком їх розмови, коли він просив ОСОБА_10 відправити йому посилку, яку ОСОБА_10 потім йому відправляла, також на його прохання ОСОБА_10 перераховувала йому кошти. Їх відносини були як у чоловіка та дружини, ОСОБА_17 купувала для ОСОБА_14 необхідне, він купував для сім`ї що потрібно. З ними проживала дочка ОСОБА_10 , яка називала ОСОБА_14 татом, а її дочка онука ОСОБА_10 , дідом, який був для неї улюбленим. Після мобілізації, перші три місяці, коли ОСОБА_14 був на навчанні, він близько 8 години ранку телефонував ОСОБА_10 , вона чула їх розмови. Потім у вересні 2024 року його відправили на ОСОБА_18 напрямок, де він і загинув протягом 3 днів, ОСОБА_10 у той період була у відпустці, зателефонувала та повідомила про загибель ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні 16.10.2025 суду показала, що вона є дочкою заявниці ОСОБА_1 , проживає разом з нею та своєю дочкою за адресою: АДРЕСА_1 . Коли їй виповнилося 5 років, до них прийшов та почав разом з ними у цій же квартирі проживати і мамин чоловік ОСОБА_3 , якого вона називала батьком, оскільки він був дуже добрим, піклувався про неї, виховував, перевіряв уроки. Маму та ОСОБА_3 вона вважала своїми батьками, вони весь час жили як одна сім`я, мали спільний бюджет. Батьки купували разом продукти, предмети необхідності, техніку, меблі, робили у квартирі ремонт. Коли у неї народилася донька, то тато ОСОБА_3 любив її, виховував та вважав її своєю онукою. Вони усі разом часто, майже кожну суботу, їздили до бабусі ОСОБА_2 (матері ОСОБА_3 ) у село Центральне. Батько ОСОБА_3 , до мобілізації, весь час, постійно проживав разом з ними однією сім`єю. Тільки у 2016 році батьки чомусь посварилися і батько пішов з дому, його не було майже місяць, мама подала на розлучення, але потім батько повернувся і вони усі жили разом як і раніше. У травні 2024 року батька мобілізували, перед від`їздом із дому. Вони з мамою ходили в банк і батько зробив мамі карточку банківську, щоб вони могли користуватися грошима та мали за що жити. Батьки обоє працювали, мама працювала на ДСП «Чорнобильська АЕС» спочатку поваром, а потім в УТЦ у місті Славутичі прибиральницею, а батько останнім часом працював у КП «ЖКЦ», на тракторі косив траву. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 загинув.

Заслухав вступне слово заявниці, її представника, пояснення заінтересованої особи, показання свідків, дослідив матеріали цивільної справи №377/950/24, та матеріали цієї справи, суд дійшов такого висновку.

Суд установив, що заявниця ОСОБА_1 за даними її паспорта серії НОМЕР_4 , виданого 13 квітня 2001 року Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області, народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 17.12.1997, що підтверджується штампом на сторінці №11 її паспорта серії НОМЕР_4 ( том 1 а.с. 15-17).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00052443865 від 16 липня 2025 року, отриманого судом від Славутицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання вимог ухвали судді від 08 липня 2025 року, ІНФОРМАЦІЯ_8 у м.Вознесенськ, Миколаївської області народився ОСОБА_19 , матір`ю якого є ОСОБА_2 , батьком, відповідно до статті 126 СК України, ОСОБА_20 , про що 06 листопада 1971 року здійснено актовий запис №551. 28 липня 2010 року внесено відомості про визнання батьківства та прізвище ОСОБА_21 змінено на ОСОБА_22 ( том 1 а.с 60-61).

З 17 березня 2001 року заявниця ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , зареєстрованому у відділі реєстрації актів громадянського стану Славутицького міського управління юстиції Київської області, актовий запис №47, який рішенням Славутицького міського суду Київської області від 30 червня 2016 року, що набрало законної сили 12 серпня 2016 року, розірвано, про що свідчить рішення суду у справі №377/356/16-4, копію якого долучено до матеріалів справи ( том 1 а.с. 18-19).

Вказана інформація також підтверджена повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00052444594, що надійшов до суду від Славутицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання вимог ухвали судді від 08 липня 2025 року, згідно з яким 17 березня 2001 року складено актовий запис № 47 про реєстрацію шлюбу 17 березня 2001 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Після реєстрації шлюбу прізвища: наречений Тофтул, наречена Тофтул. 19 серпня 2016 року на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області №377/356 від 30 червня 2016 року внесено запис про розірвання шлюбу (том 1 а.с. 65-66).

Згідно з довідкою, виданою 29 жовтня 2025 року за №5544 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до Указу Президента України № 272/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , призваний на військову службу за мобілізацією та зарахований до лав Збройних Сил України з 23 травня 2024 року ( том 1 а.с. 225).

З військового квитка серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 , копію якого долучено до матеріалів справи, вбачається, що у 2024 році він був призваний на військову службу на підставі Указу Президента України № 212/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку мобілізації». З 23.05.2024 зарахований до військової частини НОМЕР_6 . Сімейний стан одружений, дружина ОСОБА_24 ( том 1 а.с. 187-192; том 2 а.с. 161-163).

Як вбачається із записів, здійснених у алфавітній книзі призваних по мобілізації військовозобов`язаних, копія витягу з якої долучена до матеріалів справи, інформація про мобілізованого ОСОБА_3 містить запис про адресу його місця проживання: АДРЕСА_1 , а також запис: «одружений, ОСОБА_24 , АДРЕСА_4 » ( том 2 а.с. 158-159).

Відповідно до облікової картки до військового квитка ОСОБА_3 його сімейний стан зазначений розлучений, але членом сім`ї вказана ОСОБА_24 , 69 р. ( том 2 а.с. 159 зв.ст.- а.с.160).

19 вересня 2024 року командир військової частини НОМЕР_2 направив ІНФОРМАЦІЯ_11 сповіщення №284, в якому просив сповістити ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що її чоловік, старший технік мінометної батареї НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , штаб-сержант ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання поблизу міста Новогродівка Покровського району Донецької області. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби ( захистом Батьківщини) ( том 2 а.с. 160 зв.ст.).

20 вересня 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 направив ОСОБА_1 сповіщення сім`ї № 30 про те, що її чоловік, штаб-сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання поблизу міста Новогродівка Покровського району Донецької області. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (захистом Батьківщини) ( том 1 а.с. 21).

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 29 жовтня 2024 року Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції ( м. Київ), копію якого долучено до заяви, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Новогродівка Покровського району Донецької області у віці 52 роки, про що Славутицьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції ( м. Київ) 29 жовтня 2024 року складено відповідний актовий запис №171 ( том 1 а.с. 20).

Згідно з протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 липня 2025 року №133/168, копія витягу з якого знаходиться в матеріалах справи, призначена одноразова грошова допомога відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану штаб-сержанта ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ), що підтверджена свідоцтвом про смерть НОМЕР_7 , від 29.10.2024 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 26.05.2025 № 321/КЦ/7348- в розмірі частини 15000000 грн, в сумі 7 500 000 грн ( том 1 а.с. 186).

Зі змісту листа начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 Тофтул Валентині Петрівні від 07 квітня 2025 року № 1612 вбачається, що у відповідь на її звернення щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю колишнього чоловіка ОСОБА_3 , їй повідомлено підставу для надання такої допомоги та роз`яснено щодо кола осіб, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2024 № 714 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 і від 28 лютого 2022 року № 168» мають право на таку допомогу. Зазначено, що у пакеті документів на призначення одноразової грошової допомоги відсутні підтверджуючі документи, що можуть слугувати підставою для призначення одноразової грошової допомоги, а саме рішення суду про підтвердження факту проживання разом та ведення спільного побуту або рішення суду про перебування на утриманні загиблого військовослужбовця. У разі надання документів, які мають юридичне значення та підтверджують право на отримання зазначеної допомоги, пакет буде прийнято для подальшого розгляду та призначення одноразової грошової допомоги ( том 2 а.с. 60-61).

Згідно з інформацією Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 30.10.224 за № 15-19/2029 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 13 квітня 2001 року по 29 жовтня 2024 року (знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю) (том 1 а.с. 12).

Зі змісту заяви про випуск додаткової картки, поданої ОСОБА_3 до філії Чернігівського обласного відділення АТ «Ощадбанк», прийнятої 27 травня 2024 року відповідальною особою банку ОСОБА_25 , вбачається, що власник рахунку ОСОБА_3 просив випустити додаткову картку до карткового рахунку на ім`я ОСОБА_1 ( том 1 а.с. 10-11).

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_14 , актовий запис №93, зареєстрував шлюб із ОСОБА_26 , який на підставі актового запису № 156 від 12 жовтня 1994 року був розірваний, про що свідчить повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00052444177 від 16 липня 2025 року, що надійшов до суду від Славутицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання вимог ухвали судді від 08 липня 2025 року (том 1 а.с. 62-64).

Славутицький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області листом №324-30.17-29 від 16 липня 2025 року на виконання ухвали судді від 08 липня 2025 року підтвердив відсутність в архіві відділу актових записів про народження дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , станом на 16 липня 2025 року ( том 1 а.с. 59).

З копії спадкової справи №47/2025, відкритої 29 квітня 2025 року Славутицькою державною нотаріальною конторою, наданою суду на виконання вимог ухвали судді від 08 липня 2025 року, вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , яка надійшла до нотаріальної контори 29 квітня 2025 року, звернулась його мати ОСОБА_2 , родинні стосунки з якою підтверджені повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00050888447 від 29.04.2025. Згідно з інформацією Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №15-19/634 від 28.04.2025, наданою ОСОБА_27 , та № 15-08/706 від 06.05.2025, наданою на запит нотаріуса, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 13.04.2001 по 29.10.2024 (знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю). Станом на день смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_15 ) за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , з 17.12.1991 по теперішній час; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , з 17.12.1991 по теперішній час; ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , з 14.08.2012 по теперішній час. Згідно з повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, сформованими державним нотаріусом, 29.04.2025 за №00050888295 наявні відомості про актовий запис №47 від 17 березня 2001 року про шлюб, укладений ОСОБА_3 з ОСОБА_29 та відомості, внесені 19 серпня 2016 року про розірвання шлюбу на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 30 червня 2016 року за № 377/356. Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану №00050888760 від 29 квітня 2025 року, сформованого державним нотаріусом, у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформація щодо актового запису про батьківство ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , відсутня. Інших заяв про прийняття спадщини чи відмову від неї до нотаріальної контори не надходило, заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався. За заявою ОСОБА_2 , поданої 25.06.2025 за № 195, державним нотаріусом 25 червня 2025 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом спадкоємцю майна ОСОБА_3 , 1971 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_19 ( том 1 а.с. 67-83).

Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_19 проживає за адресою: АДРЕСА_5 , про що свідчить відмітка на сторінці 11 її паспорта громадянина України серії НОМЕР_8 , виданого Чернігівським РВ УМВС України в Чернігівській області, копію якого долучено до матеріалів справи ( том 1 а.с. 88-89).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00052916855 від 08 серпня 2025 року, отриманим судом від Славутицького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання вимог ухвали суду від 30 липня 2025 року, ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , помер ІНФОРМАЦІЯ_21 , про що 06 березня 2008 року складено актовий запис № 1247 ( том 1 а.с 122-124).

Як вбачається з копії анкети, заповненої ОСОБА_3 , та листа Вишгородського районного сектору філії Державної установи «Центр пробації» у м.Києві та Київській області від 01.12.2025 № 868/32/30/1-25 адвокату Тетяні Кебкало, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , при постановці на облік у Вишгородському районному секторі 18 травня 2022 року при заповненні анкети засудженої особи в графі «інші близькі родичі» зазначив дружину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ( том 2 а.с. 58-59).

На підтвердження факту проживання однією сім`єю заявниця також надала суду копію квитанції 59001185082907 ТОВ «Нова Пошта» про відправлення нею 13.07.2024 ОСОБА_3 в смт Гончарівське Чернігівської області, за місцем служби, документів ( том 1 а.с. 193).

Також на підтвердження факту ведення спільного господарства заявниця надала суду копію квитанції чека про оплату ТОВ «Чернігівторг» за придбання меблів 15 січня 2022 року на суму 20 829,00 грн та доставки їх у місто Славутич ( том 1 а.с. 185); роздруковану інформацію АТ КБ «ПриватБанк» про окремі операції по картковому рахунку і додатковим рахункам договору на підтвердження перерахування нею коштів на картковий рахунок ОСОБА_3 за період з 26.05.2024 по 08.09.2024 ( том 1 а.с. 13-14).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, від 11 вересня 2024 року у справі № 335/4669/23.

Враховуючи зазначені норми процесуального права, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту заяви вбачається, що заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 12 серпня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (день смерті останнього).

Заявниця зверталась із заявою щодо виплати їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її колишнього чоловіка ОСОБА_3 , але отримала відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 від 07 квітня 2025 року за № 1612, в якій їй повідомлено, що у пакеті документів на призначення одноразової грошової допомоги відсутні підтверджуючі документи, що можуть слугувати підставою для призначення одноразової грошової допомоги, а саме рішення суду про підтвердження факту проживання разом та ведення спільного побуту або рішення суду про перебування на утриманні загиблого військовослужбовця ( том 2 а.с. 60-61).

Таким чином, факт, який просить встановити заявниця, має юридичне значення та породжує виникнення майнового права.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Частиною першою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (тут і далі у редакції, чинній станом на час смерті колишнього чоловіка заявниці ОСОБА_3 ) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі:

1) загибелі ( смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Згідно з частиною третьою статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги ( її частки) мають особи, які визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщину, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після порання (контузії, травми, каліцтва).

В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства ( частина четверта статті 3 СК України).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

До вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України) (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання однією сім`єю, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21) та інших.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (див. постанову Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу ( групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надаючи оцінку сукупності досліджених доказів, суд встановив, що заявник ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 , на сторінці 11 якого значиться відмітка про зареєстроване місце проживання за вказаною адресою з 17 грудня 1991 року, та інформацією Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 30.10.224 за №15-19/2029, згідно з якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 13 квітня 2001 року по 29 жовтня 2024 року (знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю) (том 1 а.с. 12,17).

Той факт, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з 2001 року по день загибелі останнього, тобто як до розірвання шлюбу, так і після розірвання шлюбу, проживали разом як подружжя, вели спільне господарство, підтримували один одного та мали спільні права та обов`язки підтверджено у судовому засіданні, показами свідків: сусідки ОСОБА_12 , дочки заявниці ОСОБА_5 та співробітниці заявниці ОСОБА_16 .

Заінтересована особа ОСОБА_2 , яка є матір`ю загиблого ОСОБА_3 , підтвердила, що після одруження сина у 2001 році, подружжя весь час проживало разом, вели спільне господарство, виховували дочку ОСОБА_10 від першого шлюбу- ОСОБА_30 , а потім у них ще з`явилася і онука. Своїх дітей син не мав, але ставився до дочки ОСОБА_10 як до своєї. Про розірвання шлюбу між її сином та ОСОБА_1 за рішенням суду вона дізналась тільки після поховання сина, оскільки заявниця та її син завжди були разом, приїздили до неї дуже часто, допомагали по господарству, садили город, а потім брали продукти, вели спільне господарство і піклувалися один про одного.

Свідок ОСОБА_5 показала суду, що ОСОБА_3 вона вважала своїм батьком, так як він із 5 років її виховував разом з мамою, піклувався про неї. У квартирі робив усе необхідне, разом з мамою робили ремонт, купували меблі, предмети необхідності та продукти харчування.

Як вбачається з квитанції чека про оплату ТОВ «Чернігівторг», копія якого долучена до матеріалів справи, 15 січня 2022 року було придбано меблі на суму 20 829,00 грн та сплачено за їх доставки у місто Славутич ( том 1, а.с. 185).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після розірвання шлюбу у 2016 році мали взаємні права та обов`язки, що підтверджується фактами взаємного піклуванням один про одного.

Після отримання повістки про мобілізацію, 27 травня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до філії Чернігівського обласного відділення АТ «Ощадбанк» із заявою про випуск додаткової картки по його картковому рахунку на ім`я ОСОБА_1 ( том 1 а.с. 10-11).

Як вбачається із квитанції 59001185082907 ТОВ «Нова Пошта», після призову ОСОБА_3 на військову службу, ОСОБА_1 у смт. Гончарівське Чернігівської області, за місцем служби останнього, відправляла поштове відправлення (том 1 а.с. 193).

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановлених обставин, надавши оцінку доводам заявниці, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, й показання свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що із наданих заявницею ОСОБА_1 суду доказів вбачається, що вона з ОСОБА_3 проживали як подружжя незважаючи на те, що шлюб між ними було розірвано у 2016 році. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , після розірвання 30.06.2016 шлюбу продовжили проживати як подружжя однією сім`єю, вели спільне господарство, вирішували побутові проблеми, піклувалися один про одного, мали повагу та довіру один до одного, вважаючи себе чоловіком та дружиною. Заявниця довела належними та допустимими доказами факт її спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , зокрема ведення спільного господарства, наявність у них спільного бюджету, взаємних прав та обов`язків, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю, у період з 12 серпня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ( день смерті останнього).

Натомість іншими учасниками справи не спростовано належними та допустимими доказами обставини, які вказують на наявність протягом вказаного періоду встановлених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відносин, притаманних подружжю, та їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Суд не бере до уваги доводи представника Міністерства оборони України Марціса Б.С. про те, що обставини, встановлені судом у справі №377/356/16-ц про розірвання шлюбу, а саме те, що місце перебування ОСОБА_3 позивачці невідомо, суперечить твердженням заявниці про продовження проживати однією сім`єю, оскільки тимчасове не проживання внаслідок певних обставин, наприклад через сварку, не може бути підставою для висновку про припинення відносин, які притаманні подружжю. Заявниця пояснила суду, що внаслідок сварки ОСОБА_3 пішов з дому та не проживав вдома певний час, майже місяць, що стало підставою для звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу, але потім вони примирилися та продовжили проживати однією сім`єю після ухвалення рішення судом. Аналогічні покази надала суду свідок ОСОБА_5 .

Доводи представника Міністерства оборони України Марціса Б.С. про те, що заява про випуск додаткової картки не свідчить, що згадані особи фактично проживали за однією адресою, так як зазначена заява не містить навіть підписів, як клієнта ( ОСОБА_3 ), так і держателя ( ОСОБА_1 ), тому неможливо встановити наявність згоди ОСОБА_3 на здійснення подібних операцій з банківською карткою, спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до інформації АТ «Державний ощадний банк» №46/1211/157826/2025/13 від 09.12.2025 ОСОБА_3 особисто звертався до ТВБВ №10024/0308 філії Чернігівське обласне управління АТ «Ощадбанк» для відкриття додаткової картки по банківському рахунку НОМЕР_9 (том 2 а.с.87). Зі змісту заяви про випуск додаткової картки, копія якої додана до інформації АТ «Державний ощадний банк», вбачається, що 23.05.2024 ОСОБА_3 звернувся із заявою про випуск додаткової платіжної картки по власному рахунку, держателем якої визначив ОСОБА_1 . Заява містить підписи ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та відповідальної особи банку ОСОБА_25 ( том 2 а.с. 88).

Згідно з довідкою №5544 від 29.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , призваний на військову службу за мобілізацією та зарахований до лав Збройних Сил України з 23 травня 2024 року (том 1 а.с. 225), тому оформлення ОСОБА_3 додаткової картки на ОСОБА_1 в день його призову не викликає сумніву, а навпаки підтверджує факт взаємного піклування заявниці та її чоловіка один про одного.

Виходячи з викладених обставин, твердження представника Міністерства оборони України Марціса Б.С. про те, що виписка по надходженням по картці з АТ «ПриватБанк» також не може бути підтвердженням згаданого факту, спростовані інформацією АТ «Державний ощадний банк» №46/1211/157826/2025/13 від 09.12.2025, наданою в електронному вигляді, роздруківка якої додана до матеріалів справи, згідно з якою ОСОБА_3 отримував перекази на картковий рахунок НОМЕР_9 . З карткових рахунків ОСОБА_1 НОМЕР_10 та НОМЕР_11 (том 1 а.с. 13,14; том 2 а.с. 87, 113-114).

Інші доводи представника заінтересованої особи Міністерства оборони України про те, що періодичне переведення платежів з картки заявниці може свідчити про будь-які інші обставини, такі як надання позики, здійснення боргових зобов`язань, перерахунок коштів для допомоги військовим тощо, не доведені та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Суд не погоджується з доводами представника заінтересованої особи Міністерства оборони України Марціса Б.С. про те, що сповіщення №30 від 20.09.2024 не є допустимим доказом у справі, оскільки як вбачається з витягу з алфавітної книги призваних по мобілізації військовозобов`язаних, інформація про ОСОБА_3 містить запис про те, що він одружений, дружина ОСОБА_24 , місце проживання АДРЕСА_1 (том 2 а.с. 158-159). Облікова картка ОСОБА_3 містить запис «розлучений», але членом сім`ї вказана ОСОБА_24 (том 2, а.с. 159 зв.ст,180). Крім того, в сповіщенні військової частини НОМЕР_2 , адресованому ІНФОРМАЦІЯ_11 за № 284 від 19.09.2024, зазначено про необхідність сповіщення про смерть ОСОБА_3 саме його дружину ОСОБА_1 ( том 2 а.с. 160 зв. ст.), що свідчить про те, що ОСОБА_3 вважав заявницю ОСОБА_1 саме дружиною і вони мали спільні права та обов`язки.

Отже, суд вважає, що заявниця ОСОБА_1 надала достатні докази, які підтверджують, що між нею та її колишнім чоловіком ОСОБА_3 з 2016 року продовжувалися та не припинялися сімейні стосунки, вони проживали разом, були пов`язані спільним побутом (спільні витрати, харчування, спільний бюджет), вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання житла, а також піклувалися один про одного та надавали взаємну допомогу.

За правилом частини 7 статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішень у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 319 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву задовольнити повністю.

Встановити факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 12 серпня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто по день його смерті.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_12 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , РНОКПП НОМЕР_13 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Заінтересована особа - Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок №6.

Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_14 , місцезнаходження: АДРЕСА_6 .

Заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: Київська область, місто Фастів, вулиця Саєнка Андрія, будинок №10.

Заінтересована особа ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_15 , місцезнаходження: АДРЕСА_7 .

Повне рішення суду складено 01 травня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич