Рішення № 136187555, 01.05.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1906/26

2/212/3030/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В., за участі секретаря судового засідання Терещук М.В., представниці позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Заклецького В. В. розглянувши у загальному позовному провадженні позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька внаслідок професійного захворювання,

встановив таке.

До суду звернулася представниця позивача ОСОБА_1 із зазначеною позовною заявою.

Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.

Сторони скористалися правом участі у судових засіданнях та обміну змагальними документами.

14 квітня 2026 року суд закрив підготовче провадження у справі та перейшов до судового розгляду справи по суті.

У судовому засідання 30.04.2026 року на підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав його проголошення на 01.05.2025 року о 15:40 годині.

Позиції сторін.

Позивач заявив про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька, померлого від виконання трудових обов`язків у відповідача, в розмірі 1 037 640,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Позов обґрунтовано таким. Батько ОСОБА_2 (далі Позивач), ОСОБА_3 , працював на ПрАТ «СУХА БАЛКА з 11.07.1978 по 10.07.2002 на посадах електрослюсаря, бурильщика, прохідника з правом ведення вибухових робіт. Був звільнений у зв`язку з виходом на пенсію. 27.06.2001 року щодо ОСОБА_3 було складено Акт розслідування професійного захворювання № 20, відповідно до якого він, виконуючи роботу в шкідливих умовах праці (належать до ІІІ класу 2-го ступеня) за вказаними посадами піддавався впливу шкідливих факторів і через тривалий строк роботи в умовах підвищеної вібрації та пилу набув професійне захворювання: вібраційна хвороба першої-другої ст., синдром вегетативно сенсорної полінейропатії у вигляді плечолопаткового периартрозу і ліктьового артрозу НФС 0-1 ст.; пиловий бронхіт 1 ст. з бронхоспастичним синдромом. Емфізема легень 1 ст. ДН 1-2 ст. ОСОБА_3 було безстроково встановлено втрату працездатності 40 % (25% - вібраційна хвороба та 15% - ХОЗЛ). Станом на 2022 рік втрата професійної працездатності ОСОБА_3 (внаслідок професійного захворювання, яке прогресувало), зросла до 90% (85% - ХОЗЛ, 5% - вібраційна хвороба); була встановлена в такому значенні безстроково, надано потерпілому 1Б групу інвалідності. Отже, батько позивача мав втрату працездатності в обсязі 90% станом на 2022 рік. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у віці 66 років внаслідок професійного захворювання хронічного обструктивного захворювання легень. Встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_3 з професійним захворюванням, трудовим каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я за основним діагнозом: J68.4 Хронічні респіраторні стани, спричинені дією хімічних речовин, газів, димів і парів, супутні діагнози: атеросклероз артерій кінцівок, неуточнений; гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності; вплив вібрації. Таким чином, працюючи на підприємстві відповідача, батько позивача набув ряд захворювань (зокрема ХОЗЛ), які з моменту встановлення у 2001 році до моменту смерті в 2024 році впливали на його працездатність та якість його життя, він став інвалідом, не мав змоги вести звичне життя, тому що змушений був постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, бо без них його стан погіршувався. Внаслідок професійного захворювання батько позивача помер, що завдає позивачу моральних страждань. Внаслідок смерті рідної людини батька, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких він зазнає. Він втратив рідну людину, з якою проживав однією сім`єю протягом життя. Потрясіння через смерть батька призвело до того, що позивач перебуває в напруженому психічному стані. Йому не вистачає спілкування з батьком, його підтримки і турботи. Отже, смерть рідної людини призвела до незворотних негативних змін у житті позивача та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у позові, посилаючись на таке. Нормативними актами з охорони праці передбачаються заходи для максимально можливої нейтралізації дії шкідливих чинників, але не встановлюється заборон на проведення робіт у шкідливих умовах праці. Батько позивача знав про такі умови на робочому місці, де він буде працювати, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Відповідач не вчиняв будь-яких порушень законодавства про працю відносно батька позивача, які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання. У спірних правовідносинах не було встановлено вчинення з боку відповідача будь-яких винних, неправомірних дій, що могли б призвести до виникнення у батька позивача професійного захворювання, тому відсутня одна з обов`язкових передумов для відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивач не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт спричинення йому моральної шкоди. Сума заявленої до відшкодування моральної шкоди завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди. Розмір позовних вимог - не відповідає принципам розумності та справедливості.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з копією свідоцтва про народження позивач є сином ОСОБА_3 (а. с. 7).

Актом № 20 розслідування хронічного професійного захворювання від 27 червня 2001 року проведено розслідування випадку хронічного професійного захворювання вібраційної хвороби першої-другої ст., синдром вегетативно сенсорної полінейропатії у вигляді плечолопаткового периартрозу і ліктьового артрозу НФС 0-1 ст.; пилового бронхіту 1 ст. з бронхоспастичним синдромом. Емфізема легень 1 ст. ДН 1-2 ст. Комісією встановлено, що вказані хронічні професійні захворювання виникли у ОСОБА_3 внаслідок його роботи у важких умовах праці за професією прохідника (а. с. 8-9).

21.11.2005 року ОСОБА_3 довідкою МСЕК встановлено стійку втрату працездатності 40 %, з яких 25% по вібраційній хворобі, 15% за ХОЗЛ, безстроково (а. с. 10).

13.10.2022 року ОСОБА_3 довідкою МСЕК встановлено стійку втрату працездатності 90 %, з яких 5% по вібраційній хворобі, 85% за ХОЗЛ, безстроково (а. с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 12).

В матеріалах справи наявна Довідка про причину смерті (а. с. 13), згідно якої ОСОБА_3 помер у віці 66 років, смерть настала внаслідок хронічного обструктивного захворювання легень.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 125/26/10/В від 06.01.2026 (а. с. 14-16), встановлено наявність причинного зв`язку між смертю ОСОБА_3 та отриманим ним за життя професійним захворюванням легень.

Копія трудової книжки ОСОБА_3 також підтверджує обставину його роботи на підприємстві відповідача з 11.07.1978 по 10.07.2002 на посадах електрослюсаря, бурильника, прохідника з правом ведення вибухових робіт 10.07.2002 року звільнений у зв`язку із виходом на пенсію (а. с. 17-19).

Зміст правовідносин сторін у цьому спорі складають відносини, що пов`язані з виникненням у батька позивача професійного захворювання внаслідок роботи на підприємстві відповідача, пов`язаності такого професійного захворювання зі смертю батька, обставин заподіяння внаслідок цього моральної шкоди позивачу, наявність або відсутність підстав для відшкодування такої шкоди з боку роботодавця (відповідача). Постає також питання, у разі наявності підстав для відшкодування шкоди, про її розмір та, у разі стягнення, питання про урахування чи неврахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 3, 4 зазначеної статті, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з ч. 3 ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці; забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, роботодавець повинен забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, серед яких - принцип пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці.

З наведених норм суд робить висновок про те, що створення і забезпечення нешкідливих умов праці це зона відповідальності працедавця. Якщо виникає потреба у застосуванні індивідуальних засобів захисту, пропонованих роботодавцем, працівником, то таке використання забезпечується контролем з боку першого та його правом і можливістю притягнення до дисциплінарної відповідальності другого. Про це свідчать норми статей КЗпП України: 139 («Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці»), 159 («Обов`язок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці») та 160 («Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця»). Додержання вимог про охорону праці є частиною трудової дисципліни (стаття 139 КЗпП України розміщена у главі Х з відповідною назвою). За порушення трудової дисципліни до працівника можуть бути застосовані стягнення; процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності, врегульована ст. 147-152 КЗпП України, є формалізованою, а накладення дисциплінарного стягнення оформлюється рішенням/розпорядженням власника/адміністрації (ст. 149 КЗпП України: «стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку»).

Суд вважає, що відповідач повністю відповідальний за шкідливі умови роботи батька позивача на його підприємстві. Доказів вини самого ОСОБА_3 у виникненні у нього професійних захворювань суду не надано.

З наведеного, а також враховуючи надані позивачем та досліджені документи, суд дійшов висновку про причинно-наслідковий зв`язок між роботою на підприємстві (у відповідача) та встановленими у ОСОБА_3 хронічними професійними захворюваннями, і його смертю.

Заподіяння моральної шкоди позивач як син пов`язує зі своїми особистими душевними та психічними стражданнями, від обставини самої втрати батька, отже втрати назавжди спілкування, підтримки та турботи, які надавав йому батько.

Враховуючи встановлені обставини та зазначені норми права, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу смертю батька, яка була спричинена професійним захворюванням батька, набутим внаслідок роботи на підприємстві відповідача.

Щодо розміру моральної шкоди.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 23.12.2005 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з п. 10 Постанови № 4 розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Так, смерть рідної людини - не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, порушенням його нормального способу життя, що потребує докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Згідно з положеннями Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 23.12.2005 розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд також враховує, що розумність, виваженість та справедливість швидше філософські поняття, і законом не визначені.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц міститься такий правовий висновок: «Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.» (п. 90).

Водночас розуміння безпідставного збагачення та його критерії не визначені.

Враховуючи, що об`єктивні конкретні критерії визначення розміру моральної шкоди - відсутні, суд визнає факт суб`єктивності в оцінці будь-ким розміру моральної шкоди (включно з особою, якій така шкода заподіяна) як розумного та справедливого.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що присудження позивачу моральної шкоди в розмірі 600 000 грн буде справедливим, розумним, співмірним і не призведе до безпідставного збагачення позивача.

Щодо підстав утримання/неутримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів з присуджуваної моральної шкоди.

Законом України № 466 внесено зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).

До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України).

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічний правовий висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю.

Отже, суд дійшов висновку, що сума морального відшкодування має бути визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд стягує з відповідача ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судовий збір у розмірі 6 000,00 гривень.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 62, 76-81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 600 000,00 (шістсот тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судовий збір в розмірі 6 000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», ЄДРПОУ: 00191329, місцезнаходження: вул. Конституційна, 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Повний текст рішення суду складено та підписано 01 травня 2026 року.

Суддя: М. В. Швець