Ухвала суду № 136184909, 27.04.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16060/24

Провадження № 1-кп/638/816/26

УХВАЛА

Іменем України

27 квітня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна ОСОБА_4 ,

представника власника майна ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72023000210000029 від 11.04.2023 року, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72023000210000029 від 11.04.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Через канцелярію суду 22.04.2026 від адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , надійшло клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2024 у справі №761/15202/24 (провадження №1-кс/761/10137/2024) на нерухоме майно, що належить ОСОБА_9 , а саме на: 1. земельну ділянку за кадастровим номером: 6324284701:00:001:0128, 2. земельну ділянку за кадастровим номером: 6322083000:04:002:0059, 3. земельну ділянку за кадастровим номером: 6324284701:00:001:0098, 4. Виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами об`єкт житлової нерухомості:6324284701:00:001:0098, загальна площа (кв.м): 50.2, за адресою: Харківська обл, Харківський р-н, с. Сосонівка, буд 2-В; 5. Виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: 6324284701:00:001:0098, загальна площа (кв.м): 31.4, водонапірна башта за адресою: Харківська обл, Харківський р-н, с.Сосонівка, вулиця Миру, будинок 14; 6. Нежитлову будівлю літ. «Б-1», загальною площею 1272.2 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: 6310136600:16:001:0023, за адресою: Харківська обл, м.Харків, вулиця Гацева, будинок 9-а; 7. Нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 2025.9 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: 6310136600:16:001:0023, за адресою: Харківська обл, м. Харків, вулиця Гацева, будинок 9-а; 8. Нежитлову будівлю літ. «В-1» загальною площею 247.0 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: 6310136600:16:001:0023, за адресою: Харківська обл, м. Харків, вулиця Гацева, будинок 9-а; 9. Земельну ділянку кадастровий номер: 6310136600:16:001:0023; 10. Земельну ділянку кадастровий номер: 6324284700:01:000:0499, 11. Земельну ділянку кадастровий номер: 6324280300:00:000:0698, 12. Земельну ділянку кадастровий номер: 6322055900:10:000:0428.

В обґрунтування клопотання адвокат посилається на те, що в рамках кримінального провадження №72023000210000029 від 11.04.2023р. на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2024р. у справі №761/15202/24 було накладено арешт на нерухоме майно, що належало ОСОБА_9 на праві власності. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. ОСОБА_8 , яка є спадкоємицею та дружиною померлого, звернулася 10.05.2024 до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, на підставі заяви заведено спадкову справу. Під час оформлення спадщини ОСОБА_8 було з`ясовано, що майно, яке вона має намір успадкувати, й досі перебуває під арештом в рамках кримінального провадження №72023000210000029 від 11.04.2023р. Заявниця зазначає, що накладений арешт порушує її право та право її малолітньої дочки на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, оскільки накладений арешт позбавляє їх можливості належним чином успадкувати майно покійного чоловіка та батька. ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні є особою-власницею майна, права якої порушуються. Досудове розслідування завершено і кримінальне провадження за обвинуваченням директора ТОВ «Реал-Тренд» ОСОБА_10 перебуває на розгляді в суді. Під час здійснення досудового розслідування ОСОБА_9 (власнику арештованого майна) про підозру не було повідомлено, крім того він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матеріали справи не містять жодного доказу того, що арештоване майно є знаряддям злочину чи здобуто внаслідок його вчинення. Висновки за результатами експертизи відсутні. Арештоване майно засновника товариства ОСОБА_9 в діяльності ТОВ «Реал-Тренд» не використовувалось, до статутного фонду товариства не включалось. Більшість арештованого майна була набута ОСОБА_9 у 2019 році за 2 роки до дати нібито встановленого слідством періоду вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_9 не отримував дивідендів від ТОВ «Реал-Тренд» та не був посадовою особою товариства. Заявник вказує, що арештоване майно не відповідає ознакам, визначеним ст.98 КПК України, не має будь якого доказового значення у межах даного кримінального провадження, у застосуванні такого запобіжного заходу відпала потреба. Просить задовольнити клопотання в повному обсязі та скасувати арешт на майно, яке зазначено у клопотанні.

В судовому засіданні представник ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_5 , підтримала заявлене клопотання, просила суд його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні. Також, звернула увагу, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 мав статус свідка, обвинувальний акт відносно нього не складався. Хоча ОСОБА_9 і був засновником ТОВ «Реал-Тренд», це ще не свідчить про наявність підстав для накладення арешту на майно, що належало йому на праві приватної власності. Так, у даному ж кримінальному провадженні було скасовано арешт на майно СТОВ «СОСОНІВКА-АГРО», засновником якого також був ОСОБА_9 , накладений ухвалою слідчого судді від 26.04.2024, у зв`язку з задоволенням клопотання власника майна, після смерті ОСОБА_9 .

В судовому засіданні представник ОСОБА_8 , адвокат ОСОБА_4 , підтримав заявлене клопотання, просив суд його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту, посилаючись на ч.4 ст.174 КПК України. Зазначив, що вказане питання необхідно вирішувати одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд. Вказане майно визнано органом досудового розслідування речовими доказами, питання про зберігання яких, як і питання про спеціальну конфіскацію, також необхідно вирішувати в порядку ст.100 КПК України під час ухвалення вироку, тобто після закінчення судового розгляду, а не на даній стадії судового провадження. Арешт накладений обґрунтовано, оскільки ОСОБА_9 був кінцевим бенефіциарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Тренд», діяльність якого пов`язана з вчиненням злочинів, що інкримінуються посадовій особі цього товариства у даному кримінальному провадженні, і судовий розгляд ще не закінчено, тому підстави для скасування арешту відсутні.

Захисник ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_10 підтримали клопотання про скасування арешту.

Суд, вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали, інші матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників справи, дійшов наступних висновків.

Згідно п. 1 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» - за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2024 (справа №761/15202/24, провадження 1-кс/761/10137/2024) задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 72023000210000029, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 квітня 2023 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1 КК України та накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_9 , а саме: земельна ділянка кадастровий номер: 6324284701:00:001:0128 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2742446563242, номер відомостей про речове право: 50461979); земельна ділянка кадастровий номер: 6322083000:04:002:0059 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2706326163220, номер відомостей про речове право: 49585038); земельна ділянка кадастровий номер: 6324284701:00:001:0098 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2526386363060, номер відомостей про речове право: 45594743); виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: 6324284701:00:001:0098, загальна площа (кв.м): 50.2, Опис: Нежитлова господарська будівля сарай літ. "В"; погріб літ. "М" за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Сосонівка, вул. Молодіжна , будинок 2-В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2316371863242, номер відомостей про речове право: 45594669); виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: 6324284701:00:001:0098, загальна площа (кв.м): 31.4, Опис: Нежитлова господарська будівля сарй літ. "Б"; водонапірна башта Рожновського літ."М" за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Сосонівка, вул. Миру, будинок 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2316335863242, номер відомостей про речове право: 45595956); нежитлова будівля літ. "Б-1" загальною площею 1272,2 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: 6310136600:16:001:0023, за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Гацева, будинок 9-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1908800763101, номер відомостей про речове право: 33681474); нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 2025,9 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: 6310136600:16:001:0023, за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Гацева, будинок 9-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1908787963101, номер відомостей про речове право: 33681272); нежитлова будівля літ. "В-1" загальною площею 247,0 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: 6310136600:16:001:0023, за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Гацева, будинок 9-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1908775563101, номер відомостей про речове право: 33681710); земельна ділянка кадастровий номер: 6310136600:16:001:0023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1826153363101, номер відомостей про речове право: 33656528); земельна ділянка кадастровий номер: 6324284700:01:000:0499 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1785442263242, номер відомостей про речове право: 46486475); земельна ділянка кадастровий номер: 6324280300:00:000:0698 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1768914363242, номер відомостей про речове право: 30361440); земельна ділянка кадастровий номер: 6322055900:10:000:0428 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1209273863220, номер відомостей про речове право: 42510848).

Так, згідно з ч.1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З клопотаннями про скасування арешту майна звернулась ОСОБА_8 , яка надала копію свідоцтва про смерть ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в обгрунтування своїх вимог зазначила, що вона є дружиною померлого і подала відповідну заяву до приватного нотаріуса про прийняття спадщини, на підставі чого заведено спадкову справу. Дана обставин підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 та копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, сформованого приватним нотаріусом ОСОБА_11 (дата видачі 10.05.2024, спадкодавець: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , додаткові відомості: 10.05.2024 ОСОБА_8 заява про прийняття спадщини).

В обгрунтування клопотання ОСОБА_8 зазначає, що наявність заборони розпоряджатися майном, порушує її право на майно, яке вона має як спадкоємиця за законом, тому вона вимушена звернутись до суду для ефективного його захисту та просить скасувати арешт для оформлення своїх прав на спадщину.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За приписами ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Як визначено ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Як встановлено судом на підставі досліджених доказів та не заперечується учасниками, нерухоме майно, на яке було накладено арешт згідно вищезазначеної ухвали слідчого судді, зареєстровано на праві власності за ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Необхідність накладення арешту майна була встановлена під час досудового розслідування та, як зазначено в ухвалі слідчого судді, була обумовлена метою запобігання можливості передачі та відчуження такого майна, що відповідало критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а також підставами вважати, що таке майно може бути знаряддям вчинення злочину або ж майном, здобутим внаслідок вчинення злочину.

Судом також встановлено та не заперечується учасниками провадження, що ОСОБА_9 був засновником (кінцевим бенефіциарним власником) ТОВ «Реал-Тренд» та СТОВ «СОСОНІВКА-АГРО». Під час досудового розслідування ОСОБА_9 був допитаний в якості свідка, підозра ОСОБА_9 про вчинення будь-якого злочину органом досудового розслідування не повідомлялась. При вирішенні слідчим суддею питання про арешт вищевказаного майна його власник, ОСОБА_9 , був відсутній. Обвинувачення висунуто директору ТОВ «Реал-Тренд» ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, обвинувальний акт відносно якої перебуває на розгляді у суду.

Таким чином, судом встановлено, що майно, на яке було накладено арешт, знаходилось у власності ОСОБА_9 , який до завершення досудового розслідування не набув статусу підозрюваного, а з клопотанням про скасування арешту звернулась спадкоємиця ОСОБА_9 , його дружина, як особа, яка в розумінні ч.1 ст.174 КПК України, є володільцем майна і повинна довести, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Дослідивши матеріали, які долучені до клопотання, та інші матеріали, які стосуються розгляду даного питання, суд дійшов висновку, що відповідне клопотання підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявник скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Як зазначив прокурор, обставинами, які обумовлювали необхідність застосування арешту, були пов`язані з тим, що ОСОБА_9 був кінцевим бенефіциаром ТОВ «Реал-Тренд», а директором цього товариства є обвинувачена по справі. В обгрунтування необхідності продовження застосування арешту прокурор посилається на те, що вказане вище майно визнано речовими доказами, долю яких, як і питання про скасування арешту, суд вирішує під час ухвалення рішення за результатом розгляду справи.

З такими доводами суд не погоджується, адже тільки ця підстава за відсутності інших не може доводити необхідність збереження арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження на етапі судового розгляду.

Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

З матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що ОСОБА_9 за період з 01.01.2021 по 05.05.2024 (який включає період вчинення інкримінуємого злочину) не отримував доходи у виді виплати дивідендів від ТОВ «Реал-Тренд». Також, судом не встановлено, та зворотного не доведено, що майно, яке належало на праві власності ОСОБА_9 та на яке було накладено арешт, використовувалось в діяльності ТОВ «Реал-Тренд» або включалось до статутного фонду товариства.

Дотримуючись вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про скасування арешту майна, суд враховує: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) недоведеність підстав для арешту, що накладається у випадках, передбачених п.п.2, 3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); 4) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, на етапі досудового розслідування вчинення кримінальних правопорушень за ознаками, передбаченими ч.3 ст.212, ч.2 ст.205-1 КК України, такий захід забезпечення кримінального провадження задовольняв потребам досудового розслідування та виправдовував такий ступінь втручання у права і свободи особи як обмеження у праві володіння, користування та розпорядження майном. Проте, ОСОБА_9 не повідомлялось про підозру, обвинувачення також йому не пред`являлось в даному кримінальному провадженні; цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся; відомості про те, що арештоване майно використовувалось в діяльності товариства ТОВ "Реал-Тренд" або було включено до складу статуного фонду товариства, відсутні; більшість цього майна набута у власність в період, що передував періоду вчинення злочину, тому підстави або розумні підозри вважати, що вказане майно було знаряддям вчинення злочину або ж майном, здобутим внаслідок вчинення злочину, відсутні. Прокурором зворотного не доведено, як і зв`язок між цим майном та необхідністю його подальшого збереження як доказу або з інших підстав забезпечення кримінального провадження, зазначених в ч.2 ст. 170 КПК України. Під час вивчення питання щодо скасування арешту майна та наявності або відсутності підстав для його збереження судом не встановлено обставин, які б дали підстави для висновку про наявність обґрунтованого пропорційного співвідношення між тимчасовим позбавленням права саме на це нерухоме майно та метою накладення арешту на таке майно.

Посилання прокурора на норму ч.9 ст.100 КПК України як імперативну, відповідно до якої долю речових доказів суд вирішує під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, суд вважає помилковим. Відповідно до приписів цієї ж статті, а саме частини 1, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Тобто, доля речових доказів, якими визнано майно, пов`язана насамперед зі способом отримання доступу або вилучення такого майна стороною кримінального провадження та подальшим його статусом у разі накладення арешту. В інших випадках закон зобов`язує повернути таке майно володільцю незалежно від стадії кримінального провадження та передбачає також обов`язок зберігати речовий доказ або документ у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Нормами статті 174 КПК України передбачено скасування арешту майна повністю або частково під час судового провадження, тобто до ухвалення судового рішення, що не протирічить вимогам ст.100 КПК України.

При вирішенні питання щодо доцільності подальшого існування заходів забезпечення кримінального провадженні суд, керуючись загальними засадами кримінального провадження, повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до Постанови Європейського Суду з прав людини від 09 червня 2005 року по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Європейським Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності та не було свавільним.

Підсумовуючи, суд зазначає, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, дослідивши наявні матеріали, суд доходить висновку про відсутність підстав для подальшого існування такого заходу забезпечення кримінального провадження №72023000210000029 як арешт нерухомого майна, що належало ОСОБА_9 , який помер. Відомості про статус ОСОБА_9 як сторони кримінального провадження відсутні, як і відомості про здійснення будь-яких слідчих дій з даним арештованим майном. Також, відсутні відомості про його визначення в обвинувальному акті за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, як майно, що було знаряддям вчинення злочину або ж майном, здобутим внаслідок його вчинення. Стороною обвинувачення обставини використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснювалось досудове розслідування, не доведені. Також, прокурор не навів належних доказів для безспірного висновку щодо наявності підстав для продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту саме даного майна, що не належить обвинуваченій.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність в кримінальному провадженні обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_8 належним їй, як спадкоємиці, майном.

Надаючи оцінку наслідкам застосування арешту майна, розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням даного кримінального провадження, суд вважає, що подальше втручання у право на мирне володіння майном не забезпечить "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства у даному кримінальному провадженні та вимогами захисту прав володільца майна.

Підсумовуючи вищенаведене, надаючи оцінку доводам учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про те, що потреба в подальшому застосуванні запобіжного заходу у виді арешту нерухомого майна, що належало ОСОБА_9 , в межах кримінального провадження №72023000210000029 відпала, у зв`язку з чим клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7, 16, 22, 26, 87, 89, 94, 170-175 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, який було накладено ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2024 року у справі № 761/15202/24 (провадження №1-кс/761/10137/2024) задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 26.04.2024 року у справі № 761/15202/24 (провадження №1-кс/761/10137/2024) у кримінальному провадженні № 72023000210000029 від 11.04.2023 року, на наступне нерухоме майно:

1)земельну ділянку кадастровий номер: 6324284701:00:001:0128 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2742446563242, номер відомостей про речове право: 50461979);

2)земельну ділянку кадастровий номер: 6322083000:04:002:0059 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2706326163220, номер відомостей про речове право: 49585038);

3)земельну ділянку кадастровий номер: 6324284701:00:001:0098 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2526386363060, номер відомостей про речове право: 45594743);

4)виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: 6324284701:00:001:0098, загальна площа (кв.м): 50.2, Опис: Нежитлова господарська будівля сарай літ. "В"; погріб літ. "М" за адресою: Харківська обл., Харківський р., с. Сосонівка, вулиця Молодіжна, будинок 2-В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2316371863242, номер відомостей про речове право: 45594669);

5)виробничий будинок з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: 6324284701:00:001:0098, загальна площа (кв.м): 31.4, Опис: Нежитлова господарська будівля сарй літ. "Б"; водонапірна башта Рожновського літ. "М" за адресою: Харківська обл., Харківський р., с. Сосонівка, вулиця Миру, будинок 14 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2316335863242, номер відомостей про речове право: 45595956);

6)нежитлову будівлю літ. "Б-1" загальною площею 1272,2 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: 6310136600:16:001:0023, за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Гацева, будинок 9-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1908800763101, номер відомостей про речове право: 33681474);

7)нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 2025,9 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: 6310136600:16:001:0023, за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Гацева, будинок 9-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1908787963101, номер відомостей про речове право: 33681272);

8)нежитлову будівлю літ. "В-1" загальною площею 247,0 кв.м., об`єкт житлової нерухомості: 6310136600:16:001:0023, за адресою: Харківська обл., м. Харків, вулиця Гацева, будинок 9-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1908775563101, номер відомостей про речове право: 33681710);

9)земельну ділянку кадастровий номер: 6310136600:16:001:0023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1826153363101, номер відомостей про речове право: 33656528);

10)земельну ділянку кадастровий номер: 6324284700:01:000:0499 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1785442263242, номер відомостей про речове право: 46486475);

11)земельну ділянку кадастровий номер: 6324280300:00:000:0698 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1768914363242, номер відомостей про речове право: 30361440);

12)земельну ділянку кадастровий номер: 6322055900:10:000:0428 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1209273863220, номер відомостей про речове право: 42510848).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 01.05.2026 року о 15 год 00 хв.

Суддя ОСОБА_1