Ухвала суду № 136183396, 01.05.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/973/26

Номер провадження 2/555/796/26

У Х В А Л А

"01" травня 2026 р. м.Березне

Суддя Березнівського районного суду Рівненської області Собчук А.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а також клопотання представника позивача ОСОБА_3 про звільнення позивача від сплати судового збору,

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Березнівського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача грошову компенсацію за 1/2 частину вартості автомобіля Ford Transit, 2008 року випуску. Ціна позову визначена позивачем у розмірі 823 936 грн 55 коп..

Разом із позовною заявою представник позивача подав клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору. У клопотанні зазначено, що позивач не має можливості сплатити судовий збір у розмірі 6 591 грн 50 коп., оскільки перебуває у скрутному матеріальному становищі, а на підтвердження цього подано довідку за формою ОК-5, відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків та довідку про розмір виплачених пільг/житлової субсидії.

Вирішуючи подане клопотання, суд виходить із такого.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків.

Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Разом з тим право на звернення до суду реалізується з додержанням вимог процесуального закону щодо форми і змісту позовної заяви та документів, які додаються до неї.

За змістом частин першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити чи розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати. Аналогічні положення містить стаття 8 Закону України «Про судовий збір», якою передбачено, що питання надання особі пільги щодо сплати судового збору вирішується саме з урахуванням її майнового стану.

Отже, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком. Особа, яка просить про звільнення, повинна навести доводи та подати такі докази, які дають можливість суду зробити обґрунтований висновок про те, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом розмірі.

Такий підхід відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими питання застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» вирішується судом у кожній конкретній справі з оцінкою належності та достатності наданих доказів майнового стану заявника.

Разом із тим, подані на підтвердження клопотання документи не дають суду підстав для висновку про наявність саме таких виняткових обставин, які б унеможливлювали сплату позивачем судового збору.

Так, із довідки за формою ОК-5 вбачається, що позивач ОСОБА_1 у попередні роки мала страховий стаж та доходи, зокрема за 20082017 роки відображено періоди трудової діяльності та нарахувань. Отже, ця довідка не підтверджує безумовно твердження про відсутність будь-яких доходів упродовж тривалого часу, а лише відображає відомості, наявні в реєстрі застрахованих осіб. ідомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків підтверджують відсутність інформації щодо джерел та сум виплачених доходів лише за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року, тобто за обмежений часовий проміжок. Вони не містять вичерпних даних щодо усього майнового стану позивача, зокрема щодо наявності в неї грошових коштів, депозитів, рахунків, іншого майна, заощаджень, доходів від інших джерел чи допомоги від членів сім`ї.

Крім того, заявлений позов стосується поділу майна значної вартості. Із довідки про оціночну вартість вбачається, що оціночна вартість домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 становить 1 360 859 грн 59 коп., з яких вартість поліпшень 1 352 604 грн 09 коп..

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав свідчить, що право власності на це домоволодіння зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.11.2005, однак саме на частку у цьому об`єкті позивач ОСОБА_1 і заявляє вимогу як на спільне сумісне майно подружжя.

Щодо автомобіля, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує його ринкову вартість даними з оголошень про продаж аналогічних транспортних засобів, у яких зазначено ціни 7200 дол. США, 6500 дол. США та 6400 дол. США.

Отже, сам характер спору, ціна позову та зміст поданих доказів свідчать про наявність спору щодо майна значної вартості, а тому для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору позивач ОСОБА_1 мала подати повні, належні та достатні докази свого майнового стану.

Подані ж документи не містять вичерпних відомостей щодо складу майна позивача, наявності або відсутності коштів на рахунках, заощаджень, утриманців, щомісячних обов`язкових витрат, інших джерел існування, а відтак не дають суду можливості дійти переконливого висновку про об`єктивну неможливість сплати судового збору.

Європейський суд з прав людини у справі Kreuz v. Poland наголосив, що вимога сплати судового збору сама по собі не суперечить праву на доступ до суду, гарантованому пунктом 1 статті 6 Конвенції; порушення виникає тоді, коли розмір збору або спосіб його застосування становить непропорційне обмеження доступу особи до суду.

У справі Rechul v. Poland ЄСПЛ також виходив із того, що відмова у звільненні від сплати судового збору не є порушенням Конвенції автоматично, якщо національний суд належно оцінив доводи сторони та подані нею матеріали щодо майнового стану.

Суд бере до уваги зазначені підходи ЄСПЛ та виходить із того, що встановлений законом судовий збір у цій справі не позбавляє позивача самого змісту права на звернення до суду, а питання про можливість звільнення від його сплати залежить від достатності доказів майнового стану. У даному випадку таких достатніх доказів не подано.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; при поданні документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8.

З урахуванням ціни позову 823 936 грн 55 коп., судовий збір за подання даної позовної заяви становить 6 591 грн 50 коп., що правильно зазначено і в поданому клопотанні.

Таким чином, підстав для задоволення клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору суд не вбачає.

До позовної заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом розмірі, а клопотання про звільнення від його сплати задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої статті 185 ЦПК України, якщо позовну заяву подано без додержання вимог статей 175, 177 цього Кодексу, суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, а в разі несплати судового збору в такій ухвалі має бути зазначено точну суму збору, яку необхідно сплатити.

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 14, 136, 175, 177, 185 ЦПК України, статтями 4, 8 Закону України «Про судовий збір», статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя залишити без руху.

Надати позивачу строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, а саме: подати до суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 6 591 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто одна) гривня 50 копійок;

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Суддя А.Ю. Собчук