Рішення № 136183377, 01.05.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/608/26

Провадження № 2/548/470/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.05.2026 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Матвієнко О.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи: Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про припинення режиму спільної часткової власності та виділення в натурі частини земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивачів та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивачі звернулися до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначили, що вони ОСОБА_1 , 1967 року народження, ОСОБА_2 , 1965 р.н., ОСОБА_3 , 1974 р.н. є співвласниками частин земельної ділянки (по кожний), розташованої за адресою: Полтавська область, Лубенський район, Андріївська сільська рада, площею 3,90 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки: 5324880300:00:035:0008. Право власності підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом(копія додається).

Власником іншої 1/4 частини земельної ділянки є Відповідач - ОСОБА_4 , 1970 р.н. Позивачами замовлено земельно-технічну документацію. Згідно висновку вказаної експертизи, наявна технічна можливість схеу земельної ділянки в натурі з виділенням співвласникам часток в натурі. При цьому, запропоновано варіант розподілу даної ділянки.

Але на даний час встановлено, що один із співвласників, ОСОБА_4 внесений до Єдиного реєстру боржників та Хорольським відділом державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрайонного управління Мінстерства юстиції накладено арешт на всю земельну ділянку, що практично унеможливлює поділ належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки та існує спір з приводу виділення в натурі належних Позивачам частин земельної ділянки з припиненням режиму спільної часткової власності.

Як вбачається з схеми поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5324880300:00:035:0008, яка виготовлена сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 , земельна ділянка може бути розподілена в натурі з виділенням кожному співвласнику по 1,5991 га, тобто існує технічна можливість виділення Позивачам в натурі належних їм 3/4 частин (по кожному з Позивачів) земельної ділянки.

Зокрема, можливий виділ в натурі 3/4 частини землі позначеної на схемі червоним кольором, а інша частина земельної ділянки в розмірі залишається Відповідачу.

Враховуючи вище викладені обставини, а також те, що на даний момент сторони не досягли згоди щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в їх спільній частковій власності, а це в свою чергу, перешкоджає Позивачам, як співвласникам такої, вільно володіти та розпоряджатися нею, вважають за можливе виділити ім 3/4 частини спірної земельної ділянки (по частині кожному) згідно схеми поділу такої та припиненням режиму спільної часткової власності такої.

30.03.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивачі не з"явилися, але в заяві прохали суд провести розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить розглянути справу у його відсутність, зазначивши, що визнає позовні вимоги.

Представник третьої особи у підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивачів, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1 , 1967 року народження, ОСОБА_2 , 1965 р.н., ОСОБА_3 , 1974 р.н. є співвласниками частин земельної ділянки (по кожний), розташованої за адресою: Полтавська область, Лубенський район, Андріївська сільська рада, площею 3,90 га., цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки: 5324880300:00:035:0008. Право власності підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом(копія додається).

Власником іншої 1/4 частини земельної ділянки є Відповідач - ОСОБА_4 , 1970 р.н. Позивачами замовлено земельно-технічну документацію. Згідно висновку вказаної експертизи, наявна технічна можливість схеу земельної ділянки в натурі з виділенням співвласникам часток в натурі. При цьому, запропоновано варіант розподілу даної ділянки.

Але на даний час встановлено, що один із співвласників, ОСОБА_4 внесений до Єдиного реєстру боржників та Хорольським відділом державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрайонного управління Мінстерства юстиції накладено арешт на всю земельну ділянку, що практично унеможливлює поділ належної їм на праві спільної часткової власності земельної ділянки та існує спір з приводу виділення в натурі належних Позивачам частин земельної ділянки з припиненням режиму спільної часткової власності.

Як вбачається з схеми поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5324880300:00:035:0008, яка виготовлена сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_5 , земельна ділянка може бути розподілена в натурі з виділенням кожному співвласнику по 1,5991 га, тобто існує технічна можливість виділення Позивачам в натурі належних їм 3/4 частин (по кожному з Позивачів) земельної ділянки.

Зокрема, можливий виділ в натурі 3/4 частини землі позначеної на схемі червоним кольором, а інша частина земельної ділянки в розмірі залишається Відповідачу.

Враховуючи вище викладені обставини, а також те, що на даний момент сторони не досягли згоди щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в їх спільній частковій власності, а це в свою чергу, перешкоджає Позивачам, як співвласникам такої, вільно володіти та розпоряджатися нею, вважають за можливе виділити ім 3/4 частини спірної земельної ділянки (по частині кожному) згідно схеми поділу такої та припиненням режиму спільної часткової власності такої.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ч. 1 ст. 88 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. В той же час, ч. 3, 4 цього Кодексу учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно з ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

При цьому, у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється ч.2 ст. 367 ЦК України.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхтонеможебути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином,під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру,за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,280-283, 354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) , ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ) за участю третьої особи: Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Код ЄДРПОУ:34865290, адреса знаходження: вул.Соборності, 4,каб.7 ам. Хорол Лубенськогорайону Полтавськоїобласті) про припинення режиму спільної часткової власності та виділення в натурі частини земельної ділянки -задовольнити.

Виділити в натурі ОСОБА_1 1/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 5324880300:00:035:0008 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка становить 0,975 га, згідно план-схеми поділу земельної ділянки із загальної площі 3,90 га, та визнати за ОСОБА_1 право власності на цю земельну ділянку, як на окремий об`єкт нерухомого майна з присвоєнням окремого кадастрового номеру, належного йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, припинивши при такому виділі право спільної часткової власності.

Виділити в натурі ОСОБА_2 1/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 5324880300:00:035:0008 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка становить 0,975 га, згідно план-схеми поділу земельної ділянки із загальної площі 3,90 га, та визнати за ОСОБА_2 право власності на цю земельну ділянку, як на окремий об`єкт нерухомого майна з присвоєнням окремого кадастрового номеру, належного йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, припинивши при такому виділі право спільної часткової власності.

Виділити в натурі ОСОБА_3 1/4 частини земельної ділянки з кадастровим номером: 5324880300:00:035:0008 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка становить 0,975 га, згідно план-схеми поділу земельної ділянки із загальної площі 3,90 га, та визнати за ОСОБА_3 право власності на цю земельну ділянку, як на окремий об`єкт нерухомого майна, з присвоєнням окремого кадастрового номеру, належного їй на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, припинивши при такому виділі право спільної часткової власності.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 01.05.2026 року.

Суддя : О.В. Коновод