Рішення № 136182801, 28.04.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-а/381/36/26

381/1413/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року адвокат Черніков Д.Ю. звернувся в порядку адміністративного судочинства в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач), в якій просить суд скасувати постанову № 182 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 11.02.2026, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , а провадження у справі закрити.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.02.2026 відповідачем винесено постанову № 182 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за невиконання вимоги розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо виклику 21 працівника підприємства для уточнення ними військово-облікових данних, якою накладено штраф.

Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 не отримувала жодних повісток, не була належним чином повідомлена про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також про розгляд справи, також відповідачем протокол не складався, що унеможливлює визначення місця, часу вчинення правопорушення та його суті, у зв`язку з чим була позбавлена права на захист. У постанові відсутні конкретні відомості про дату, час, місце та мету прибуття, а також не наведено жодних належних і допустимих доказів вчинення правопорушення.

З огляду на відсутність події та складу адміністративного правопорушення, недоведеність вини та істотні порушення процедури розгляду справи, позивач просить скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

18 березня 2026 Ухвалою Фастівського міськрайонного суду задоволено заяву адвоката Чернікова Д.Ю. про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу.

24 березня 2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Позицію, що викладена у відзиві, мотивує тим, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП винесено правомірно, оскільки 10.12.2025 року було проведено перевірку стану ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів та бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та у воєнний час у ТОВ «ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНИ».

В ході перевірки було видано розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.12.2025 року №653 щодо виклику 21 працівника вище вказаного підприємства, які являються порушниками правил військового обліку, з метою уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата прибуття 22.12.2025 року).

Вище вказане розпорядження отримала відповідальна особа за ведення військового обліку ОСОБА_1 . Враховуючи вище вказане, ТОВ «ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА» не виконано вимоги п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487 та п. 13 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 року №560.

Для розгляду питання про притягнення посадових осіб ТОВ «ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА» до адміністративної відповідальності за ч.3 статті 210-1 КУпАП на 10.00 год. 11.02.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 викликана відповідальна особи за ведення військового обліку ОСОБА_1 . Відповідне повідомлення направлено засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА», яке отримано представником підприємства 10.02.2026 року. 11.02.2026 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , після встановлення всіх обставин справи у відповідності до статей 7, 235, 278 та 283 КУпАП відносно ОСОБА_1 винесена постанова №182 від 11.02.2026 року, якою останнього було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 59500 гривень.

У зв`язку з викладеним відповідач вважає, що позивача обґрунтовано притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

28 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника та позивача, вимоги позову підтримують.

Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

В судове засідання сторони не викликались, клопотань про інший порядок розгляду справи сторонами заявлено не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 242 КАС України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Дослідивши наявні заяви по суті спору і інші письмові матеріали справи, суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та перейшов на стадію ухвалення судового рішення.

У відповідності до приписів статті 227 КАС України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 30 квітня 2026 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з постанови № 182 від 11.02.2026 (а.с.19-20, в результаті перевірки ведення військового обліку військовозобов`язаних та резервістів, забезпечення функціонування системи військового обліку на підприємстві ТОВ «ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА» встановлено, що юристом ОСОБА_1 допущено порушення вимог ст. 16 Закону України Про оборону України, вимог ст. 21 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме:

ОСОБА_1 , будучи відповідальною особою за ведення військового обліку у ТОВ «ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА» (наказ про призначення від 25 квітня 2024 року №49/к) не виконала вимоги розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10 грудня 2025 року №653 щодо виклику 21 працівника вище вказаного підприємства, які являються порушниками правил військового обліку, з метою уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 (дата прибуття 22 грудня 2025 року). Розпорядження отримано особисто 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 .

Таким чином своїми діями ОСОБА_1 не виконала вимоги п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (зі змінами) та п. 13 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (зі змінами)».

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 3500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 59500 грн.

Суд зауважує, що матеріали позову, а також матеріали справи про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 №182, що долучені відповідачем до відзиву, не містять протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ознаками ч. 3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ч. 10 ст. 258 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 6-8 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Таким чином, аналіз положень частин шостої восьмої статті 258 КУпАП свідчить про те, що законодавцем встановлено виключні випадки, коли у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, постанова може бути винесена БЕЗ складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Такими випадками є лише:

1. коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала заяву, в якій не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності;

2. коли особа не з`явилася без поважних причин на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце такого виклику, що підтверджується відповідними документами про отримання нею виклику.

Отже, можливість винесення постанови без складання протоколу поставлена законодавцем у пряму залежність від наявності документально підтверджених обставин, які свідчать або про визнання особою правопорушення, або про належне повідомлення її про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та безпідставне неприбуття.

У даній справі відсутні обидві передбачені законом підстави для винесення постанови без складання протоколу.

По-перше, ОСОБА_1 матеріали долучені відповідачем до відзиву свідчать що остання не подавала жодної заяви, в якій би вона не оспорювала допущене порушення та погоджувалась на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, оскільки доказів зворотнього відповідачем не надано.

По-друге, у матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження отримання Позивачкою виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду питання про притягнення її до адміністративної відповідальності, що не спростовано відповідачем у відзиві.

При цьому, судом встановлено, що повідомлення про необхідність прибуття було направлено на електронну пошту підприємства ТОВ «ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА», при цьому саму ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення належним чином повідомлено не було (а.с.29-30).

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, на електронну адресу ТОВ «ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА» було направлено лише скановану копію листа, яким пропонувалося забезпечити прибуття відповідальної особи за ведення військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, такий лист містить лише копію документу у сканованому вигляді, при цьому будь-які підтвердження його підписання кваліфікованим електронним підписом (КЕП) або іншим засобом електронної ідентифікації посадової особи відсутні. Таким чином, направлення сканованої копії документу на електронну адресу підприємства саме по собі не може вважатися належним доказом отримання Позивачкою виклику, оскільки не підтверджує ні факту його підписання уповноваженою посадовою особою в електронній формі, ні факту вручення такого виклику безпосередньо ОСОБА_1 .

Таким чином, у Відповідача станом на 11.02.2026 року були відсутні правові підстави, передбачені частинами шостою восьмою статті 258 КУпАП, для винесення постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин розгляд справи без складання протоколу фактично позбавив Позивачку можливості надати пояснення, заперечення та докази, що є порушенням гарантій права особи на захист, передбачених статтею 268 КУпАП.

Судом також встановлено, що Позивачку не було повідомлено не лише про виклик для складення протоколу про адміністративне правопорушення, але й про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення загалом, наслідком чого стало винесення оскаржуваної постанови без забезпечення права позивачки на висловлення власної позиції, надання пояснень та доказів, а також без реалізації права на користування правовою допомогою.

Крім цього, судом встановлено, що Наказом начальника відділу персоналу № 31-а/ОД від 25.04.2024 «Про призначення особи відповідальної за ведення військового обліку» особою, яка є відповідальною за ведення військового обліку є юрист ТОВ «ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА», на яку покладено обов`язки щодо ведення обліку військовозобов`язаних і призовників (а.с.28).

При цьому, суд звертає увагу, що підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з даним наказом відсутній. (а.с.28).

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Приписами ч. 2ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність

Остаточна оцінка поведінки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дається в постанові по справі.

Постанова (рішення) по справі про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом, при складанні якого необхідно враховувати встановлені законом вимоги до змісту і форми цього документа.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч.2 ст.283 КУпАП, постанова має містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

У цьому процесуальному документі необхідно обґрунтовувати і мотивувати юридичну оцінку обставин справи, вид і захід застосованого стягнення. Обґрунтованість постанови по справі пов`язана з повним, всебічним і об`єктивним дослідженням обставин справи, привальним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм. При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підстави доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Козинець проти України» (заява № 75520/01) від 06 грудня 2007 року суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

У справі «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v. Russia» ,рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Як уже вказувалось вище протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за 3 ст.210-1 КУпАП не складався.

Однак, оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнана винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП,

Диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Норма вказаної статті є бланкетною нормою, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Як вбачається з мотивувальної частини Оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 порушила вимоги:

-Ст. 16 Закону України «Про оборону України»

-Ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та не виконала вимоги:

-п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 30.12.2022 року №1487 (зі змінами),

-п. 13 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (зі змінами)».

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок).

Цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном (п.1 Порядку).

Суд звертає увагу на п.47 Порядку, відповідно до якого у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов`язані:

-видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;

-вручити призовникам, військовозобов`язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);

-письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;

-забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов`язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.

З наведеної норми вбачається, що обов`язки, передбачені п.47 Порядку, покладені саме на керівника, а оскільки ОСОБА_1 займає посаду юриста ТОВ «ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА, то відповідно не може нести відповідальність за не забезпечення здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям військовозобов`язаних до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не є керівником юридичної особи та видання наказів по підприємству, хоча б і з метою оповіщення військовозобов`язаних, не входить до її посадових обов`язків навіть з урахуванням покладеного на неї обов`язку по веденню обліку військовозобов`язаних згідно наказу начальника відділу персоналу № 31-а/ОД від 25.04.2024 «Про призначення особи відповідальної за ведення військового обліку».

Доказів протилежного представником відповідача не надано.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Натомість в оскаржуваній постанові у вину ОСОБА_1 ставиться в тому числі не забезпечення здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям військовозобов`язанх до ІНФОРМАЦІЯ_2 21 працівника згідно списку без належної мотивації.

Також, постанова не містить посилання на конкретну норму Закону (підзаконного нормативно-правового акту), порушення якої допустила ОСОБА_1 .

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.

Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкт авладних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, відповідачем не подано до суду будь-яких доказів, які б свідчили про правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Більше того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у ній.

При цьому, підставою для накладення стягнення є протокол про адміністративне правопорушення, у якому повинно бути розкрито суть правопорушення, тобто в чому саме полягають протиправні дії (бездіяльність) ОСОБА_1 та повинно бути зазначено які саме норми Закону (підзаконного нормативно-правового акту) нею порушено, проте такий протокол складено не було.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови та таку слід скасувати.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та дотримання вимог ч.3 ст.286 КАС України, суд вважає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП слід закрити, оскільки суду не надано жодних достатніх доказів, які б свідчили про вчинення нею вказаного адміністративного правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 19, 20, 73-77, 132, 139, 241-245, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Постанову №182 від 11 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 59 500 гривень визнати протиправною та скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , сплачений нею судовий збір у розмірі 532,48 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 30.04.2026.

Головуючий суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА