Рішення № 136182214, 01.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/18684/25

Провадження № 2/357/1384/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

01 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Примак А. М.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Требушка», третя особа, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області, про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В :

13 листопада 2025 року до суду надійшов вказаний позов, згідно з яким позивач просила суд звільнити з під арешту все майно, належне ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та припинити обтяження нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 9353728, зареєстровано 16.12.2009 14.49.29 за № 9353728, реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: виконавчий лист № 2-2627 від 23.05.2007, виданий Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, тип обтяження: невизначене майно, все майно, власник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті чоловіка залишилася спадщина у вигляді 1\2 частки квартири АДРЕСА_1 . Позивачка звернулася до Першої білоцерківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через накладення арешту на все майно покійного чоловіка. Арешт на майно чоловіка було накладено 23 липня 2007 року відділом державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції на підставі виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області № 2-2627 від 23 травня 2007 року. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2007 року солідарно стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Требушка» 8 639,62 грн. заборгованості. Виконавче провадження з примусового виконання судового рішення було на виконанні у Таращанського відділу державної виконавчої служби. Відділ державної виконавчої служби повідомив позивачку про неможливість самостійного скасування арешту.

Ухвалою суду від 14 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19 січня 2026 року. Витребувано від Першої білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

15 грудня 2025 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи від Першої білоцерківської державної нотаріальної контори Київської області.

Через неявку відповідача в підготовче засідання, призначене на 19 січня 2026 року, останнє судом відкладено та повторно призначено на 02 березня 2026 року.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 квітня 2026 року.

В судове засідання 02 травня 2026 року сторони та їх представники не з`явилися.

Позивач у адресованій до суду заяві від 01 травня 2026 року просила суд розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити. Не заперечувати проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені судом своєчасно.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 281 ЦПК України суд постановляє провести заочний розгляд справи.

Також, суд вважає за можливе проводити судове засідання за відсутності вказаних осіб та без фіксації підготовчого засідання технічним засобами відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне:

Позивачка є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 та спадкоємцем першої черг після смерті останнього.

ОСОБА_2 на праві власності мав 1\4 частку у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2007 року солідарно стягнуто із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Требушка» 8 639,62 грн. заборгованості. Виконавче провадження з примусового виконання судового рішення було на виконанні у Таращанського відділу державної виконавчої служби.

Арешт на майно чоловіка було накладено 23 липня 2007 року відділом державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції на підставі виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області № 2-2627 від 23 травня 2007 року. Реєстраційний номер обтяження 9353728.

Відділ державної виконавчої служби повідомив позивачку про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання та про неможливість самостійного скасування арешту.

Позивачка звернулася до Першої білоцерківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте, проте постановою державного нотаріуса 21 жовтня 2025 року було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через накладення арешту на все майно покійного чоловіка.

Арешт на майно чоловіка було накладено 23 липня 2007 року відділом державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції на підставі виконавчого листа, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області № 2-2627 від 23 травня 2007 року.

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначені принципи сформулювано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Спорронг і Лоннрот проти Швеції» (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Аналогічне визначене статтею 321 ЦК України щодо непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту ч.1 ст. 59 закону України «Про виконавче провадження».

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, згідно з вимогами ч.4 ст. ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник, або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчому провадженні.

Правова позиція Верховного Суду у подібних за змістом правовідносинах висловлена у постанові від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21.

Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на час звернення з позовною заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушується право на оформлення права власності на спадкове майно (1\2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_2 ), яке після смерті ОСОБА_2 не може успадкувати його дружина ОСОБА_1 .

Вказане свідчить про те, що накладеним арештом на все майно померлого порушуються права позивача на можливість оформлення спадкових прав.

Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18.

Безпідставне та необґрунтоване обтяження всього майна померлого ОСОБА_4 порушує законне право його дітей успадкувати належне померлому майно, по своїй суті є втручанням у мире володіння своїм майном позивачкою, що є порушенням статті першої Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право миро володіти своїм майном.

Судові витрати у справі за оплату судового збору в сумі 1211,20 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 211, 247, 258, 259, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Требушка», третя особа, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області, про звільнення майна з-під арешту задовольнити повністю.

Припинити в державному реєстрі речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно арешт на невизначене майно, все майно, у тому числі на 1\4 частку квартири в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом вилучення (скасування) з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження № 9353728 від 16.12.2009 року, зареєстрованого в реєстрі обтяжень реєстратором Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» міністерства юстиції України.

Стягнути із кредитної спілки «Требушка» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Місце проживання: АДРЕСА_4 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Кредитна спілка «Требушка». Місце знаходження: 09100, Київська область, Білоцерківський район, місто Біла Церква, вулиця Северина Наливайка, будинок 13, офіс 314а. Код ЄДРПОУ: 25897221.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Таращанський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Код ЄДРПОУ: 32433247.

Суддя М. М. Бебешко