Ухвала суду № 136182203, 01.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9292/25

Провадження № 2-др/357/59/26

У Х В А Л А

01 травня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Примак А. М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Біла Церква заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Супрун Ігоря Ігоровича, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в справі за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори № 1 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,-

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2025 року провадження у цивільній справі за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори № 1 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2025 року залишено без змін.

02 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Супрун Ігоря Ігоровича, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу.

Частинами 3, 4 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2026 року заяву було передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Розгляд клопотання проводився без виклику сторін відповідно до ч. 2 ст. 246 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Заява про ухвалення додаткового рішення обґрунтована тим, що впродовж розгляду справи відповідач зазнав витрати на правничу допомогу на суму 41000 грн., що включають: - 12000,00 грн. підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву від 28.07.2025 (3 год по 4000 грн./год.) - 12000,00 грн. - підготовка та подання до суду заперечення на відповідь на відзив від 16.09.2025 (3 год по 4000 грн/год.) - 2000,00 грн. - підготовка та подання до суду заяви від 16.07.2025 про перехід у загальне провадження (0,5 год по 4000 грн./год) - 2000,00 грн. підготовка та подання до суду клопотання про витребування документів у КП БМР ЖЕК №1 від 21.07.2025 (0,5 год. по 4000 грн./ год.) - 2000,00 грн. підготовка та подання до суду заяви про залучення третьої особи від 16.09.2025 (0,5 год. по 4000 грн./ год.) - 1000,00 грн. підготовка та подання до суду заяви про виклик свідків від 16.09.2025 (0,25 год. по 4000 грн./ год.) - 2000,00 грн. адвокатський запит до КП БМР ЖЕК №1 вих №022/25 від 18.07.2025 (0,5 год. по 4000 грн./ год.) - 8000,00 грн. представництво інтересів клієнта в судових засіданнях 21.07.2025 та 16.09.2025 (по 4000 грн./засідання) Вважає, що мають місце свідомі недобросовісні і необґрунтовані дії Позивача і зловживання з його боку процесуальним правом на позов, що призвели до виникнення у відповідача цих витрат на правничу допомогу. 1. Позивач умисно подав позов до Білоцерківського міськрайонного суду замість господарського суду, хоча при зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу він отримав документи, що підтверджують підсудність спору господарському суду. Отже, позивач діяв необґрунтовано і зловживав правом на позов. У зв`язку з цим Відповідач зазнав витрати на підготовку відзиву на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, клопотання про виклик свідків та залучення третьої особи. У 2025 році позивач спершу подав заяву про видачу судового наказу (справа 357/5689/25) і отримав відмову, а потім цей позов. У заяві від 28.04.2025 у справі №357/5689/25 я адвокат Супрун І.І. пояснив позивачу, що ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП, у приміщеннях ОСОБА_1 знаходиться магазин, і згідно з договором купівлі-продажу від 22.07.2004 покупцем приміщення №66 є приватний підприємець ОСОБА_1 (чого не вказано у довідці з ДРРП), також я додавав до цієї заяви копію договору і витяг з ЄДР. З цих підстав спір підсудний господарському суду. Отже, коли Позивач вдруге звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду вже з позовною заявою, він умисно порушив підсудність. На умисел вказує сторінка 4 позову, де Позивач критикує мою заяву від 28.04.2025 у справі №357/5689/25 і заперечує, що спір підсудний господарському суду.

Оскільки внаслідок закриття провадження спір залишився не вирішеним, відповідач буде вимушений вдруге витрачати кошти на послуги адвоката для захисту своїх прав у господарському суді, що призведе до збільшення загального розміру судових витрат на вирішення спору з Позивачем, і завдає матеріальну шкоду Відповідачу.

Зазначив, що з 19 до 25 вересня я перебував у відпустці у зв`язку з плановою операцією, що підтверджує наказ про відпустку від 18.09.2025 та виписка від 19.09.2025. У понеділок 22.09.2025 відповідач підписав з керуючим АБ «Приймак та Партнери» акт виконаних робіт за правничу допомогу, але через вказану відпустку я не мав змогу одразу подати акт до суду, щоб дотриматися 5-денного строку, визначеного у ч.8 ст.141 ЦПК. Після виходу з відпустки з урахуванням поточного навантаження я подаю цю заяву у максимально стислий термін.

07 жовтня 2025 року від представника позивача Ящука О.І через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, які обґрунтовані тим, що Поважними причинами можуть бути лише непереборні та об`єктивні обставини, які не залежать від волі особи та фактично унеможливлюють своєчасне вчинення процесуальної дії. При цьому визнання причин поважними є оціночним судженням суду, яке здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи. У поданій заяві причиною пропуску строку у заяві вказано перебування адвоката Супруна Ігоря Ігоровича у відпустці без збереження заробітної плати з 19 вересня 2025 року по 25 вересня 2025 року та плановою операцією 19 вересня 2025 року. Проте ці обставини не можуть визнаватися поважними з огляду на таке: Ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2025 року про закриття провадження була розміщена в Електронному судді 17 вересня 2025 року о 15:33, тобто до початку відпустки адвоката. Отже, у сторони був час для подання заяви належним чином. Відпустка чи тимчасова непрацездатність адвоката не є об`єктивними і непереборними обставинами, що унеможливлюють вчинення процесуальної дії. Відпустка є результатом добровільного вибору, а не зовнішнім фактором, який не залежить від волі особи. Договір про надання правничої допомоги від 25.04.2025 укладений між відповідачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «ПРИЙМАК ТА ПАРТНЕРИ». Відтак, на час відсутності адвоката Супруна І.І. його обов`язки міг виконувати інший адвокат цього бюро. Закон не обмежує кількість представників сторони та дозволяє їх заміну у будь-який момент. Також відповідач Губань Володимир Олександрович міг особисто або через іншого представника подати заяву вчасно. Верховний Суд у своїй практиці послідовно наголошує, що зайнятість, відпустка чи хвороба адвоката самі по собі не є поважними причинами для поновлення строку, якщо сторона могла забезпечити належне представництво. Отже, заявником не доведено наявність об`єктивних та непереборних обставин, які б унеможливили своєчасне подання заяви, а тому підстави для поновлення пропущеного строку відсутні.

Заявник просить стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора №1 41000 грн витрат на правничу допомогу. Відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.10.2025 3 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Крім того, згідно з пунктом 3 частиною 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо. Зазначаємо, що процесуальна поведінка адвоката Супруна Ігоря Ігоровича, представника відповідача, була спрямована на ускладнення та затягування розгляду справи, а також супроводжувалась безпідставними твердженнями, що дискредитують позивача.

В заяві про стягнення витрат на правничу допомогу адвокат Супрун Ігор Ігорович безпідставно звинувачує позивача у недобросовісності та у зловживанні процесуальним правом на звернення з позовом. Такі твердження є необґрунтованими та наклепницькими, оскільки звернення Управителя до суду зі спірним позовом здійснено в межах його компетенції та на виконання обов`язку щодо захисту прав та інтересів співвласників багатоквартирного будинку. Метою звернення КП БМР ЖЕК №1 до суду було стягнення заборгованості за фактично надані послуги з управління багатоквартирним будинком, що спрямовано на забезпечення належного утримання будинку, збереження його технічного стану та задоволення господарсько-побутових потреб співвласників. При поданні позову до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області КП БМР ЖЕК №1 дотрималося усіх вимог щодо підсудності справи, що детально обґрунтовано у позовній заяві. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 175 ЦПК України, позивач зобов`язаний вказати суд, якому підсудна цивільна справа, у тексті позовної заяви. Згідно з частиною 1 статті 184 ЦПК України, позовна заява подається до суду першої інстанції, а правила підсудності визначаються главою 2 розділу ІІІ ЦПК України. Отже, дотримання правил підсудності є проявом належної процесуальної поведінки сторони, а не зловживання правом на судовий захист. Слід зазначити, що саме право на судовий захист є конституційно гарантованим і закріплене у статті 4 ЦПК України, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Крім того, законом передбачено право звернення до суду не лише для власного захисту, але й в інтересах інших осіб або суспільних інтересів, що у даному випадку цілком відповідає меті діяльності комунального підприємства. На етапі відкриття провадження суд самостійно перевіряє підсудність справи. Відповідно до частин 1 та 5 статті 187 ЦПК України, якщо справа підсудна суду, якому адресована позовна заява, і наявні всі необхідні передумови, суддя виносить ухвалу про відкриття провадження. 23 червня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області виніс ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом КП БМР ЖЕК №1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком. Цей факт підтверджує правомірність дій позивача та відсутність будь-яких ознак зловживання процесуальними правами. Таким чином, звинувачення адвоката Супруна І.І. є безпідставними і мають ознаки умисного спотворення обставин справи з метою формування хибного уявлення про процесуальну поведінку позивача. Такі дії не можуть бути прийняті судом як обґрунтовані доводи на користь заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Тому просили відмовити ОСОБА_2 в задоволенні заявленої заяви про поновлення пропущеного строку на подання заяви та про стягнення з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1 витрат на правничу допомогу в розмірі 41 000 (сорок однієї тисячі) в повному обсязі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України - суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Відповідач, стверджуючи про недобросовісні дії відповідача вказав, що на момент звернення до суд з позовом позивачу було відомо про наявність обставин, які свідчать про те, що спір має бути розглянутий в порядку господарського судочинства, а не цивільного, однак доказів такої обізнаності позивача до суду не надано.

Вирішуючи вимоги відповідача про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

З огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України. Дана позиція узгоджується з висновком Верховного суду в справі №521/3011/18 в Постанові від 14.01.2021.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представник відповідача подав такі докази після спливу п`ятиденного строку, про поважність причин такого пропуску адвокат вказав, що він перебував у відпустці, однак суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно наказу № 25-В про надання відпустки з 19 вересня 2025 року по 25 вересня 2025 року адвокат Супрун І.І. перебував у відпустці, однак, відповідач ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги з Адвокатським бюро «Приймак та Партнери», а тому на період перебування адвоката Супрун І.І. у відпустці Адвокатське бюро мало змогу забезпечити надання правової допомоги відповідачу іншому адвокату та подати докази понесених витрат на правову допомогу протягом встановленого законом строку.

Таким чином суд не визнає поважними причини пропуску строку на подання доказів понесених витрат на правову допомогу, а заяву представника відповідача залишає без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 142, 260, 268, 270, 273, 354 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Супрун Ігоря Ігоровича, про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в справі за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційної контори № 1 до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про надання послуг залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя М. М. Бебешко