Рішення № 136181218, 14.04.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/86/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Катюха К.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Тимошенко О.В.,

представника відповідача - адвоката Мороченця Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Свої вимоги позивачка ОСОБА_1 мотивує тим, що вона 19 січня 2019 року із ОСОБА_2 уклала шлюб, який зареєстровано Сарненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №22.

У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

31 липня 2025 року набрало законної сили рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 30.06.2025 у справі №949/420/25, яким розірвано шлюб між нею та відповідачем. 05 серпня 2025 року набрало законної сили рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 30.06.2025року у справі №949/328/25, яким частково задоволено її позовні вимоги до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Суд вирішив стягувати аліменти на дітей у розмірі 8000,00 грн. на кожну дитину щомісячно, а на її утримання - 5000,00 грн. Добровільно рішення суду ОСОБА_2 не виконує, вона змушена була звернутися для примусового виконання рішення до органів виконавчої служби. Виконавче провадження № 78934069 відкрито державним виконавцем Дубровицького відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з 25.08.2025 року. На даний час наявна заборгованість у розмірі 92 974,00 грн. зі сплати аліментів на утримання дітей.

Станом на 01.01.2026 року розмір пені на заборгованість зі сплати аліментів становить 100 415,70 грн. , згідно розрахуноку пені. Однак. зважаючи на те, що статтею 196 СК України розмір пені обмежено 100% розміром аліментів, тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 92 974,00 грн.

Під час визначення пені було раховано висновки ВС КСЦ, які містяться у Постанові по справі № 711/679/21 від 19.01.2022 де вказано, що при здійсненні часткових оплат аліментів, такі спочатку зараховуються на погашення заборгованості (починаючи з першого місяця її виникнення), і тільки згодом, на погашення аліментного платежу за поточний місяць. Відповідно платежі, які відповідач почав здійснювати з вересня 2025 року, спочатку зараховувалися для погашення заборгованості, яка виникла з 05.02.2025 року, тобто дати звернення до суду з позовною заявою про стягнення аліментів.

Також позивачка враховує, що до 30.06.2025 року, дати ухвалення рішення Дубровицьким районним судом Рівненської області у справі №949/328/25 про стягнення аліментів, сума аліментів не була визначена. Хоча відповідач в силу вимог Сімейного кодексу України, про обов`язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей, мав усвідомлювати необхідність сплати аліментів і хоч якусь суму коштів перераховувати на утримання дітей. Тому пеня нарахована з дати винесення рішення, адже відповідачем рішення не оскаржувалося.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні та представник позивачки авдокат Тимошенко О.В. позов підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Представник відповідача адвокат Мороченець Я.І. 27.02.2026 року подав відзив на позовну заяву . В даному відзиві представник відповідача зазначає, що дійсно сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 19 січня 2019 року. Шлюб зареєстровано Сарненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №22.

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . 30 червня 2025 року суд виніс рішення у справі №949/328/25, яким частково задоволено позовні вимоги позивачки до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Суд вирішив стягувати аліменти на дітей у розмірі по 8000,00 грн. на кожну дитину щомісячно. а на утримання позивачки - 5000,00 грн., починаючи з 05 лютого 2025 року.

Попри те, що довідкою-розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, доданою до позовної заяви, яка складена старшим державним виконавцем Углік О.М., заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів за виконавчим провадженням №78934069 за період з лютого 2025 року до серпня 2025року становила 92974 грн., звертає увагу суду на те, що заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів утворилася в той період, коли справа перебувала на розгляді Дубровицького районного суду Рівненської області, а після визначення судом розміру аліментів ОСОБА_2 своєчасно та у повному обсязі сплачує аліменти на утримання спільних дітей .А після визначення судом розміру аліментів ОСОБА_2 своєчасно та у повному обсязі сплачує аліменти наутримання спільних дітей сторін, зокрема:

у вересні 2025 року потрібно було сплатити 16000 грн, а фактично сплачено 20000 грн; у жовтні 2025 року потрібно було сплатити 16000 грн, а фактично сплачено 20740 грн; у листопаді 2025 року потрібно було сплатити 16000 грн, а фактично сплачено 20000 грн; у грудні 2025 року потрібно було сплатити 16000 грн, а фактично сплачено 20000 грн.

Також звертає увагу суду на те, що під час розгляду Дубровицьким районнимсудом Рівненської області справи №949/328/25 про стягнення аліментів на утримання дітей, ОСОБА_2 постійно надавав утримання для спільних дітей сторін, а саме: 08 квітня 2025 року- в сумі 2311,56 грн;08 квітня 2025 року- в сумі 6030,15 грн; 17 квітня 2025 року- в сумі 502,51 грн; 18 квітня 2025 року- в сумі 3600 грн; 03 травня 2025 року- в сумі 400 грн; 05 травня 2025 року- в сумі 301,51 грн; 10 травня 2025 року- в сумі 1500 грн; 12 травня 2025 року- в сумі 1005,03 грн; 18 травня 2025 року - в сумі 502,51 грн; 20 травня 2025 року- в сумі 400 грн;01 червня 2025 року- в сумі 1000 грн; 07 червня 2025 року- в сумі 1005,03 грн; 09 червня 2025 року- в сумі 2010,05 грн; 12 липня 2025 року- в сумі 3015,08 грн; 21 липня 2025 року- в сумі 2010,05 грн; 31 липня 2025 року- в сумі 10000 грн; 12 серпня 2025 року- в сумі 1206,03 грн;06 вересня 2025 року- в сумі 5025,13 грн; 12 вересня 2025 року- в сумі 1000 грн;13 вересня 2025 року- в сумі 1000 грн; 20 вересня 2025 року- в сумі 1005,03 грн; 23 вересня 2025 року - в сумі 5025,13 грн.

Тобто, окрім сплачених аліментів ОСОБА_2 , останній надавав додаткові грошові кошти, як в період розгляду судом справи про стягнення аліментів, так і в період вже сплати аліментів за судовим рішенням, що говорить про те, що підстави для заявлення цього позову відсутні.

Окрім того, адвокат Мороченець Я.І. зазначає, що ОСОБА_2 отримав рекомендований лист з Дубровицького відділу ДВС у Сарненському районі Рівненської області, в якому був наявний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів №78934069. Після того, як ОСОБА_2 дізнався про нарахований розмір заборгованості - 19 лютого 2026 року, він відразу ж здійснив оплату аліментів на утримання дітей, що підтверджується довідкою Дубровицького відділу ДВС у Сарненському районі Рівненської області за №338/21.15 від 24 лютого 2026 року, яку додав до відзиву на позовну заяву. Вважає, що заборгованісиь зі сплати аліментів утворилася не з його вини, а утворилася виключно за період, коли справа про стягнення аліментів перебувала на розгляді Дубровицького районного суду та сам ОСОБА_2 в цей період без судового рішення надавав утримання своїм дітям, та більше того, після ознайомлення з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів за період з лютого 2025 року (початку стягнення аліментів за рішенням суду) до серпня 2025 року (набрання рішення про стягнення аліментів законної сили) ОСОБА_2 у стислі строки, без невиправданих затримок і зайвих зволікань, погасив таку заборгованість у повному обсязі, що також свідчить про вжиття ОСОБА_2 усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання та відсутність умислу на ухилення від сплати аліментів.

А тому вважає, що у цьому конкретному випадку ОСОБА_2 є таким, що довів свою невинуватість у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, а тому підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, відсутні.

02 березня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивачки адвокат Тимошенко О.В. вказала на недобросовісну та суперечливу поведінку відповідача ОСОБА_2 у питаннях сплати аліментів та на невідповідність змісту відзиву дійсним обставинам справи. При цьому зазначивши, що 05 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду, адже з жовтня 2024 року вони з відповідачем проживали окремо та останній не брав участі в утриманні дітей, незважаючи на обов`язок, передбачений ст. 180 СК України, де вказано, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

30 червня 2025 року Дубровицьким районним судом Рівненської області винесено рішення у справі про стягнення аліментів, рішення у частині розміру аліментів сторонами не оскаржувалося, але кошти відповідач почав сплачувати лише у вересні 2025 року.Тобто майже рік з жовтня 2024 року по вересень 2025 року ОСОБА_2 знаючи, що в нього є двоє неповнолітніх дітей, які проживають з матір`ю і яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, та не мала самостійного доходу, усвідомлюючи потреби дітей та маючи фінансову можливість, незважаючи на пряму вимогу закону, самоусунувся від утримання дітей. А оскільки інтереси ОСОБА_2 у справі про стягнення аліментів представляв адвокат, то їм було достеменно відомо, що аліменти стягуються з дня пред`явлення позову. А тому навіть, якщо відповідач не міг знати суми аліментів, яку присудить суд, всеодно міг надсилати кошти хоча б у мінімальному розмірі.

Недобросовісна поведінка відповідача також проявляється в тому, що він одну й ту ж квитанцію про сплату коштів надає у різні справи (стягнення аліментів на колишню дружину та стягнення пені) з метою зменшення суми боргу.

Вказане підтверджується заявою відповідача до виконавця, подану у ВП № 78933562 (стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 до досягнення дитиною 3-х років) від 27.01.2026 року, де відповідач просить виконавця врахувати сплачені кошти в рахунок зменшення боргу та надає копії квитанції, серед яких квитанція Р24А4885202324D0248 від 23.09.2025 на суму 5025,13 грн. Цю ж квитанцію долучено до відзиву у справі про стягнення пені. Тобто в одному випадку відповідач зазначає, що ці кошти «аліменти на дітей» у іншому «аліменти дружині».

Щодо квитанцій про добровільну сплату коштів, долучених до відзиву, слід врахувати наступне. По-перше, відповідно до висновків які містяться у постанові ВС від 05.08.2025 року у справі № 390/2379/24, кошти сплачені без призначення «аліменти», не можуть враховуватися виконавцем на погашення боргу по аліментах. По друге, відповідач жодної гривні не слатив добровільно та самостійно аліменти за рішенням суду, а додаткові витрати виключно після тривалих прохань ОСОБА_1 , та принизливих відповідей відповідача. А по-третє, відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), тому долучені відповідачем квитанції - це участь у додаткових витратах.

Заслухивши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі із 19 січня 2019 року, який було зареєстровано Сарненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про що складено відповідний актовий запис № 22 (а.с.29). Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 30.06.2025 у справі №949/420/25(а.с.21-23), шлюб було розірвано; 31 липня 2025 року рішення Дубровицького районного суду Рівненської області набрало законної сили.

У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.27-28).

На підставі рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 30 червня 2025 року з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень) на кожну дитину щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 05 лютого 2025 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.14-20).

Відповідно до довідки розрахунку заборгованості аліментів, заборгованість відповідача ОСОБА_2 по аліментах на утримання дітей становить 92 974 грн. (а.с.26)

На суму заборгованості нарахована пеня, загальний обсяг якої складає 100415,70 грн.(а.с.30)

Обрахунок пені здійснюється за формулою:

р=(А1 х 1% х Q1) + (A2 х 1% х Q2) + (Ап х 1% х Qn), де:

р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

Ап- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Позивачкою заявлено пеню по несплаті аліментів в порядку, передбаченому статтею 196 Сімейного кодексу України, в сумі, що не перевищує 100 % заборгованості.

Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно з пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15 травня 2006 року встановлено, що передбачена статтею 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, вимоги позивачки про стягнення пені за прострочку сплати аліментів є підставними, оскільки вина відповідача у несплаті, на думку суду, не спростована, доказів утворення заборгованості за аліментними зобов`язаннями з незалежних від відповідача причин, суду не представлено.

Судове рішення має бути законним і обґрунтованим (стаття 263 Цивільного процесуального кодексу України).

Враховуючи наведене, суд приходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки за прострочення сплати аліментів.

Суд звертає увагу, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина 2 статті 196 Сімейного кодексу України).

Однак, на вимогу статті 196 СК України, суду не доведено відповідачем ОСОБА_2 наявності підстав для зменшення розміру неустойки. В судове засідання ні відповідач ОСОБА_2 , ні його представник адвокат Мороченець Я.І. не представли суду жодних доказів наявності одночасно двох підстав, як от матеріальний та сімейний стан платника аліментів, які можуть вплинути на зменшення пені.

Натомість покликання відповідача на те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася не з його вини, а утворилася виключно за період, коли справа про стягнення аліментів перебувала на розгляді Дубровицького районного суду, а сам ОСОБА_2 в цей період без судового рішення надавав утримання своїм дітям і у стислі строки погасив заборгованість у повному обсязі, суд не бере до уваги. Суд розцінює дії відповідача ОСОБА_2 як спробу уникнення від сплати нарахованої пені. Адже суд враховує висновки ВС КСЦ, які містяться у Постанові по справі № 711/679/21 від 19.01.2022 де вказано, що при здійсненні часткових оплат аліментів, такі спочатку зараховуються на погашення заборгованості (починаючи з першого місяця її виникнення), і тільки згодом, на погашення аліментного платежу за поточний місяць. Відповідно платежі, які відповідач почав здійснювати з вересня 2025 року, спочатку зараховувалися для погашення заборгованості, яка виникла з 05.02.2025 року, тобто дати звернення до суду з позовною заявою про стягнення аліментів.

Таким чином суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 неустойки (пені) у зв`язку з несплатою аліментів у розмірі 92974,00грн.

Що стосується стягнення судових витрат, то суд зазначає те, що відповідно до статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зі змісту статті 58 Цивільного процесуального кодексу України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 62 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Так, у відповідності до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представник позивача - адвокат Тимошенко О.В. надала суду копію ордера від 16.01.2026 року, копію Договору про надання правничої допомоги № 12/26 від 16.01.2026 року(а.с.109), копію платіжних інструкцій від 16.01.2026 року на суму 8146 грн. (вісім тисяч сто сорок шість гривень), та від 16.01.2026 року на суму 9250, 00 грн. (дев`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень), згідно яких вбачається, що ОСОБА_1 перерахувала адвокатському об`єднанню "Удовиченко і патнери " 17396, 00 грн. Актом №1 від 22 січня 2026 року та Актом №2 від 06 квітня 2026 року(а.с.107-108) про надання правничої допомоги підтверджується, що Адвокатське об`єднання "Удовиченко і патнери " надало ОСОБА_1 правничу допомогу, вартість якої становить відповідно 8146, 00 грн. та 9250, 00 грн.(а.с.111-112)

Згідно статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Адвокатом Тимошенко О.В. така заява була подана 07.04.2026 року(а.с.103-104).

Верховний Суд у постанові від 28 грудня 2020 року у справі 640/18402/19 зробив правовий висновок, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 180-184, 196 Сімейного кодексу України, статтями 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 92 974, 00 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 , судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код за ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Стягнути із відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою в розмірі 17 396,00 грн. (сімнадцять тисяч триста дев`яносто шість гривень).

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор