Ухвала суду № 136180707, 30.04.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1829/16-ц

Провадження № 6/542/60/26

У Х В А Л А

Іменем України

30 квітня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа у справі № 542/1829/16-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2026 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», за змістом якої він просив замінити стягувача у виконавчому листі № 542/1829/16-ц від 04 грудня 2018 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа № 542/1829/16-ц від 04 грудня 2018 року про стягнення боргу із ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2026 року призначено до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа.

В обґрунтування заяви заявником зазначено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого останній було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі та встановлений графік їх повернення.

Вказано, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

В подальшому позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено та на виконання рішення видано виконавчий лист 542/1829/16-ц від 04 грудня 2018 року.

Зазначено, що 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу №8-22-08/2025, згідно з яким було відступлено право вимоги за кредитними договорами, у тому числі, за кредитним договором відповідача - ОСОБА_1 .

Вказано, що на момент звернення заявника із цією заявою кредитний договір сторонами по справі не оскаржувався та є дійсним.

Крім цього, заявником зазначено, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 58487141, яке 30 травня 2019 року було завершено, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу.

Вказано, що оригінал виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з боржника на підставі вказаного виконавчого листа немає.

З огляду на зазначене, ТОВ «Капіталресурс» на даний час через відсутність виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувача, що гарантовані законодавством України.

Представник заявника зазначив, що строк на пред`явлення вказаного виконавчого документа пропущеним не вважається, оскільки такий строк перервався у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс»у судове засіданняне забезпечило явку свого уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином (а.с. 92), про причини неявки не повідомляло, клопотань про відкладення судового засідання від нього не надходило. У прохальній частині заяви заявник просив розглянути справу без участі його представника (а.с. 73).

Боржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином (а.с. 99-102), про причини неявки не повідомляла, клопотань про відкладення судового засідання від неї не надходило.

Новосанжарський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не забезпечив явку свого уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 96), про причини неявки не повідомляв, клопотань про відкладення судового засідання від нього не надходило.

АТ КБ «ПриватБанк» у судове засіданняне забезпечило явку свого уповноваженого представника, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлене належним чином, про причини неявки не повідомляло, клопотань про відкладення судового засідання від нього не надходило (а.с. 98).

Відповідно до частин 3, 5 статті 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну стягувача.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, встановив такі обставини.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом установлено, що рішенням (заочним) Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2017 року (справа № 542/1829/16-ц) стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації якої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 22.12.2010 року в розмірі 35683,64 грн. (тридцять п`ять тисяч шістсот вісімдесят три гривні 64 копійок), яка складається з заборгованості за кредитом 3903,56 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом 26705,39 грн., заборгованості за пенею та комісією 2899,28 грн., штрафу (фіксованої частини) 500,00 грн., штрафу (процентної складової) 1675,41 грн., а також судовий збір в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) (а.с. 61-62).

04 грудня 2018 року відповідно до заяви від 08 листопада 2018 року (а.с. 68) АТ КБ «ПриватБанк» були видані виконавчі листи (а.с. 69).

З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Новосанжарському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебувало виконавче провадження № 58487141 з примусового виконання вказаного виконавчого листа № 542/1829/16-ц.

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30 травня 2019 року виконавчий документ виконавчий лист № 542/1829/16-ц від 04 грудня 2018 року було повернуто стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 80).

Згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 27 березня 2026 року відсутні виконавчі провадження, за якими здійснюються стягнення за вказаним рішенням суду (а.с. 77).

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до умов якого, клієнт відступає належні йому права вимоги, а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у Реєстрі боргових зобов`язань (за формою, що наведена у Додатку №1 до цього Договору), який складається клієнтом, далі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами (з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них), що укладені між клієнтом та боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним Реєстром боргових зобов`язань, далі за текстом Основні договори або Кредитні договори, а фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі у нього прав вимоги та сплачує клієнту за права вимоги грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 83-85).

11 вересня 2025 року Клієнтом та Фактором підписаний акт № 7 приймання-передачі Реєстру боргових зобов`язань № 7 від 11 вересня 2025 року за договором факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року (а.с. 76).

Відповідно до Витягу з реєстру боргових зобов`язань № 7 до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року встановлено, що вказаний Реєстр боргових зобов`язань містить перелік Основних договорів, за якими Клієнт відступає, а Фактор набуває Прав вимоги, в якому зазначено боржника - ОСОБА_1 за договором № б/н від 11 лютого 2013 року (а.с. 79).

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України, підставою заміни кредитора є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 442 ЦПК України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Аналогічне положення закріплене статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження

Так, згідно з частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Зазначені правові позиції викладені в постановах Верховного Суду України від 20.11.2013 року справа № 6-122цс13 та Верховного Суду від 25.04.2018 року справа № 2-н-148/09, а також від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10.

Отже, підставою для заміни стягувача шляхом процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Отже, сторонами у повному обсязі виконані зобов`язання за договором факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс».

Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до статей 512, 514, 517, 1077 Цивільного кодексу України відступив права вимоги ТОВ «Капіталресурс», в результаті чого виникає необхідність у процесуальному правонаступництві та заміні стягувача АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «Капіталресурс» у зазначених вище правовідносинах та виконавчому листі.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, а тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із відповідним обсягом зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові і підлягають виконанню на всій території України, а відтак суд вважає за необхідне замінити вибулого стягувача АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс» у виконавчому листі № 542/1829/16-ц, виданому 04 грудня 2018 року на виконання рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2017 року у цивільній справі № 542/1829/16-ц, як це передбачено статтею 442 ЦПК України.

Відповідно до пункту 17.4 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Згідно з діючим законодавства, дублікатом виконавчого листа є документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Дублікат видається судом, який ухвалив рішення, після розгляду заяви про видачу дубліката. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа суд повинен перевірити, чи не було воно виконано за втраченим документом, адже за повністю виконаним рішенням дублікат виконавчого документа не видається.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 в справі № 2-1053/10 (провадження № 61 - 18169св18) зроблено висновок, що «при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист».

До того ж при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявники повинні подати докази, а суди мають обов`язково перевірити, чи не були виконані втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.

Отже, підставами для видачі дубліката виконавчого листа є, насамперед, доведеність втрати оригіналу виконавчого листа.

Відповідно до висновку Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 263/4331/18, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом: у постанові від 19.05.2022 року по справі № 0910/1097/2012, у постанові від 03.10.2022 року по справі №2- 659/10, у постанові від 10.02.2022 року по справі № 1328/105/12, у постанові від 04.10.2022 року по праві № 2/2218/71/11, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, провадження № 61- 11034св19, та2-659/10, у справі у справі № 263/4331/18 (постанова від 18.11.2020), у постанові від 30.06.2022 року по справі № 175/771/16.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду, тобто судді зобов`язані застосовувати рішення Європейського суду з прав людини» як джерело права на всіх етапах провадження нарівні з Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання статті 6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків; таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства Права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження», визначає виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів.

У рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 р. (п.40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Враховуючи, що на даний час відсутня інформація про виконання рішення суду, а виконавчий лист втрачений, оскільки не перебуває на виконанні згідно з даними АСВП та відсутній у стягувача, суд приходить до висновку про наявність підстав для видачі дублікату виконавчого листа № 542/1829/16-ц від 04 грудня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259-261, 442, п. 17.4 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа задовольнити.

Замінити стягувача ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», код ЄДРПОУ 43513923, у виконавчому листі № 542/1829/16-ц, виданому 04 грудня 2018 року на підставі рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 квітня 2017 року у справі № 542/1829/16-ц.

Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа № 542/1829/16-ц від 04 грудня 2018 року Новосанжарського районного суду Полтавської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва