Ухвала суду № 136179784, 23.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/17975/23

Провадження 4-с/522/27/26

УХВАЛА

23 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді Науменко А.В.,

за участі секретаря судового засідання Зелінської К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одеса скаргу ОСОБА_1 про визнання противоправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю " БІІР ПРОПЕРТІ" (стягувач), ОСОБА_2 (боржник), Притуляк Валерій Миколайович (приватний виконавець)

ВСТАНОВИВ:

20.01.2026 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 про визнання противоправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю " БІІР ПРОПЕРТІ" (стягувач), ОСОБА_2 (боржник), ОСОБА_3 (приватний виконавець).

В обґрунтування скарги скаржник зазначив, що дії приватного виконавця Притуляка В.М. у межах зведеного виконавчого провадження № 79801142 є протиправними та вчиненими з грубим порушенням норм Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та законодавства про захист персональних даних. Зокрема, скаржник вказує на систематичне розголошення конфіденційної інформації, що виявилося у залишенні процесуальних документів із персональними даними боржника (РНОКПП, адреса, сума боргу) у відкритому для третіх осіб доступі (у дверях квартири), а також у наданні доступу до таких даних понятим під час виконавчих дій.

Оскаржувана постанова про опис та арешт майна від 12.01.2026 року, на думку заявника, є незаконною через імітацію виконавчої дії, оскільки опис квартири за адресою: АДРЕСА_1 , проводився без фактичного доступу до приміщення та візуального огляду об`єкта, а дані до акта були формально перенесені з реєстрів, що підтверджується використанням застарілої назви вулиці («Макаренка»). Крім того, скаржник наголошує на неправомірності призначення відповідальним зберігачем представника стягувача, що суперечить вимогам ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» та спрямовано на здійснення психологічного тиску на членів сім`ї боржника, враховуючи статус квартири як спільної сумісної власності подружжя. Окремо підкреслюється, що виконавець діяв всупереч чинній ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2025 про забезпечення позову, якою заборонено вчинення будь-яких дій щодо зазначеного нерухомого майна, а повторне накладення арешту за наявності чинної постанови від 11.12.2025 свідчить про штучне дублювання заходів примусового виконання та упередженість приватного виконавця.

Ухвалою суду від 23.01.2026 року провадження по справі відкрито та призначено скаргу до розгляду.

23.04.2026 року від представника Товариство з обмеженою відповідальністю " БІІР ПРОПЕРТІ" до суду надійшла заява.

Відповідно до наданої заяви представник зазначає, що ТОВ «БІІР ПРОПЕРТІ» заперечує проти задоволення скарги ОСОБА_1 , вважаючи її доводи безпідставними та спрямованими на затягування процесу виконання судового рішення. Щодо позиції про відсутність доступу до матеріалів зведеного виконавчого провадження (ЗВП), заявник наголошує, що приватним виконавцем було дотримано вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом направлення копій постанов із ідентифікаторами доступу за адресою реєстрації боржника, а ризик неотримання поштової кореспонденції, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, несе саме адресат. Твердження про фальсифікацію документів в системі АСВП є маніпулятивними, оскільки технічні затримки у синхронізації даних не спростовують юридичної сили сформованих документів, а приватний виконавець не несе відповідальності за регламентні роботи адміністратора системи ДП «НАІС». Заперечуючи факт розголошення персональних даних, стягувач вказує на те, що дії виконавця 05.01.2026 щодо залишення повідомлення за місцем проживання боржника відповідали вимогам ст. 18 профільного Закону та були зумовлені ухиленням особи від виконання зобов`язань, при цьому скаржником не надано доказів ознайомлення третіх осіб із конфіденційною інформацією. Крім того, заявник вважає подання скарги формою зловживання процесуальними правами, оскільки посилання боржника на статус потерпілого в інших провадженнях не є законодавчою підставою для зупинення виконання рішення суду, що набрало законної сили. У зв`язку з викладеним, ТОВ «БІІР ПРОПЕРТІ» просить суд відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.

У судове засідання призначене на 23.04.2026 року з`явились адвокат Сердюков Б.Л. представник стягувача та адвокат Зауліна О.Г. представник приватного виконавця.

Скаржник у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Адвокат Зауліна О.Г. зазначила, що дії виконавця були в межах закону, доступу до квартири не дали, тому опис здійснено без доступу до квартири. Арешт накладено на всю квартиру так як квартира зареєстрована за боржником.

Суд заслухавши думки сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За приписами ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Скаржник стверджує, що виконавець порушив законодавство про захист персональних даних шляхом залишення процесуальних документів у вхідних дверях квартири 05.01.2026, а також шляхом ознайомлення понятих з документами під час опису майна 12.01.2026.

Суд не може погодитися з такою позицією, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець має право виходити за місцем проживання боржника та вживати заходів щодо встановлення його майнового стану. Залишення повідомлення за місцем реєстрації боржника є звичайною практикою, передбаченою вказаним Законом. При цьому скаржником не надано жодних доказів того, що треті особи фактично ознайомилися із змістом документів, а сама по собі теоретична можливість такого ознайомлення не утворює склад правопорушення у розумінні Закону України «Про захист персональних даних». Щодо участі понятих їх залучення під час виконавчих дій є обов`язковим згідно зі ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», а ознайомлення понятих з документами, що фіксують хід виконавчої дії, є невід`ємною умовою виконання ними своїх функцій і не може кваліфікуватися як незаконне поширення конфіденційної інформації. Правова підстава для доступу понятих до відповідних відомостей прямо встановлена законом.

Скаржник вказує, що виконавець склав акт опису майна без фактичного доступу до квартири, а призначення зберігачем представника стягувача є незаконним.

Суд зазначає, що адвокатом приватного виконавця в судовому засіданні підтверджено: доступ до квартири виконавцю надано не було. Однак у разі відсутності боржника або відмови у допуску виконавець вправі скласти відповідні документи на підставі наявних реєстрових відомостей. Факт використання даних Державного реєстру прав на нерухоме майно є допустимим і не свідчить про фальсифікацію. Зазначення у документі застарілої назви вулиці («Макаренка» замість «Лігінська») є технічним недоліком оформлення, яка не впливає на ідентифікацію об`єкта нерухомості та не призводить до порушення прав скаржника.

Скаржник посилається на те, що постанова про арешт від 11.12.2025 вже існувала, а тому повторний арешт через опис є зловживанням з боку виконавця.

Суд не погоджується з такою позицією. Скаржником не обґрунтовано належним чином, яке саме суб`єктивне право чи охоронюваний законом інтерес було порушено виконавцем шляхом вчинення зазначених дій, та не наведено норми закону, які б прямо забороняли таке поєднання заходів примусового виконання.

Скаржник також посилається на те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку з чим опис та арешт майна без виділення частки в судовому порядку порушує права дружини як співвласника. Крім того, скаржник стверджує, що виконавець був обізнаний про ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 26.12.2025 про забезпечення позову, якою нібито заборонено вчинення будь-яких дій щодо зазначеної квартири.

Наведені доводи скаржника є декларативними та не підкріплені достатніми та допустимими доказами. Скаржником не надано суду належних доказів того, що зазначена ухвала Київського районного суду м. Одеси набрала законної сили, була пред`явлена приватному виконавцю у встановленому процесуальним законом порядку та підлягала виконанню в межах провадження ЗВП № 79801142 на момент вчинення оскаржуваних дій 12.01.2026. Посилання на заяву дружини скаржника, подану виконавцю, не є процесуальним документом, що зупиняє виконавче провадження або забороняє вчинення окремих виконавчих дій.

Щодо статусу майна як спільної сумісної власності подружжя скаржником не обґрунтовано, яка саме норма Закону України «Про виконавче провадження» була порушена виконавцем при складенні постанови про опис та арешт майна, зареєстрованого за боржником, та не доведено, що частка дружини у спільному майні була виділена в натурі та зареєстрована у встановленому законом порядку на момент вчинення виконавчих дій.

Таким чином, скаржником не обґрунтовано належним чином, які саме конкретні норми чинного законодавства були порушені виконавцем при вчиненні оскаржуваних дій, не наведено доказів на підтвердження обставин, на які він посилається, та не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями виконавця та стверджуваним порушенням його прав. Викладені у скарзі доводи ґрунтуються переважно на припущеннях та суб`єктивній оцінці дій виконавця, що не може бути підставою для задоволення скарги.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії приватного виконавця Притуляка В.М. у межах зведеного виконавчого провадження № 79801142 вчинені в межах повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а скаржником не надано достатніх та належних доказів на підтвердження викладених у скарзі обставин.

На підставі ст.ст. 18, 24, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 261, 450, 451 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання противоправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю " БІІР ПРОПЕРТІ" (стягувач), ОСОБА_2 (боржник), ОСОБА_3 (приватний виконавець) відмовити в повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 15 денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст ухвали суду складено 29.04.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

23.04.26