Рішення № 136179760, 30.04.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/684/26-Е

Провадження №2-а/522/154/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Науменко А.В.

за участі секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

До суду через підсистему Електронний Суд 20.01.2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позивач обґрунтовує позовну заяву тим, що оскаржувана постанова серії ЕГА № 1953365 від 09.01.2026 є незаконною та підлягає скасуванню у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, а також внаслідок грубих порушень норм матеріального та процесуального права. Аргументуючи свою позицію, Позивач зазначає, що в момент спілкування з поліцейським перебував на відкритій місцевості поза межами станції метро, зупинок громадського транспорту чи підземних переходів, тобто у місці, де куріння не заборонено положеннями ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення». Відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення правопорушення (фото- чи відеофіксації), що суперечить вимогам ст. 251 КУпАП щодо обов`язку доказування вини суб`єктом владних повноважень. Процесуальна неправомірність дій поліцейського додатково підтверджується відсутністю в постанові відомостей про точний час та знаряддя вчинення проступку, що свідчить про недоведеність об`єктивної сторони діяння. Крім того, Позивачу не було роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не надано можливості надати пояснення та скористатися правничою допомогою. При призначенні стягнення у вигляді максимального штрафу (170 грн) інспектором не було враховано особу порушника, майновий стан та відсутність обтяжуючих обставин, що порушує вимоги ст. 33 КУпАП. З огляду на викладене, Позивач стверджує про необґрунтованість притягнення до відповідальності та просить суд скасувати постанову і закрити провадження у справі...

Ухвалою суду від 03.02.2026 року провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

16.02.2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначив, що подія мала місце у громадському місці, вимоги закону були виконанні належним чином, а тому заперечують проти задоволення позову в повному обсязі.

У судове засідання призначене на 30.04.2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомленні належним чином.

Відповідно до ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.205 КАС України).

З урахуванням ч.1 ст.205 КАС України, строків розгляду даної категорії справ, за наявності відзиву від відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, сповіщених належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 09.01.2026 серія ЕГА № 1953365 (далі Постанова) старшим сержантом поліції УП Головного управління Національної поліції у місті Києві Теплюком Василем Сергійовичем, Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною статті 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн. (сто сімдесят гривень 00 копійок).

У Постанові поліцейський зазначив, що 109.01.2026 місто Київ, станція метро Хрещатик, громадянин перебував біля входу станції метро Хрещатик палив тютюновий виріб, а саме сигарету в місці де куріння заборонено відповідно до ст. 13 ЗУ «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливий вплив на здоров`я населення»..

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП).

Частина 1 ст. 9 КУпАП, визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 175-1 КУпАП, , де це заборонено законом, а також і інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, аналіз наведеної норми Закону свідчить, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за вказаною статтею КУпАП лише за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Законодавством України визначено два випадки визначення місць, у яких заборонено куріння - місця, які забороні законом та місця, які заборонені рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення виражається у курінні тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення», Забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів:

1) у ліфтах і таксофонах;

2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров`я;

3) у приміщеннях та на території навчальних закладів;

4) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту;

5) у приміщеннях закладів ресторанного господарства;

6) у приміщеннях об`єктів культурного призначення;

7) у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування;

8) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності;

9) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян;

10) у приміщеннях гуртожитків;

11) на дитячих майданчиках;

12) у місцях загального користування житлових будинків;

13) у підземних переходах;

14) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі;

15) на вокзалах та станціях;

16) на зупинках громадського транспорту.

Забороняється куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів в аеропортах, крім спеціально відведених для цього місць.

У місцях та закладах, в яких куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено, розміщується наочна інформація, що складається з графічного знака про заборону куріння і тексту такого змісту: "Куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів заборонено!".

У спеціально відведених в аеропортах місцях для куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів розміщується наочна інформація, що складається з графічного знака і тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров`ю!"

Адміністрація аеропортів може відводити спеціальні місця для куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів, загальна площа яких не може перевищувати 5 відсотків загальної площі споруди аеропорту, за умови розташування таких місць в окремих відокремлених приміщеннях, які не мають потреби відвідувати люди, що не курять, не вживають, не використовують тютюнові вироби, електронні сигарети, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, та обладнання їх витяжною вентиляцією, а також розміщення інформації, передбаченої частиною п`ятою цієї статті.

Сільські, селищні та міські ради у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці можуть постійно або тимчасово заборонити куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, тютюнових виробів без їх згоряння та кальянів у додатково визначених ними місцях.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу та події адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню;4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння;5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП,доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, відеозаписи та фотознімки з портативних відео реєстраторів інспекторів є доказом вчинення адміністративного правопорушення та відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та ст. ст. 72, 73, 74, 75, 76 КАС України.

З відеозапису з нагрудних камер поліцейського вбачається, що інспектор, виявивши факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, підійшов до позивача та, відповідно до вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання. В подальшому, громадянину було роз`яснено суть скоєного ним адміністративного правопорушення, а саме те, що він палив у громадському місці.

Факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем підтверджується відеозаписами з портативних відеореєтратора, яке додано до відзиву.

Позивач стверджує, що перебував на відкритій місцевості поза межами станції метро, тобто у місці, де куріння не заборонено. Однак суд критично оцінює зазначений довід, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що позивач перебував безпосередньо біля входу станції метро «Хрещатик» біля закладу громадського харчування. Вхід до станції метро є невід`ємною частиною станції як об`єкта транспортної інфраструктури, заклад громадського харчування є публічним місцем, а тому доводи позивача про відсутність заборони в зазначеному місці є безпідставними.

Позивач посилається на відсутність фото- чи відеофіксації правопорушення. Суд відхиляє цей довід, оскільки факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом з портативного відеореєстратора, що закріплений на однострої поліцейського, який долучено відповідачем до відзиву на позовну заяву. Зазначений доказ є допустимим і належним доказом у справі.

Позивач зазначає, що в постанові відсутні відомості про точний час та марку сигарети. Суд вважає цей довід формальним та таким, що не спростовує суті правопорушення. З відеозапису чітко вбачається факт куріння позивачем тютюнового виробу. Відсутність у постанові марки сигарети не є підставою для її скасування, оскільки диспозиція ч. 1 ст. 175-1 КУпАП не містить такої кваліфікуючої ознаки. Час вчинення правопорушення 09.01.2026 зазначений у постанові, що є достатнім для встановлення об`єктивної сторони діяння.

Позивач стверджує, що йому не було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. З відеозапису вбачається, що поліцейський представився відповідно до вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та роз`яснив позивачу суть вчиненого правопорушення. Відсутність відповідної відмітки у постанові є процесуальним недоліком, однак не є самостійною підставою для скасування постанови, оскільки не вплинула на правильність встановлення факту вчинення правопорушення та не порушила права позивача по суті.

Позивач вказує на протиправність накладення максимального штрафу без урахування особи порушника та майнового стану. Суд зауважує, що санкція ч. 1 ст. 175-1 КУпАП передбачає штраф від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 170 грн є максимальним, але законним розміром стягнення. Разом з тим суд враховує, що відповідач у відзиві не надав конкретного обґрунтування підстав для застосування максимального розміру штрафу та не підтвердив наявності обтяжуючих обставин. Однак з огляду на доведеність самого факту вчинення правопорушення, зазначена обставина не є підставою для скасування постанови в цілому та закриття провадження у справі.

Беручи до уваги наведене, суд встановив, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 09.01.2026 серії ЕГА № 1953365 є законною та обґрунтованою. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, підтверджений належними та допустимими доказами. Доводи позивача не спростовують встановлених обставин справи та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови. Відповідач довів правомірність прийнятого рішення в розумінні ч. 2 ст. 77 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 287-293 КпАП України, ст.ст. 243-246,250, 251, 286 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: А.В. Науменко

30.04.26