Рішення № 136179530, 28.04.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1194/25

Провадження № 2/529/260/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 квітня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Петренко Л.Є.

за участю секретаря Звягольської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Представник позивача ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" Грибанов Д.В. звернувся до Диканського районного суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 17.02.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 103274765. Згідно умов вказаного кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти, які йому перераховані за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

28.07.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 28072025, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права грошової вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників за кредитними договорами, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором в сумі 21 900 грн. 03 коп., з яких 5 000 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням, 4 014 грн. 91 коп. сума заборгованості за відсотками, 3 500 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 9 385 грн. 12 коп. сума заборгованості за неустойкою.

З моменту отримання прав вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Відповідач ОСОБА_1 своїх кредитних зобов`язань не виконав, що слугувало підставою для звернення позивача з вказаним позовом до суду.

05.02.2026 суддею Диканського районного суду Полтавської області відкрито провадження у справі, визначено розгляд такої за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.03.2026 представник позивача подав клопотання про долучення доказів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в прохальній частині позову зазначив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання тричі не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду повернуто конверти із судовими повістками на 03.03.2026, 31.03.2026 та 28.04.2026, які надсилалися ОСОБА_1 рекомендованим листом, за зареєстрованою адресою його проживання, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того відповідачеві ОСОБА_1 судові повістки про виклик до суду доставлені повідомлянням у додаток "Вайбер".

Відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на норми ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи.

За таких обставин, судом відповідно до положень норм ст. 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

17.02.2025 відповідачем ОСОБА_1 заповнено Анкету-Заяву на кредит № 103274765. У даній анкеті визначено суму кредитування, строк кредитування, сплату комісії за надання кредиту. Вказана Анкета-Заява була погодженою кредитодавцем - позивачем по справі (а.с.15).

На підставі вказаної Анкети-Заяви ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 103274765, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 5 000 грн. строком на 345 днів, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 28.01.2026 (а.с. 8-13).

Згідно п.1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 1 020 грн, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово (а.с.9).

Пунктом 1.5.2 Договору узгоджено нарахування комісії за обслуговування кредиту (кредитної лінії) (за весь строк кредитування) в сумі 7 700, що нараховується за ставкою 7 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 0,99 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Кредитний договір підписано одноразовим ідентифікатором 8800454.

У Графіку платежів за договором про споживчий кредит, який є Додатком №1 до Договору, сума кредиту за договором становить 5 000 грн, проценти за користування кредитом 8 308 грн. 80 коп., комісія за обслуговування кредитної заборгованості 7 700, комісія за надання кредиту - 1000 грн, загальна вартість кредиту складає 22 008 грн. 80 коп. (а.с.14).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок п. 2.1 договору.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за Договором про споживчий кредит виконало, та надало Позичальниці грошові кошти в розмірі 5 000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується відповідним платіжним дорученням 100451908 від 17.02.2025 (а.с.17).

Згідно з п. 4.2 у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно Графіку платежів, має право нараховувати проценти за ставкою 220 % річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Нарахування відсотків відбувається щоденно на суму простроченої забогованості за кредитом Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів наступає після відповідної вимоги Кредитодавця.

До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, що вбачається з відповідного розрахунку заборгованості (а.с. 18-21).

Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідач ОСОБА_1 06.03.2025 вніс платіж в сумі 1 452 грн. 10 коп., в подальшому жодних платежів не вносив, тому як наслідок має заборгованість за кредитом в розмірі 21 900 грн. 03 коп., що складається з суми заборгованості по тілу кредиту 5 000 грн.; заборгованості за відсотками 4 014 грн. 91 коп., комісії 3 500 грн. комісії за обслуговування кредиту, заборгованості за неустойкою 9 385 грн. 12 коп.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається із матеріалів справи, договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі - ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з обраних споживачем умов кредитування), тому в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до вимоги ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов`язань.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

В свою чергу відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит № 103274765 від 17.02.2025 в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000 грн., нарахованими відсотками в сумі 4 014 грн. 91 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем відсотків згідно п.4.2 Договору (по ст. 625 ЦК України), суд зазначає наступне.

Як вбачається з детального розрахунку заборгованості, позивачем з 20.03.2025 по 28.07.2025 нараховувались відповідачу ОСОБА_1 відсотки згідно п.4.2 кредитного договору загальною сумою 9 385 грн.

Крім цього, паралельно відбувалось нарахування і відсотків за користування кредитом, строк дії якого на момент нарахування таких не скінчився, строк кредитування 345 тижні, тобто до 28.01.2026.

Слід зазначити, що нарахування відсотків за користування кредитом та одночасне нарахування відсотків за ч.2 ст.625 ЦК України не відповідає вимогам цивільного законодавства.

Так, право на одержання від позичальника процентів від суми позики передбачено нормами ст.1048 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові від 18 березня 2020 року, справа № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених ст. 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за ч.2 ст.625 ЦК України нараховувалися до пред?явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, після цього такі відсотки не нараховувалися.

Отже, беручи до уваги період нарахування вказаних відсотків по ст.625 ЦК України, які нараховувались в період дії кредитних зобов`язань, до звернення позикодавця до позичальника з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, які в свою чергу нараховувались одночасно з відсотками за користування кредитом, тому вимоги позивача в частині стягнення відсотків згідно п.4.2.Договору за ст. 625 ЦК України в сумі 9 385 грн. 12 коп. не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.

Що стосується нарахування ТОВ «Мілоан» комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило «Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 цього ж Закону, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та, за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що умовами договору про споживчий кредит від 17.02.2025 передбачено сплату позичальником комісії за обслуговування кредиту, що нараховується за ставкою 7 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період.

При цьому в умовах кредитного договору не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються клієнту та, за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної Заборгованості).

Враховуючи, що банк не зазначив та позивач не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за обслуговування кредиту є нікчемним, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з комісії за обслуговування кредиту в розмірі 3 500 грн.

28.07.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 280825, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників (а.с. 22-226).

Відповідно до витягу з реєстру боржників №3 за Договором факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №103274765 від 17.02.2025 в сумі 21 900 грн., з яких 5 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 4 014 грн. 91 коп. заборгованості за відсотками, 9 385 грн. 12 коп. - заборгованості за неустойкою (пенею), 3 150 грн. заборгованість за комісією за обслуговуання кредиту (30).

Встановлено, що після відступлення права вимоги будь-яких штрафних санкцій позивачем нараховано не було.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема і в наслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» наділено правом грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором надання коштів у кредит.

Отже, враховуючи вище викладене, позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 9 014 грн. 91 коп., яка складається, з тіла кредиту 5 000 грн та нарахованих відсотків 4 014 грн. 91 коп..

Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог, а саме 41, 16 %, в сумі 997 грн. 06 коп.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 352 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором про споживчий кредит № 103274765 від 17.02.2025, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5 000 грн., нарахованих відсотків 4 014 грн. 91 коп., а всього 9 014 (дев`ять тисяч чотирнадцять) грн. 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») витрати по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 997 (дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 06 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, а саме безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуюча Л.Є. Петренко