Ухвала суду № 136178134, 30.04.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/132/26

Провадження № 2/378/251/26

УХВАЛА

30 квітня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марущак Н. М. ,

за участю секретаря Гончарук Ю. С.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Ставищенська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 з посиланням на наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка - ОСОБА_3 . Після смерті останньої відкрилась спадщина за заповітом від 02.07.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Кошинською Л. О. Вказаним заповітом спадкодавиця заповіла йому (позивачу) житловий будинок з прилеглими земельними ділянками, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею - 3,4977 га, кадастровий номер 3224283600:02:001:0047, іншу земельну ділянку площею - 1,7489 га, кадастровий номер 3224283600:02:001:0048 ОСОБА_3 заповіла відповідачу ОСОБА_2 .

28.01.2026 року він (позивач) звернувся до Ставищенської державної нотаріальної контори про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , а саме: вищевказаний житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та земельні ділянки з кадастровими номерами 3224283601:01:018:0010 та 3224283601:01:018:0026.

Постановою вказаного нотаріуса від 28.01.2026 йому (позивачу) відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом а саме: вищевказаний житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 та земельні ділянки з кадастровими номерами 3224283601:01:018:0010 та 3224283601:01:018:0026 за вказаною адресою з посиланням на те, що ОСОБА_3 за життя не оформила право власності на житловий будинок, право власності на нього не зареєстроване, та з посиланням на те, що відповідно до реєстраційної справи ДРРП вбачається невідповідність документів, поданих для державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3224283601:01:018:0010 та 3224283601:01:018:0026, а саме: помилково зазначено дошлюбне прізвище власника земельних ділянок в Державному акті ІІІ-КВ 080576 « ОСОБА_4 », а згідно свідоцтва про реєстрацію шлюбу « ОСОБА_5 ».

Позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3224283601:01:018:0010. цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за вказаною адресою та право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224283601:01:018:0026, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за вищевказаною адресою.

В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, які викладені в позові, зазначивши, що судові витрати бере на себе.

В підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, до суду подав письмову заяву про визнання позовних вимог (а. с. 71).

Суд, вивчивши матеріали справи, заяву відповідача про визнання позовних вимог, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України (1963 р.) майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Вирішуючи питання стосовно можливості прийняття визнання відповідачем позову, керуючись положеннями ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у прийнятті визнання відповідачем позову, оскільки вважає, що не досліджуючи докази у цій справі, неможливо визначити чи відбудеться порушення вимог закону або прав та інтересів інших осіб внаслідок прийняття судом визнання позову відповідачем, зокрема, перевірити факт набуття спадкодавицею ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок, для з`ясування чого перевірити наступні обставини: до якого двору (колгоспного чи двору робітників та службовців відносився двір за адресою знаходження спірного житлового будинку, хто в ньому проживав, та відповідно, перевірити факт набуття спадкодавицею ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок (в разі якщо він відносився до майна колгоспного двору) станом на 15 квітня 1991 року (на час припинення колгоспного двору). Перевірити вказані обставини станом на даний час неможливо, оскільки в матеріалах справи наявні лише витяг з погосподарської книги по Красилівській сільській раді за 2016 -2020 роки, згідно якої рік побудови житлового будинку - 1960.

Суд вважає, що дані відомості потребують додаткового дослідження та з`ясування в судовому засіданні.

Суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Таким чином, за обставин, викладених в позовній заяві та поданих до неї, доказів суд позбавлений можливості достеменно встановити наявність чи відсутність обставин, які вказують на відсутність порушення закону та прав, інтересів інших осіб, а тому, суд приходить до висновку, що необхідно відмовити у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжити судовий розгляд.

Керуючись ст. 206 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_2 позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Ставищенська державна нотаріальна контора, про визнання прав власності в порядку спадкування за заповітом.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена і підписана 30 квітня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак