Ухвала суду № 136177318, 27.04.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Єдиний унікальний номер № 362/3390/26

Провадження № 1-кп/362/505/26

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

27.04.2026 місто Васильків

Васильківський міскрайонний суд Київської області під головуванням судді ОСОБА_1 розглянув у підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні (№ ЄРДР №12026110000000093 від 28.012026) за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3ст. 286 КК України, ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, українця, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , водія ТОВ «Фастів-Автотранс», раніше до кримінальної відповідальності не притягався,

Учасники провадження:

секретар судового засідання ОСОБА_3 ,

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпіла ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_2 ,

захисник ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ :

22 квітня 2026 року з Київської обласної прокуратури до Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026110000000093 від 28.012026 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3ст. 286 КК України, ОСОБА_2 .

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22.04.2026 в даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 27.04.2026.

До початку підготовчого судового засідання прокурором подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання, просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 вказала, що слідство завершено, обвинувачений надав всі покази, за його участю проведено слідчий експеримент, свідки також допитані, ОСОБА_2 особисто зацікавлений в проведенні судових засідань, статків не має, він військозобов`язаний, в нього вилучено посвідчення водія, тому не має можливості переховуватися від суду, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, тому ризик того, що буде вчиняти інші кримінальні правопорушення відсутні, перебуваючи в СІЗО, не має можливості вибачитися перед потерпілими. На даний час родина обвинуваченого обмежена в доході, тому, перебуваючи на нічному домашньому арешті, міг би працювати, тому просила застосувати до її підзахисного нічний домашній арешт. Перебування в СІЗО є катуванням для обвинуваченого.

Обвинувачений просив застосувати до нього нічний домашній арешт, вказав, що в нього хвора нога.

Потерпіла ОСОБА_5 вказала, що вважає за можливе обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в підготовче судове засідання не з`явилися, про час та місце підготовчого судового засідання повідомлялися належним чином.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно ст. 178 КПК України, судом при вирішенні клопотання враховуються, дані про особу обвинуваченого, його репутація, відомості щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків за місцем мешкання, вік та стан його здоров`я, відсутність відомостей про наявність постійного місця роботи та джерел доходу, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Взяття під варту, відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має задовольняти вимогу пропорційності, що викладено у рішенні ЄСПЛ від 18.03.2008 р. у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), а тому тримання обвинуваченого під вартою є необхідним для забезпечення їх присутності в суді, та інші, менш суворі заходи, не є достатніми для досягнення цієї цілі.

З матеріалів, наданих суду прокурором, вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_5 .

Санкція за ч. 3 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

З реєстру матеріалів кримінального провадження вбачається наявність письмових доказів, на які посилається прокурор при пред`явленні обвинувачення ОСОБА_2 , а саме: протоколів огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, допитів потерпілого, свідків, висновків експертів.

Таким чином, суд, не вдаючись у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_2 дій, звертає увагу на те, що, відповідно до змісту обвинувального акту, пред`явлене йому обвинувачення обґрунтоване викладеними в обвинувальному акті фактами та інформацією, які у своїй сукупності здатні переконати пересічного об`єктивного спостерігача у тому, що обвинувачений може бути причетним до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Прокурор в своєму клопотанні вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», відповідно до якої «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Заслухавши учасників судового розгляду, розглянувши наявні в справі письмові матеріали, суд приходить до висновку, що ризик переховування його від суду та у подальшому від відбування покарання, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний, враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, суворість передбаченого покарання, що створює передумови для вжиття ним заходів щодо безперешкодного залишення місця проживання з метою ухилення від відбування покарання.

У цьому кримінальному провадженні потерпілі та свідки під час судового слідства не допитані, тобто ОСОБА_2 може незаконного впливати на потерпілих та свідків, які мають бути допитаними безпосередньо у судовому засіданні на відповідній стадії судового провадження, тому ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявний.

Прокурор вказує, що ОСОБА_2 понад 20 разів притягався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Дана обставина обвинуваченим та його захисником не заперечується, тому суд приймає її до уваги та вважає, що, враховуючи неодноразове притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, відповідних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, що свідчить про можливість вчинення ним нового кримінального правопорушення та про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КК

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 , суд оцінює і враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків,можливість вчинення ним нового кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у його вчиненні; особу обвинуваченого, відсутність доказів щодо неможливості утримання його через вік та стан здоров`я в умовах позбавлення волі.

Таким чином, з врахуванням даних про особу обвинуваченого та усіх встановлених досудовим розслідуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що застосування до ОСОБА_2 одного із більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

За таких обставин клопотання прокурора є обґрунтованим, а тому відносно обвинуваченого ОСОБА_2 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, що не суперечитиме вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим, у відповідності до положень п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України з метою забезпечення запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, вчинити нове кримінальне правопорушення, враховуючи обставини, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд не визначає ОСОБА_2 розмір застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людей.

Обвинувачений вказував на своє погане самопочуття у зв`язку з біллю в нозі.

У зв`язку з цим, з метою забезпечення додержання прав обвинуваченого на охорону здоров`я суд вважає необхідним доручити керівництву ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальнику філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області організувати та забезпечити невідкладне проведення повного медичного обстеження для встановлення наявних у ОСОБА_2 захворювань та, у разі встановлення діагнозу, вжити необхідних заходів з метою забезпечення його відповідним рівнем лікування.

Керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 182, 183, ст. 194, 196, 197, 314, 315-317, 369, 371, 372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора про застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати ОСОБА_2 , народженому ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції строком на 60 днів.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 діє до «25» червня 2026 року включно.

Доручити керівництву ДУ «Київський слідчий ізолятор» та начальнику філії ДУ «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київській області забезпечити додержання прав ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , на охорону здоров`я шляхом організації та забезпечення невідкладного проведення повного медичного обстеження для встановлення наявних у нього захворювань та, у разі встановлення діагнозу, вжити необхідних заходів з метою забезпечення його відповідним рівнем лікування.

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях та лікуванні, які не можуть бути проведені в медичній частині СІЗО, забезпечити невідкладне вивезення обвинуваченого ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Про результати проведеної перевірки повідомити Васильківський міськрайонний суд Київської області та заявника.

Копію ухвали вручити обвинуваченому негайно після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 532 КПК України, та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено протягом п`яти діб з дня оголошення резолютивної частини та оголошено 30 квітня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1