Рішення № 136175491, 30.04.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/407/26

Номер провадження 2/289/852/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось із позовом до відповідача про стягнення заборгованості з посиланням на те, що 21.03.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в ІТС Товариства, укладено кредитний договір № 1225127, який підписано позичальником електронним підписом, відповідно до умов якого позичальнику надаються кредитні кошти у безготівковій формі сумі, визначеній в п. 1.2. Кредитного договору за реквізитами, вказаними в п. 2.1.

27.08.2025 між ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №27082025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу №27082025 від 27.08.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 43160,00 грн., з яких: сума заборгованості за основним зобов'язанням 16000,00 грн., заборгованість по процентах 0,00грн., заборгованість по комісії 0,00 грн., заборгованість по комісії за обслуговування кредиту 20160,00 грн., сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) - 7000,00 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача разом із понесеними судовими витратами.

Ухвалою від 05.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, розгляд справи призначено на 06.04.2026 (а.с.53), та було відкладено із-за неявки відповідача на 30.04.2026.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності та у випадку неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.4).

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.

З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом (Постанова ВС від 13.10.2025 у справі №572/3022/24).

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся шляхом направлення повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, кореспонденція повертається до суду не врученою адресату із зазначенням «адресат відсутній» (а.с.59), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням, таким чином, з урахуванням положень п. 4 ч. 8 статті 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про судове засідання.

Окрім того, відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся шляхом доставлення SMS-повідомлення щодо документу «Судова повістка» на вказаний в позовній заяві номер його телефона (а.с.55,62), а також шляхом доставлення на адресу його електронної пошти судової повістки (а.с.56,63), таким чином судом вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.

З огляду на вказане суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, судом протокольно ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Урівноваженням прав відповідача є його право на перегляд заочного рішення, подачу всіх доказів, які він міг подати у судовому засіданні, а також на нову оцінку наявних у справі доказів з урахуванням його позиції.

В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 1225127 (а.с.5-10), відповідно до умов якого Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у сумі 16000,00 грн. загальним строком на 345 днів з 21.03.2025, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до Графіку платежів; остаточний термін повернення кредиту 01.03.2026 (п.п.1.1.-1.4.).

Згідно п. 1.5. Договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 53280,00 грн., денна процентна ставка складає 0,97% (п.1.5.).

Комісія за надання кредиту : 4000,00 грн., яка нараховується за ставкою 25.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 25.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом (п.1.5.1).

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування) : 49280,00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є Додатком №1 до цього Договору (п.1.5.2).

Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 (п.2.1.).

У розділі 6 Договору №1225127 зазначено, що цей Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника; Договір підписаний ОСОБА_1 21.03.2025 о 04:32 одноразовим ідентифікатором 481819.

Відповідно до копії додатку № 2 до Договору про споживчий кредит №1225127 від 21.03.2025 - заяви на отримання кредиту №1225127, ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» з проханням надати йому кредит в сумі 16000.00 грн., загальний строк кредитування: 345 днів, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду нараховуються за ставкою 0,0010 %, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування 0,0010 % річних, комісія за надання кредиту 25,00 % від суми кредиту, комісія за обслуговування кредиту нараховуються за ставкою 14,00% від суми кредиту, періодичність здійснення платежів: в перший період - 15 днів, далі кожні 15 днів згідно Графіку платежів. Розмір періодичного платежу: згідно Графіку платежів. Платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: НОМЕР_1 (а.с.12).

Паспорт споживчого кредиту № 1225127, Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, підписано ОСОБА_1 21.03.2025 одноразовим ідентифікатором 660402, містить аналогічні умови щодо суми та строку кредиту (а.с.13-14).

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач уклав із ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (аналогом ЕЦП одноразовим ідентифікатором 481819), а тому за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, відповідач усвідомлено погодився з умовами договору, включаючи строки кредитування, розмір кредиту та процентної ставки, порядок її нарахування, а також був належним чином поінформований про реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення 41707262, 21.03.2025 платником ТОВ «ФК «НЕЗАЛЕЖНІ ФІНАНСИ» було перераховано отримувачу ОСОБА_1 кошти в сумі 16000,00 грн., маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу : кошти згідно договору 1225127 (а.с.17).

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №1225127, 21.03.2025 ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» видало ОСОБА_1 кредит в сумі 16000 грн. та нараховано комісію за надання кредиту в сумі 4000,00 грн., яку було сплачено позичальником 07.04.2025; двічі на місяць нараховувалася комісія за надання кредиту в сумі по 2240,00 грн., а також двічі на місяць нараховувалися штрафи по 1000,00 грн. 27.08.2025 здійснено списання штрафу за порушення зобов'язання за рахунок фінансового результату в сумі 7000,00 грн., списання нестандартної комісії за обслуговування кредиту за рахунок фінансового результату - 17920,00 грн., списання комісії обслуговування кредиту за рахунок фінансового результату 2240,00 грн., списання тіла кредиту за рахунок фінансового результату 16000,00 грн.; кошти отримані від відступлення кредиту в сумі 4992,00 грн. (а.с.18).

27.08.2025 позивач та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» уклали договір факторингу №27082025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» відступило за плату на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до боржників за кредитними договорами, перелік яких зазначений в Реєстрі боржників, який є невід`ємною частиною цього Договору (а.с.19-23).

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 27.08.2025 за договором факторингу №27082025 від 27.08.2025, ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передало, а ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло Реєстр боржників кількістю 2361, після чого ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги за кредитним договором (а.с.24).

Згідно платіжної інструкції №98 від 29.08.2025 платником ТОВ «ФК «ЄАПБ» проведено оплату в сумі 3037420,72 грн. згідно договору факторингу №27082025 від 27.08.2025 (а.с.25).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 43160,00 грн., з яких: 16000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 20160,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та 7000,00 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02.11.2021 № 905/306/17, від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012, від 15.04.2024 у справі №2221/2373/12).

Позивачем надано копії договору факторингу, витяг з реєстру прав вимоги, які оформлені та підписані відповідно до договору факторингу, а також докази щодо розміру оплати за договором факторингу, вказані документи є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

За пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу), що відповідає висновкам, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

В силу частину 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відтак після підписання договору електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у кредитодавця виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги фінансової установи.

Згідно вимог ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, позивач у передбаченому законом порядку набув право вимоги до відповідача за Договором про надання фінансового кредиту № 46922-04/2025 від 21.04.2025.

У спірних правовідносинах про стягнення кредитної заборгованості саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 21.03.2025 отримав кредитні кошти в розмірі 16000,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем переуступлено позивачеві.

Що стосується стягнення з відповідача суми нарахованої комісії за обслуговування кредиту у розмірі 20160,00 грн., то суд вважає, що у задоволенні такої вимоги належить відмовити виходячи з наступного.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 10 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017) щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення п. 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідачу нарахована заборгованість за комісією за обслуговування кредиту у розмірі 20160,00 грн. Розмір комісії «за обслуговування кредитної заборгованості» нараховувався з 06.04.2025 по 19.08.2025 по 4480,00 грн. щомісячно (а.с.18), однак із матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Кредитодавця, пов`язані з цілодобовим наданням актуальної облікової інформації, банком в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, яка фактично замінила проценти за користування кредитом.

Банк дійсно може самостійно встановлювати процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги, однак лише у випадках коли це не суперечить чинному законодавству.

При цьому, щомісячна комісія за обслуговування кредиту не є процентами за користування кредитними коштами та не може використовуватися як механізм подвійного стягнення плати за кредит.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності та надання таких послуг, тому положення договору про надання споживчого кредиту №1225127 від 21.03.2025 та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23).

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21, від 08.02.2023 у справі № 168/349/20, та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі № 755/9486/21.

Враховуючи викладене вимога позивача про стягнення з відповідача 20160,00 грн., які нараховані як заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення штрафу відповідно до умов кредитного договору.

Згідно п. 4.1. Договору про споживчий кредит № 1225127 від 21.03.2025 у випадку прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту, позичальник має сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000.00 грн. за кожний випадок порушення.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18.01.2022 у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення неустойки у розмірі 7000,00 грн. відсутні, тому у цій частині позовну заяву слід залишити без задоволення, відтак з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 16000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені (а.с.47) судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 987,00 грн. (16000,00 /43160,00 х 2662,40).

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-284, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за Кредитним договором № 1225127 від 21.03.2025 в розмірі 16000,00 грн. (шістнадцять тисяч грн. 00 коп.), а також судові витрати 987,00 грн. (дев`ятсот вісімдесят сім грн. 00 коп.) сума сплаченого судового збору, а всього 16987,00 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім грн. 00 коп.).

В іншій частині заявлених вимог позовну заяву залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО