Рішення № 136175410, 30.04.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/479/26

провадження у справі № 2/0285/1016/26

30 квітня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі за текстом ТОВ «Ейс») звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №553218752 у розмірі 27317,72 грн, яка складається з 11999,28 грн тіла кредиту та 15318,44 грн несплачених відсотків за користування кредитом.

В обґрунтовування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 19.02.2020 було укладено зазначений вище договір в електронній формі з товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі за текстом ТОВ «Манівео»), відповідно до умов якого відповідачу було перераховано грошові кошти в загальній сумі 12000 грн, які вона зобов`язалася повернути разом із процентами, однак своїх зобов`язань не виконала.

В подальшому первісний кредитор відступив право вимоги за цим договором на підставі договору факторингу та позивач набув статусу нового кредитора, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн.

Ухвалою суду від 09.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Відзиву на позов або будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви, а також жодних заяв чи клопотань щодо розгляду справи, відповідачем не подано.

Повідомлення про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації відповідача, так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, вказана інформація була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов`язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступне.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст.3 ЦК), яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.ст.1048, 1054 ЦК України).

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Нормою ст.639 ЦК передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «Манівео» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Правила), для отримання кредиту позичальник має зареєструватись на сайті товариства та мати доступ до особистого кабінету. При здійснення реєстрації, позичальник має пройти процедури ідентифікації/верифікації.

Згідно Правил надання фінансових послуг здійснюється ТОВ «Манівео» шляхом укладення відповідного електронного договору і для цього клієнт ознайомлюється з Правилами, заповнює заявку, вказує всі дані, визначені в заявці як обов`язкові, зазначає суму грошових коштів, яку він бажає отримати.

За користування кредитом клієнт виплачує кредитодавцю плату у вигляді процентів в розмірі, передбаченому відповідним електронним договором.

Правила є невід`ємною частиною електронного договору, ознайомившись із якими, клієнт погоджується з тим, що він одержав від кредитодавця всю достовірну та повну інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, та яка може бути необхідна для прийняття рішення стосовно отримання кредиту.

У цій справі встановлено, що між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 19.02.2020 укладено договір №553218752, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредит у сумі 8000 грн строком на 7 днів із зобов`язанням повернення кредиту та сплати процентів за користування. Проценти встановлені у двох режимах: протягом первісного строку (7 днів) за дисконтною ставкою 1,31% на день та у разі користування кредитом понад цей строк за базовою ставкою 1,70% на день, яка застосовується до всього періоду користування кредитом із обов`язком доплати різниці між вже сплаченими та належними процентами.

Договір укладений в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора, що прирівнюється до електронного підпису, а його невід`ємною частиною є правила кредитування, обов`язкові для сторін.

Після укладення договору №553218752 сторони укладали додаткові угоди, якими неодноразово змінювали його умови, зокрема, продовжувався строк кредиту на 14 днів (з 26.02.2020), 7 днів (з 11.03.2020), 14 днів (з 18.03.2020) щоразу за умови сплати нарахованих процентів на дату укладення відповідної угоди; змінювалась процентна ставка при пролонгації: 1,59% на день; збільшувались суми кредиту: 22.02.2020 на 1000 грн, 25.02.2020 на 200 грн, 27.02.2020 на 500 грн та 11.03.2020 на 2300 грн. Таким чином, загальна сума кредиту була збільшена з 8000 грн до 12000 грн. У зв`язку зі збільшенням суми кредиту сторони кожного разу викладали графік платежів у новій редакції. Інші умови договору залишались незмінними та обов`язковими для виконання.

Відповідач здійснила дії, які чітко свідчить про її свідомий вибір щодо укладання договору. Таким чином без відповідних дій з боку відповідача укладання договору було б неможливе.

Відповідно до платіжних доручень 19.02.2020, 22.02.2020, 25.02.2020, 27.02.2020 та 11.03.2020 відповідачу на її рахунок було перераховано ТОВ «Манівео» 8000 грн, 1000 грн, 200 грн, 500 грн та 2300 грн.

За клопотанням позивача ухвалою суду було витребувано відомості з ПриватБанку, згідно яких на ім`я ОСОБА_1 було емітовано банківську картку, на яку 19.02.2020, 22.02.2020, 25.02.2020, 27.02.2020 та 11.03.2020 надійшло в загальному 12000 грн.

Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд вважає, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена у вільному доступі на сайті ТОВ «Манівео», є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначає порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Отже, між відповідачем та ТОВ «Манівео» правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами позичальник ознайомилася, погодилася та не сприймала їх, як невигідні для себе.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кошти.

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету спірний кредитний договір не був би укладений.

Відповідач, підписавши договір, не лише погодила його умови, зокрема розмір кредиту, грошову одиницю, відсотки, строк та умови кредитування, але й скористалася кредитом.

28.11.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі по тексту ТОВ «Таліон») та ТОВ «Манівео» укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого останнє зобов`язалося відступити за плату фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Пунктом 4.1. вказаного договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.

Згідно з реєстром права вимоги №82 від 11.06.2020 до ТОВ «Таліон» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №553218752 на загальну суму 27317,72 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11999,28 грн та заборгованість по відсоткам 15318,44 грн.

Предметом відступлення договором факторингу №28/1118-01 є, в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги, що є невід`ємною частиною договору. За договором факторингу №28/1118-01 клієнт зобов`язувався передати фактору всі права вимоги, які зазначені в реєстрах прав вимоги. Відтак, фактичне відступлення прав вимоги не прив`язується виключно до моменту укладення договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.

Разом з тим, реєстр прав вимоги, до якого включена вимога до відповідача, підписано після укладення кредитного договору, а відтак право вимоги за цим договором вже існувало, а не було майбутнім.

Отже, з моменту підписання реєстру права вимоги ТОВ «Таліон» набуло право вимоги за договором, укладеним з відповідачем, а також можливість розпоряджатися цим правом, в тому числі і відступати його на підставі договору факторингу.

05.08.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі по тексту ТОВ «Онлайн») та ТОВ «Таліон» укладено договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого останнє за грошові кошти та на умовах, визначених договором, відступає фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах.

11.07.2025 між ТОВ «Ейс» та ТОВ «Онлайн» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, за умовами якого останнє за плату зобов`язується відступити позивачу (фактору) права вимоги, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне у майбутньому, до третіх осіб боржників, перелік яких зазначено в реєстрі боржників, що формується згідно з додатком №1 до договору та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з реєстрами права вимоги/боржників №11 від 31.08.2023 до договору факторингу №05/0820-01 та від 14.07.2025 до договору факторингу №11/07/25-Е до ТОВ «Онлайн», а потім до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №553218752 на загальну суму 27317,72 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11999,28 грн та заборгованість по відсоткам 15318,44 грн.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу.

У вищезазначених договорах факторингу сторони погодили момент переходу права вимоги підписанням відповідних реєстрів прав вимоги та реєстрів боржників.

На момент підписання цих реєстрів, що є додатками до договорів факторингу, укладених між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон», між ТОВ «Таліон» та ТОВ «Онлайн», між ТОВ «Онлайн» та ТОВ «Ейс», право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №553218752 було дійсним, а відтак могло бути передано.

Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором.

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки кредитодавець (ТОВ «Манівео») та позичальник ( ОСОБА_1 ) досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання договору ЦК України та уклали його, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

У погоджений сторонами строк повернення кредиту кредитні кошти повернуто не було.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

З долученого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що така становить 27317,72 грн, з яких заборгованість по основному боргу 11999,28 грн та заборгованість по відсоткам 15318,44 грн. При цьому, останні нараховувалися по 11.06.2020, тобто до моменту першого факторингу.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Зміст поняття «користування кредитом» був визначений Великою Палатою Верховного Суду у постанові №910/4518/16 від 05.04.2023, згідно якої це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами договору.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Відповідачем самостійно обрано кредитну пропозицію, свідомо погоджено її умови, підтверджено акцепт умов шляхом вчинення передбачених електронних дій та отримано грошові кошти. Отже, зобов`язання щодо повернення суми кредиту та процентів виникло у результаті свідомого волевиявлення відповідача.

Сторони Договору погодили продовження строку користування кредитом, по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих відповідно до умов договору відсотків за користування кредитом, а у кредитодавця виникає право отримати виконання обов`язку боржником, тобто право вимоги щодо повернення кредиту та нарахованих процентів. Таким чином, як на момент укладення Договору, так і протягом строку кредитування кредитодавець мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги позивача щодо сплати йому таких процентів є правомірним.

Відповідачем не було надано доказів на спростування презумпції правомірності укладеного договору, не спростована правильність проведеного розрахунку, будь-яких клопотань на його спростування не заявлено, як і не було надано власного розрахунку.

Також суду не було надано доказів, які б підтверджували належне виконання відповідачем своїх зобов`язань, оскільки договір кредиту є дійсним та ніким не оспорений.

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту/позики за електронним договором є обов`язковим.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст.129 Конституції України).

За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.78 ЦПК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

Ураховуючи те, що позичальником взяті на себе зобов`язання за Договором належним чином не виконано, кредитні кошти у погоджений строк не повернуто, внаслідок чого виникла заборгованість, суд дійшов висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість заявлених вимог. Відтак, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст.133 ЦПК України). До останніх належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правової допомоги від 20.08.2025, укладений між ТОВ «Ейс» та адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткова угода, акт прийому-передачі наданих послуг, протокол погодження вартості послуг, ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Як передбачено ч.ч.4,5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу повинні відповідати критерію необхідності чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання чи вплинули вони на перебіг розгляду справи. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Розподіляючи витрати, понесені заявником на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи та надані суду документи є підставою для часткового відшкодування судом витрат на правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір не є доведений, необхідним та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відтак, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.

Крім того, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, що також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956)

заборгованість за договором №553218752 від 19.02.2020 у розмірі 27317,72 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,4 грн і 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.?

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин