Постанова № 136174819, 30.04.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6151/26

Категорія 23

3/295/1601/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Довгалюк Л.В. розглянувши матеріали справи, які надійшли з Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , тимчасово непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

10.02.2026 близько 10 години 20 хвилин за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 87, ОСОБА_1 здійснив дрібну крадіжку товару, а саме 2-х металевих сковорідок на суму 1 350 грн 00 коп. без ПДВ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 51 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані поштові відправлення, які повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Постанова про привід ОСОБА_1 не виконано, останнього до суду не доставлено, про що працівниками поліції надано відповідний рапорт.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23).

Водночас інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

У своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.

Таку поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як ухилення та небажання особи брати участь у розгляді справи про адміністративні правопорушення, що його стосуються.

З метою недопущення необгрунтованого порушення стислих строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд проводить розгляд справи без участі ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів, обсяг яких є достатнім для прийняття рішення у справі.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов наступного висновку.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 039852 від 02.04.2026, в якому останній зазначив про визнання своєї вини, просив справу розглядати без його участі; довідкою про результати перевірки за зверненням ОСОБА_2 ; письмовими поясненнями ОСОБА_2 ; інвентаризаційною відомістю № 724 від 10.02.2026; постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 16.12.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 51 КУпАП та іншими матеріалами справи.

Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, вчинені особою, яка три і більше разів протягом року піддавалася адміністративному стягненню за дрібне викрадення чужого майна.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який протягом року вже притягався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, проте належних висновків для себе не зробив, що свідчить про недієвість застосування попередніх заходів впливу, ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують (щире каяття) і обтяжують (не встановлено) відповідальність, суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 4 ст. 51 КУпАП, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 33, 40, 51, 283, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень.

Штраф стягнути на рахунок: Отримувач ГУК у Жит. обл/ТГ м. Житомир/21081100, Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37976485, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA228999980313090106000006797, Код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Роз`яснити особі, щодо якої застосовано адміністративне стягнення, що відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно вимог ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Суддя

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.