Рішення № 136174466, 28.04.2026, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 585/2420/25

Провадження № 2/272/66/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року

Андрушівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Волкова І.М.

за участю секретаря судового засідання Шмикової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Андрушівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 585/2420/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Суть вимог:

Цивільна справа № 585/2420/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором надійшла 28.07.2025 року до Андрушівського районного суду згідно ухвали Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.06.2025 р. за підсудністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025 року справу № 585/2420/25 передано на розгляд судді Волкову І.М.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК КЕШ ТУ ГОУ" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 177889 від 15.02.2021 в сумі 18 270,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 15.02.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено Договір № 177889 про надання фінансового кредиту, у відповідності до якого відповідач отримав кредитні кошти розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот гривень) строком на 30 днів, тобто до 16.03.2021 з процентною ставкою (фіксована), що становить 2,0% яка нараховується за кожен день користування коштами. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язався у визначені строки здійснювати погашення суми заборгованості, проценти за користування кредитом.

У порушення умов кредитного договору № 177889 про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, в результаті чого має заборгованість в розмірі 18 270,00 грн., а саме: 3 500 грн. - заборгованість за кредитом; 14 770,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Також, позивач зазначає, що 28.10.2021 було укладено договір №01-28/10/2021 відповідно до якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 177889 від 15.02.2021.

Таким чином, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 177889 від 15.02.2021.

Тому, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором.

Представник позивача до суду не з`явився, направив клопотання про розгляд справи у його відсутність в якій позовні вимоги підтримує повністю та зазначив, що не заперечує щодо заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлялася, відзив на позовну заяву не подавав. Разом з тим, до суду були подані заяви про відкладення розгляду справи, на підставі яких суд неодноразово відкладав розгляд справи. Суд розцінює це як зловживання відповідачем своїми правами з метою затягування процесу, тому приходжу до висновку про розгляд справи у відсутність відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник позивача скористався наданим правом та заявив таке клопотання.

Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

У відповідності до ч. 8 ст.178 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Андрушівського районного суду Житомирської області від 29.07.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

27.08.2025 через електронний суд надійшла заява про розподіл судових витрат, згідно якої представник позивача просить стягнути всі понесені позивачем судові витрати з відповідача. (а.с.45-53).

У судове засідання представник позивача не з`явився, направив до суду заяву в якій просив розглядати справу за відсутності представника на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також, в ході розгляду, представник позивача направила заяву про стягнення з відповідача, понесені позивачем, судових витрат.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 28.04.2026 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. Через канцелярію суду направив заяву про відкладення розгляду справи без зазначення причин відкладення, тому суд розцінює це як затягування процесу.

Судом встановлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 15.02.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено Договір № 177889 про надання фінансового кредиту, у відповідності до якого відповідач отримав кредитні кошти розмірі 3 500 (три тисячі п`ятсот гривень) строком на 30 днів, тобто до 16.03.2021 з процентною ставкою (фіксована), що становить 2,0% яка нараховується за кожен день користування коштами. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язався у визначені строки здійснювати погашення суми заборгованості, проценти за користування кредитом, що підтверджується договором (а.с.14-16)

Відповідно до п. 1.2 строк дії договору 30 днів.

Зі змісту договору (п. 1.3) вбачається, що за користування кредитом нараховуються проценти за кожен день користування кредитними коштами в розмірі фіксованої процентної ставки 2% .

Пунктом 1.4 зазначено, що кредит надається в безготівковій формі у національній валюті, шляхом перерахування коштів на рахунок банківської карти, вказаної клієнтом.

Відповідно до п. 2.1. сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіку.

Відповідно до п. 4.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов договору.

Таким чином, між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено Договір № 177889 від 15.02.2021.

У відповідності до умов кредитного договору № 177889 від 15.02.2021 року ОСОБА_1 отримав строковий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок, який він вказав в особистому кабінеті при оформленні електронного договору, грошових коштів в розмірі 3 500 грн. на строк 30 днів з кінцевою датою його повернення 16.03.2021.

ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов`язання перед відповідачем виконало за кредитним договором, надавши 15.02.2021 року кредит у розмірі 3500 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача за номером № НОМЕР_1 , що підтверджується підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с.24).

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості, доданого до позовної заяви, станом на день формування позовної заяви, за кредитним договором № 177889 від 15.02.2021 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі в розмірі 18 270,00 грн., а саме: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 3500,00 грн.; 14770,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с.8).

З копії договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року встановлено, що ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило, за певну плату право грошової вимоги до боржників, на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» право вимоги в тому числі й за кредитним договором № 177889 від 15.02.2021 року , згідно якого позивач набув право вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідача (а.с.17-20).

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до суду за захистом своїх прав, оскільки спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Застосоване законодавство.

Ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

На офіційному веб-сайті ТОВ «ЗАЙМЕР» (www.cly.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Правилами надання коштів у позику, зразок Заявки, що подається з метою отримання кредитних коштів, вказавши в ній свої персональні дані та рахунок банківської картки для перерахування коштів. Після заповнення Заявки, позичальник переходить до підписання кредитного договору електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора.

Тож, вся інформація,яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України. Де зазначено, що після входу (авторизації) до Особистого кабінету, Клієнт, для отримання кредиту, заповнює Заявку Анкету, і лише після успішного проходження ідентифікації та верифікації надається можливість отримати кредит.

Отже, Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації Відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет (www.cly.com.ua) та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що ти) підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 , 15.02.2021 року було укладено кредитний договір № 177889 від 15.02.2021 шляхом дистанційного підписання документу електронним підписом одноразовим цифровим ідентифікатором. між ТОВ «ЗАЙМЕР» свої умови кредитного договору виконало належним чином, надавши відповідачеві кредит, шляхом перерахування, в безготівковій формі,в національній валюті на зазначений картковий рахунок, грошових коштів в розмірі 3500 грн. Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем склалась заборгованість у розмірі 18270,00 грн., а саме: 3500 грн. - заборгованість за кредитом; 147700 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Таким чином, з врахуванням зазначеного, вбачається, що відповідач отримані кошти у визначений договором строк не повернув, а тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, є доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі позики, підлягають задоволенню, у розмірі 3500,00 грн.

Що стосується розміру відсотків за користування позикою за вищезазначеним договором , то суд зважає на наступне.

Як вбачається із наданого суду розрахунку, заборгованість за договором позики складає 18270,00 грн., з яких: 3 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 770,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відсотки в розмірі 2% в день нараховувались протягом строку, на який надавалась позика, а саме, протягом 30 днів (з 15.02.2021 по 16.03.2021 включно), та після закінчення цього строку.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Таким чином, позивач ТОВ «ЗАЙМЕР» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Як встановлено судом, між сторонами по справі укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №177889 від 15 лютого 2021 року згідно з яким сума позики становить 3 500 грн. (п.1.1), а строк позики 30 днів (п. 1.2).

Відповідно до п. 1.3 процентна ставка становить 2 % в день.

Тобто нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, а саме з 15.02.2021 по 16.03.2021 включно, що передбачено, окрім статті 1048 ЦК України, і самим Договором.

Отже, за договором позики проценти за користування грошовими коштами можуть бути нараховані лише протягом 30 днів, тобто терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цим договором, з урахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами складає 2 100,00 грн. (3500 грн. х 2 % х 30 = 2100,00 грн.).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Така правова позиція міститься у постанові КЦС ВС від 30.01.2025 у справі №341/416/20.

Отже, проценти за користування кредитом, нараховані поза межами строку кредитування, не підлягають стягненню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2100,00 грн. відсотків за договором позики №177889 від 15.02.021 року, а відтак позов в цій частині підлягає частковому задоволенню на вказану суму.

Проте суд підкреслює, що зазначене не свідчить, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання, зазначене є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Суд погоджується, що відповідач, підписавши договір позики №177889 від 15.02.2021 року, відповідно до п. 5.2. підтвердив, що до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою, йому зрозумілі.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

У справі, яка розглядається, за умовами укладеного між сторонами договору № №7 177889 від 15.02.2021 року, останній укладено на строк 30 днів, з (з 15.02.2021 по 16.03.2021 включно). Відтак, в межах строку кредитування відповідач повинен був повернути кредит та сплатити відсотки і саме в межах цих строків має відбуватись нарахування відсотків.

Таким чином, загальна сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить: 5 600,00 грн., з яких: 3 500,00 основний борг (тіло кредиту), 2 100,00 грн. відсотки за користування кредитом (3500,00 грн. х 2% х 30 днів).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 3 218,25грн. , пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 742,47 грн. = (2422,40х30,65%), тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (5600:18270*100=30,65 %).

На підставі викладеного та керуючись ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», 11,512,514,526,611,626,628,1046,1048,1049,1077 ЦК України ст.12, 13, 76-81, 211,223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 42 Конституції України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ: 42228158, заборгованість за кредитним договором № 177889 від 15.02.2021 року у розмірі 5 600,00 (п`ять тисяч шістсот гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ: 42228158 судовий збір в розмірі 742,47 грн. ( сімсот сорок дві гривні 47 коп.) понесені позивачем на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ: 42228158 витрати на правову допомогу в сумі 3 218,25 грн.(три тисячі двісті вісімнадцять гривень 25 коп.).

В іншій частині - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.1 п.п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», місцезнаходження: 04080, м.Київ, вул.. Кирилівська, 82 офіс 7, ЄДРПОУ: 42228158.

Відповідач ОСОБА_1 , який зареєстрований : АДРЕСА_1 .

Суддя:І. М. Волков