Рішення № 136173198, 30.04.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/1519/26

Номер провадження2/205/2527/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання - Данчула К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1329645084774, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» надало відповідачу кредит у розмірі 7000 грн. 22 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №22072024, у відповідності до якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «ФК «Віва Капітал» права вимоги до боржників, зокрема право вимоги за кредитним договором № 1329645084774 від 23 жовтня 2023 року до ОСОБА_1 . У зв`язку із неналежним виконанням умов договору у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28 000 грн., з яких: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21 000 грн. - заборгованість за відсотками. На підставі викладеного, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1329645084774 від 23 жовтня 2023 року у розмірі 28 000 грн., з яких: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21 000 грн. - заборгованість за відсотками, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 09 лютого 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем ОСОБА_1 у системі «Електронний суд» було сформовано відзив на позовну заяву, в якому вона просила суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначивши, що позивач посилається на нібито укладений між нею та первісним кредитором кредитний договір, однак у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували факт укладення договору саме нею. Позивач не надав доказів її належної ідентифікації, підтвердження використання нею електронного підпису або одноразового ідентифікатора, а також технічних доказів (IP-адрес, лог-файлів, часу входу), які б підтверджували її волевиявлення. Вказує, що у позовній заяві зазначено номер телефону та адресу електронної пошти, які їй не належать, ніколи нею не використовувалися та не могли бути засобами її ідентифікації. У матеріалах справи відсутні банківські платіжні документи, що підтверджують зарахування коштів на рахунок або платіжну картку, відкриту на її ім`я, а також докази належності їй такого рахунку або картки. Позивач заявляє до стягнення значну суму відсотків, однак не надає деталізованого, перевірюваного та обґрунтованого розрахунку із зазначенням періодів, формул і правових підстав нарахування, а розрахунок є одностороннім та не підтверджений первинними документами, що унеможливлює перевірку його правильності, а заявлений розмір нарахувань є явно неспівмірним. Крім того, позивач не довів, що до укладення договору їй було надано паспорт споживчого кредиту та повну інформацію про вартість кредиту, а також не довів факту належного повідомлення їй про відступлення права вимоги. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що представник позивача є найманою особою, а його юридична адреса повністю збігається з юридичною адресою позивача, що свідчить про наявність трудових або корпоративних зв`язків між ними та відсутність незалежності правничої допомоги. Крім того, позивач не надав доказів фактичної оплати правничої допомоги саме у цій справі, зокрема відсутні платіжні доручення, квитанції або банківські виписки. Також не надано деталізованого опису наданих послуг із зазначенням обсягу, часу та вартості кожної дії. Заявлена сума є явно неспівмірною зі складністю справи, яка не містить складних правових питань та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.

Представником ТОВ «Діджи Фінанс» Буряченко А.В. у системі «Електронний суд» було сформовано додаткові пояснення у справі, в яких вона просила суд задовольнити у повному обсязі позові вимоги позивача. Зазначає, що на номер мобільного телефону, який вказаний позичальником в анкеті-заяві на отримання кредиту, було надіслано одноразовий ідентифікатор - код підтвердження (S8V1F5), за допомогою якого було здійснено авторизацію позичальника та підписання договору між первісним кредитором і відповідачем. Як вбачається в розділі «реквізити сторін» кредитного договору, в його змісті зазначено персональні дані відповідача, зокрема: паспорт: НОМЕР_1 , орган, що видав: 1216, дата видачі: 20 серпня 2019 року, РНОКПП - НОМЕР_2 , номер телефону - НОМЕР_3 , електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , а сам договір підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису із використанням одноразового ідентифікатора - S8V1F5, що в інформаційно-комунікаційній системі зафіксовано як ОСОБА_1 . Отже, кредитний договір №1329645084774 від 23 жовтня 2023 року з додатками до нього, було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу до особистого кабінету в ІКС товариства за допомогою логіну і пароля, внесення свої персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було би укладено. Як вбачається з доданої до позовної заяви анкети-заяви на отримання кредиту від 23 жовтня 2023 року, остання містить електронний підпис клієнта - «S8V1F5», а розділ 5 зазначеної анкети-заяви містить відомості про реквізити банківської картки, визначеної клієнтом для зарахування кредитних коштів, а саме: « НОМЕР_4 ». Як доказ здійснення переказу кредитних коштів від кредитодавця позичальнику, ТОВ «Діджи Фінанс» разом із позовною заявою надано довідку ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» № 29908-1314409983-24122025, а наданий документ є належним та допустимим доказом фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу, адже містить усі обов`язкові реквізити електронного документа, що забезпечує автентичність і цілісність документа та підтверджує його юридичну силу та містить унікальні ідентифікаційні дані транзакції, що унеможливлює підробку або сумнів у достовірності операції. Звертає увагу, що договір факторингу №22072024 від 22 липня 2024 року не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована, а наданими письмовими доказами позивач належним чином підтвердив своє право вимоги за спірним договором. Вказує, що позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги у справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом і ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн. підлягають до задоволення.

Відповідачем ОСОБА_1 у системі «Електронний суд» було сформовано додаткові пояснення у справі, в яких вона просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, та які аналогічні змісту відзиву на позовну заяву.

04 березня 2026 року ухвалами Новокодацького районного суду міста Дніпра задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ КБ «Приватбанк» інформації, а також відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів з підстав необґрунтованості клопотання.

Представник позивача Романенко М.Е. сформував у системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, в якому просив задовольнити позовну заяву у повному обсязі на підставі наявних у справ доказів і не заперечував проти заочного розгляду справи.

Від відповідача ОСОБА_1 у системі «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без її участі, та пояснення аналогічні відзиву на позов і додатковим поясненням.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Матеріали справи містять довідку ТОВ «ФК «Віва Капітал» від 23 жовтня 2023 року про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 з унікальним ідентифікатором (кодом підпису) - S8V1F5 (а. с. 23).

В матеріалах справи наявна анкета-заява на отримання кредиту від 23 жовтня 2023 року з наданою відповідачем персональною інформацією, яка містить електронний підпис відповідача (а. с. 27).

Судом встановлено, що 23 жовтня 2023 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія Старт» №1329645084774, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» надало відповідачу кредит у розмірі 7 000 грн., строком на 120 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом протягом перших 20 днів 1,5 % від суми кредиту в день (дисконтна процентна ставка), базова процентна ставка 2,5 % від суми кредиту в день, застосовується починаючи з 21 дня користування кредитом по день повернення кредиту (а. с. 27-33).

Більш того, відповідачем ОСОБА_1 разом з підписанням кредитного договору також було підписано і погоджено додатки до нього, а саме: графік платежів, згоду на взаємодію з третіми особами при врегулюванні проблемної заборгованості, а також паспорт договору про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія Старт» до договору №1329645084774 від 23 жовтня 2023 року (а. с. 34-36).

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Віва Капітал» було перераховано грошові кошти 23 жовтня 2023 року в сумі 7 000 грн. на номер картки НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» від 24 грудня 2025 року (а. с. 44).

Як встановлено судом з відповіді АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260310/104141-БТ від 16 березня 2026 року, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_5 , а з долучених до відповіді виписок про рух коштів по картці за період з 23 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2023 року вбачається зарахування грошових коштів 23 жовтня 2023 року в сумі 7 000 грн.(а.с.139-141).

Матеріалами справи підтверджено, що 22 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Віва Капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №22072024, у відповідності до якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «ФК «Віва Капітал» права вимоги до боржників (а. с. 37-42, 47).

Матеріали справи містять акт приймання-передачі реєстру прав вимог від 22 липня 2024 року за договором факторингу №22072024 від 22 липня 2024 року (а. с. 14).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №22072024 від 22 липня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №1329645084774 від 23 жовтня 2023 року в сумі 28 000 грн., з яких: 7 000 грн. - сума заборгованості за тілом, 21 000 грн. - сума заборгованості за відсотками, (а. с. 17).

З наданого стороною позивача розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Віва Капітал» судом встановлено, що за кредитним договором №1329645084774 від 23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 нараховано заборгованість на загальну суму 28 000 грн. (а. с. 18-21).

Матеріалами справи також містять досудову вимогу за № 3190913309-АВ від 15 серпня 2025 року відповідачу ОСОБА_1 щодо повідомлення про передачу права вимоги та сплати існуючої простроченої заборгованості в розмірі 28 000 грн. (а. с. 49-50).

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Отже судом встановлено, що на підставі вищезазначеного договору факторингу до ТОВ ТОВ «Діджи Фінанс» перейшли права первісного кредитора - ТОВ «ФК «Віва Капітал» за укладеним з відповідачем кредитним договором №1329645084774 від 23 жовтня 2023 року, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як зазначалося вище з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 23 жовтня 2023 року року уклала з ТОВ «ФК «Віва Капітал» договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія Старт» №1329645084774, який укладено в електронній формі та підписано електронним підписом шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

З наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ТОВ «ФК «Віва Капітал» та відповідач узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення договору на погоджених умовах шляхом їх підписання, що не спростовано у встановленому порядку відповідачем шляхом надання відповідних доказів.

Суд зазначає, що у цій справі відповідачем не надано достатніх доказів щодо неукладання відповідного кредитного договору в електронній формі, навпаки вказаний факт підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а також належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, як і презумпція правомірності його не спростована.

Суд вважає, що умови договору, в тому числі і щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, були узгоджені сторонами на момент його підписання, позичальник погоджувався на визначені договором умови, крім цього, умови договору чітко прописані у тексті договору, наведено розрахунок відсотків за весь період кредитування коштами.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Також згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат за надання професійної правничої допомоги, що підтверджуються договором №42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року, який укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Лівак І.М., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ВЛ № 841 від 22 липня 2016 року; додатковою угодою №1329645084774 від 17 листопада 2025 року до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року щодо представництва інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; детальним описом робіт (наданих послуг) від 17 листопада 2025 року; актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 17 листопада 2025 року, яким визначено вартість години роботи адвоката, детальним переліком проведеної роботи з кількістю витраченого на надану правову допомогу часу, актом прийняття виконаних робіт, на загальну суму 6 000 грн. (а. с. 15, 22, 24-26, 43, 52-53).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 4 500 грн. не відповідають у повній мірі критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечать принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних правових (юридичних) послуг та їх необхідністю, обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, сторони до суду не з`являлися, а отже вона не відноситься до складних справ.

Також суд враховує наявні заперечення відповідача щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов задоволено, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується недотримання співмірності витрат на правничу допомогу і тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 грн., що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Керуючись ст. ст. ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 137, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за кредитним договором №1329645084774 від 23 жовтня 2023 року у розмірі 28 000 грн., з яких: 7 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21 000 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т.П. Терещенко