Рішення № 136172554, 01.05.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/800/25

Номер провадження 2/167/23/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Шептицької Н.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Ващук О.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвокатки Карпюк Л.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кондратюка В.В.,

представника відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» - Товта С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - відповідач 2, ПАТ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позовних вимог і заперечень на них.

1а. Сторона позивача.

24.07.2025 року позивач, від імені та в інтересах якої діє адвокатка Карпюк Л.В., звернулася в суд з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, мотивуючи свої вимоги тим, шо вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 12.06.2025 року у справі №167/799/24 ОСОБА_2 було визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено їй покарання у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, а також їй була заподіяна значна моральна шкода, яка полягає в тому, що вона понад пів року перебувала на реабілітації у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями, зазнала психоемоційних та фізичних страждань і на даний час не відновила стан здоров`я, подія, яка мала місце 17.09.2022 року (ДТП) значно змінила її звичайний ритм життя.

Також, шкода була завдана її майну мотоциклу «VOGE», який пошкодився внаслідок зіткнення.

Окрім цього, через реабілітацію потерпіла значний проміжок часу не працювала у зв`язку з непрацездатністю й витратила значну суму коштів на придбання ліків.

На момент ДТП у відповідача 1 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/1755838 з ПАТ на період з 03.01.2022 року до 02.01.2023 року і полісом №АТ/1755838 визначено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 260000,00 грн та за шкоду, заподіяну майну 130000,00 гривень.

Позивач 28.05.2024 року зверталася із заявою про відшкодування шкоди, завданої ДТП, до ПАТ, однак 29.05.2024 року отримала відмову у виплаті, у зв`язку з тим, що не встановлено рішенням суду, що ОСОБА_2 визнано винною.

Відповідно до висновку експерта №-12-2024 від 15.06.2024 року встановлено, що матеріальний збиток, завданий позивачу, як власнику мотоцикла «VOGE 300RR», станом на 14.05.2024 року складає 31 234,92 гривень, який слід стягнути з відповідача 2.

Позивачем було понесені витрати на лікування, проведення медичних обстежень, купівлю ліків на загальну суму 29 089,22 гривень.

Крім того, позивачу поставлено діагноз: артроз колінних суглобів і рекомендовано проходження курсів консервативної терапії двічі на рік упродовж всього життя і ОСОБА_1 вже понесла витрати на проведення двох терапій на загальну суму 15 600,00 гривень.

Таким чином, загальна сума витрат, понесених позивачем на лікування, становить 44 689,22 гривень, які слід стягнути з відповідача 2.

Крім того, позивач за час вимушеного перебування в лікарняній відпустці недоотримала 27 517,56 грн заробітної плати, яка підлягає відшкодуванню відповідачами.

Загальна сума матеріальної шкоди становить 103 450,70 грн, яка підлягає стягненню з ПАТ, а у разі не покриття лімітом страхової відповідальності решту суми стягнути з відповідача 1.

Дії відповідача ОСОБА_2 спричинили позивачу ОСОБА_1 душевні хвилювання та фізичний біль і позивач оцінює свої моральні страждання в розмірі 200 000,00 гривень.

Враховуючи вищенаведене, представник позивача просить стягнути:

-з ПАТ на користь ОСОБА_1 моральні збитки у розмірі 5 відсотків страхової (регламентної) виплати у зв`язку з її лікуванням та/або втратою нею працездатності, який покритий лімітом страхової відповідальності у відповідності до Страхового полісу АТ/1755838 від 03.01.2022 року з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

-з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральні збитки, завдані вчиненим ОСОБА_2 кримінальним правопорушенням у розмірі 200 000,00 грн з відрахуванням суми, яка покрита лімітом страхової відповідальності у відповідності до Страхового полісу АТ/1755838 від 03.01.2022 року з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

-з ПАТ на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану вчиненим ОСОБА_2 кримінальним правопорушенням у розмірі 105 261,63 грн, які покриті лімітом страхової відповідальності у відповідності до Страхового полісу АТ/1755838 від 03.01.2022 року з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

-з ПАТ на користь ОСОБА_1 процесуальні витрати, пов`язані з залученням експерта у розмірі 6 500,00 грн та пов`язані з оплатою судового збору у розмірі пропорційно задоволених вимог;

-з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 процесуальні витрати, пов`язані з оплатою судового збору у розмірі пропорційно задоволених вимог та витрати на правничу допомогу.

1б. Відповідач ПАТ.

19.08.2025 року представник ПАТ подав відзив на позовну заяву (т 1: ас 118-125), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивач звернулася до ПАТ із заявою про відшкодування за пошкоджений мотоцикл з пропуском річного строку. Крім того, ПАТ не приймалося рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (витрати на лікування та моральну шкоду), а лише призупинено розгляд її заяви, оскільки вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 12.06.2025 року у справі №167/799/24 не набрав законної сили. Крім того, висновок експерта №-12-2024 від 15.06.2024 року є неналежним, оскільки він проведений без залучення відповідача. Крім того, долучені позивачем документи щодо витрат на лікування не є обгрунтованими та не підтверджують факти витрат, понесені потерпілим у зв`язку з лікуванням.

1в. Сторона позивача.

21.08.2025 року представник позивача подала відповідь на відзив ПАТ на позовну заяву (т 1: ас 147-150), згідно якого, навіть у разі пропуску потерпілою особою річного строку, визначеного підпунктом 37.1.4. пункту 37.1. ст.37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон), за умови доведеності поважних причин пропуску такого строку, вона зберігає право на отримання відшкодування від страховика винної особи у судовому порядку.

Крім того, ОСОБА_1 звернулася до ПАТ із заявою про страхове відшкодування 25.05.2024 року, однак станом на час подання позову рішення про виплату або відмову у виплаті прийнято не було. Таким чином, має місце реальне неврегульоване питання між сторонами, що підтверджує існування спору.

Крім того, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, настає без вини її заподіювача. Тому страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування, замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Крім того, висновок експерта №12-2024 відповідає вимогам ч.ч.5, 6 ст.106 ЦПК України і при вирішенні питання про розмір матеріального збитку визначено вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу КТЗ.

Крім того, доданими до позовної заяви документами підтверджується факт тривалого лікування ОСОБА_1 у зв`язку з наслідками ДТП, що мала місце 17.09.2022 року.

1г. Відповідач ПАТ.

26.08.2025 року представник відповідача 2 подав додаткові пояснення у справі (т1: ас 155-161, 163-168), в яких зазначив, що згідно законодавства відшкодуванню страховиком підлягають лише обгрунтовані та документально підтверджені медичним закладом витрати на лікування, що становлять 7 218,06 гривень.

Крім того, відповідно до п.24.3 ст.24 Закону витрати, пов`язані з лікуванням, становлять 12 566,67 гривень.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують тимчасову втрату працездатності, а тому її вимоги про стягнення матеріальної шкоди у виді неотриманих доходів, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, в розмірі 27 517,56 грн є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до вимог ст. 26-1 Закону розмір моральної шкоди, який страховик має відшкодувати потерпілому становить 628,33 гривень.

2.Рух справи в суді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 року, справу передано на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 53).

З ЄДДР встановлено місце реєстрації позивача (т 1: ас 54), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної категорії справ, згідно ч.3 ст.28 ЦПК України.

Ухвалою головуючої судді від 29.07.2025 року позовна заява була залишена без руху і позивачу наданий строк для усунення недоліків (т 1: ас 55-56), яка була виконана стороною позивача 04.08.2025 року (т 1: ас 58-72).

Ухвалою головуючої судді від 05.08.2025 року позовна заява була прийнята до розгляду і призначено підготовче засідання (т 1: ас 74-75).

08.08.2025 року представник позивача подала клопотання про долучення доказів (т 1: ас 91-96).

Ухвалою суду від 28.08.2025 року провадження у справі зупинено (т 1: ас 182-184).

Ухвалою суду від 22.10.2025 року провадження у справі поновлено (т 1: ас 236-237).

Ухвалою суду від 19.11.2025 року підготовче засідання відкладено (т 2: ас 14-15).

Ухвалою суду від 15.12.2025 року закрито підготовче провадження і призначено судовий розгляд справи, задоволено клопотання сторони позивача про виклик свідків (т 2: ас 33-35).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення у цій справі є 01.05.2026 року - дата складення повного судового рішення.

3.Позиція сторін в судовому засіданні.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, а саме в частині вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог просили відмовити.

Представник ПАТ в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях.

4. Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.

Дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази: показання свідків, письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення позовної заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 12.06.2025 року у справі №167/799/24, який набрав законної сили, ОСОБА_2 було визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено їй покарання у розмірі 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

При розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 встановлено, що згідно із висновком експерта № 3 від 3 січня 2023 року ОСОБА_1 отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваних ран правої п`яткової ділянки, лівого колінного суглоба, забійних саден обох гомілок, лівого стегна, лівого ліктя, забою м`яких тканин лівого стегна. Вказані тілесні ушкодження виникли в результаті контактів з тупими твердими предметами, цілком можливо при ДТП, за обставин та в час вказаних обстежуваною та в постанові.

Крім того, при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 встановлено, що із висновку експерта № 518 від 31 серпня 2023 року (додатково до висновку експерта № 3 від 3 січня 2023 року) слідує, що 30 серпня 2023 року ОСОБА_1 була проконсультована ортопедо-травматологом Волинської обласної клінічної лікарні. Діагноз: післятравматичні гіпертрофічні окріпші рубці ділянки лівого колінного суглобу по передній поверхні 6 см із збереженим об`ємом рухів 180+80. Післятравматичні окріпші рубці правої п`ятки 11 см. Некротична рана внутрішньої поверхні правого гомілково-ступневого суглобу 1,5х1,5 см. Згинально-розгинальна контрактура в правому гомілково-ступневому суглобі з обсягом рухів 20, внаслідок травми в ДТП 17 вересня 2022 року. Стан після артроскопічного ушивання задньої хрестоподібної зв`язки з артралгією суглобу. Порушення функцій правого гомілково-ступневого суглобу і лівого колінного суглобу в помірній степені. Зазначені тілесні ушкодження є ушкодженнями середнього ступеня тяжкості (за ознаками тривалого розладу здоров`я та стійкої втрати працездатності) і виникли в результаті контактів з тупими твердими предметами, цілком можливо при дорожньо-транспортній пригоді за обставин та в час, вказаних в постанові.

В судовому засіданні встановлено, що на момент ДТП у ОСОБА_2 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/1755838 з ПАТ на період з 03.01.2022 року до 02.01.2023 року і полісом №АТ/1755838 визначено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 260000,00 грн та за шкоду, заподіяну майну 130000,00 гривень.

Позивач 28.05.2024 року звернулася до ПАТ із заявою про відшкодування шкоди здоров`ю, завданої ДТП, і понесених витрат на лікування та втрати працездатності, однак 29.05.2024 року отримала повідомлення призупинення розгляду її заяви у зв`язку з тим, що не встановлено вироком суду вину у вчиненні ДТП ОСОБА_2 .

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що 28.05.2024 року позивач звернулася до ПАТ із заявою про відшкодування майнової шкоди, завданої транспортному засобу мотоциклу «VOGE 300RR», який належить на праві власності ОСОБА_3 , і їй було відмовлено у зв`язку із пропуском річного строку звернення до страховика.

Встановлені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами (т 1): свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (ас 25), висновком експерта №03 від 03.01.2023 року (ас 42-43), повідомленням ПАТ від 01.07.2025 року адвокату Карпюк Л.В. (ас 49), повідомленням ПАТ від 29.05.2024 року ОСОБА_1 (ас 50-51), вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 12.06.2025 року у справі №167/799/24 (ас 67-72), повідомленням ОСОБА_1 від 05.08.2024 року голові правління ПАТ (ас 128-129), заявою ОСОБА_1 від 21.08.2024 року голові правління ПАТ про страхове відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу - мотоцикла «VOGE 300RR» в сумі 29 734,92 грн (ас 130, 131-132), посвідченням водія ОСОБА_1 (ас 133), повідомленням ОСОБА_1 від 26.04.2024 року про страховий випадок голові правління ПАТ (ас 134-135), повідомленням ПАТ за вих.№791 від 29.04.2024 року на заяву ОСОБА_1 від 26.04.2024 року (ас 136-138), заявою ОСОБА_1 від 28.05.2024 року про страхове відшкодування, адресоване голові правління ПАТ (ас 142-143), повідомленням ПАТ за вих.№996 від 29.05.2024 року на заяву ОСОБА_1 від 28.05.2024 року (ас 144-145), ухвалою Волинського апеляційного суду від 09.09.2025 року у справі №167/799/24 (ас 201зв-206).

Крім того, на підтвердження понесених витрат на лікування і понесених втрат, внаслідок ушкодження здоров`я, стороною позивача були надані письмові документи (т 1), що були досліджені судом: довідка ТОВ «Вудленд Україна» за вих.№100 від 23.04.2024 року (ас 10), довідка ТОВ «Вудленд Україна» від 23.04.2024 року про доходи (ас 11), довідка ТОВ «Вудленд Україна» від 23.04.2024 року про доходи (ас 12), трудова книжка ОСОБА_1 (ас 13), консультаційний висновок спеціаліста (ас 40), квитанції про придбання лікарських препаратів (ас 41), виписка з історії хвороби стаціонарного хворого №2683 (ас 44), виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1391 (ас 45), виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1490 (ас 46), виписка №1187 із медичної карти стаціонарного хворого (ас 47), виписка із медичної карти стаціонарного хворого №16205 (ас 48), витяг з медичної системи Health 24 про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 (ас 94-96), таблиця лікарських препаратів та їх призначення (ас 188-191), оригінали квитанцій про придбання лікарських препаратів (ас 192-197).

Крім того, за клопотанням сторони позивача в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_4 , який в судовому засіданні дав показання про те, що був лікуючим лікарем ОСОБА_1 після ДТП, в якому вона постраждала. Також ним призначалося лікування, виписувалися рецепти на ліки, надавалися рекомендації щодо проведення лікування, профілактичних і лікувальних процедур, придбання ліків тощо.

Крім того, за клопотанням сторони позивача на підтвердження понесених моральних страждань ОСОБА_1 внаслідок ДТП судом була допитана свідок ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні пояснила, що після ДТП життя ОСОБА_1 , яка є її рідною сестрою, різко змінилося в гіршу сторони: вона терпіла фізичний біль та відчувала душевні стражданя у зв`язку із ушкодженням здоров`я, негативними змінами в житті (втратою роботи, проходженням тривалих лікувальних та реабілітаційних процедур тощо), вона тепер потребує постійної допомоги в простих побутових речах тощо, її звичний спосіб життя після ДТП змінився погіршився і вже ніколи не буде таким, як до ДТП.

Крім того, на підтвердження понесених позивачем матеріальних втрат, спричинених пошкодженням транспортного засобу - мотоцикла «VOGE 300RR» в сумі 31 234,92 грн, судом були досліджені письмові докази (т 1), надані стороною позивача: висновок експерта №-12-2024 по визначенню матеріального збитку мотоцикла «VOGE 300RR» від 15.06.2024 року з додатками (ас 20-22, 23-39).

5. Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Суть положення ст.58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності.

Також, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Згідно ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Згідно ст.979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Одночасно суд зауважує наступне.

Ухвалюючи рішення в даній справі, суд, ураховуючи положення ч.6 ст.82 ЦПК України, приймає до уваги вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 12.06.2025 року у справі №167/799/24, згідно якого ОСОБА_2 визнана винуватою у вчиненні 17.09.2022 року ДТП за участі автомобіля марки «Mitsubishi Colt», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , і мотоцикла марки «Voge 300 RR», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка постраждала внаслідок ДТП, а тому має право на відкшкодування шкоди, згідно ст.1188 ЦК України, на підставі положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Тобто страхова подія наступила 17.09.2022 року.

Згідно досліджених матеріалів справи, на момент ДТП у відповідача ОСОБА_2 був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/1755838 з ПАТ на період з 03.01.2022 року до 02.01.2023 року і полісом №АТ/1755838 визначено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 260000,00 грн та за шкоду, заподіяну майну 130000,00 гривень.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовується Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.20054 року в редакції від 17.08.2022 року (далі Закон № 1961-IV), тобто застосовується той закон, що діяв на момент вчинення ДТП.

В Законі №1961-1V визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 ст.1 цього Закону №1961-1V).

У абзаці першому підпункту 22.1 ст.22 Закону №1961-1V передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, спір про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами ст.1188 ЦК України, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі №441/756/18.

Статтею 3 Закону №1961-1V визначено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст.6 Закону №1961-1V, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.37.1.4 ст.37 Закону №1961-1V підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Нормами ст.37 Закону №1961-1V чітко визначено початок річного строку - з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Цей строк є присічним і поновленню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 12.06.2025 року встановлено, що 17.09.2022 року на автодорозі автодорозі Т-1802 сполученням Маюничі-Велика Осниця-Красноволя-Колки-Копилля-Рожище-Торчин-Шклинь в напрямку від с. Топільне до с. Копачівка неподалік буд. № 8 на вул. Незалежності у м. Рожищі Луцького району Волинської області сталася дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем марки «Mitsubishi Colt», д.н.з. НОМЕР_1 .

В результаті ДТП отримав механічні пошкодження мотоцикла марки «Voge 300 RR», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , а остання отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Згідно висновку експерта №-12-2024 від 15.06.2024 року, вартість матеріального збитку мотоцикла «VOGE 300RR» станом на 14.05.2024 року складає 31 234,92 гривень.

21.08.2024 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ із заявою про виплату страхового відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу - мотоцикла марки «Voge 300 RR», д.н.з. НОМЕР_2 , на суму 29 734,92 гривень.

ПАТ відмовляється виплатити позивачу страхове відшкодування за пошкоджений мотоцикл у зв`язку із пропуском річного терміну звернення ОСОБА_1 із заявою про страхове відшкодування, на підставі п.п.37.1, 37.4 ст.37 Закону №1961-1V.

6. Висновки суду в частині вимог позивача про стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу - мотоцикла марки «Voge 300 RR», д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 31 234,92 гривень.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася 17.09.2022 року, то саме з цієї дати починається відрахунок річного строку на звернення з заявою про виплату страхового відшкодування, проте із вказаною заявою ОСОБА_1 звернулася до ПАТ 21.08.2024 року, тобто після закінчення передбаченого законом річного строку.

Суд зауважує, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене.

Потерпілій, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Вона вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.

Разом з цим, наслідком подання заяви до страховика про виплату страхового відшкодування після спливу встановленого законом строку є втрата потерпілою права на отримання відшкодування заподіяної шкоди саме зі страховика.

Згідно п.36.2 ст.36 Закону №1961-1V, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Тобто, норми вказаної статті стосуються порядку прийняття страховиком рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та порядку його виплати, строків їх проведення, в тому числі, і підстав припинення їх перебігу.

А тому вирок у справі не є обставиною, з якою пов`язується перебіг однорічного строку для подачі заяви на виплату страхового відшкодування, а також не є відкладальною умовою для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 (провадження № 14-95цс20), на яку посилається сторона позивача, зазначено, що «право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18))…

… Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності…

..Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».

Враховуючи, що ДТП сталося 17.09.2022 року, до суду позивач звернулася 24.07.2025 року, у річний строк з моменту скоєння ДТП до ПАТ не зверталася, і сторона позивача не навела підстав, які б унеможливлювали її звернення своєчасно до ПАТ та/або до суду, у задоволенні позову в частині вимог до відповідача 2 про стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної в результаті пошкодження транспортного засобу - мотоцикла марки «Voge 300 RR», д.н.з. НОМЕР_2 , в розмірі 31 234,92 грн слід відмовити саме з цих підстав, а саме у зв`язку із пропуском позивачем річного строку звернення до ПАТ із заявою про відшкодування шкоди без поважних причин.

7. Висновки суду в частині вимог позивача про стягнення страхового відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров`я.

Відповідно до частин першої, другої ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом №1961-1V порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст.38 Закону №1961-1V, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону №1961-1V).

Відповідно до ст.9 Закону №1961-1V страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Полісом №АТ/1755838 визначено, що страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 260000,00 грн та за шкоду, заподіяну майну 130000,00 гривень.

Відповідно до пункту 22.1 ст.22 Закону №1961-1V України, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у п.5 ч.1 ст.991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно до пункту 36.4 ст.36 Закону №1961-1V виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які, зокрема, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону).

Згідно п.35.1. ст.35 Закону №1961-1V, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п.37.1.4. ст.37 Закону №1961-1V підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є, в тому числі і: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як визначено у п.36.1 ст.36 Закону №1961-1V, страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Судом взято до уваги, що позов ОСОБА_1 з вимогами про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, подано в суд, в тому числі і до страхової компанії, 24.07.2025 року, тобто у строк, що не перевищує три роки після ДТП, а тому рішення щодо виплати страхового відшкодування може бути прийняте на підставі відповідного рішення суду, згідно зі ст.36 Закону №1961-1V.

Отже, у трирічний строк потерпіла, якій завдано шкоди здоров`ю, мала право звернутися за захистом своїх прав як безпосередньо до страхової компанії, так і до суду. Лише у разі пропущення вказаного строку могло вирішуватися питання про підставність заявлених вимог. Однак вона такого строку звернення з вимогами до суду не пропустила.

Згідно ч.1 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст.23 Закону №1961-1V шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Позивач у позовній заяві просила стягнути в її користь зі страхової компанії 27 517,56 грн шкоди, пов`язаної із тимчасовою втратою працездатності.

Судом встановлено, що посадовий оклад позивача станом на 20.03.2023 року становив 9 000,00 гривень (т 1: ас 10) і дана сума посадового окладу зазначена з урахуванням податку з доходів фізичних осіб. Факт перебування потерпілої на лікуванні підтверджено витягом з медичної системи Health 24 про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 (т 1: ас 94-96).

Отже, сума недоотриманого позивачем доходу за час тимчасової втрати працездатності становить: 9000,00 грн х 8 міс = 72 000,00 грн (15 541,87 грн + 28 940,57 грн) = 27 517,56 грн, який слід стягнути з відповідача - ПАТ.

Стаття 24 Закону №1961-1V встановлює, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обгрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним лікуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Так, на підтвердження заподіяної позивачу матеріальної шкоди в розмірі 44 689,22 грн позивачем долучено квитанції та товарні чеки на придбання ліків і супутніх товарів при проходженні лікування і реабілітації (шприци, бахіли, вологі серветки, пелюшки, вода для ін`єкцій), проведення масажу, придбання води та сплатою благодійних внесків (т 1: ас 41, 192-197).

Однак, враховуючи вимоги наведеної вище норми Закону №1961-1V, доводи у відзиві на позовну заяву і додаткових поясненнях ПАТ, суд доходить висновку щодо часткової обгрунтованості вимог у цій частині, а саме щодо стягнення понесених витрат, пов`язаних із купівлею лікарських засобів, ортезу на колінний суглоб, шприців, пелюшок, бахіл, проведенням масажу нижньої кінцівки, що підтверджено документально:

-17.09.2022 року: 558,29 грн,

-18.09.2022 року: 789,54 грн,

-18.09.2022 року: 104,80 грн.

-19.09.2022 року: 480,19 грн,

-19.09.2022 року: 281,98 грн,

-20.09.2022 року: 357,69 грн,

-03.10.2022 року: 650,57 грн,

-08.10.2022 року: 241,20 грн,

-09.10.2022 року: 285,62 грн,

-18.10.2022 року: 830,90 грн,

-28.10.2022 року: 951,30 грн,

-09.11.2022 року: 231,90 грн,

-30.11.2022 року: 61,30 грн,

-07.12.2022 року: 61,10 грн,

-07.12.2022 року: 53,90 грн,

-08.12.2022 року: 132,40 грн,

-08.12.2022 року: 222,30 грн,

-09.12.2022 року: 121,90 грн,

-09.12.2022 року: 169,90 грн,

-21.09.2022 року: 100,50 грн,

-06.02.2023 року: 241,11 грн,

-22.04.2022 року: 1198,00 грн,

-19.05.2023 року: 315,00 грн,

-27.02.2024 року: 1200,00 грн,

-27.02.2024 року: 3800,00 грн,

-27.02.2024 року: 1200,00 грн,

-27.02.2024 року: 3800,00 грн,

-24.03.2024 року: 5500,00 грн,

-01.07.2023 року: 2700,00 грн,

-27.03.2024 року: 725,15 грн,

-06.06.2024 року: 3900,00 грн + 3900,00 грн,

-22.10.2024 року: 3900,00 грн + 3900,00 грн,

а всього на загальну суму: 44 689,22 грн, не враховуючи при цьому суму сплачених позивачкою благодійних внесків:

-20.06.2023 року: 200,00 грн,

-23.06.2023 року: 200,00 грн,

-26.06.2023 року: 200,00 грн,

а всього на загальну суму: 600,00 грн, також не враховуючи суми за чеком про купівлю води «Моршинська»:

-17.09.2022 року: 23,50 гривень.

Отже, з ПАТ підлягає стягненню на користь позивача сума понесених нею витрат на лікування та реабілітацію на загальну суму 44 689,22 гривень, що підтверджені належними та допустимими письмовими доказами (квитанціями, чеками тощо на оплату ліків та допоміжних матеріалів, необхідних для проведення лікування та реабілітації, масажів тощо).

8. Висновки суду в частині вимог позивача про стягнення моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою.

Відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Вирішуючи вимоги про стягнення на користь позивача завданої моральної шкоди, враховуючи наведені приписи закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення саме з відповідачів моральної шкоди на користь позивачки.

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Згідно ч.ч. 3-5 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 ч.3 ст.23 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема подальшої поведінки заподіювача шкоди. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень позивачка тривалий час перебувала на лікуванні, зазнала фізичного болю, вимушена була обмежити звичний ритм життя, що призвело до значних моральних страждань.

Суд бере до уваги, що тривалий процес лікування, необхідність операцій, відновлювальної терапії, залежність від сторонньої допомоги, а також переживання, пов`язані з можливою втратою здоров`я, викликали у потерпілої емоційний дискомфорт, психологічну напругу, страх за власне життя та майбутнє.

Крім того, внаслідок ДТП позивачка зазнала суттєвих змін у звичному способі життя, була позбавлена можливості вести активну діяльність, відчувала фізичні страждання, біль, тривогу та пригніченість, що є очевидним проявом моральної шкоди.

На переконання суду позивачкою доведено наявність факту заподіяння їй діями відповідача 1 моральної шкоди, та те, що між такими діями та заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв`язок.

Крім того, суд зазначає, що дорожньо-транспортна пригода мала місце ще 17.09.2022 року, однак з того часу відповідачем 1 не було вжито жодних дієвих заходів для добровільного відшкодування моральної шкоди позивачу в позасудовому порядку.

Крім того, на переконання суду позивачкою доведено підставність стягнення також з відповідача 2 моральної шкоди, який не є безпосереднім завдавачем шкоди, але зобов`язаний її відшкодувати в силу вимог закону.

Враховуючи описані вище обставини, встановлені судом, принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, принципи розумності і справедливості, зважаючи на глибину душевних страждань, яких позивачка зазнала у зв`язку із втратою свого здоров`я, внаслідок ДТП, характер ушкоджень та тривалість лікування, психологічні наслідки, суд вважає обґрунтованим, розумним і справедливим розміром відшкодування моральної шкоди у сумі 150 000 грн, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивачки з урахуванням наступного.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню зі страховика, суд враховує положення ст.26-1 Закону №1961-1V, згідно з якими страховиком відшкодовується потерпілому-фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а саме: (27 517,56 грн за лікарняні + 44 689,22 грн за лікування та реабілітацію) х 5% = 3 610,34 гривень.

Таким чином, з відповідача 1 підлягає стягненню на користь позивача моральна шкода в сумі: 150 000,00 грн - 3 610,34 грн = 146 389,66 гривень.

9. Розподіл судових витрат.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач, в силу вимог п.п.2, 6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Проте, позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір в сумі 3 034,51 грн, тому з відповідачів підлягає стягненню на її користь судовий збір з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України.

Обрахунок розміру судового збору, який підлягає стягненню: 222 206,78 грн : 303 450,70 грн : 100% х 3 034,51 грн = 2 222,07 грн, який слід розділити пропорційно до задоволених вимог стосовно кожного відповідача окремо, згідно розрахунку: 105 261,63 грн : 75 817,12 грн х 100% = 1,39%, 2 222,07 грн х 1,39% = 30,88 грн розмір судового збору, який підлягає стягненню з ПАТ, і 2 222, 07 грн 30,88 грн = 2 191,19 грн розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 .

Враховуючи ту обставину, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, заподіяною пошкодженням мотоцикла, в сумі 31 243,92 грн, тому у задоволенні витрат, пов`язаних з залученням експерта у розмірі 6 500,00 грн, також слід відмовити з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 83, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 72 206 (сімдесят дві тисячі двісті шість) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок заподіяної шкоди, з яких: 27 517 (двадцять сім тисяч п`ятсот сімнадцять) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок за шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності, 44 689 (сорок чотири тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 22 (двадцять дві) копійки за шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 3 610 (три тисячі шістсот десять) гривень 34 (тридцять чотири) копійки за заподіяння моральної шкоди.

В задоволенні решті позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 146 389 (сто сорок шість тисяч триста вісімдесят дев`ять) гривень 66 (шістдесят шість) копійок за заподіяння моральної шкоди.

В задоволенні решті позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 30 (тридцять) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 191 (дві тисячі сто дев`яносто одну гривню) 19 (дев`ятнадцять) копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: с.Дмитрівка Луцького району Волинської області, РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач 2: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», юридична дареса: 03062, м.Київ, Святошинський р-н, Київська область, пр-т Берестейський, 65, код ЄДРПОУ: 30115243.

Дата складення і оголошення повного тексту рішення суду: 01.05.2026 року о 13 год 00 хвилин.

Головуючий суддя Шептицька Н.В.