Рішення № 136171424, 30.04.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/17733/25

Провадження № 2/161/333/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого судді Філюк Т.М.

за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ПАТ «Аграрний фонд», про зняття арешту з майна та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

29 серпня 29025 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про зняття арешту з майна та визнання права власності.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 з 05 лютого 1999 року. Під час перебування в шлюбі 26 січня 2004 року ними набуто житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . 22 червня 2010 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір дарування одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя, договір посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Зубенко Т.І. Внаслідок вказаних правочинів вона набула право власності на житловий будинок. Проте повна державна реєстрація права власності не була здійснена відразу після укладання договору дарування.

05 грудня 2024 року постановою про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №75819305 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ледвовком Віктором Михайловичем було накладено арешт на житловий будинок, а також на земельну ділянку, на якій зазначене майно знаходиться. Внаслідок накладення такого арешту, позивач позбавлена можливості повноцінно реалізувати своє право власності на житловий будинок, включаючи реєстрацію належним чином набутого мною права власності у встановленому законодавством порядку.

Просить зняти арешт, накладений постановою про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №75819305 від 05 грудня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ледвовком Віктором Михайловичем, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 23 вересня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі з проведенням підготовчого засідання.

Ухвалою луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 листопада 2025 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ «Аграрний фонд».

23 грудня 2025 року від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ «Аграрний фонд» надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься заява, в якій він просить розглядати справу за його відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ПАТ «Аграрний фонд» та представник Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явились.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 05 лютого 1999 року.

26 січня 2004 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку набув право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Також матеріали справи містять копію договору дарування одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Зубенко Т.І. 22 червня 2010 року, відповідно до якого сторони визначили, що кожному з них належить по частці у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_3 безоплатно передає у власність ОСОБА_1 свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя.

Постановою про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №75819305 від 05 грудня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ледвовком В.М. накладено арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 (провадження №14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, підставами виникнення яких можуть бути інші юридичні факти (пункт 4 частини другої вказаної статті).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 3, 4 частини другої статті 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №299/2931/17 (провадження №61-35013св18).

Звертаючись з вказаним позовом ОСОБА_1 просила зняти арешт, накладений постановою від 05 грудня 2024 року про опис та арешт майна боржника у виконавчому провадженні №75819305 при примусовому виконанні виконавчого листа № 161/19903/18 від 16.03.2023, виданого Вищим антикорупційним судом про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно в користь ПАТ «Аграрний фонд» коштів в сумі 56227029 грн в якості відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину.

З урахуванням зазначеного, належними відповідачем/співвідповідачем у справі, що розглядається, є особа, в інтересах якої накладено арешт на майно ПАТ «Аграрний фонд Україхни».

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Позивач клопотань про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року26 червня 2019 року у справі N 519/77/18.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги у справі заявлені до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у позові. Дана обставина, в свою чергу, не позбавляє позивача права пред`являти позов до належного відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ПАТ «Аграрний фонд», про зняття арешту з майна та визнання права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справизазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складання повного тексту рішення 30 квітня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.М.Філюк