Ухвала суду № 136171360, 30.04.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9347/26

Провадження № 1-кс/161/2984/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 30 квітня 2026 року

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, -

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно, яке 27.04.2026 року було тимчасово вилучено під час проведення огляду місця події поблизу будинку АДРЕСА_1 , а саме на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», моделі «С220», реєстраційний номер якого НОМЕР_1 з позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування чи вчинення будь-яких інших дій із вищевказаним майном до прийняття кінцевого процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Клопотання вмотивовано тим, що 27.04.2023 року о 13.26 год. На лінію «102» зателефонував інспектор СРПП ВП №3 (м. Луцьк) Луцького РУП ГУНП у Волинської області, котрий повідомив, що 27.04.2026 року близько 13.26 год. ОСОБА_5 рухаючись поблизу будинку №7 по вул. Надстирній в с. Підгайці, Луцького району, Волинської області, будучи позбавлений права керування, згідно з постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.03.2026 року та Демидівського районного суду Рівненської області від 22.09.2025 року, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz», моделі «С220», реєстраційний номер якого НОМЕР_1 , чим умисно не виконував рішення суду, що набрало законної сили.

Відомості по даному факту 28.04.2026 року внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12026030580000690 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

27.04.2026 року під час огляду місця події поблизу будинку №7 по вул. Надстирній в с. Підгайці, Луцького району, Волинської області, у гр. ОСОБА_5 було виявлено та вилучено транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», моделі «С220», реєстраційний номер якого НОМЕР_1 , який в подальшому постановою слідчого від 28.04.2026 року визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні

Таким чином, приймаючи до уваги, що вищевказаний транспортний засіб є доказом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий просить клопотання задовольнити та накласти запитуваний арешт.

В судове засідання прокурор та слідчий не з`явилися, попередньо подали заяву про слухання клопотання у їхній відсутності, а тому слідчий суддя приходить до висновку про розгляд клопотання на підставі наявних у ньому матеріалів із кримінального провадження. Відповідно до положень, передбачених ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, приходжу до висновку, що клопотання про арешт майна не підлягає до задоволення.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року по справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Як убачається з матеріалів клопотання, автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі «С220», р.н.з. НОМЕР_1 , на який слідчий просить накласти арешт, не належить ОСОБА_6 .. Фактичним власником транспортного засобу є ТОВ «УІАК» (ЄДРПОУ 38658875), згідно реєстраційної картки на транспортний засіб, наявної в матеріалах клопотання.

Крім того, як убачається із матеріалів кримінального провадження, досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінального правопорушенням, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Водночас, диспозиція ч.1 ст. 382 КК України передбачає відповідальність за невиконання судового рішення, тобто умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.

За таких обставин, на переконання слідчого судді, в даному випадку органом досудового розслідування не було доведено того, що автомобіль, яким керував ОСОБА_5 , на який слідчий просив накласти арешт, відповідає встановленим законом критеріям речового доказу та на ньому залишилися сліди злочину в зазначеному кримінальному провадженні, зокрема, може бути використана для доведення будь-яких фактів чи обставин з приводу умисного невиконання судового рішення.

Отже, органом досудового розслідування не доведено того, що вказаний в клопотанні автомобіль містить ознаки речових доказів за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (невиконання судового рішення) та, як наслідок, не доведено необхідності накладення арешту на транспортний засіб, належний на праві приватної власності ТОВ «УІАК» (ЄДРПОУ 38658875), тобто юридичній особі.

Крім того, як слідує з матеріалів клопотання, у поданому до місцевого суду клопотанні слідчим не зазначено, які саме дії процесуального характеру він має на меті проводити з вилученим транспортним засобом. Також у рамках кримінального провадження цивільний позов не заявлений, а санкція ч.1 ст.382 КК України не передбачає конфіскацію або спеціальну конфіскацію.

Встановлено, що представнику власника майна ТОВ «УІАК» (ЄДРПОУ 38658875) у цьому кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, відтак, при виникненні питання про обмеження права власності у кримінальному провадженні, особа, яка не є підозрюваною, набуває статусу третьої особи, щодо якої вирішується питання про арешт. Відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК України права третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Разом з тим, як вбачається із клопотання про арешт майна, таке подано слідчим.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу

Відповідно ж до частини першої ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в т.ч. предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, визнання органами досудового розслідування майна, на яке просить слідчий накласти арешт, речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною підставою для арешту майна, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.

Слідчий суддя вважає, що ініціатором клопотання не було доведено, що майно, на яке він просить накласти арешт є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, знаряддям вчинення даного кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в т.ч. що воно було об`єктом кримінально протиправних дій, чи було набуто кримінально протиправним шляхом або отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки належить на праві власності ТОВ «УІАК» (ЄДРПОУ 38658875).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити, за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, на переконання слідчого судді, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в межах кримінального провадження №12026030580000690 від 28.04.2026, відмовити.

Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна, згідно ч.3 ст.173 КПК України, тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1