Постанова № 136171064, 30.04.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1480/26

Провадження № 3/0158/348/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року м. Ківерці

Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Корецька В.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

До Ківерцівського районного суду Волинської області надійшли матеріали справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.

Встановлено, що 30.03.2026 року о 08 год. 55 хв. у с. Жидичин, по вул. Д. Галицького, Луцького району Волинської області, ОСОБА_1 , під час руху заднім ходом на транспортному засобі марки «Volkswagen Passat», д.н.з. « НОМЕР_1 », не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди та небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на два транспортні засоби «Renault Kangoo», н.з. « НОМЕР_2 », водій ОСОБА_3 та «Mercedes-Benz», н.з. « НОМЕР_3 », водій ОСОБА_4 , які були припарковані, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Захисник останнього адвокат Опейда А.В. у судовому засіданні просив провадження відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Також подав до суду письмові пояснення ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення захисника, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суддя зазначає наступне.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Так, зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №627749 від 30.03.2026 року відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки протокол містить відомості, передбачені вказаною нормою закону, підписаний особою, яка його склала, а також зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 прав та обов`язків, повідомлено про розгляд справи у суді.

Диспозицією ст. 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто, склад адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП утворює факт порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, наслідком чого є пошкодження, зокрема, транспортних засобів.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності; об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад); суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Згідно п. 10.9. ПДР України під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Як вбачається із письмових пояснень ОСОБА_1 , факт вчинення останнім адміністративного правопорушення спростовується тим, що він діяв у межах крайньої необхідності, оскільки на його думку він покинув місце зупинки у зв`язку із реальною загрозою його життя та здоров`я. В ході його переслідування працівниками поліції, він здійснив, із його слів «не бажаюче ДТП», внаслідок чого було пошкоджено два транспортні засоби: «Renault Kangoo», н.з. « НОМЕР_2 », водій ОСОБА_3 та «Mercedes-Benz», н.з. « НОМЕР_3 », водій ОСОБА_4 , які були припарковані, та які зазнали механічних пошкоджень з матеріальними збитками.

Вказані письмові пояснення ОСОБА_1 судом не беруться до уваги, оскільки вони є суперечливими та не узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи і розцінює їх як спосіб уникнення останнім адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.

Поряд з цим, інші доводи захисника ОСОБА_1 адвоката Опейди А.В. зазначені у судовому засіданні не можуть бути законними підставами для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Що стосується посилання захисника ОСОБА_1 адвоката Опейди А.В., щодо вчинення адміністративного правопорушення у стані крайньої необхідності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Суд роз`яснив, що стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акту крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, однак лише у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».

Однією з найважливіших умов правомірності акту крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Судом не встановлено обставин вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення у стані крайньої необхідності. Суд критично оцінює доводи щодо вчинення останнім адміністративного правопорушення у стані крайньої необхідності.

У свою чергу, дії водія ОСОБА_1 , який грубо порушив Правила дорожнього руху, в тому числі його переслідування працівниками поліції, мають прямий причинний зв`язок із ДТП.

Враховуючи зазначене, посилання захисника ОСОБА_1 адвоката Опейди А.В. на вчинення дій у стані крайньої необхідності суд розцінює як ухилення від відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №627749 від 30.03.2026 року;

- схемою місця ДТП від 30.03.2026 року;

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від 30.04.2026 року.

Отже, суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.

При накладенні адміністративного стягнення, у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, враховується обставини вчиненого правопорушення та характер пошкодження транспортних засобів, особу порушника, його майновий стан та ступінь вини, вважаю що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченому статтею 124 КУпАП, що буде згідно ст. 23 КУпАП, достатньою мірою відповідальності, яка досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання законів, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає стягненню з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», -

п о с т а н о в и в :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Штраф слід сплатити за реквізитами: отримувач ГУК у Волинська обл./Волинська обл. 21081300, код отримувача (ЄДРПОУ) 38009371, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA588999980313050149000003001, код класифікації доходів бюджету 21081300.

У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп., який слід сплатити за реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача(код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області, протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька