Постанова № 136170876, 28.04.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/4841/25

3/154/60/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Каліщук А.А., за участю ОСОБА_1 , захисника Павлюка Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимирського міського суду справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22.11.2025 о 14:22 годин керував транспортним засобом електровелосипедом у Волинс ькій області, Володимирський район, с. Федорівка по вул. Набережній з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав. Пояснив, що 22.11.2025 керував велосипедом, а не електровелосипедом, крутячи педалі. Працівники поліції зупинили його і пропонували пройти оглялд на стан с`яніння та місці зупинки та в медичному закладі. Він відмовивився проходити такий огляд, оскільки керував велосипедом.

Захисник Павлюк Р.С. просив провадження закрити, оскільки ОСОБА_1 керував велосипедом, а не електровелосипедом. Працівники поліції не встановили, що це є електровелосипед.

В судовому засіданні поліцейський ОСОБА_2 пояснив, що під час патрулювання 22.11.2025 в с. Федорівка ОСОБА_1 керував електровелосипедом із електричним двигуном, який розміщений за сидінням. Від електричного двигуна до колеса були проведені дроти, що свідчить про те, що це є саме електровелосипед. Також ОСОБА_1 рухався на транспортному засобі за допомогою електричного двигуна, оскільки не крутив педалі. При спілкуванні із ОСОБА_1 у нього були виявленні ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема запах алкоголю з порожнини рота. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, однак він відмовився. Запропоновано пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я, на що він також відмовився. Не вдалось встановити марку електровелосипеда, електродвигуна, оскільки ОСОБА_1 зайшов на територію власного подвір`я та закрив ворота.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Павлюка Р.С., поліцейського Гуменюка М.В., дослідивши матеріали справи та оцінивши всі докази в сукупності, приходжу до наступного висновку.

Згідно з п. 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року (Інструкція).

Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно з п. 3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є:

запах алкоголю з порожнини рота;

порушення координації рухів;

порушення мови;

виражене тремтіння пальців рук;

різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.п. 6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відеозаписом з камери поліцейського підтверджується, що 22.11.2025 ОСОБА_1 керував електровелосипедом та був зупинений працівниками поліції. На місці події було запропоновано пройти огляд з метою виявлення алкогольного сп`яніння. Однак ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд.

Також запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що він також відмовився.

Судом встановлено, що працівником поліції було складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), відповідно до якого ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на місці зупинки.

Також працівником поліції було складено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, у якому зазначено виявлені ознаки алкогольного сп`яніння.

Оскільки поліцейським було виявлено запах алкоголю з порожнини рота, тобто встановлено ознаки алкогольного сп`яніння, а тому відповідно до вимог п. 2.5 ПДР ОСОБА_1 на вимогу поліцейського повинен був пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Судом не встановлено порушень працівниками поліції при огляді на стан алкогольного сп`яніння вимог ст. 266 КУпАП, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а тому вищенаведений акт є дійсним та береться судом до уваги.

Суд звертає увагу на те, що право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п. 2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Крім того, з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Таким чином, незгода водія з причиною зупинки автомобіля не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Також суд не погоджується із доводами ОСОБА_1 та захисника Павлюка Р.С., що електровелосипед, яким керував ОСОБА_3 , не є транспортним засобом з огляду на таке.

В аспекті диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП визначенню підлягає поняття «транспортний засіб», при цьому не має значення чи він механічний, електричний, приводиться в рух мускульною силою людини, тощо.

Відповідно до ч.12 ст.121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1- 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Таким чином, визначення транспортного засобу для цілей застосування ст.130 КУпАП, вказаний нормативний акт не містить, а тому для вказаних цілей слід керуватися нормами спеціального законодавства та Правилами дорожнього руху.

Відповідно до п.1.10 ПДР, транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Таким чином, під загальне визначення транспортного засобу підпадають усі без винятку пристрої призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, зокрема велосипеди, гужові транспортні засоби, візки, самокати, тощо. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Пунктом 1.10 ПДР також визначено, що:

- велосипедом є транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому;

- мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

- мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.

Правила дорожнього руху не містять визначення моторолера та електровелосипеда.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - транспортні засоби таких категорій:

-автомобілі, мотоцикли (у тому числі моторолери та мотоколяски), мопеди, причепи до автомобілів;

-інші транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів, вантажу, багажу, пошти та/або обладнані спеціальним устаткуванням/обладнанням, за умови що відомості про такі транспортні засоби внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, передбаченого Законом України "Про дорожній рух".

Відповідно до УКТЗЕД, затвердженого Законом України «Про митний тариф» розрізняється поняття:

-велосипед (група товару 8712 00)- двоколісні та інші велосипеди (включаючи велосипеди триколісні для перевезення вантажів), без двигуна;

-моторолер (група товару 8711 20 10 00), який може бути з поршневим двигуном внутрішнього згоряння або з електричним двигуном для пересування двох-, трьох- та чотирьохколісні велосипеди з допоміжними педалями, з допоміжним електродвигуном;

-мопед, як підгрупа (8714 10 00) мотоциклів.

Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що велосипед не може бути обладнаним двигуном (внутрішнього згоряння або електричним двигуном), а приводиться в рух мускульною силою людини. Наявність двигуна є основною ознакою, яка відрізняє моторолер, мопед, мотоцикл від велосипеда.

Також, пунктом 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023, який набрав чинності 23.03.2023 р., визначено, що електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електромопеди, електровелосипеди, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб- це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб- це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

За положеннями частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі№ 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Тлумачення «джерело підвищеної небезпеки» та «транспортний засіб» не є тотожними, в той же час саме критерій наявності у електромопеда, електровелосипеда, електросамоката, тощо можливості приведення в рух за допомогою двигуна відрізняє його від звичайного велосипеда та є визначальним при вирішенні питань, чи відноситься він як до «транспортних засобів» так і до «джерел підвищеної небезпеки».

Наявність можливості приведення електровелосипеда або моторолера в рух мускульною силою водія не позбавляє його наявності електродвигуна та можливості руху на транспортному засобі із застосуванням виключно електродвигуна без застосування мускульної сили.

За таких, обставин внаслідок внесення змін в законодавство та прийняття Закону №2956-IX-електричні колісні транспортні засоби прирівняні до транспортних засобів про, що прямо вказано у Законі №2956-IX і такі не підпадають під жодну іншу категорію учасників дорожнього руху, що визначені у ст.14 Закону України «Про дорожній рух», а тому особи, що керують такими транспортними засобами є водіями і зобов`язані дотримуватися правил дорожнього руху та ЗУ «Про дорожній рух».

Із відеозапису вбачається, що транспортний засіб, яким ОСОБА_1 здійснював керування 22.112025, обладнаний електродвигуном, отже беззаперечно він не є велосипедом.

Також із відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 рухався транспортним засобом за допомогою електродвигуна, не використовуючи механічні педалі, що також підтверджує належність транспортного засобу до електровелосипедів.

Поліцейський ОСОБА_4 в судовому засіданні також підтвердив, що транспортний засіб, яким рухався ОСОБА_1 є електровелосипедом, оскільки має електродвигун, а також ОСОБА_1 не використовував механічні педалі, а рухався за допомогою електродвигуна.

В той же час суд категоричний у висновку, що транспортний засіб, яким ОСОБА_1 здійснював керування 22.11.2025 є транспортним засобом.

Згідно з описаного вище законодавства він може класифікуватись як моторолер, оскільки обладнаний електричним двигуном та допоміжними педалями, що відрізняє його від мопеда, отже доводи захисника про невірну ідентифікацію поліцейськими транспортного засобу ОСОБА_1 є хибними.

В той же час на кваліфікацію дій за ч.1 ст.130 КУпАП це жодним чином не впливає, оскільки мопед, моторолер або ж електровелосипед відносяться до транспортних засобів, а особа, яка ними керує, є водієм у розумінні ст. 130 КУпАП.

Диспозиція ч.2 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

ОСОБА_1 та його захисник не надали суду жодних належних, допустимих, достатніх доказів, котрі б спростували обставини, котрі викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, на підставі вищенаведених доказів в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, відмовився пройти такий огляд на місці зупинки, а також у закладі охорони здоров`я, що є порушенням п. 2.5. ПДР.

Із дослідженої судом постанови Володимир-Волинського міського суду від 02.04.2025 року (справа№154/984/25, провадження №3/154/679/25), встановлено, що ОСОБА_1 02.04.2025 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП за що на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Постанова набрала законної сили 15.04.2025.

Оцінивши всі зібрані та перевірені докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, оскільки будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд звертає увагу, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який уже притягався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення, приходжу до висновку, що слід застосувати адміністративне стягнення у межах санкції ч.2 ст. 130 КУпАП.

Станом на 28.08.2025 року ОСОБА_1 повністю відбув стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом за постановою судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02.04.2025.

Оскільки ОСОБА_1 повністю відбув стягнення за постановою Володимир-Воллинського міського суду Волинської області від 02.04.2025, а тому відсутні правові підстави для застосування ч. 3 ст. 30 КУпАП, тобто приєднання стягнення за постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 02.04.2025.

Керуючись ст. ст. 40-1, 283, 284 КУпАП, на підставі ч. 2 ст.130 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору за наступними реквізитами: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ:37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: судовий збір, Володимир-Волинський міський суд Волинської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.

Суддя: /підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя А.А. Каліщук